Рішення

від 14.01.2025 по справі 759/16093/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16093/24

пр. № 2/759/647/25

14 січня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві з повідомленням без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» про стягнення неустойки,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у серпні 2024 р. представник позивача звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача 84290 грн 90 коп., з яких 58000 грн 00 коп. - неустойка, 22057 грн 69 коп. - відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4233 грн 21 коп. - відсотки з урахуванням трьох відсотків річних, також просив стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2021 Солом`янським районним судом м. Києва у цивільній справі №760/737/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, ухвалено рішення, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 19.10.2023. Даним рішенням зобов`язано ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 . Зобов`язано ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 ), реєстраційний номер - НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Також стягнуто з ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000,00 грн, неустойку у розмірі 76 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн, три відсотки річних у розмірі 835,89 грн Вказане рішення суду, яке набрало законної сили своєчасно виконано не було. Лише 18.01.2024 позивачу було повернуто транспортні засоби та документи до них. У відповідності до вимог ст. 785 ЦК України, з відповідача підлягає стягненню розмір неустойка з наступного дня по який рішенням суду було стягнуто неустойку, тобто з 14.08.2021 по 18.01.2024 (29 місяців) в розмірі 58000 грн 00 коп., індекс інфляції в розмірі 22057 грн 69 коп., 3 % річних в сумі 4233 грн 21 коп.

27.08.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що позивач з 2018 року не вчиняв жодних дій, направлених на вивезення автомобілів, хоча мав таку можливість, що на думку відповідача, свідчить про злочинний умисел позивача стягнути в судовому порядку з ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» додаткові кошти. З моменту звільнення позивача з роботи і по даний час, відповідач не отримував жодних рахунків, актів приймання-передачі послуг, які б підтверджували здійснення господарської операції - надання автомобілів в оренду, та були б підставою для здійснення платежів. Вина відповідача у неповерненні автомобілів позивачу, відсутня, а тому і відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів. Позовні вимоги не підтверджені належними доказами та не кореспондує невиконання самим позивачем своїх обов`язків, в тому числі щодо обов`язкового страхування. Відповідач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення суду від 19.10.2023, відповідач звертався до позивача з листом від 06.12.2023 про повернення автомобілів. За результатами численних спроб віднайти позивавача, представнику відповідача в середині грудня 2023 року зателефонував представник відповідача та повідомив про намір прийняти автомобілі. Довіреність на отримання автомобілів була оформлена 27.11.2023, засвідчена Генеральним консульством України 13.12.2023 в Торонто, Канада. Після отримання довіреності сторонами було досягнуто домовленості про дату, час та місце передачі автомобілів - 18.01.2024. Вищевказані обставини виключають відповідальність відповідача щодо стягнення коштів за несвоєасне виконання рішення суду (а.с. 102-110).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 справу розподілено на суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 45-46).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику з повідомленням сторін (а.с. 47-48).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 141-142).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2024 про відмову у зупиненні провадження у справі повернуто особі, яка її подала (а.с. 202-203).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 14.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «НВП «Укргеологстром» укладено договір оренди автомобіля, вдповідно до умов якого наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , а наймач приймає в тимчасове платне користування, строком на 24 календарних місяці з моменту підписання акту прийому-передачі, вищевказаний автомобіль (а.с. 23).

Також 14.06.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «НВП «Укргеологстром» укладено договір оренди автомобіля, вдповідно до умов якого наймодавець передає в найм (оренду) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , автомобіль марки марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , а наймач приймає в тимчасове платне користування, строком на 24 календарних місяці з моменту підписання акту прийому-передачі, вищевказаний автомобіль (а.с. 32).

Відповідно до п. 5 договору оренди, орендна плата за користування автомобілем встановлена у розмірі 500,00 грн на місяць, яка виплачується наймодавцю за кожен календарний місяць оренди з розрахункового рахунку орендаря. Орендна плата за користування автомобілем сплачується не пізніше п`ятого числа поточного місяця.

Пунктом 17 договору оренди встановлено, що протягом 10 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, а також розірвання або припинення його дії, наймач зобов`язується передати наймодавцю автомобіль згідно акту прийому-передачі у технічно справному стані з урахуванням зносу, що виник у період експлуатації транспортного засобу.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2021 у цивільній справі №760/737/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб марки RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки RENAULT, модель LOGAN, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 . Зобов`язано ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 ), реєстраційний номер - НОМЕР_5 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 . Стягнуто з ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 18 000,00 грн, неустойку у розмірі 76 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 700,31 грн, три відсотки річних у розмірі 835,89 грн Вказане рішення суду, яке набрало законої сили своєчасно виконано не було. Лише 18.01.2024 позивачу було повернуто транспортні засоби та документи до них. Враховуючи несвоєчасне виконання рішення суду, з відповідача підлягає стягненню розмір неустойки за період з 14.08.2021 по 18.01.2024 (29 місяців) в розмірі 58000 грн 00 коп., індекс інфляції в розмірі 22057 грн 69 коп., 3 % річних в сумі 4233 грн 21 коп. (а.с. 25-29).

Постановою Київського апеляційного суду від 19.10.2023 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21.10.2021 залишено без змін (а.с. 34-39).

06.12.2023 відповідач підготував лист, адресований позивачу, в якому повідомив про намір ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» передати транспотний засіб RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 та транспортний засіб марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 ), реєстраційний номер - НОМЕР_5 , відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 19.10.2023.

Даний лист відправлено на адресу позивача 08.12.2023 (а.с.136-137). Також відповідач засобами телефонного зв`язку здійснював виклики на номер телефону позивача, надсилав повідомлення на його електронну адресу з метою здійснити повернення автомобілів.

27.11.2023 позивач уповноважив довіреністю ОСОБА_2 щодо представлення його інтересів в усіх установах, підприємствах, організаціях з питань експлуатації, користування, володіння, розпорядження вищевказаними транспортними засобами (а.с. 15-16).

Вказана довіреність 13.12.2023 засвідчена Генеральним консульством України в Торонто/Канада №572/2218 (а.с. 14).

18.01.2024 ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» та ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 уклали акт приймання-передачі до договору найму (оренди) автомобіля від 14.06.2016, відповідно до якого представник позивача прийняв транспотний засіб RENAULT, модель LOGAN, тип ТЗ - легковий універсал-В, випуску 2010 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 та транспортний засіб марки ГАЗ, модель 33023-212, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_4 ), реєстраційний номер - НОМЕР_5 (а.с. 22, 30).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормою ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

В силу ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від №914/730/17 від 29.03.2018 та № 924/80/19 від 30.10.2019, №924/599/19 від 07.04.2020.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. При цьому, факт фактичного використання майна в даному випадку до уваги не береться.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З огляду на те, що після закінчення строку дії договору оренди, повернення орендованого майна власнику не відбулось, відповідачем не надано суду доказів виконання вказаного обов`язку чи доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі, а тому правомірним є вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном впродовж 26 місяців у період з 14.08.2021 по 19.10.2023 (набрання законної сили рішенням суду у справі №760/737/20) в розмірі 52000 грн 00 коп. (26 місяців *1000 грн 00 коп. (за 2 договори оренди) * 2 (неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення) = 52000 грн 00 коп.).

Посилання позивача про стягнення розміру неустойки у період по 18.01.2014, суд не приймає до уваги, на підставі наступного.

Законодавець у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021.

Судом встановлено, що після ухвалення рішення суду відповідач вживав заходів для повернення транспортних засобів позивачу.

Зокрема, відповідач засобами телефонного зв`язку здійснював виклики на номер телефону позивача, надсилав повідомлення на його електронну адресу. Також 06.12.2023 відповідач підготував та 08.12.2023 відправив засобами поштового зв`язку лист, в якому повідомив про намір передати автомобілі на виконання постанови Київського апеляційного суду від 19.10.2023.

27.11.2023 позивач уповноважив довіреністю ОСОБА_2 щодо представлення його інтересів в усіх установах, підприємствах, організаціях з питань експлуатації, користування, володіння, розпорядження вищевказаними транспортними засобами (а.с. 15-16).

Вказана довіреність 13.12.2023 засвідчена Генеральним консульством України в Торонто/Канада №572/2218.

Після отримання довіреності представником позивача, між сторонами досягнуто домовленості щодо дати, часу та місця передачі автомобілів.

Вказані наведені дії свідчать, що відповідачем вживались активні заходи щодо виконання рішення суду від 21.10.2021 після набрання ним законної сили. ТОВ «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання. Виконати рішення раніше відповідач не мав можливості з незалежних від нього обставин.

Судом не встановлено та матеріалами справи не доведено наявності вини відповідача щодо порушення зобов`язання з повернення майна позивачу у період з 20.10.2023 по 18.01.2014, стягнення неустойки з відповідача за вказаний період не підлягає стягненню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 14.08.2021 по 18.01.2024.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи діалект).

Приписи ст. 625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Неустойка має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №904/4472/20).

У разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, у орендодавця наявне право застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України).

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного суду у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021.

Тобто, здійснені позивачем розрахунки позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, 3% річних та інфляційниї втрат за один і той же період, не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України та суперечить положенням ст. 61 Конституції України, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є необгрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви долучено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №05/06 від 05.06.2024, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 26.07.2024 до договору надання правничої допомоги №05/06 від 05.06.2024, платіжну інструкцію про оплату позивачем послуг за юридичні послуги від 03.07.2024 на суму 15000 грн 00 коп (а.с. 13, 19-20).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 5000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 842 грн 98 коп.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 61 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 549, 610-612, 635,614, 785 ЦК України; ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 315, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» про стягнення неустойки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03115, м. Київ, вул. Васкула Ореста, буд. 23, кв. 128) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) неустойку у розмірі 52000 (п`ятдесят дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03115, м. Київ, вул. Васкула Ореста, буд. 23, кв. 128) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 842 (вісімсот сорок дві) грн 98 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «УКРГЕОЛОГСТРОМ» (код ЄДРПОУ 36942078, адреса: 03115, м. Київ, вул. Васкула Ореста, буд. 23, кв. 128) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 14.01.2025.