Ухвала

від 13.01.2025 по справі 442/10283/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/10283/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1948/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024142190000077 від 12.11.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представник власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

встановила :

Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2024 клопотання прокурора Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_6 задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно шляхом заборони відчуження на нежитлову будівлюзагальною площею 86,8 кв.м., розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4610600000:01:016:0101, яка розташована за адресою Львівська область, м. Дрогобич, вул. О.Гончара, 2/2, та належить на праві приватної власності ТзОВ «Прайд Рент» (Код ЄДРПОУ: 45168390), без заборони здійснення там господарської діяльності товариства.

Заборонено будь-яким реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (зміни права власності, перереєстрації, поділу, виділу тощо) права власності на зазначене нерухоме майно.

У решті задоволення клопотання відмовлено.

На вказану ухвалу слідчого прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою клопотання про арешт майна задовольнити повністю та накласти арешт на нерухоме майно із забороною відчуження, розпорядження, та користування таким майном, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме на: земельну ділянкуз кадастровим номером 4610600000:01:016:0101, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. О. Гончара, 2/2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Дрогобич в особі Дрогобицької міської ради, та передано в оренду ТзОВ «Прайд Рент» (код ЄДРПОУ 45168390), зареєстроване за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 80 кв. 15, в частині заборони відчуження, розпорядження та користування нею, в тому числі заборони здійснювати будь-які будівельні роботи, знімати шар ґрунту, завозити будівельні матеріали, зрізати зелені насадження, проводити ремонтні роботи; нежитлову будівлюзагальною площею 86,8 кв.м., розташовану на території земельної ділянки з кадастровим номером 4610600000:01:016:0101, яка на праві власності належить ТзОВ «Прайт Рент» (код ЄДРПОУ 45168390), зареєстроване за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 80кв. 15, в частині заборони відчуження, розпорядження та користування нею, в тому числі заборони здійснювати будь-які будівельні чи ремонтні роботи, завозити будівельні матеріали.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в ході судового розгляду слідчим суддею не в повній мірі надано належну правову та об`єктивну оцінку фактичним обставинам справи.

Вказує, що постановою від 28.11.2024 слідчим Дргобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 визнано речовим доказом земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:016:0101 та нежитлове приміщення площею 86,8 кв. м., яке розташоване за адресою: вул.Гончара, 2/2 у м.Дрогобич.

Звертає увагу, що нежитове приміщення,яке при первинній неєстрації становило загальну площу 27,6 кв.м. та в подальшому 13.11.2024 змінено на 86,6 кв.м., яке розташоване за адресою: вул. Гончара, 2/2 у м. Дрогобич, право власності на яке набуто внаслідок неправомірних дії осіб, коло яких на разі встановлюється, та земельна ділянка, на якій розташовано відповідне майно, є річчю набутою кримінально протиправним шляхом в розумінні ст. 98 КК України.

Вважає, що вищевказана земельна ділянка та розташоване на ній нежитлове приміщення самі по собі можуть містити відомості, які можуть бути доказом у кримінальному провадженні, а дії окремих осіб вказують на мету незаконного отримання в оренду зазначеної земельної ділянки на підставі підроблених документів, що посвідчують право власності на неіснуючий об`єкт нерухомості, оформлене без правовстановлюючих документів, що могли б посвідчувати первинне право власності на об`єкт нерухомого майна, з подальшою можливістю відчуження земельної ділянки з власності територіальної громади м. Дрогобича.

Апелянт переконаний, що у випадку відмови у накладенні арешту на вищевказану земельну ділянку та нежитлову будівлю в частині заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном, а саме: здійснювати будівельні та ремонтні роботи, знімати шар ґрунту, завозити будівельні матеріали, зрізати зелені насадження, є ризики того, що їх може бути пошкоджено, зіпсуто чи перетворено, що може перешкодити проведенню швидкого, повного всебічного досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Директор ТОВ «ПрайдРент» подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_9 на підтримку апеляційної скарги, думку представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.

З матеріалів судового провадження вбачається, що Дрогобицьким РВП ГУ НП здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024142190000077 від 12.11.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням розслідується обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Дрогобицької міської ради, приватним нотаріусом ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови з кадастровим номером 4610600000:01:016:0101 площею 96 кв.м. за адресою: вул. О.Гончара 2/2 у м. Дрогобичі, зокрема службове підроблення під час внесення завідомо неправдивих відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером 2084714946212, в результаті чого зареєстровано право власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна.

Постановоюслідчого від 28.11.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні земельну ділянку з кадастровим номером 610600000:01:016:0101 площею 96 кв.м. та нежитлове приміщення площею 86,8 кв.м. за адресою: вул. О.Гончара 2/2 у м. Дрогобич.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, частина 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170, ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відмовляючи у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 610600000:01:016:0101, слідчий суддя зазначив, що жодних даних про те, що на нерухоме майно -земельну ділянкуз кадастровим номером 4610600000:01:016:0101, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. О.Гончара, 2/2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Дрогобич в особі Дрогобицької міської ради, та передано в оренду ТзОВ «Прайд Рент»,може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься, та в судовому засіданні не встановлено, що директор ТзОВ «Прайд Рент» може у незаконний спосіб відчужити, розпорядитися чи використати вказану земельну ділянку, яка не перебуває у її власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, та вважає, що підстави необхідності для накладення арешту на вказане майно не доведено прокурором.

Також, при вирішенні питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення збереження речових доказів сторона обвинувачення має довести належними і допустимими доказами, що майно відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченомуКПКпорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК).

ЧиннимКримінальним процесуальним кодексом Українипередбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Необхідним є обґрунтування конкретної підстави та мети цього арешту, яке завдання має бути виконане арештом відповідно до ст.ст.131,170 КПК України, який є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У вказаному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме вчинення службового підроблення, яке полягає у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Як вбачається з постанови про визнання речей речовими доказами у кримінальному провадження від 28 листопада 2024 року слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 викладено обставини кримінального провадження, яке розслідується, проте жодним чином не зазначено, яким критеріям статті 98 КПК України відповідає земельна ділянка, які могли б бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування та мають в рамках даного кримінального провадження значення речових доказів.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що з долучених до клопотання документів та пояснень прокурора не вбачається необхідності заборони користування нежитловою будівлею, площею 86,8 кв.м., оскільки це зупинить господарську діяльність ТОВ «Прайд Рент», яка напряму та безпосередньо пов`язана з використанням даного приміщення, у якому здійснюється реалізація товарів, а відтак не виправдовує такий ступінь втручання в законні права власника майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З врахуванням наведеного вище, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність відмови в накладенні арешту на майно, оскільки прокурором не наведено законних підстав для цього, й своє рішення належним чином мотивував.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення колегія суддів вважає безпідставними й до уваги не бере.

З огляду на викладене підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.12.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024142190000077 від 12.11.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: