Ухвала

від 16.01.2025 по справі 462/1090/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/1090/23

УХВАЛА

16 січня 2025 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.,

при секретарі Данилович Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго») про поворот виконання судового рішення,

встановив:

Заявник звернувся до суду зі заявою про поворот виконання судового рішення, в якій просить стягнути з ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на його користь в порядку повороту виконання судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 08 березня 2023 року по справі № 462/1090/23 грошові кошти в сумі 5890,42 грн. заборгованості та 134,20 грн. судового збору; стягнути з приватного виконавця Львівського виконавчого округу Щелінської Ю.А. на його користь грошові кошти в сумі 1356,41 грн., з яких 753,95 грн. витрати ВП та 602,46 грн. основна винагорода виконавця.

Свої вимоги мотивує тим, що 08 березня 2023 року Залізничним районним судом м. Львова винесено судовий наказ за заявою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги надання теплової енергії в розмірі 5890,42 грн та 134,20 грн судового збору. 16 листопада 2023 року приватним виконавцем Львівського виконавчого округу Щелінською Ю.А. з його пенсії за судовим наказом № 462/1090/23 від 08 березня 2023 року було утримано 5890,42 грн. заборгованості та 134,20 грн. судового збору, а також, було утримано 1356,41 грн., з яких 753,95 грн. витрати ВП та 602,46 грн. основна винагорода виконавця. Проте, 20 березня 2024 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказаний судовий наказ скасовано. У зв`язку із наведеним заявник зазначає, що в даному випадку вирішуючи питання про поворот виконання судового наказу як одного із видів судових рішень, за можливе просити суд про необхідність застосування аналогії закону, оскількист.444 ЦПК Українипрямо не визначено порядок повороту виконання скасованого судового наказу.

Суд ухвалив розглядати заяву без участі заявника та представника заінтересованої особи, які будучи належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися, проте це не є перешкодою для розгляду заяви по суті.

Оглянувши матеріали заяви, справи, суд прийшов до наступних висновків.

08 березня 2023 року Залізничним районним судом м. Львова винесено судовий наказ за заявою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги надання теплової енергії в розмірі 5890,42 грн та 134,20 грн судового збору.

16 листопада 2023 року приватним виконавцем Львівського виконавчого округу Щелінською Ю.А. з пенсії ОСОБА_1 за судовим наказом № 462/1090/23 від 08 березня 2023 року, виданим Залізничним районним судом м. Львова, було утримано 5890,42 грн. заборгованості та 134,20 грн. судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями № 11384 та 11385.

Також, з пенсії ОСОБА_1 було утримано 1356,41 грн., з яких 753,95 грн. витрати ВП та 602,46 грн. основна винагорода виконавця, що підтверджується платіжними інструкціями № 11386.

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити строк для подання заяви про скасування вищевказаного судового наказу № 462/1090/23 від 08.03.2023 виданого Залізничним районним судом м. Львова та скасувати його.

20 березня 2024 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова постановлено: поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про скасування судового наказу; судовий наказ Залізничного районного суду м. Львова від 08 березня 2023 року за заявою Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги надання теплової енергії в розмірі 5890,42 грн та 134,20 грн судового збору скасувати.

Таким чином, зі заявника ОСОБА_1 за вищевказаним судовим наказом на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» було утримано 5890,42 грн та 134,20 грн судового збору, проте ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2024 року по справі № 462/1090/23 цей судовий наказ був скасований, а питання про поворот виконання рішення не вирішено.

В пункті 3.2рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13- рп/2011вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у по справі №569/15646/16-ц. У цій постанові також вказано, що суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Майно (грошові кошти, у розумінні ст. 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція)), належне Відповідачу, перебуває у Позивача без належної правової підстави (яка відпала), що порушує гарантованіст. 41 Конституції України, щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ст. 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

За змістом п.3 ч.1, ч.5, ч.9ст. 444 Цивільного процесуального кодексу Україниповорот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі, яким в позові відмовлено, а застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду 04 вересня 2019 року у справі №569/15646/16-ц, провадження №14-375цс19 роз`яснила, що поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Отже, з урахуванням викладеного та з метою забезпечення такої гарантії відновлення прав, як поворот виконання рішення ОСОБА_1 підлягають поверненню кошти, які були стягнуті за скасованим судовим наказом на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго», тому суд вважає можливим задовольнити заяву в цій частині.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в порядку виконання судового наказу, з боржника на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Щеглінської Ю.А. було стягнуто витрати виконавчого провадження у розмірі 753,95 грн. та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 602,46 грн.

Вказані грошові кошти не можуть бути повернуті боржнику в порядку повороту виконання судового наказу, так як не були присуджені стягувачеві вищевказаним судовим наказом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відноситься до коштів виконавчого провадження (п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»), а не рішенням суду.

Таким чином, стягнутий в процесі виконання рішення суду виконавчий збір не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, скасованим за наслідками перегляду касаційною інстанцією, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, що викладений Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року по справі N 296/7644/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.

За змістом ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 розділу VІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (з наступними змінами), витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити частково та допустити поворот виконання судового наказу від 08 березня 2023 року у частині стягнутих з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 5890,42 грн. заборгованості та 134,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. 444 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересована особа: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго») про поворот виконання судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 08 березня 2023 року по справі № 462/1090/23 грошові кошти в сумі 5890,42 грн. заборгованості та 134,20 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Суддя:

Оригінал ухвали.