Рішення

від 15.01.2025 по справі 671/800/24

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/800/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

при секретарі Краснай Л.П.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про встановлення факту родинних відносин між нею та її двоюрідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Зазначила, що встановлення даного факту їй необхідно для оформлення спадщини, що відкрилася після смерті її двоюрідного брата ОСОБА_2 , а саме на належні йому земельні ділянки площею 0,31 га та 1,17 га, розташовані на території Писарівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В обґрунтування позову посилалася на те, що її матір ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_4 , матері ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, а його дружина ОСОБА_5 , спадкоємець першої черги, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, не оформивши своїх спадкових справ. У подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спільних дітей не було, а також в ОСОБА_2 не було дітей від попереднього шлюбу. Позивач вказувала, що вона має право на спадкування після смерті двоюрідного брата як спадкоємець п`ятої черги, оскільки спадкоємці попередніх черг відсутні. Однак, приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. в оформленні спадкових прав їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини та непідтвердження родинних відносин із спадкодавцем. Позивач зазначала, що вона з об`єктивних та вагомих причин не звернулася у встановлений строк із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а саме через наявність у неї ряду захворювань та необхідністю проходження лікування.

Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутності та у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідач подав заяву про розгляд справи у відсутності його представника.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Статтею 1258 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї (ст. 1265 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 1272 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим Війтовецькою селищною радою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно.

З матеріалів спадкової справи № 151/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 у визначений законом строк прийняла його дружина ОСОБА_5 , яка проживала та була зареєстрована з ним за однією адресою, а також надіслала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_5 , не оформивши своїх спадкових прав, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 76925937.

Також із матеріалів спадкової справи № 151/2023, вбачається, що позивач як двоюрідна сестра ОСОБА_2 20.02.2024 року звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н. М. із заявою про прийняття спадщини. Крім цього, 12.02.2024 року ОСОБА_6 як двоюрідна сестра ОСОБА_2 також подала до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Щербатюк Н. М. із заявою про прийняття спадщини. В оформленні спадкових як позивачу так і ОСОБА_6 було відмовлено у зв`язку з пропуском строку звернення із заявою та відсутністю документів на підтвердження родинних відносин з ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 7 Постанови № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

На підтвердження родинних відносин з померлим ОСОБА_2 позивач надала суду наступні докази: - копії свого паспорта та свідоцтва про народження, в якому матір`ю зазначена ОСОБА_3 , свідоцтва про одруження з ОСОБА_7 , з якого вбачається зміна її прізвища ОСОБА_8 на ОСОБА_9 ; - копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , в якому матір`ю зазначена ОСОБА_4 ; - копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - копії чотирьох фотокарток із зображеннями різних повнолітніх і неповнолітніх осіб, серед яких позивач позначила себе, ОСОБА_2 та їхніх матерів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Оцінюючи дані докази, суд враховує, що з`ясування фактичних обставин справи здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо в їх сукупності і взаємозв`язку в цілому.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховний Суд України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: - спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; - особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; - інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

При цьому, до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями "родичі", "родинні стосунки" охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник.

Доказом родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.

Законодавство України не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують родинні стосунки, а тому вони визначаються в кожному випадку окремо, в залежності від ступеня їх споріднення. Проте, таких доказів позивачем суду не надано.

Встановлення факту родинних відносин може мати місце, якщо з певних причин зазначений факт не був зареєстрований органами Державної реєстрації актів цивільного стану, у реєстрації цього факту було відмовлено або помилка органу Державної реєстрації актів цивільного стану у актовому запису має настільки давнє походження, що її виправлення має потягнути за собою цілу низку виправлення в інших актових записах.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановлено, що позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували обставини, що ОСОБА_3 (матір позивача) та ОСОБА_4 (матір ОСОБА_2 ) є рідними сестрами. Зокрема такими доказами можуть бути свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , або повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин, однак, таких доказів не позивачем не надано.

Надані позивачем фотосвітлини суд до уваги не приймає, оскільки такі достовірно не підтверджуть дані щодо осіб, які на них зображені.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження факту родинних відносин не є достатніми та в сукупності не підтверджують кровної спорідненості позивача зі спадкодавцем, а саме, що позивач є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог про встановлення факту родинних відносин слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є похідними від встановлення факту родинних відносин в задоволенні яких судом відмовлено, тому в задоволенні вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини також слід відмовити.

При цьому, суд приймає до уваги наявність в матеріалах справи доказів щодо прийняття у встановлений законом строк спадщини після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 80, 141, 247, 259, 239, 315, 263-265, 354 ЦПК України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокппп НОМЕР_2 , відповідач Війтовецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, 31256, Хмельницька область, Волочиський район, смт.Війтівці, вул. Героїв України, 4, ЄДРПОУ 04403433.

Суддя: