Рішення

від 17.05.2024 по справі 556/665/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/665/24

Номер провадження 2/556/312/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17.05.2024 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Іванків О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кньовець Н.П.,

представників позивача Процун О.О., Шпак В.М.,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог

на предмет спору ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Володимирець Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Вараської міської ради (як органу опіки та піклування) в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Вараської міської ради, як орган опіки та піклування звернувся до суд з позовом до ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про відібрання дітей у матері без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народила дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.07.2020 року, цивільна справа №565/616/20, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Питання про те, з ким будуть проживати діти, не вірушувалося. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.04.2020 року, цивільна справа №565/168/20, з батька ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 13 лютого 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. З грудня 2022 року питання щодо соціально-правового захисту дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на контролі служби у справах дітей Виконавчого комітету Вараської міської ради у зв`язку з ухиленням їх матері ОСОБА_4 , від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, зокрема на здобуття дітьми повної середньої освіти. Впродовж листопада 2022 року грудня 2023 року до ССД надходили повідомлення від Вараського ліцею №1 про відсутність дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на уроках у навчальному закладі без поважних причин. У 2023- 2024 навчальному році діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до навчання у Вараському ліцеї №1 не приступили. ОСОБА_4 , на ім`я директора Вараського ліцею №1 Вараської міської ради скерувала листи з вимогою вилучити персональні дані про її дітей з будь-яких електронних реєстрів закладу, посилаючись на Закон України «Про захист персональних даних», на підставі чого облікові записи цих учнів з корпоративної системи вилучено. Також відповідачка заборонила передачу персональних даних її сина та доньки третім особам. Впродовж 2022-2023 та 2023-2024 навчальних років на ім`я директора Вараського ліцею №1 від матері ОСОБА_4 заяв про переведення дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на індивідуальну (сімейну або екстернатну) чи іншу форму навчання не надходило; пояснення щодо причин, через які учні не відвідують навчальний заклад, мати ОСОБА_4 не направляла. Комісією за участю представників: ССД, Вараського центру соціальних служб та послуг, Вараського ліцею №1, Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - Вараський РВП ГУ НП в Рівненській області), неодноразово здійснювались візити в сім`ю ОСОБА_4 за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті проведення профілактичних заходів не вдалося з`ясувати об`єктивні причини, через які діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не відвідують навчальний заклад, оскільки двері ніхто не відкрив. Засобами зв`язку поспілкуватись з ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ) не вдалось, тому що остання на зв`язок не виходила. З метою захисту законних прав та інтересів дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та залучення їх до навчання у Вараському ліцеї №1, роз`яснення законодавства матері ОСОБА_4 в частині відповідальності за ухилення від здобуття дітьми повної загальної середньої освіти 25.04.2023 року, 25.05.2023 року, комісією було відвідано матір ОСОБА_4 за місцем роботи (Мале приватне підприємство «Ринок» у м. Вараш). Під час цієї зустрічі Відповідач стверджувала, що її донька ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 реалізують своє право на освіту шляхом «інформальної освіти», жодних підтверджень щодо охоплення дітей навчанням не надала, як і не змогла пояснити за якими освітніми програмами вони навчаються. На зауваження, поради, роз`яснення та прохання членів комісії ОСОБА_4 реагує агресивно. ОСОБА_4 , роз`яснено, що за невиконання або ухилення від виконання батьківських обов`язків, порушення прав та обмеження законних інтересів дітей законодавством передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність. Також попереджено, що у разі неналежного виконання нею передбачених законодавством батьківських обов`язків, вирішуватиметься питання про відібрання дітей або позбавлення її батьківських прав. За результатами проведених профілактичних заходів складено відповідні акти. З метою з`ясування стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 стосовно дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , працівниками ССД неодноразово направлялись листи за відомими місцями проживання ОСОБА_4 за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 , а саме: від 20.04.2023 року №7400-243-23; від 09.05.2023 року №7400-298-02-06-23; від 31.05.2023 року №7400-372-02-06-23; від 13.10.2023 року №7401-731-02-06-23; від 12.12.2023 року №7401-900-01-17-23; від 21.12.2023 року №7401-946-01-17-23. Листи не вручено Відповідачу під час доставки. Під час бесід з батьком ОСОБА_1 з`ясовано, що він спілкується зі своїми дітьми: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , періодично відвідує їх за місцем проживання. Він стурбований, що дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 не відвідують навчальний заклад, однак жодного впливу на колишню дружину ОСОБА_4 не має. Батько ОСОБА_1 готовий забрати дітей на виховання у разі відібрання їх у матері ОСОБА_4 . Працівники Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області на матір ОСОБА_4 неодноразово складали протоколи за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які розглянуто Кузнецовським міським судом Рівненської області та прийнято відповідні рішення. Питання «Про забезпечення реалізації прав малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток у зв`язку з ухиленням їх матері ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків» розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, а саме: 12.01.2023 року, 09.02.2023 року, 09.03.2023 року, 25.04.2023 року, 11.05.2023 року, 14.12.2023 року. Впродовж листопада 2022 року - грудня 2023 року малолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Вараського ліцею №1 на навчання не з`являлися, їх мати ОСОБА_4 форму навчання на іншу не змінювала, підтвердження про зарахування до іншого навчального закладу її дітей не надала.

