Постанова

від 16.01.2025 по справі 710/290/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

Справа № 710/290/23Провадження № 22-ц/821/69/25Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ВасиленкоЛ.І.,

суддів: Гончар Н.І., Карпенко О. В.,

секретаря Ярошенка Б. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Вірич Інна Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішенняШполянського районногосуду Черкаської області від 19 вересня 2024 року у справі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Вірич Інна Петрівна, про встановлення факту батьківства особи посмертно, у складі головуючого судді Щербак О. В., повний текст рішення складено 26.09.2024,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шполянського районногосуду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Вірич І. П., про встановлення факту батьківства особи посмертно.

Заявлені вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . За життя, з середини 2002 року по момент смерті, ОСОБА_3 перебував у фактичних шлюбних відносинах з його матір`ю, ОСОБА_4 . За період перебування у шлюбних відносинах у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_5 беззаперечно та публічно визнавав факт свого батьківства щодо позивача. Однак батьки так і не зареєстрували шлюб та за життя ОСОБА_5 не вжили заходів організаційно-правового характеру, щодо встановлення (визнання) факту батьківства.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_3 ОСОБА_6 . Після смерті останнього відкрита спадкова справа. З метою встановлення належності до спадкоємця першої черги майна померлого ОСОБА_6 є необхідність встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо заявника.

Оскільки при зверненні ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення факту батьківства, відповідач, донька ОСОБА_3 , заперечила проти встановлення такого факту, що свідчить про наявність спору, судом постановлено ухвалу про залишення відповідної заяви без розгляду. Відтак, позивач, досягши повноліття, вимушений звертатись до суду з відповідним позовом для встановлення факту батьківства, зокрема з метою вирішення питання щодо спадкування.

Враховуючи викладене, позивач з урахуванням заявлених вимог просив суд встановити посмертно факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районногосуду Черкаської області від 19 вересня 2024 року позовну заяву задоволено.

Встановлено факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що встановлення факту батьківства має для позивача юридичне значення, оскільки це дасть змогу йому юридично закріпити відомості про його батька, який помер, та, відповідно, реалізувати майнові права, які виникли внаслідок смерті батька.

Врахувавши висновок експерта, який стверджує, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості з місця проживання померлого, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи представника відповідача щодо не ідентифікації могили померлого ОСОБА_3 , оскільки такі твердження спростовуються доказами які містяться при матеріалах справи.

Доказів, які б спростовували факт поховання ОСОБА_3 на Мошнівському центральному сільському кладовищі, або відомостей про інше місце поховання вказаної особи, стороною відповідача не надано.

Також, суд першої інстанції вважав доводи сторони відповідача щодо неналежного доставлення біологічних зразків трупа ОСОБА_3 необґрунтованими.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД, стороною відповідача не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 адвокат Шимановський А. В., вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, просить скасувати рішення Шполянського районногосуду Черкаської області від 19 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скаргамотивована тим,що доказиякі булинадані позивачемне єналежними допустимими,достовірними тадостатніми врозрізі стандартудоказування,передбаченого ст.78ЦПК України.А саме,такими доказамивважав:Акт від28.02.2020не міститьномера,секретарем селищноїради посвідченотільки підписдепутата,а невсіх членівкомісії,в ньомуне зазначенопаспортні дані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,у зв`язкуз чимїх особине встановлено;Картку реєстрації ОСОБА_3 , оскільки він засвідчує тільки факт реєстрації особи по місцю проживання, а не факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки; Свідоцтво про право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 . Димерка, оскільки він підтверджує лише факт спільної часткової власності, а не підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; Довідка про отримання допомоги на поховання № 60, видана Мошнівською сільською радою за № 60/02-09 від 30.07.2019, згідно якої ОСОБА_4 було надано допомогу на поховання ОСОБА_3 не є достатнім доказом на підтвердження факту батьківства або спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки. Остання лише підтверджує факт витрат на поховання.

Зауважив, що в матеріалах справи відсутні дані про те, чи було зроблено запис про батька дитини за вказівкою матері.

Сторона відповідача зауважує, що суд в оскаржуваному рішенні фактично встановив факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, що не є предметом даного спору.

