Ухвала

від 16.01.2025 по справі 2-1295/11

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 2-1295/11

6/296/7/25

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2025 рокум. Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі

головуючої судді Пилипюк Лілії Миколаївни,

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту майна боржника,

в с т а н о в и в :

28жовтня 2024року доКорольовського районногосуду містаЖитомира надійшлазаява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та скасування арешту майна боржника. Заява сформована в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (ЄСІТС) «Електронний суд» 25 жовтня 2024 року та підписана представником заявника ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що 16 січня 2012 року Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області відкрито виконавче провадження № 30741864 щодо примусового виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2011 року в справі № 2-1295/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 335 160,09 гривень, судових витрат в розмірі 3 352,00 гривень та інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30,00 гривень.

Згідно з інформаційною довідкою від 25 жовтня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис про обтяження нерухомого майна заявника. Таке обтяження вчинено на підставі постанови № 30741864 від 16 березня 2012 року державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції та внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.

Відповідно до відповіді від 27 лютого 2023 року на адвокатський запит від

орган ДВС повідомляє, що виконавче провадження № 30741864 завершено 12 грудня 2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а надати копії матеріалів виконавчого провадження відсутня можливість.

Заявник вказує, що 17 листопада 2011 року, тобто до відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 повністю розрахувалась із ОСОБА_3 , передавши йому грошові кошти готівкою у сумі 338 542,09 гривень, чим виконала добровільно в повному обсязі боргове зобов`язання, яке виникло на підставі вищевказаного рішення суду.

Стягувач ОСОБА_3 нотаріально посвідченою заявою від 30 квітня 2024 року підтвердив факт добровільного виконання ОСОБА_1 боргового зобов`язання шляхом повного розрахунку, а саме передання 17 листопада 2011 року боржником стягувачу грошових коштів у готівковій формі у сумі 338 542, 09 гривень.

Таким чином, боргове зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду виконане боржником добровільно поза межами виконавчого провадження (до його відкриття). Відповідно боржник і не мала підстав відслідковувати відкриття виконавчого провадження та, не знаючи про відкрите виконавче провадження, не могла повідомити виконавця про фактичне добровільне виконання рішення суду. Про існування обтяження боржник довідалася з реєстру речових прав.

Отже, наразі продовжує існувати неправомірний обов`язок боржника сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, а існуюче обтяження майна боржника є невиправданим втручання у право особи на мирне володіння майном та її приватне життя.

На підставі наведеного заявник просить визнати виконавчий лист № 2-1295, виданий Корольовським районним судом міста Житомира таким, що не підлягає виконанню, а також скасувати арешт нерухомого майна та заборону відчуження майна ОСОБА_1 , накладені постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського управління юстиції Миколаївської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 березня 2012 року у межах виконавчого провадження № 30741864.

05 листопада 2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Заперечуючи вимоги заяви, представник органу ДВС зазначає, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі- АСВП) на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 30741864,відкрите напідставі виконавчоголиста виконавчоголиста №2-1295,який виданий10листопада 2011року Корольовськимрайонним судомм.Житомира простягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 335160гривень заборгованостіза договоромпозики,а такожсудових витрат.16січня 2012року державнимвиконавцем винесенапостанова провідкриття виконавчогопровадження,у якійзазначено:«Боржнику добровільновиконати:самостійно виконатирішення до23січня 2012року,при невиконаннірішення внаданий длядобровільного виконаннястрок виконатийого впримусовому порядкузі стягненнямз боржникавиконавчого зборута витрат,пов`язаних зпровадженням виконавчихдій».16березня 2012року державнийвиконавець,керуючись статтею57Закону України«Провиконавче провадження» (в редакції до 06.10.2016 року) винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав. 12 грудня 2014 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Станом на 04 листопада 2024 року виконавчий лист № 2-1295, виданий 10 листопада 2011 року Корольовським районним судом м. Житомира, на виконанні у відділі не перебуває. На спростування аргументів заяви представник органу ДВС зазначає, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а також у випадку нестягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору зняття арешту з майна боржника не передбачено. У зв`язку з тим, що боржник не сплатила виконавчий збір та витрати виконавчого провадження державний виконавець не має підстав для зняття арешту майна боржника. Також представник органу ДВС звертає увагу, що заявник окрім нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_3 не надає жодного доказу на підтвердження виконання рішення суду в добровільному порядку саме 17 листопада 2011 року, тобто до відкриття виконавчого провадження. Така заява, де відображені події десятирічної давності, ставить під сумнів дійсність вказаної події саме до відкриття виконавчого провадження, та є нічим іншим, як намагання боржника уникнути сплати виконавчого збору. На підставі наведеного представник органу ДВС просить в задоволенні заяви відмовити.

Представник заявника Чучковська А. В. в судове засідання не з`явилась, попередньо заявила про можливість розгляду заяви без її участі.

Представник Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи шляхом отримання судової повістки до Електронного кабінету.

Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, заявою від 05 листопада 2024 року просить розгляд справи здійснювати без його участі. У вказаній заяві стягувач також зазначає, що ОСОБА_1 рішення суду про стягнення боргу на його користь виконала в повному обсязі, 17 листопада 2011 року вона сплатила йому гроші в розмірі 338 542,09 гривень. Щодо примусового виконання рішення суду, то цим займався його юрист, який, напевно, поспішив подати заяву про примусове виконання рішення до виконавчої служби. Також стягувач зазначає, що він не заперечує щодо скасування арешту майна боржника, а подальше збереження такого арешту він вважає несправедливим.

Неявка учасників справи у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання та скасування арешту, суд дійшов таких висновків.

Щодо визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню.

Установлено, що рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2011 року (справа № 2-1295/11) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 335160,09 гривень заборгованості за договором позики, 3352,00 гривень сплачених судових витрат та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 жовтня 2024 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт (номер запису обтяження 5789119), підстава арешту постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія і номер: 30741864, видана 16 березня 2012 року, видавник державний виконавець Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Також установлено, що виконавче провадження № 30741864 відкрито постановою державного виконавця 16 січня 2012 року. Крім того, 16 березня 2012 року державний виконавець, керуючись статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції) винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав.

У відповідь на заяву представника заявника адвоката Чучковської А. В. Інгульський ВДВС у м. Миколаєві повідомляє, що згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 30741864, відкрите на підставі виконавчого листа виконавчого листа № 2-1295, який виданий 10 листопада 2011 року Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 335160 гривень заборгованості за договором позики, а також судових витрат. Виконавче провадження завершено 12 грудня 2014 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року).

Крім того,у своїйвідповіді адвокатуЧучковській А.В.від 16.10.2024Інгульський ВДВСу м.Миколаєві зазначає,що виконавчепровадження №30741864завершено напідставіп. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року). Копія постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з оригіналом виконавчого документу направлено стягувачу. Ураховуючи вимоги ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець був зобов`язаний накласти арешт на майно боржника та при поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не мав підстав для його зняття.

Таким чином, виконавче провадження № 30741864 після 12 грудня 2014 року на примусовому виконанні не перебуває, а матеріали вказаного виконавчого провадження знищені за минанням строку їх архівного зберігання.

Звертаючись до суду з цією заявою, заявник вказує, що вона виконала рішення суду про стягнення з неї боргу на користь ОСОБА_3 в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а саме: 17 листопада 2011 року.

На підтвердження вказаної обставини заявник надає нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 30 квітня 2024 року, в якій останній підтверджує, що 17 листопада 2011 року боржник ОСОБА_1 повністю з ним розрахувалась, передавши йому грошові кошти в розмірі 338542,09 гривень.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщообов`язокборжника відсутнійповністю чичастково узв`язкуз йогоприпиненням,добровільним виконаннямборжником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, судом встановлено, що станом на дату розгляду судом заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню:

-постановою державного виконавця від 12грудня 2014року виконавчий документ, виданий Корольовським районним судом м. Житомира у справі № 2-1295/11 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції), тобто з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна, які виявились безрезультатними;

-після 12 грудня 2014 року вказаний виконавчий документ на примусовому виконанні не перебував та не перебуває;

-боржник добровільновиконала рішеннясуду,внаслідок чогоїї обов`язокперед стягувачемприпинився;стягувач підтверджує добровільне виконання боржником рішення суду, що може свідчити про відсутність підстав для повторного пред`явлення цього виконавчого листа до примусового виконання;

-матеріали виконавчого провадження № 30741864, в межах якого на майно боржника накладено арешт, знищені.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року далі по тексту ухвали Закон № 606-XIV) державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно зп.2ч.1ст.47Закон № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у випадку, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 333/395/22 (провадження № 61-9753св23) зроблено висновок, що арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є завершеним. Лише факт такого повернення, зокрема через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна та коштів. Стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тоді як за заявою боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України.

Верховний Суд, досліджуючи подібні за змістом правовідносини, неодноразово зазначає свій правовий висновок про те, що якщо виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження є незавершеним, і немає підстав для зняття арешту з майна боржника. Якщо боржник вважає, що для продовження виконання виконавчого документа немає підстав, він може ініціювати вирішення питання про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України), і зняття арешту з майна з цієї підстави.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи припинення зобов`язань боржника ОСОБА_1 перед стягувачем ОСОБА_3 у зв`язку повним виконанням рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого листа № 2-1295/11 Корольовського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2011 року таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги заяви про скасування арешту нерухомого майна боржника.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Зміст ч. 1 ст. 40 Закону України«Про виконавчепровадження»у разі закінчення виконавчого провадження накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

За вказаних обставин заявник не позбавлена права звернутися до державного виконавця з питанням щодо зняття арешту майна в межах виконавчого провадження. Окрім того, у державного виконавця ще не виникло обов`язку щодо розгляду питання про скасування арешту майна боржника, оскільки таке питання є похідним від наявності рішення про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, вимога заявника про скасування арешту майна є передчасною, а тому до задоволення не підлягає.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Керуючись статтями 76-81, 260, 261, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконанню та скасування арешту майна задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-1295, виданий Корольовським районним судом міста Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 335 160,09 гривень заборгованості за договором позики та судових витрат.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК