Ухвала

від 17.01.2025 по справі 927/35/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

17 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/35/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор ЛЛД»

про забезпечення позову у справі №927/35/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор ЛТД» (код ЄДРПОУ 41318313), пров. Химка, 29, м. Черкаси, 18031

до відповідача: Приватного підприємства «Агро Снов» (код ЄДРПОУ 43340120), вул. 30 років Перемоги, 3, с. Нові Боровичі, Чернігівська обл., 15214

про стягнення 7167435,62 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області 16.01.2025 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор ЛЛД» до Приватного підприємства «Агро Снов» про стягнення 7167435,62 грн заборгованості, у тому числі 4296856,58 грн боргу, 2377912,06 грн інфляційного збільшення, 492666,98 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору складського зберігання № 38 від 01.11.2020.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства «Агро Снов» (код ЄДРПОУ 43340120), що знаходяться на всіх банківських та розрахункових рахунках в межах суми позовних вимог 7167435,62 грн.

- накладення арешту на нерухоме майно та рухоме майно, що перебуває у власності Приватного підприємства «Агро Снов» (код ЄДРПОУ 43340120) в межах суми позовних вимог 7167435,62 грн.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що відповідачем визнається наявність заборгованості перед позивачем у чітко визначеній сумі, однак відповідач свідомо ухиляється від виконання зобов`язань щодо сплати заборгованості.

Позивач також зазначає про відсутність даних щодо наявності коштів у відповідача в межах суми позовних вимог на його рахунках, а відтак, вважає адекватним застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме та рухоме майно, оскільки предметом заборони є лише накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позовних вимог 7167435,62 грн.

З огляду на наведені заявником підстави для забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Заходи забезпечення позову передбачені частиною 1 статті 137 ГПК України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги зі зберігання, тобто вимоги майнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така умова застосування заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а саме, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, на момент виконання рішення може зникнути чи зменшитись за кількістю, що буде недостатньо для виконання судового рішення (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається лише на відсутність даних про наявність коштів на рахунках відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем наразі не доведено суду об`єктивного існування ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, зокрема, заявником не доведено вчинення/наміру вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження/приховування/витрачання належного йому майна (грошових коштів) чи вчинення інших дій щодо належного йому майна, не обґрунтовано належними доказами обставин того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості чи утруднення виконання судового рішення в майбутньому.

Крім того суд зазначає, що позовна вимога про стягнення коштів не пов`язана з обраним позивачем заходом забезпечення позову, зокрема, про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ПП «Агро Снов», оскільки ТОВ «Новий елеватор ЛЛД» не заявлялись вимоги про визнання права власності на відповідне майно, а також про витребування майна з чужого незаконного володіння тощо.

Дана позиція повністю узгоджується з викладеною у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20 правовою позицією, суть якої полягає в тому, що, накладаючи арешт на майно, яке належить відповідачу (відповідачам), суд повинен враховувати наявність зв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки накладення арешту має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 7167435,62 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (частина 4 статті 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлені межі здійснення цивільних прав, за змістом якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не обґрунтована належними доказами та базується лише на припущеннях заявника.

За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136, 138, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви від 14.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий елеватор ЛТД» про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 17.01.2025.

Відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяТ.О.Кузьменко