Рішення

від 17.01.2025 по справі 922/4028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4028/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Різдвяна, будинок 29; код ЄДРПОУ: 04805918) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ікс Ті" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 10; код ЄДРПОУ: 40133452) про стягнення 316 117,85 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ікс Ті" (відповідач) за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна №119/01/17 від 11.01.2017 у розмірі 316 117,85 грн. (7 708,82 грн.- основна заборгованість, 286 909,29 грн.- штрафні санкції, 471,21 грн. - 3% річних).

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та розглянути справу за правилами спрощенного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Харківський метрополітен" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/4028/24, визнано справу № 922/4028/24 малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Копію вказаної ухвали направлено відповідачу до Електронного кабінету.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження" від 22.11.2024 у справі №922/4028/23 (суддя Рильова В.В.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю"Ес Ікс Ті" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 22.11.24 о 21:36 годині ( а.с.158).

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів відповідачу та здійснив всі необхідні дії з метою належного його повідомлення про розгляд справи; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, датою вручення відповідачу ухвали суду від 22.11.2024 у справі №922/4028/24 про відкриття провадження у справі є 23.11.2024, оскільки документ було надіслано після 17:00.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 23.11.2024, а тому він мав право подати відзив не пізніше 08.12.2024.

Разом з тим, оскільки 08.12.2024 був вихідним днем (неділя), останнім днем на подання відзиву було 10.12.2024.

Разом з цим, відповідач своє право на подання відзиву не реалізував, відзив на позов не надав.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/4028/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11 січня 2017 року між Комунальним підприємством "Харківський метрополітен" (Балансоутримувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ікс Ті" (Орендарем) було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 119/01/17, відповідно до умов якого Балансоутримувач на території орендованого майна - частина нежитлових приміщень чергового по вестибюлю №1, №2, частина нежитлових приміщень для установки точок лоступу (7 од.), загальною площею 1,02 м.кв., розташованого за адресою: м. Харків, станція метро "Перемога", забезпечує надання послуг, перелік яких визначено пунктом 1.2. цього Договору, та утримання орендованого майна і прилеглої території, а Орендар зобов`язується відшкодовувати Балансоутримувачу витрати на ці послуги та утримання, а також виконувати інші обов`язки, визначені цим Договором. Перелік витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем:

організація та ведення договірної роботи, технічне обсулговування систем автоматичної пожежної сигналізації, утримання вестибюлів станції, обслуговування електричних мереж, амортизація.

Відповідно до п.1.3 Договору, відшкодування витрат з електропостачання та енергонагляду здійснюються на підставі окремої угоди до цього договору (відповідальний підрозділ - служба електропостачання метрополітену).

Згідно п.1.4 Договору, перелік витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем встановлений пунктом 1.2 договору, може бути змінений за домовленістю сторін, що підлягає оформленню шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що орендоване майно використовується для цілей, що передбачені договором оренди цього майна, укладеним сторонами №6474 від 11.01.2017.

Згідно умов Розділу 2 Договору "Ціна договору та порядок розрахунків" (пункти 2.1. - 2.5. Договору) передбачено, що відшкодування витрат здійснюється на підставі Розрахунку щомісячної компенсації по відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна (Додаток), що є невід`ємною частиною цього Договору. Відшкодування витрат за послуги здійснюється за діючими розцінками та тарифами та щомісячно коригується на існуючий індекс інфляції. Вартість витрат може бути переглянуто на вимогу однієї із Сторін та у випадку зміни цін та тарифів, які впливають на ціноутворення та фіксується шляхом підписання додаткової угоди.

Нарахування оплати починається з дати підписання Договору і припиняється з часу підписання Акту приймання-передавання орендованого майна від Орендаря Орендодавцеві при поверненні орендованого майна за договором оренди.

Відшкодування витрат сплачується Орендарем на поточний рахунок Балансоутримувача за звітний період, яким є календарний місяць, щомісячно до 20 числа місяця, що слідує за звітним, на підставі наданих розрахунків та актів виконаних робіт.

Відшкодування витрат вважається сплаченим по даті платежу. Дата платежу - дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Балансоутримувача, сплачених Орендарем або уповноваженою Балансоутримувача особою.

При здійсненні плати за відшкодування витрат, Балансоутримувач першочергово зараховує кошти для погашення заборгованості за попередні період урахуванням індексу інфляції та нарахованої пені і штрафів, а решту спрямовує погашення поточної оплати.

Відповідно до пункту 2.7. Договору Факт споживання послуг в звітному періоді за цим Договором підтверджується двохстороннім Актом виконаних робіт. Акт виконаних робіт та інші документи (акти звіряння взаєморозрахунків) Орендар отримує (повертає) Балансоутримувачу за адресою м. Харків, вул. Енгельса, 29. Орендар (або його представник) зобов`язаний 15 числа місяця, що слідуючого звітним, отримати у Балансоутримувача Акт виконаних робіт за звітний період у двох примірниках та до 20 числа місяця, що слідує за звітним, повернути Балансоутримувачу належним чином підписаний один примірник зазначеного акту.

Згідно п.2.8 Договору у випадку, коли Орендар до 20 числа місяця, який слідує за звітним, не надав Балансоутримувачу один примірник належним чином підписаних документів, факт надання послуги вважається погодженим, при цьому у Орендаря виникає відповідальність згідно п.5.3. Договору.

Відповідно до умов підпункту 3.2.1. пункту 3.2. Договору Орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно у відповідності з його цільовим призначенням та у відповідності до умов Договору.

Згідно підпункту 3.2.2. Договору Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати відшкодування витрат.

Балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по оплаті відшкодування витрат та штрафні санкції у розмірі і в порядку, визначених цим Договором та чинним законодавством (підпункт 4.1.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку порушення Орендарем строків сплати відшкодування витрат, або перерахування суми не в повному обсязі, Орендар зобов`язаний сплатити на користь Балансоутримувача штрафні санкції в розмірі 5% від місячного платежу по відшкодуванню витрат за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Згідно пунктів 6.1. - 6.2.,6.4. Договору цей Договір діє з "11" січня 2017 р. по "11" січня 2018р. Зміни або доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою Сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом двадцяти днів з дати їх надання на розгляд іншою Стороною. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору після закінчення строку його чинності та за наявності подовженого строку дії договору оренди майна, протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Додатковими угодами до Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна дії Договору подовжувався кожного року, а останньою Додатковою угодою від 11.01.2021 - до 11 січня 2026 року. Крім того, Згідно положень п.1.3 Договору №119/01/17 відшкодування витрат з електропостачання та енергонагляду здійснюється на підставі окремої угоди до цього договору. Так, були укладені додаткова угода № 1/Е від 11.01.2017 до Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 11 січня 2017 № 119/01/17, додаткова угода № 2/Е від 11.07.2019 до Договору, додаткова угода № 3/Е від 01.10.2019 до Договору. Відповідно п.4.1 Додаткової угоди № З Е розрахунковий період вважається з 01 числа по останнє число місяця.

Згідно п.4.6 Додаткової угоди орендар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня закінчення розрахункового періоду самостійно отримує в службі електропостачання метрополітену (м. Харків, вул. Різдвяна,29, кімната,801, тел. 730-37-54) Акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг), який є підставою для остаточної оплати, яка здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з для отримання Акту. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Балансоутримувача. Орендар зобов`язаний в 5-денний строк підписати Акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) і повернути його Балансоутримувачу.

Згідно п.4.7 Додаткової угоди у випадку неотримання або неповернення Орендарем Акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг) у визначений п.4.6. даної Угоди термін, сума, вказана в Акті, вважається визнаною Орендарем в повному обсязі.

