Рішення

від 16.01.2025 по справі 333/9631/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/9631/24

Провадження № 2/333/966/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Основаніє», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна, виключення заборони відчуження об`єкту нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 05.08.2004 року, серії АА № 418261 (реєстраційний номер обтяження: 1241709, зареєстрований 17.08.2004 року реєстратором: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора).

В обґрунтування своєї вимоги ОСОБА_1 послалась на те, що вона є співвласницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.07.2013 року виданого згідно з розпорядженням голови районної адміністрації від 10.07.2013 року. На підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2004 року за позовом КП «ВРЕЖО № 5» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам солідарно було стягнуто заборгованість по заробітній платі та комунальним послугам в сумі 5 879 грн. 86 коп., а також стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. Комунарським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Дніпро) було винесено постанову за № 418261 від 05.08.2004 року на підставі виконавчого листа № 2-1928 від 15.06.2004 року державним виконавцем Трифоновою Т.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яке належить ОСОБА_6 (1980 року народження), ОСОБА_4 (1955 року народження), ОСОБА_3 (1959 року народження) та ОСОБА_5 (1984 року народження) на праві власності відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою від 05.03.2020 року виданої МКП «Основаніє» відділом по роботі з абонентами на ім`я ОСОБА_4 вказано, що станом на 05.03.2020 року перед МКП «Основаніє» по квартирі АДРЕСА_1 , борг відсутній. На підставі двох квитанцій про списання з компенсаційного рахунку для погашення заборгованості від 04.10.2005 року на суму 6441 грн. 96 коп. та від 04.10.2005 року на суму 462 грн. 60 коп. МКП «Основаніє» 05.05.2020 року було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій вказано, що станом на 05.03.2020 року заборгованість перед МКП «Основаніє» відсутня. Після погашення заборгованості по квартирній платі та комунальним платежам, ОСОБА_1 звернулася до начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про зняття арешту, 05.09.2024 року отримано з Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію, в якій було повідомлено, що на даний час виконавче провадження в межах якого накладався арешт на нерухоме майно за постановою № 418261 від 05.08.2004 року знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання та рекомендовано звернутися до суду.

Ухвалою суду від 06.11.2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

26.11.2024 року до суду надійшов відзив на позов. Заперечення проти позову представник МКП «Основаніє» обґрунтував тим, що дійсно у позивача була заборгованість по сплаті комунальних послуг перед КП «ВРЕЖО 11» та КП «ВРЕЖО № 5». Згідно з рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2004 року по справі № 2-1928/04 за позовом КП «ВРЕЖО № 5» до ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам в розмірі 5879 грн. 86 коп. та судового збору у розмірі 51,00 грн., на підставі виконавчого листа Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 2-1928 від 15.06.2004 року Комунарським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05.08.2004 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 418261, що належить боржникам на праві власності, а саме на нерухоме майно квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Запорізької міської ради від 28.02.2011 року № 14 припинено діяльність КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 5» шляхом приєднання до КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 11». В подальшому рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 року № 5 «Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання» діяльність КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 11» припинена шляхом приєднання до МКП «Основаніє». Зважаючи на відсутність заборгованості у боржників ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перед МКП «Основаніє», як правонаступника КП «ВРЕЖО № 11» та КП «ВРЕЖО № 5», 05.03.2020 року відповідачем була подана заява до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження. Згідно з заявою МКП «Основаніє» від 05.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1928 від 15.06.2004 року, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, у зв`язку з фактичним виконанням повному обсязі боржниками рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2004 року по справі № 2-1928/04 суду згідно з виконавчим документом, Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) па підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», як орган, що здійснює примусове виконання рішення суду, повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження з одночасним зняттям арешту із майна боржників та виключенням відомостей із Єдиного реєстру боржників щодо боржників ОСОБА_1 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ). Топчій Т.В., ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Зауважує, що МКП «Основаніє» в силу Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 15) є стороною виконавчого провадження, а саме стягувачем, а не органом, на який покладено примусове виконання рішення суду. Як стягувач, МКП «Основаніє» подано до органу з примусового виконання рішення суду Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про закінчення виконавчого провадження, а дії по зняттю арешту з майна боржників виконати не змозі в силу Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на зазначене, позивачем не вірно вибрано спосіб захисту своїх законних прав, просять у позові відмовити.

04.12.2024 року від представника позивача адвоката Мельнікової А.А. до суду надійшла відповідь на відзив. Зміст відповіді містить усі обставини, які викладені у позові, крім того, зазначено, що відповідачами у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 29.06.2023 року у справі № 208/9810/21.

13.12.2024 року від представника відповідача надали заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що МКП «Основаніє», як стягувач за виконавчим документом, ще у 2020 році подано до органу, що здійснює примусове виконання рішення суду заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із погашенням заборгованості боржників ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 перед МКП «Основаніє» в повному обсязі. Зі свого боку відповідачем виконано та дотримано норми Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 04.12.2024 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі в частині зняття арешту з нерухомого майна, виключення заборони відчуження об`єкта нерухомого майна, судовий збір просить покласти на позивача та не стягувати його з відповідача.

Представник позивача адвокат Мельнікова А.А. у судове засідання не з`явилася, надала заяви, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, справу просить розглянути без її участі.

Представник відповідача МКП «Основаніє» у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, надані відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву підтримує в повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особи Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, судом були встановлені такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 10.07.2013 року районної адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві спільної часткової власності громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , кожному по частині (а.с. 7-8).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 24.06.1997 року (а.с. 6, зворіт).

17.03.2007 року позивач (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) уклала шлюб із ОСОБА_10 та взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 , виданим Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 9).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2004 року по справі № 2-1928/04 за позовом КП «ВРЕЖО № 5» до ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам в розмірі 5879 грн. 86 коп. та судового збору у розмірі 51,00 грн. (а.с. 10), на підставі виконавчого листа Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 2-1928 від 15.06.2004 року Комунарським відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 05.08.2004 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 418261 серії АА (а.с.11), що належить боржникам на праві власності, а саме на нерухоме майно квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно довідомостей Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Єдиногореєстру заборонвідчуження об`єктівнерухомого майна(інформаційнадовідка №199440882від 07.02.2020),на квартируза адресою: АДРЕСА_2 , накладений арешт на підставі постанови Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 05.08.2002 року серії АА № 418261 (реєстраційний номер обтяження: 1241709, зареєстроване 17.08.2004 реєстратором: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора) (а.с. 12).

Рішенням Запорізької міської ради від 28.02.2011 року № 14 припинено діяльність КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 5» шляхом приєднання до КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 11». В подальшому рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 року № 5 «Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання» діяльність КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне об`єднання № 11» припинена шляхом приєднання до МКП «Основаніє» (а.с. 13-21).

Згідно з довідкою МКП «Основаніє» № 30 від 05.03.2020 року ОСОБА_4 , особовий рахунок НОМЕР_3 , борг перед МКП «Основаніє» відсутній (а.с. 26).

Відповідно до листа Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі від 05.09.2024 року № 68642/11, надано у відповідь на запит позивача, надати копії документів виконавчих проваджень або матеріали виконавчих проваджень цей орган ДВС немає змоги, оскільки на даний час виконавче провадження, в межах якого накладався арешт на нерухоме майно за постановою № 418261 від 05.08.2004 року знищено у зв`язку з закінченням строків зберігання (а.с. 29).

Вирішуючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з такого.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин.

При цьому суд погоджується з доводами позивача та його представника щодо того, що, оскільки згідно з рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-1928 заборгованість, стягнуто на користь КП «ПРЕЖО 5», правонаступником якого, є МКП «Основаніє», саме ця особа, як правонаступник особи, в інтересах якої накладено арешт, що є предметом спору, є належним відповідачем у цій справі.

Частинами першою, другою ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виходячи, що арешт на майно накладений ще в 2004 році, між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються як нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, так і нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, редакція якого діяла на час накладення арешту на майно позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п. 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках, як передбачено у ч. 5 ст. 59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах держави виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року, чинного до 19.07.2017 року (далі Порядок), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік.

Відповідно до п. 9.10 Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями; номенклатуру справ приватного виконавця.

Відповідно до положень розділу XI вказаних Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

Отже, суд вважає доведеним, що будь-яких виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, боржником у яких є ОСОБА_1 , і для забезпечення виконання яких накладався арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження немає.

Як наслідок, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що відсутні будь-які підстави для того, щоб продовжувало свою дію обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 05.08.2004 року, серії АА № 418261, адже існування не знятого арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушує права позивача.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном

Оскільки позивач ОСОБА_1 не просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати під час подачі позову до суду, то розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судом не проводиться.

Керуючись ст. ст. 28, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Основаніє», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна, виключення заборони відчуження об`єкту нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт, накладений на квартиру (частину квартири) за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 05.08.2004 року серії АА № 418261 (реєстраційний номер обтяження 1241709, зареєстровано 17.08.2004 10:10:29, реєстратор: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16 січня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик