Рішення

від 09.01.2025 по справі 335/7549/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7549/24 2/335/166/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у залі суду в місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2024 року позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 80000 гривень та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з Відповідачем, займав посаду «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування». Під час роботи на підприємстві, 06.12.2023 року він виконував обов`язки електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування та отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві, а саме опік полум`ям І-ІІ А ст. обличчя, обох кистей, передпліч 7 %. Після отримання травми погіршився стан його здоров`я, він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та проходив різні обстеження та відновлювальні процедури. Наслідком зазначеної травми було встановлення 10% стійкої втрати професійної працездатності. З урахуванням попередніх травм на виробництві, йому встановлено загалом 25 % стійкої втрати професійної працездатності.

Зазначає, що в подальшому вказана травма призвела до майже повної втрати здоров`я, постійного болю у пальцях, підвищення артеріального тиску, головного болю, запаморочення, погіршився сон. Тривалий час позивач лікується від травми, яку отримав на виробництві, всі витрати несе самостійно.

У зв`язку з отриманою травмою було порушено нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений можливості реалізувати нормальні життєві функції, звички та бажання, для організації свого життя він змушений докладати додаткові зусилля, позбавлений можливості повноцінно працювати та забезпечувати родину. Усі ці фактори викликають негативні емоції і переживання, вважає, що його моральні страждання ніколи не закінчаться. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 80 000 гривень, виходячи із тривалості та глибини душевних страждань, з розрахунку 1 мінімальної заробітної плати за 1 % втрати працездатності.

Ухвалою судді від 09.07.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з повідомленням сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

31.07.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позову з наступних підстав. 06 грудня 2023 року о 12 год. 40 хв. у приміщенні центрального розподільчого пункту №2 корпусу №26 ремонтного цеху 052 ЗДП «Радіоприлад» стався нещасний випадок. 13 грудня 2023 року складено АКТ розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 06 грудня 2023 року о 12 год. 40 хв. Згідно висновку комісії, особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є ОСОБА_1 , який порушив вимоги Інструкції з охорони праці № 191 для електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування, затвердженої наказом директора ЗДП «Радіоприлад» № 39 від 14.03.2018, та ОСОБА_3 - начальник ремонтного цеху 052 ЗДП «Радіоприлад», який не виконав вимоги «Положення про ремонтно-механічний цех», затверджені наказом директора ЗДП «Радіоприлад» від 04.02.2021 № 14. Відповідач звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував, що симптоми позивача, на які він посилається, були відсутні до настання нещасного випадку на виробництві, з урахуванням того, що раніше він отримував 2 травми внаслідок нещасного випадку. Зважаючи на те, що нещасний випадок трапився також з вини позивача та ним не доведено заподіяння моральної шкоди, просить в задоволенні позову відмовити.

16.08.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої заявлені вимоги підтримує, доводи відповідача вважає необґрунтованими. Посилається на невиконання відповідачем Інструкції з охорони праці № 191, затвердженої наказом № 39 від 14.03.2018 року, а також не погоджується з обставинами, встановленими Актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. Також зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у наданні направлення на МСЕК для одержання відсотку втрати працездатності та хибно встановив ступінь тяжкості отриманих ушкоджень, що також додало моральних страждань позивачу.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують. Згідно раніше наданих пояснень у судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на підставах, викладених у позові та відповіді на відзив, та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Згідно раніше наданих пояснень, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

У зв`язку із зазначеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін у справі, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 10.10.2016 року працював у Запорізькому державному підприємстві «Радіоприлад» електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування, був звільнений з посади за власним бажанням 17.05.2024 року на підставі наказу від 15.05.2024 року.

06 грудня 2023 року, тобто в період роботи у відповідача, з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

Згідно Акту розслідування нещасного випадку від 13 грудня 2023 року, що стався 06 грудня 2023 року о 12 год. 40 хв. проведено розслідування даного нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до п. 4 вказаного Акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок стався за наступних обставин: 06.12.2023 електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ЗДП «Радіоприлад» ОСОБА_1 прибув на підприємство о 07 год. 30 хв. за встановленим графіком роботи, у зміну з 07 год. 30 хв. до 07 год. 30 хв., наступної доби.