Як зазначає позивач, протягом строку дії Договору позивач виконав свої зобов`язання належним чином та в повному обсязі. Відповідач, в свою чергу, порушив умови Договору в частині оплати відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна відповідно до умов пунктів 2.1., 2.3., 2.4. та підпункту 3.2.2. пункту 3.2. Договору, а саме: не здійснював оплату відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна в належному розмірі та у передбачені Договором строки. Факт отримання послуг відповідачем підтверджується двосторонніми Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи.

Відтак, сума заборгованості на час подання позову складає 7 708,82 грн.

Крім того, Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку порушення Орендарем строків сплати відшкодування витрат, або перерахування суми не в повному обсязі, Орендар зобов`язаний сплатити на користь Балансоутримувача штрафні санкції в розмірі 5% від місячного платежу по відшкодуванню витрат за кожний день прострочення (включаючи день оплати). Сума нарахувань складає 286 909,29 грн. за період з 21.02.2022 по 20.09.2024.

Також згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивачем за прострочення оплати по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна нараховано 3% річних у розмірі 471,21 грн.

Згідно положень п.1.3 Договору №119/01/17 відшкодування витрат з електропостачання та енергонагляду здійснюється на підставі окремої угоди до цього Договору. Так, були укладені додаткова угода № 1/Е від 11.01.2017 до Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 11 січня 2017 № 119/01/17, додаткова угода № 2/Е від 11.07.2019 до Договору, додаткова угода № 3/Е від 01.10.2019 до Договору.

Відповідно п.4.1 Додаткової угоди № З Е розрахунковий період вважається з 01 числа по останнє число місяця.

Згідно п.4.6 Додаткової угоди орендар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня закінчення розрахункового періоду самостійно отримує в службі електропостачання метрополітену (м. Харків, вул. Різдвяна,29, кімната,801, тел. 730-37-54) Акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг), який є підставою для остаточної оплати, яка здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з для отримання Акту. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Балансоутримувача. Орендар зобов`язаний в 5-денний строк підписати Акт здачі - приймання виконаних робіт (послуг) і повернути його Балансоутримувачу.

Згідно п.4.7 Додаткової угоди у випадку неотримання або неповернення Орендарем Акту здачі - приймання виконаних робіт (послуг) у визначений п.4.6. даної Угоди термін, сума, вказана в Акті, вважається визнаною Орендарем в повному обсязі.

Так, як зазначає позивач, борг за відшкодування витрат з електропостачання складає 21 028,53 грн. за період з квітня 2022 по лютий 2024.

Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зістаттею 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ес Ікс Ті" в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувало, доказів остаточної оплати заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 119/01/17 від 11.01.2017, а також Додаткової угоди №3/Е від 01.10.2019 не надало, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги КП Харківський метрополітен" в частині примусового стягнення з відповідача суми основного боргу за договором в розмірі 7 708,82 грн. та боргу за додатковою угодою в розмірі 21 028,53 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок трьох процентів річних по кожному окремому періоду. Перевіривши відповідні нарахування, суд встановив, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. Відповідно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог КП "Харківський метрополітен" також в частині стягнення з ТОВ "Ес Ікс Ті" 3% річних в розмірі 471,21 грн., в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо заявленої до стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 286 909,29 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалі справи, відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку порушення Орендарем строків сплати відшкодування витрат, або перерахування суми не в повному обсязі, Орендар зобов`язаний сплатити на користь Балансоутримувача штрафні санкції в розмірі 5% від місячного платежу по відшкодуванню витрат за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Особливістю застосування штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках від суми порушеного зобов`язання.

Штраф має одноразовий характер і вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Разом з тим, пеня нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання; пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі, чим забезпечує та стимулює виконання боржником свого зобов`язання.

Штраф не може обчислюватись за правилами нарахування пені, це суперечить правовій природі такого виду неустойки.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в п. 5.5. Договору, є подібною до сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

Позивач у розрахунку штрафних санкцій 5% множить на суму боргу за період прострочення (за кожен день прострочення), як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Отже, розмір погодженої сторонами в п. 5.5. Договору неустойки, обрахованої у відсотковому розмірі від суми простроченого платежу, з врахуванням днів прострочення не відповідає поняттю "штраф". Зазначення в договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф.

Господарський суд враховує, що передбачена сторонами у пункті 5.5. Договору відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату продукції у вигляді штрафу в розмірі 5% від місячного платежу по відшкодуванню витрат за кожний день прострочення (включаючи день оплати)(тобто за кожен день не перерахування цієї суми), за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що вказані штрафні санкції за правовою природою є пенею.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вже зазначалося судом вище, відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку порушення Орендарем строків сплати відшкодування витрат, або перерахування суми не в повному обсязі, Орендар зобов`язаний сплатити на користь Балансоутримувача штрафні санкції в розмірі 5% від місячного платежу по відшкодуванню витрат за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Як вбачається з вищезазначеного, пункт 5.5. Договору містить інший строк, відмінний від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, який є більшим шести місяців, а саме вказівку "за кожний день прострочення (включаючи день оплати)".

Тобто, умову, передбачену у п. 5.5. Договору, можливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах КГС ВС від 15.11.2019 у справі N 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі N 911/634/19.

Крім того, відповідно до п.2.7. Договору Факт споживання послуг в звітному періоді за цим Договором підтверджується двостороннім Актом виконаних робіт. Акт виконаних робіт та інші документи (акти звіряння взаєморозрахунків) Орендар отримує (повертає) Орендодавцеві за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29.

Орендар (або його представник) зобов`язаний до 15 числа місяця, що слідує за звітним, отримати у Орендодавця Акт виконаних робіт за звітний період у двох примірниках та до 20 числа місяця, що слідує за звітним, повернути Балансоутримувачу належним чином підписаний один примірник зазначеного акту.

Пунктом 2.8. Договору встеновлено, що у випадку, коли Орендар до 20 числа місяця, який слідує за звітним, не надав Балансоутримувачу один примірник належним чином підписаних документів, факт надання послуги вважається погодженим, при цьому у Орендаря виникає відпювідальність згідно п. 5.3 цього Договору.

Отже, суд зазначає, що позивачем правильно визначено дату з якої починається розрахунок штрафних санкцій, а саме 21.02.2022, оскільки Орендар до 20 числа місяця, який слідує за звітним, не надав Балансоутримувачу один примірник належним чином підписаних документів, а тому факт надання послуги вважається погодженим, при цьому у Орендаря виникає відпювідальність згідно п. 5.3 цього Договору.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд здійснює наступний розрахунок пені, сума якої обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ :

з 21.02.2022 по 20.09.2024 на суму простроченого платежу в розмірі 7708,82 грн пеня становить 7 660,02 грн.

Виходячи з наведеного вище, суд дішов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 7 660,02 грн.

В задоволенні 279 249,27 грн. суд відмовляє, як у безпідставно нарахованій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відтак позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 119/01/17 від 11.01.2017 у розмірі 7708,82 грн, пеню згідно п.5.5 Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 119/01/17 від 11.01.2017 в розмірі 7 660,02 грн., 3% річних у розмірі 471,21 грн. та суму боргу за додатковою угодою № 3/Е від 01.10.2019 до Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 11 січня 2017 № 119/01/17 у розмірі 21 028,53 грн., а всього 36 868,58 грн. підлягають задоволенню. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 279 249,27 грн. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 3028,00 грн. покладається судом на ТОВ "Ес Ікс Ті", з вини якої виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ікс Ті" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 10; код ЄДРПОУ: 40133452) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Різдвяна, будинок 29; код ЄДРПОУ: 04805918) суму боргу за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 119/01/17 від 11.01.2017 у розмірі 7708,82 грн, пеню згідно п.5.5 Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна № 119/01/17 від 11.01.2017 в розмірі 7 660,02 грн., 3% річних у розмірі 471,21 грн. та суму боргу за додатковою угодою № 3/Е від 01.10.2019 до Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 11 січня 2017 № 119/01/17 у розмірі 21 028,53 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 грн.

В задоволенні позовних вмог у сумі 279 249,27 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" січня 2025 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/4028/24