Рішення

від 14.01.2025 по справі 921/696/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/696/24 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мисліцької Д.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД", місто Костопіль Рівненської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця Гузмана Ігоря Ілліча, селище міського типу Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області

про стягнення 43 411,47грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД", місто Костопіль Рівненської області звернулося 12.12.2024 (згідно з поштовим відправленням № 3500004395089) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гузмана Ігоря Ілліча, смт. Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області, про стягнення 30 000 грн основного боргу, 3362,16грн інфляційних нарахувань, 981,37 грн - 3% річних, 9 067,94грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №30/10-23 від 30.10.2023.

Заперечення відповідача.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався і в судове засідання не з`явився; заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у встановлений строк не заявив. Про пред`явлення цього позову відповідачу відомо, оскільки рекомендоване поштове відправлення з описом вкладення №0505214372910 від 12.12.2024, яким на його адресу направлялися позовні матеріали, отримано ним 17.12.2024, що підтверджується результатом відстеження пересилання зазначеного поштового відправлення (долучено до справи).

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до Протоколу розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2024 року позовну заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.

Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з призначенням судового засідання на 14.01.2025.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку в електронній формі ухвали суду від 20 грудня 2024 року до його електронного кабінету, зареєстрованого в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Оскільки відповідач - Фізична особа-підприємець Гузман І.І. не має зареєстровано електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і не відноситься до переліку осіб, визначеного в статті 6 Господарського процесуального кодексу України, які в обов`язковому порядку реєструють такий електронний кабінет, тому судова кореспонденція відповідачу надсилалася рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення №0610217418685 від 23 грудня 2024 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0690279317722, ухвалу від 20.12.2024 отримано відповідачем 2 січня 2025 року. Отже, відповідач про дату, час та місце судового засідання, як і про розгляд справи, повідомлений належним чином.

Незважаючи на це, відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив; жодних клопотань не заявив.

Оскільки неявка учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони, з огляду на відсутність у сторін клопотань, достатність у матеріалах справи доказів, тому суд вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.

30 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" як Постачальником та Фізичною особою-підприємцем Гузманом Ігорем Іллічем як Покупцем укладено договір №30/10-23 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався постачати, а Покупець приймати і оплачувати на умовах цього договору товар - тріску технологічну за ціною 960 грн (з ПДВ) за 1мі товару (пункти 1.1, 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору, оплата товару здійснюється у термін до 10-ти календарних днів після одержання товару Покупцем шляхом сплати коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, зазначений у розділі 8 цього договору.

За порушення терміну оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого порушення (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс 2000: місто Надвірна, Івано-Франківська область; товар супроводжується товаро-транспортними накладними (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору, перехід права власності та всіх ризиків на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент підписання уповноваженими представниками Покупця товарно-транспортної накладної на товар, оформленої Постачальником.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а частині розрахунків - до їх повного завершення.

Усі додатки до цього договору, специфікації, накладні є його невід`ємною частиною (пункт 6.2 договору).

Згідно з пунктом 6.3 договору, усі зміни і доповнення до цього договору мають силу лише, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими та це представниками сторін.

Встановлено, що на виконання умов договору №30/10-23 від 30 жовтня 2023 року на підставі видаткової накладної №139 від 30 жовтня 2023 року позивачем відвантажено відповідачу 31,62 мі тріски технологічної, масою брутто 23 тонни, загальною вартістю 30355 грн 20 коп. (з ПДВ), через водія ОСОБА_1 автомобілем марки Volvo FH-12, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп марки Talson F-1227, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується товарно-транспортною накладною №139 від 30 жовтня 2023 року.

На підставі видаткової накладної №140 від 30 жовтня 2023 року позивачем відвантажено відповідачу 33мі тріски технологічної, масою брутто 23 тонни, вартістю 31680 грн 00 коп. (з ПДВ), через водія ОСОБА_2 автомобілем марки Volvo FH-04, д.н.з. НОМЕР_3 , причіп марки Walkliner WLS-35-24, д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується товарно-транспортною накладною №140 від 30 жовтня 2023 року.

Видаткові накладні №139 від 30 жовтня 2023 року, №140 від 30 жовтня 2023 року та товарно-транспортні накладні від 30 жовтня 2023 року на кожну партію товару підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень, а їх підписи засвідчені печатками.

Пункт відвантаження: вул.Вербова, 2, смт. Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області.

Відповідачем здійснено часткову оплату отриманого у власність товару на загальну суму 32 035 грн 20 коп., а саме на підставі платіжного доручення №3877 від 27 вересня 2023 року перераховано 12035грн 20 коп., а на підставі платіжного доручення №3890 від 16 жовтня 2023 року відповідачем перераховано 20000грн 00коп.

Отже, заборгованість з оплати вартості решти отриманого у власність товару складає 30000 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором №30/10-23 від 30 жовтня 2023 року відповідачем, позивач звернувся з даним позовом з метою відновлення порушених майнових прав, заявивши до стягнення з відповідача 30 000 грн 00коп. суми основного боргу та нарахувавши за порушення виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання 3362 грн 16 коп. інфляційних нарахувань, 981 грн 37 коп. - 3% річних та 9067 грн 94 коп. пені. Нарахування штрафних санкцій позивачем здійснено за період прострочення оплати товару з 10.11.2023 року по 12.12.2024 року на заборгованість у розмірі 30000 грн.

Норми та джерела права, які застосовані судом при вирішенні спору.

За змістом ст.ст.11, 15, 16 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі та припинення дії, що порушує право.

Спірні правовідносини виникли внаслідок укладення сторонами у письмовій формі договору поставки товару, котрі регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір №30/10-23 від 30.10.2023 є чинним, учасниками справи чи третіми особами його недійсність не оспорюється, відтак, договір підлягає виконанню обома сторонами.

Частинами 1, 2 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору поставки №30/10-23 від 30.10.2023 слідує, що оплата отриманого товару повинна бути проведена протягом 10 днів з дати отримання товару (підписання товарно-транспортної накладної). Перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент підписання Покупцем товарно-транспортної накладної на конкретну партію товару (п.2.2, 4.3 договору)

Таким чином, поставлений відповідачу та отриманий ним 30.10.2023 товар ( в загальній кількості 64,62м3 тріски технологічної) згідно з видатковими накладними №№139, 140 від 30 жовтня 2023 року на загальну суму 62035,20грн мав бути оплачений 09.11.2023 включно.

Однак, відповідач, отримавши товар, не провів повного розрахунку з позивачем, а сплатив кошти частково в розмірі 32035,20грн.

Отже, відповідачем не здійснено в повній мірі розрахунок та допущено заборгованість станом на дату пред`явлення позову (12.12.2024) за товар на суму 30000 грн 00коп. Розмір заборгованість відповідачем жодним чином не заперечується.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки, вартість відпущеного товару не оплачена повністю, що є порушенням умов договору (пункт 2.2), ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на суму 30000 грн 00коп. на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 30000 грн 00коп. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 30000 грн 00коп. боргу.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат в розмірі 3362 грн 16 коп., такі нарахування здійснено за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року, виходячи із суми боргу 30000 грн 00коп.

Розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також позивачем нараховано за період з 10.11.2023 по 12.12.2024 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 981 грн 37 коп., котрі нараховані на суму боргу 30000 грн 00коп.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення остаточного розрахунку за товар на суму 30000 грн 00коп., строк оплати якого закінчився 09.11.2023 (п.2.2 договору), перевіривши вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов`язання, період нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 3362 грн 16 коп. інфляційні нарахування, 981 грн 37 коп. - 3% річних є вірними та обґрунтованими, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Крім того, позивач на підставі п.2.3 договору, заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9067 грн 94 коп., нараховану на суму боргу 30 000 грн 00коп. за період з 10.11.2023 по 12.12.2024 (всього 399 днів).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 ЦК України)

Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.3 договору за порушення терміну оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого порушення.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначено, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 1, 3).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цією нормою закону передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123282018).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 91, 92 цієї постанови, визначено, що у разі якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором. У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Оскільки умови договору не містять застережень (зокрема "до повного виконання зобов`язання", "до повної оплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), котрі свідчать про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України, а формулювання у п.2.3 договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (нарахування), тому суд вважає, що пеня за прострочення виконання відповідачем як покупцем договірних зобов`язань за договором від 30.10.2023 має нараховуватися за період 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Таким чином, шестимісячний строк нарахування пені в силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України розпочинається з дати виникнення прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати товару, тобто з 10.11.2023 та закінчується 09.05.2024 (182 дні).

Відтак, здійснивши власний арифметичний розрахунок суми пені (не виходячи за межі позовних вимог), судом визначено, що правомірною є пеня, нарахована з 10.11.2023 по 09.05.2024 (182 дні) в розмірі 4 467,59грн (розрахунок суду долучено до матеріалів справи), котра як правомірна, підлягає до задоволення.

В частині стягнення 4 600,35грн пені, нарахованої за період з 10.05.2024 по 12.12.2024 слід відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю.

Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 ГПК України, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Дослідивши подані позивачем докази суд визнав їх належними, допустимими, достовірними, а також вірогідними і взаємозв`язаними у сукупності доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням встановлених обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково. В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача 30 000 грн основного боргу, 3362,16грн інфляційних нарахувань, 981,37 грн - 3% річних, 4 467,59грн пені. В решті позову суд відмовляє за необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 127, 129, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гузмана Ігоря Ілліча ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИСПАН ЛІМІТЕД" (вулиця Степанська, будинок 9, місто Костопіль Рівненської області, ідентифікаційний код 32358806) 30 000 грн основного боргу, 3362,16грн інфляційних нарахувань, 981,37 грн - 3% річних, 4 467,59грн пені, 2707,12грн в повернення сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 17.01.2025.

Суддя Н.О. Андрусик