Рішення

від 16.01.2025 по справі 372/3814/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3814/24

Провадження № 2-192/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

16 січня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О.В., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201111577 в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5129,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 14.12.2020, базова процентна ставка складає 1,85%, та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики. 30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» та позивачем укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форза» передало (відступило) позивачу право грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 000201111577. Разом з тим, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики станом на 02.07.2024 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20652,31 грн., а саме залишок заборгованості за тілом кредиту в сумі 5129,00 грн., залишок заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2846,70 грн., залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (за період з 01.07.2021 по 28.09.2021) в сумі 11540,25 грн., інфляційне збільшення в сумі 1136,36 грн. (нараховано за період з 15.12.2020 по 23.02.2022). За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 20652,31 грн. та судові витрати.

18.11.2024 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Під час судового розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та судова повістка, які отримані відповідачкою ОСОБА_1 27.11.2024 року.

Разом із тим, відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 15.11.2020 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ідентифікаційний код юридичної особи: 41762679 та гр. ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201111577.

Пунктом 4.1 договору визначено, що договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення Договору чи здійснення інших дій, пов`язаних із його виконанням в онлайн-режимі на Офіційному сайті Товариства, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.

Відповідно до п. 5 вказаного договору, кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених договором позики № 000201111577 у розмірі 5129,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором, з кінцевим терміном погашення 14.12.2020.

Базова процента ставка складає 1,85% (п.п. 5.12. п.5.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.13. п.5).

У паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту, порядок повернення кредиту та інші умови.

Відповідно до Додатку до вказаного договору, підписаного електронними цифровими підписами 18.03.2020 сторонами погоджено графік платежів, згідно з яким дата погашення кредиту 27.03.2020, сума процентів 1023,80 грн., сума основного боргу 7875,00 грн.

30.06.2021 між Товариством обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» та позивачем укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку № 1 до цього договору.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 000201111577 на загальну суму заборгованості 7975,70 грн., яка складається з: 5129,00 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 2846,70 грн. сума заборгованості за відсотками.

На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 000201111577 від 15.11.2020 позивачем надано детальний розрахунок заборгованості (виписка з особового рахунку ОСОБА_1 ), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 20652,31 грн., а саме: залишок заборгованості за тілом - 5129,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 2846,70 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021) 11540,25 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення 1136,36 грн. (нараховано Новим кредитором за період з 15.12.2020 по 23.02.2022).

Частиною 3статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту . Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі№161/16891/15-ц).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, позивачем ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не надано доказів на підтвердження зарахування відповідачу грошових коштів щодо укладеного кредитного договору № 000201111577 від 15.11.2020.

Зокрема, судом за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «Сенс Банк» та від АТ КБ «Приватбанк» інформацію про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на рахунок відповідача за вказаним вище кредитним договором.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від АТ «Сенс Банк» надійшов лист вих. № 13142-БТ-32.2/2024 від 19.11.2024 щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на рахунок ОСОБА_1 за договором № 000201111577 від 15.11.2020 до якого додано виписку по рахунку на електронному носії.

Ознайомившись і вказаною випискою судом встановлено, що перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на рахунок ОСОБА_1 за договором № 000201111577 не відбувалось.

Також, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк» надійшов лист вих. № 20.1.0.0.0./7-241118/54409-БТ від 22.11.2024 про те, що інформація про перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФК «Форза» на рахунок ОСОБА_1 по Договору № 000201111577 від 15.11.2020 за період з 15.11.2020 по 30.06.2021 року відсутня.

Також повідомлено, що на рахунок/карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період 15.11.2020 по 30.06.2021 знайдено багато переказів на різні суми, проте підтвердити, що це саме кошти від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМАПНІЯ «ФОРЗА» банк не має змоги. Інформація про платника відсутня.

23.12.2024 року на адресу суду надійшов лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-241118/54457-БТ, в якому зазначено, зо з рахунку ТОВ «ФК «ФОРЗА» № НОМЕР_2 на карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 не було переказів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази фактичного користування відповідачем отриманими від кредиту коштами та докази часткового погашення заборгованості (рух коштів на особовому рахунку позичальника) за вказаним вище кредитним договором.

Суд зауважує, що відсутність в матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків, в тому числі і поза межами строку кредитування.

За вказаних обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є недоведеними належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 9 ч. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 525, 526, 527, 1050 ЦК України, ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 89, 178 ч. 8, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5, 289 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду позивачем може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Висоцька Г. В.