Вважає, що єдиний доказ, який міг би підтвердити ту обставину, що померлий ОСОБА_3 є біологічним батьком позивача - є висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД.

Однак, сторона відповідача заперечує щодо достовірності та допустимості даного доказу з огляду на наступне: при ексгумації тіла ОСОБА_3 не встановлено точне його місце поховання (відсутнє свідоцтво про поховання та запис в Книзі обліку намогильних споруд). Також сторона відповідача наголошує на тому, що доставлення біологічних зразків трупа для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи здійснювалося позивачем який є зацікавленою особою. Та обставина, що в КП «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» відсутній механізм направлення біологічних зразків до іншої установи та відсутні кошти на доставку біологічних зразків до іншої установи не унеможливлювала надіслання таких зразків працівниками КП за рахунок проведення оплати позивачем послуг зі доставки, що виключало б будь-які сумніви в цілісності пакування та його підміні.

Відзив на апеляційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повній мірі зясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи.

Зауважив, що правовою підставою для ухвалення оскаржуваного рішення є висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05 квітня 2024 року за результатами проведення посмертної молекулярно-генетичної експертизи, у відповідності до якого ОСОБА_3 може бути біологічним батьком ОСОБА_1 та ймовірність даної події складає 99,999913406316 %.

Також зазначає, що обставина перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за життя останнього, не становила предмет доказування в межах розгляду судом першої інстанції даної справи, оскільки зазначена вище обставина не має жодного юридичного значення стосовно встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер в с. Мошни ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 30.07.2019 Виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (том 1 а.с. 41).

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 28.07.2006 відділом РАЦС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт Велика Димерка, Броварського району, Київської області, батьками вказано: ОСОБА_10 та ОСОБА_4 (том 1, а.с. 42).

Згідно Акту депутата Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_11 , від 28.02.2020, складеного у присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_8 ОСОБА_4 починаючи з 2002 року по 27.07.2019 проживала та вела спільне господарство разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час їхнього спільного проживання в них народився син ОСОБА_1 2005 року народження (том 1 а.с. 43).

Відповідно до карти реєстрації особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 04.07.2003 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , 06.08.2019 був знятий з місця реєстрації (том 1 а.с. 44).

Згідно з Свідоцтвом про право власності на житло серія НОМЕР_3 , виданого 07.05.2003, ОСОБА_4 в рівних частинах з ОСОБА_9 належить квартира на праві спільної часткової власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 672686 від 30.05.2003 (том 1, а.с. 45, 46).

Відповідно до довідки для отримання допомоги на поховання № 60, виданої Мошнівською сільською радою за № 60/02-09 від 30.07.2019, ОСОБА_4 було надано допомогу на поховання ОСОБА_3 (том 1 а.с. 47).

Згідно Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 14.04.1973 Мошнівським ЗАГС Черкаського району, батьками померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_6 та ОСОБА_13 (том 1 а.с. 49).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Софіївка, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданим 03.10.2019 Виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (том 1 а.с. 48).

Після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Віріч І. П. відкрито спадкову справу № 77/2019, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58413933 від 21.11.2019 (том 1 а.с. 50).

ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 , виданим 23.05.1998 Відділом РАГС Шполянської райдержадміністрації Черкаської області (том 1 а.с. 51).

Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_14 змінилось на ОСОБА_16 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, виданим 27.08.2020 Шполянським районним відділом ДРАЦС ЦМУ МЮ (м. Київ) (том 1 а.с. 52).

Із ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2021 у справі № 361/4423/20 вбачається, що ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою реалізації прав неповнолітнього щодо спадкового майна. Представник заінтересованої сторони у справі ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, оскільки заявниця ні до смерті ОСОБА_3 , ні після його смерті не зверталась із заявою про встановлення батьківства. За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 , таку залишено судом без розгляду, у зв`язку з тим, що між заявником та заінтересованою особою виявлено спір про право щодо кола спадкоємців (том 1 а.с. 53).

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД, який надійшов до суду 04.06.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ймовірність даної події складає 99,999913406316 % (том 2 а.с. 144-157).

У відповіді на адвокатський запит АО «Тищенко та Шимановський» від 26.07.2023 № 1061/02-14, Виконавчим комітетом Мошинської сільської ради вказано, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації смертей здійснено запис за № 30 від 30.07.2019 (том 2 а.с.9).

Відповідно до ухвали суду від 20.11.2023 для забезпечення проведення експертизи, призначеної судом відповідно ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 13.07.2023, залучено експертів Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» та зобов`язано експертів Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» здійснити відібрання біологічних матеріалів трупа ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: більш ніж одного фрагменту кісток ребра, стегнової кістки з головкою, зубів, які найкраще всього збереглись, та забезпечити направлення відібраних біологічних матеріалів трупа ОСОБА_3 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України ( код ЄДРПОУ: 25575285; 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 5) з метою проведення посмертної молекулярно-генетичної експертизи (том 2 а.с. 90-92).

22.12.2023 до суду надійшло повідомлення Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» про те, що 22.12.2023 було проведено відібрання біологічного матеріалу ОСОБА_3 . Разом з тим, зазначили, що відсутній механізм направлення біологічних зразків до іншої установи та відсутність коштів на доставку біологічних зразків до іншої установи (том 2 а.с. 117).

Оскільки витрати на проведення експертизи покладено на позивача, вказаний лист Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» направлений ОСОБА_1 з метою забезпечення направлення біологічних зразків трупа ОСОБА_3 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України та вказано Комунальній установі «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» про необхідність забезпечення належного оформлення (пакування) біологічних зразків (із відсутністю можливості стороннього втручання без пошкодження (крім експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України) доступу до біологічних зразків (том 2 а.с. 118-119).

Із змісту висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД вбачається, що надана ОСОБА_1 коробка з картону чорного кольору, обклеєна липкою стрічкою, опечатана биркою з паперу білого кольору з відбитком круглої печатки «КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної установи», Відділ судово-медичної експертизи трупів, з написом «22.12.2023 лікар СМЕ ОСОБА_17 /підпис/» та порушень цілісності пакування не виявлено (том 2 а.с.147).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно дост. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону відповідає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (ч. 2 ст. 125 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135цього Кодексу ч. 4 ст. 128 СК України.

Справи провизнання батьківствасуд розглядаєу позовномупровадженні.Отже,спір пропоходження дитинивід осіб,які неперебувають ушлюбі міжсобою іне подалив державніоргани реєстраціїактів цивільногостану спільноїзаяви прореєстрацію їхяк батьків,суд можевирішувати зазаявою провизнання батьківства,поданою самоюдитиною,яка досяглаповноліття. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

За правилами ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до ст. ст. 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування ст. 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 644/9720/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Положеннями ст. 7 Конвенції про права дитини, від 20.11.1989, ратифікованоїпостановою ВР №789-XII від 27.02.1991 встановлено, щодитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст. 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючигромадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено наступне: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч. 2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (висновок Верховного Суду у справі №552/4291/22 від 13.09.2023).

ЄСПЛ, рішення якого є джерелом правазгідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (рішення від 07.05.2009 року у справі Калачова проти російської федерації). Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 04 липня 2022 року у справі № 454/810/20 підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Отже, за встановлених судом обставин справи та наданих позивачем доказів, правильним є висновок суду першої інстанції щодо доведеності позовної вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять жодного доказу на спростування таких висновків.

Зокрема, в рамках розгляду справи, судом першої інстанції, була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, та згідно висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи висновок експерта, який стверджує, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості з місця проживання померлого, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява про встановлення факту батьківства підлягає до задоволення.

Скаржник,обґрунтовуючи незаконність оскаржуваногосудового рішення,зокрема відсутністюданих проте,чи булозроблено записпро батькадитини завказівкою матері, занаявності вматеріалах справи Свідоцтва пронародження серія НОМЕР_2 ,виданого 28.07.2006відділом РАЦСБроварського міськрайонногоуправління юстиціїКиївської області,згідно якого ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 всмт ВеликаДимерка,Броварського району,Київської областів якомуйого батькамивказано: ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ,відзиву напозовну заяву зпосиланням надану обставину,як підставузаперечення протипозову,суду неподавав.Доказів наспростування даноїобставини судутакож ненадав.З клопотаннямпро витребуваннядоказів,у разінеможливості самостійнонадати доказипід часрозгляду справив судіпершої інстанціїне звертався.

Надаючи оцінку доводам скаржника відносно того, що докази, які були надані позивачем не є належними допустимими, достовірними та достатніми в розрізі стандарту доказування, передбаченого ст. 78 ЦПК України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції оцінював належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку, що за наданих доказів позивачем доведено підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

Заперечення скаржника відносно достовірності та допустимості такого доказу як висновок експерта з підстав наведених в апеляційній скарзі не приймається апеляційним судом, так як суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, визнаючи висновок експерта належним доказом, дійшов правомірного висновку про те, що доводи сторони відповідача є необґрунтованими.

Зокрема, стороною відповідача не було надано доказів які б спростовували факт поховання ОСОБА_3 на Мошнівському центальному сільському цвинтарі, або відомостей про інше місце поховання особи.

При цьому, суд першої інстанції, аналізуючи заперечення сторони відповідача, врахував, що представник відповідача у підготовчому судовому засіданні повідомив, що йому не відомо, де похований ОСОБА_3 , а відповідач не проживала з батьком і не була на його похованні.

Водночас клопотання про призначення генетичної експертизи щодо спорідненості відповідача з позивачем ОСОБА_2 та її представник не заявляли, пропозиції надати для проведення експертизи інший біологічний матеріал або особисті речі померлого також не заявляли.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на доставлення біологічних зразків трупа до експертної установи позивачем, колегія суддів врахує наступне.

Так, суд першої інстанції, проаналізувавши клопотання експерта КНДЕКЦ МВС України від 18.10.2023 за змістом якого відбір зразків біологічного матеріалу трупа під час проведення ексгумації не входить до компетенції судового експерта з правом проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, узв`язку з чим, для вирішення питань, поставлених перед експертом, згідно методики дослідження просив забезпечення надання біологічних зразків померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; врахувавши ухвалу суду від 20.11.2023 якою для забезпечення проведення експертизи, призначеної судом відповідно ухвали суду від 13.07.2023, залучено експертів КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» та зобов`язано експертів даної Установи здійснити відібрання біологічних матеріалів трупа ОСОБА_3 , з метою проведення посмертної молекулярно-генетичної експертизи; повідомлення КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» про проведення 22.12.2023 відібрання біологічного матеріалу тр. ОСОБА_3 та відсутність механізму їх направлення до іншої установи так і відсутність коштів на їх доставку до іншої установи; забезпечення направлення біологічних зразків трупа ОСОБА_3 . ОСОБА_1 як особою на яку покладено витрати на проведення даної експертизи; належне оформлення (пакування) біологічних зразків (із відсутністю можливості стороннього втручання без пошкодження (крім експертів КНДЕКЦ МВС України) доступу до біологічних зразків; висновку експерта КНДЕКЦ МВС України від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД відповідно до якого надана ОСОБА_1 коробка з картону чорного кольору, обклеїна липкою стрічкою, опечатана биркою з паперу білого кольору з відбитком круглої печатки «КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної установи», Відділ судово-медичної експертизи трупів, з написом «22.12.2023 лікар СМЕ ОСОБА_17 /підпис/» та порушень цілісності пакування не виявлено, дійшов вмотивованого висновку про те, що доводи сторони відповідача щодо неналежного доставлення біологічних зразків трупа ОСОБА_3 є необґрунтованими.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що будь-яких доказів, які б спростовували висновок експерта КНДЕКЦ МВС від 05.04.2024 №СЕ-19/111-23/53043-БД, стороною відповідача не було надано.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний був довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про достатність поданих ним доказів та доведеність факту батьківства ОСОБА_3 щодо сина ОСОБА_1 , та з цих підстав правильно задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують та обмежуються посиланням на те, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, а оскаржуване судове рішення ґрунтується на недопустимих доказах.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, а також дослідження нових доказів, зокрема у тому контексті, який, за аргументами відповідача свідчить про недоведеність юридичного факту, про встановлення якого заявлено позивачем у поданому позові.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргуслід залишити без задоволення, арішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до п.п. «б» та «в» п. 4) ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського Артема Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районногосуду Черкаської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 січня 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: Н. І. Гончар

О. В. Карпенко