Об 11 год. 30 хв. зателефонував начальник ремонтного цеху 052 ОСОБА_3 та видав завдання ОСОБА_1 : перевірити наявність напруги у розетці для підключення переноски у приміщені ЦРП-2 корпусу №26. ОСОБА_1 пішов виконувати отримане завдання о 12 год.40 хв. Освітлення в ЦРП-2 він не ввімкнув, вважаючи, що для виконання завдання буде достатньо природного освітлення, яке надходило через відкриті двері. В результаті перевірки з`ясувалося, що напруга в розетці була відсутня. Після цього ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення знайти напругу 220В в комірці на 6000В. В цей момент у ОСОБА_1 з рук випала викрутка на підлогу, він нахилився, щоб підняти її. Коли він різко випрямився, то доторкнувся до кабельного з`єднання електричним щупом, який розрахований на напругу 380В (тобто замкнув між собою дві фази) до приладу вимірювання напруги, внаслідок чого утворилась електрична дуга. Потерпілий відчув головний біль та полум`ям вольтової дуги отримав опік обличчя, обох кистей, передпліч. ОСОБА_1 вибіг з приміщення ЦРП-2 та попрямував до цеху 052 (корпусу №3), одразу сповістив начальника ремонтного цеху 052 ОСОБА_3 про те, що з ним сталося.

Прибувши до цеху 052, ОСОБА_3 оглянув обличчя та руки ОСОБА_1 та доставив потерпілого на заводському автомобілі до КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР), де йому встановлено діагноз: «Опік полум`ям І-ІІ А ст. обличчя, обох кистей, передпліч 7%.» - код травми (МКХ-10 Т 29.2), де потерпілий отримав кваліфіковану медичну допомогу та був госпіталізований.

Відповідно до п.5 Акту - Основна причина події: організаційна - невиконання вимог інструкцій з охорони праці (пункт п.п.1.7.4, 1.11, 3.1 «Інструкції з охорони праці № 191 Для електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування», затвердженої наказом директора ЗДП «Радіоприлад» від 14.03. 2018, № 39. Подовжена до 24.12.2025 Наказом №102 від 23.11.23). Супутні причини: організаційна невиконання посадових обов`язків (п.3.3.23 «Положення «Про ремонтно-механічний цех», затверджене 04.12.2021 № 14).

Висновок комісії (п.7 Акту): даний нещасний випадок рішенням комісії методом голосування одноголосно визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (протокол від 12.12.2023 № 2).

Згідно пункту 8 Акту розслідування нещасного випадку, що стався 06.12.2023 року, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці: ОСОБА_1 , електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування ЗДП «Радіоприлад», який порушив вимоги Інструкції з охорони праці № 191 Для електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування, затвердженої наказом директора ЗДП «Радіоприлад» № 39 від 14.03.2018 (дія подовжена до 24.12.2025 наказом № 102 від 2023), ОСОБА_3 - начальник ремонтного цеху 052 ЗДП «Радіоприлад» не виконав вимоги «Положення про ремонтно-механічний цех», затверджені наказом директора ЗДП «Радіоприлад» від 04.02.2021 № 14, а саме: п. 3.3.23 (3. «Обов`язки начальника цеху»), де зазначено: «Контролювати дотримання працівниками підрозділу вимог, правил, норм, інструкцій по ОП, ТБ, ВС і ПБ ...».

Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 23.04.2024 року, позивачу було встановлено загалом 25 відсотків втрати професійної працездатності з урахуванням страхового випадку, який стався 06.12.2023 року, безстроково. Причина втрати професійної працездатності - трудове каліцтво. Зазначено, що не потребує медичної та соціальної допомоги (а.с.11, 169).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого відділення термічної травми (опікове) та реконструктивно-відновлювальної хірургії КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР № 20594, відразу після отриманої травми позивач проходив лікування в період з 06.12.2023 року по 20.12.2023 року з діагнозом: опік полум`ям вольтової дуги 2АБ ст. обличчя, обох кистей, передпіч 7%, гіпертонічна хвороба 2 ст., 3 ст. ДВДП. Виписаний у задовільному стані, рани практично загоїлись за рахунок епітелізації, присутні залишкові мілкі рани. Працездатність не відновлена (функція кистей не відновлена) (а.с.15).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 256, позивач перебував з 15.01.2024 року по 26.01.2024 року на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст., ДВР, гіпертензивний неускладнений криз (15.01.2024). Гіпертензивна ангіопатія сітківки.ГЛШ. Опік полум`ям вольтової дуги ІІ А-Б ст. обличчя, обох кистей, передпліччя.СКХ. Конкременти лівої нирки (а.с.13, 170).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 526, позивач перебував з 29.01.2024 року по 02.02.2024 року на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 7» з діагнозом: вазомоторний риніт, гіпертрофія носової раковини (а.с.14).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1688, позивач в період з 19.03.2022 року по 26.03.2024 року перебував у ДУ «Український державний науково- дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності МОЗ України», направлений ОЦ МСЕ в порядку консультації для визначення ступенів функціональних порушень та обмеження життєдіяльності. Надані рекомендації: нагляд лікарів за місцем проживання (а.с.12, 171).

