Ухвала

від 14.01.2025 по справі 926/781/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 926/781/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

у справі за позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромтіс Буд",

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, в якій просить змінити оскаржуване судове рішення, виклавши його мотивувальну частину у редакції рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.06.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), а саме:

- від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17, від 16.02.2023 у справі № 910/2958/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц щодо застосування статті 241 Цивільного кодексу України (схвалення наступного правочину) ;

- від 07.05.2024 у справі № 910/7511/22, від 07.09.2020 у справі № 917/468/19, від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо застосування статті 45 ГПК України (неможливість збігу в одній особі позивача і відповідача у спорах за позовами прокурора);

- Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України (до відносин щодо права постійного користування землею, наданою для забудови, за аналогією закону необхідно застосовувати норми глави 34 "Право користування чужою земельною ділянкою для забудови" Цивільного кодексу України).

Також, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 21, 77, 84, 102-1, 122 Земельного кодексу України, статей 92, 203, частини першої статі 215, статей 237, 238 Цивільного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони" та Порядків № 715 та № 296 у правовідносинах, пов`язаних з укладенням за результатом проведення конкурсу між відповідним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та приватним суб`єктом господарювання договору змішаного типу про будівництво багатоповерхових житлових будинків на земельній ділянці, що входить до земель оборони, перебуває у державній власності та яка на момент укладення такого договору не була сформована із присвоєнням їй кадастрового номера і не була включена до переліку № 666-р, а також застосування до такого договору положень Порядку № 715 (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Водночас, колегія судів зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-2012" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 926/781/23 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 926/781/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач