Рішення

від 17.01.2025 по справі 643/1423/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/1423/24

Провадження № 2/643/1613/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Харкові впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленням(викликом)сторін цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

ТОВ «КФ.ЮА» (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020023452 від 04.02.2020 у розмірі 23019,61 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

04.02.2020 між позивачем та відповідачем укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020023452, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 7099,00 грн. та зобов`язалась повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на час подання позову утворилась заборгованість в розмірі 23019,61 грн., з яких: 6489,79 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1344,12 грн. інфляційне збільшення за період з 05.03.2020 по 23.02.2022; 14601,60 грн. заборгованість за процентами поза межами строку дії договору за період з 05.03.2020 по 02.06.2020.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.12.2023 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін

Представник позивача надав клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, заяву про розгляд справи за її відсутності, суду не надала.

Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.

Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.

Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

04.02.2020 між позивачем та відповідачем укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020023452, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 7099,00 грн., а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 1,00 % на день, у разі прострочення в розмірі 2,5 % на день.

Строк дій договору складає з 04.02.2020 по 04.03.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором.

Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому зафіксовані умови кредитування, тотожні умовам договору.

Згідно з актом про видачу грошових коштів, відповідач отримала кредит в розмірі 7099,00 грн.

Відповідно до картки обліку виконання договору № 00020023452 від 04.02.2020, у відповідача станом на 06.02.2024 утворилась заборгованість в розмірі 23019,61 грн., з яких: 6489,79 грн. заборгованість за тілом; 584,10 грн. заборгованість за процентами; 14601,60 грн. - заборгованість за процентами поза межами строку дії договору з 05.03.2020 по 02.06.2020; 1344,12 грн. інфляційне збільшення за період з 05.03.2020 по 23.02.2022.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК Українитакож передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1050 ЦК Українивстановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд вважає доведеним, що між позивачем та відповідачем укладений договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020023452 від 04.02.2020, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 7099,00 грн. та зобов`язалась повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитним коштами. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 06.02.2024 утворилась заборгованість в загальному розмірі 23019,61 грн.

Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір заборгованості, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23019,61 грн.

Ураховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності дост. 141 ЦПК Українисуд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмір 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (м. Київ, вул. Сергієнка Івана, буд. 18, ЄДРПОУ 41940643) грошові кошти в розмірі 23019,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (м. Київ, вул. Сергієнка Івана, буд. 18, ЄДРПОУ 41940643) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 17.01.2025.

Суддя Д.А. Крівцов