Таким чином, ОСОБА_4 , у даній справі, як мати дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не надала жодних доказів та пояснень щодо об`єктивних причин, які б унеможливлювали навчання її дочки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 та здобуття ними повної загальної середньої освіти, тобто, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей та забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти.

Через систематичне невиконання відповідачкою батьківських обов`язків щодо навчання, виховання та розвитку дітей, не забезпечує здобуття ними повної загальної середньої освіти, 14.12.2023 року комісією з питань захисту прав дитини вирішено: рекомендувати органу опіки та піклування - Виконавчому комітету Вараської міської ради прийняти рішення про затвердження висновку щодо доцільності відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у матері ОСОБА_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків. Вище наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом.

Вказана позовна заява Виконавчого комітету Вараської міської ради надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 04.03.2024 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 12.03.2023 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 23.04.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги із викладених в позові мотивів, надали пояснення в межах позову. Підтвердили, що незважаючи на всі вжиті профілактичні заходи, відповідач продовжує ухилятись від виконання батьківських обов"язків в частині забезпечення освіти своїх неповнолітніх дітей, у зв"язку з чим відібрання дітей та передача їх батькові є єдиним на даний час способом захисту прав неповнолітніх.

Відповідач ОСОБА_4 ,будучи належноповідомлена продату,час тамісце судовогозасідання,в судовезасідання повторноне з`явилася,про причининеявки судне повідомила,про перенесеннячасу судовогозасідання неклопотала,відзиву напозов абобудь-якихзаперечень протипозову,а такождоказів напідтвердження такихзаперечень ненадала.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому згідност.280 ЦПК Українисуд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв"язку з цим, за згодою представників позивача судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Третя особа - ОСОБА_1 - в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, пояснив суду, що після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 діти за домовленістю між батьками проживали з дружиною, він сплачував аліменти на утримання сина та доньки, спілкувався з дітьми. З початку карантину, пов"язаного із епідемію COVID-19, а особливо після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну в лютому 2022 року, відповідач по суті припинила освіту їх спільних дітей, не відправляє дітей до школи, не надає їм можливості навчатись дистанційно, не бажає перевести дітей на будь-які альтернативні форми чи способи здобуття освіти. Діти тривалий час не здобувають освіти, що непокоїть ОСОБА_8 як батька, і на його думку, негативно впливає на розвиток та майбутнє дітей. Він має можливості і бажання виховувати своїх дітей, тому просив задовольнити позов.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , яке видане, відділом реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 29.01.2009 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області 17.01.2012 року.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.07.2020 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.04.2020 року з батька ОСОБА_1 на користь матері ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 13 лютого 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

З грудня 2022 року питання щодо соціально-правового захисту дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на контролі служби у справах дітей Виконавчого комітету Вараської міської ради у зв`язку з ухиленням їх матері ОСОБА_4 , від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків, зокрема на здобуття дітьми повної середньої освіти.

Впродовж листопада 2022 року грудня 2023 року до ССД надходили повідомлення від Вараського ліцею №1 про відсутність дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на уроках у навчальному закладі без поважних причин. У 2023- 2024 навчальному році діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до навчання у Вараському ліцеї №1 не приступили.

Відповідачка ОСОБА_4 , на ім`я директора Вараського ліцею №1 Вараської міської ради скерувала листи з вимогою вилучити персональні дані про її дітей з будь-яких електронних реєстрів закладу, посилаючись на Закон України «Про захист персональних даних», на підставі чого облікові записи цих учнів з корпоративної системи вилучено. Також відповідачка заборонила передачу персональних даних її сина та доньки третім особам. Впродовж 2022-2023 та 2023-2024 навчальних років на ім`я директора Вараського ліцею №1 від матері ОСОБА_4 заяв про переведення дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на індивідуальну (сімейну або екстернатну) чи іншу форму навчання не надходило; пояснення щодо причин, через які учні не відвідують навчальний заклад, мати ОСОБА_4 не направляла.

Комісією за участю представників: ССД, Вараського центру соціальних служб та послуг, Вараського ліцею №1, Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - Вараський РВП ГУ НП в Рівненській області), неодноразово здійснювались візити в сім`ю ОСОБА_4 за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті проведення профілактичних заходів не вдалося з`ясувати об`єктивні причини, через які діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не відвідують навчальний заклад, оскільки двері ніхто не відкрив. Засобами зв`язку поспілкуватись з ОСОБА_4 ( НОМЕР_1 ) не вдалось, тому що остання на зв`язок не виходила.

З метою захисту законних прав та інтересів дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та залучення їх до навчання у Вараському ліцеї №1, роз`яснення законодавства матері ОСОБА_4 в частині відповідальності за ухилення від здобуття дітьми повної загальної середньої освіти 25.04.2023 року, 25.05.2023 року, комісією було відвідано матір ОСОБА_4 за місцем роботи (Мале приватне підприємство «Ринок» у м. Вараш). Під час цієї зустрічі Відповідач стверджувала, що її донька ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 реалізують своє право на освіту шляхом «інформальної освіти», жодних підтверджень щодо охоплення дітей навчанням не надала, як і не змогла пояснити за якими освітніми програмами вони навчаються. На зауваження, поради, роз`яснення та прохання членів комісії ОСОБА_4 реагує агресивно.

ОСОБА_4 , роз`яснено, що за невиконання або ухилення від виконання батьківських обов`язків, порушення прав та обмеження законних інтересів дітей законодавством передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність. Також попереджено, що у разі неналежного виконання нею передбачених законодавством батьківських обов`язків, вирішуватиметься питання про відібрання або позбавлення її батьківських прав. За результатами проведених профілактичних заходів складено відповідні акти.

З метою з`ясування стану виконання батьківських обов`язків ОСОБА_4 стосовно дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , працівниками ССД неодноразово направлялись листи за відомими місцями проживання ОСОБА_4 за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 , а саме: від 20.04.2023 року №7400-243-23; від 09.05.2023 року №7400-298-02-06-23; від 31.05.2023 року №7400-372-02-06-23; від 13.10.2023 року №7401-731-02-06-23; від 12.12.2023 року №7401-900-01-17-23; від 21.12.2023 року №7401-946-01-17-23, проте вказані листи не вручено Відповідачу під час доставки.

Під час бесід з батьком ОСОБА_1 з`ясовано, що він спілкується зі своїми дітьми: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , періодично відвідує їх за місцем проживання. Він стурбований, що дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 не відвідують навчальний заклад, однак жодного впливу на колишню дружину ОСОБА_4 не має. Батько ОСОБА_1 готовий забрати дітей на виховання у разі відібрання їх у матері ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_1 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків стосовно неповнолітніх дітей, зокрема: 14.07.2023, 29.06.2023, 07.03.2023 за ч. 1ст. 184 КУпАП.

Питання «Про забезпечення реалізації прав малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток у зв`язку з ухиленням їх матері ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків» розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, а саме: 12.01.2023 року, 09.02.2023 року, 09.03.2023 року, 25.04.2023 року, 11.05.2023 року, 14.12.2023 року, що підтверджується витягами з протоколів засідань комісії.

Впродовж листопада 2022 року - грудня 2023 року малолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Вараського ліцею №1 на навчання не з`являлися, їх мати ОСОБА_4 форму навчання на іншу не змінювала, підтвердження про зарахування до іншого навчального закладу її дітей не надала.

Через систематичне невиконання відповідачкою батьківських обов`язків щодо навчання, виховання та розвитку дітей, не забезпечує здобуття ними повної загальної середньої освіти, 14.12.2023 року комісією з питань захисту прав дитини вирішено: рекомендувати органу опіки та піклування - Виконавчому комітету Вараської міської ради прийняти рішення про затвердження висновку щодо доцільності відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у матері ОСОБА_4 , без позбавлення її батьківських прав та подати до суду позовну заяву про відібрання дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав.

Ці обставини встановлені судом на підставі досліджених доказів. в т.ч. з пояснень третьої особи - батька дітей ОСОБА_1 , показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , письмових доказів, постанов та рішень Кузнецовського міського суду Рівненської області, які набрали законної сили.

Вказані докази, які є належними та допустимими, як кожен зокрема. так і в своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять факт тривалого, систематичного та свідомого ухилення відповідачки ОСОБА_13 від виховання дітей в частині забезпечення їх освіти та гармонійного розвитку.

При цьому суд приймає до уваги, що як батьком дітей, так і педагогічними працівниками та посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення балансу між правами дітей та інтересами матері з врахуванням її поглядів, було запропоновано декілька варіантів здобуття неповнолітніми ОСОБА_14 та ОСОБА_15 освіти, проте з жодним із них відповідач не погодилась.

У зв`язку із неналежним виконанням матір`ю своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей між сторонами виникли спірні правовідносини щодо особистих немайнових прав і обов`язків батьків відносно дітей, що регулюється статтею150,164,170 СК України.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання отримали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Вказаний висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №487/1328/16-ц, провадження №61-3979ск18, від 14 лютого 2020 року у справі №673/1477/17, провадження №61-45875св18.

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків (ч.2 ст.170 СК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.2 ст.1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 2 серпня 2006 року №69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», №10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Також, ЄСПЛ вказав, що факт того, що дитина може бути поміщена в середовище, яке більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. Передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого повинно одразу припинитися, коли це дозволять обставини. Це означає, що такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і повинно оцінюватись у контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів для сприяння возз`єднання дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», №39948/06, §50, від 18 грудня 2008 року).

Приймаючи до уваги обставини справи, враховуючи, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, а також ту обставину, що батько дітей ОСОБА_1 виявив бажання забрати дітей на виховання у разі відібрання їх у матері ОСОБА_4 , залишення неповнолітніх дітей, у матері є небезпечним для їх здоров`я та морального виховання, суд дійшов висновку, що застосування такої норми закону, як відібрання відповідно до положень ст.170 СК України дітей у відповідачки буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, такий спосіб надасть можливість збереження сімейних стосунків між матір`ю та дітьми, та не позбавляє права відповідачки у подальшому ставити питання про повернення дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджають належному вихованню.

Суд також враховує вік дітей, їх стан здоров`я, відповідно до якого вони потребують медичного обстеження та супроводу і те, що на даний час мати дітей внаслідок складних життєвих обставин не зможе забезпечити належні умови щодо виховання, розвитку та здоров`я дітей.

Згідно з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідачка не усвідомлює важливості належного виконання нею батьківських обов`язків, а отже, позовна вимога про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує, що відібрання дітей у батьків це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

Згідно з вимогами ч.3ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Отже, відповідачка не позбавлена можливості змінити своє відношення та ставлення до виконання батьківських обов`язків та звернутись в суд із позовом про повернення їй дітей.

Згідно ч.4 ст.170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч.2 ст.182 СК України. У відповідності до частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову. У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП №789-ХІІ від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно частин 2,3 статті 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідачка є фізично здоровою, працездатною особою, тому має можливість докласти певних зусиль щодо працевлаштування та сплати аліментів на утримання своєї дитини.

Відповідачка зобов`язана утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

З огляду на наведене, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд доходить висновку про стягнення з відповідачки на користь батька дітей ОСОБА_1 , аліментів на утримання дітей, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.03.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо припинення стягнення з ОСОБА_1 , раніше призначених рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.04.2020 аліментів на утримання дітей, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.04.2020 стягнуто з ОСОБА_1 , в користь ОСОБА_4 , на утримання дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5000.00 грн., щомісячно, починаючи з 13 лютого 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

За змістомст. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, аліменти є формою участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у витратах на її утримання. При цьому, аліменти можуть сплачуватись добровільно, в розмірі та у спосіб, які погоджені батьками, або стягуватись на підставі рішення суду чи судового наказу.

Відповідно дост.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Враховуючи встановлені судом обставини та загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 , від обов`язку сплати аліментів на користь ОСОБА_4 , на утримання дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що стягнуті відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.04.2020, оскільки з часу винесення судом відповідного рішення змінились істотні обставини, які впливають на стягнення аліментів, а саме неповнолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будуть проживати разом із платником аліментів - своїм батьком, і перебуватимуть на його утриманні.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідачку витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги про відібрання дитини в матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Органом опіки та піклування поданий позов в захист прав малолітніх осіб, що із урахуванням п. 14 ч. 2 ст.3, п.3 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір"є підставою для звільнення від сплати судового збору при подачі позову, у зв`язку з чим відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в дохід держави 2422 грн. 40 коп. судового збору за вимоги про відібрання дітей та стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.126,128,135 СК України, ст.ст.13, 81,141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 412 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Відібрати неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_4 , без позбавлення її батьківських прав.

Неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передати на виховання батькові ОСОБА_1 .

З дня набрання даним рішенням суду законної сили припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір по справі в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення в частині відібрання дітей та їх передачі батькові ОСОБА_1 у відповідності до п.5) ч.1 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

Повний текст судового рішення буде складено 27 травня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом України, а саме шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча:

Повний текст рішення складено 27 травня 2024 року

Учасники справи:

Позивач: Виконавчий комітетВараської міськоїради, 34403, м.Вараш Рівненської області, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 03315879, e-mail: mail@varashmtg.gov.ua

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 ,тел.моб. НОМЕР_1

Третя особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_4 , тел.моб.0989851923