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ч. 4 ст. 43 і ч.1 ст. 46 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Згідно ч.ч. 1 і 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено у пункті 4.1. рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 у справі №1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15.06.2020 у справі №212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що у зв`язку із нещасним випадком на виробництві, який стався 06.12.2023 року позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності безстроково у розмірі 10%.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності вини відповідача у нещасному випадку, який стався із позивачем, оскільки на момент отримання травми позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем, нещасний випадок стався під час виконання ним трудових обов`язків та згідно висновків комісії, викладених у Акті за формою Н-1/П, нещасний випадок визнаний таким, що пов`язаний із виробництвом. Відповідач не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці позивачу, тому сама по собі наявність провини і позивача у його травмуванні 06.12.2023 не знімає відповідальності з Відповідача.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 зазначено, що право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто в даному випадку з 23.04.2024 року.

Таким чином, наданими доказами підтверджено, що з позивачем стався нещасний випадок під час виконання ним трудових обов`язків, в результаті чого позивач частково втратив професійну працездатність, чим порушено його звичне життя, він змушений лікуватися, обмежувати свою життєву активність, прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, чим підтверджується спричинення йому моральної шкоди та наявність підстав для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів, тому доводи представника відповідача про недоведеність моральної шкоди у зв`язку не наданням відповідних доказів позивачем, не заслуговують на увагу.

Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо.

Доводи представника відповідача про те, що відсутня вина відповідача в спричиненні моральної шкоди не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника.

Водночас, вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру.

В постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що: «…будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом…».

Отже, визначення розміру моральної шкоди, завданої позивачу, проводиться судом з огляду на обставини кожної окремо взятої судової справи з урахуванням надання оцінки ряду критеріїв та є умовною величиною.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує заявлений позивачем розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, яку він оцінив у 80000 грн. 00 коп., враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача, який становить більше 7 років, відсоток втрати працездатності позивача після огляду МСЕК, що складає 10 % безстроково, відсутність встановленої групи інвалідності. Також суд бере до уваги конкретні обставини у справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, наявність вини і позивача у даному нещасному випадку.

Також суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження тяжкості і тривалості вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних із розладом здоров`я, необхідністю вимушених змін для впорядкування звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для підтримання здоров`я, зниження життєвої активності та неможливості реалізовувати свої звички та бажання, тощо. При цьому, на думку суду, відсутність подібних доказів не спростовує факту отримання позивачем ушкодження здоров`я, які призвели до втрати ним працездатності. Отже, виходячи з вищевикладеного та встановлених під час розгляду справи обставин, дотримуючись вимог розумності і справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (у редакції з 23.05.2020) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі №180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

З огляду на викладене вище, моральна (немайнова) шкода, завдана ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, у сумі 20 000 гривень має бути стягнута з відповідача на користь позивача без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Статтею 141 ЦПК України, передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин позивач надав суду Договір про надання правової допомоги від 27.06.2024 року між позивачем та адвокатом Здориком О.І , акт приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 27.06.2024 року, згідно якого Замовник прийняв юридичні послуги у формі подання позовної заяви у сумі 2000 гривень, квитанція до прибуткового касового ордера від 27.06.2024 року на суму 2000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76, 78, 79, 80, 141, 265, 275,279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (код ЄДРПОУ 14313317; юридична адреса: 69600, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 січня 2025 року.

Суддя В.В. Калюжна