Ухвала

від 17.01.2025 по справі 127/1450/25

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/1450/25

Провадження № 2/127/189/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 рокумісто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська 29/4» про скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не вчиняти дій щодо порушення права користування приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська 29/4» про скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не вчиняти дій щодо порушення права користування приміщенням.

Позивачка звернулась із такими вимогами: скасувати протокол загальних зборів ОСББ «Київська 29/24» від 14.11.2024; зобов`язати голову ОСББ «Київська 29/24» підписати довідку про незаперечення підключення приміщення до внутрішньо будинкових електричних мереж загально будинкового лічильника ОСББ «Київська 29/24»; зобов`язати ОСББ «Київська 29/24» не вчиняти дій щодо порушення права користування приміщенням, належним позивачці, щодо підключення його до внутрішньо будинкових електричних мереж загально будинкового лічильника та щодо підключення до водопостачаннята водовідведення;погодити ізавірити планпідключення доводопостачання таводовідведення приміщення, яке належить позивачці.

У позовній заяві Позивачка зазначила, що за наявності нескасованого Протоколу №1/24 загальних зборів ОСББ "Київська 29/4" від 25.06.2024 та у зв`язку з бездіяльністю відповідача позбавлена можливості належним чином користуватись своїм майном. Відповідно до Протоколу №1/24 від 25.06.2024 їй було надано згоду на здійсненняпідприємницької діяльності у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим наявність оскаржуваного рішення загальних зборів ОСББ "Київська 29/4" від 04.11.2024 погіршує її права як власниці вказаного нежитлового приміщення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами позовної заяви предметом спору є невиконання відповідачем рішення загальних зборів ОСББ «Київська 29/4», оформлене протоколом №1/24від 25.06.2024.Позивачка такожоскаржуєпротокол загальних зборів ОСББ «Київська 29/24» від 14.11.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а з ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, спірними чи невизнаними.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі №646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи , крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, ч. 2 ст. 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін співвласники багатоквартирного будинку вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Частиною другою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до ст. 6, 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю,управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, що виник між членом (членами) ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям управління юридичною особою як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції.

Викладене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 лютого 2022 року у справі №910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).

Суд також вважав би за необхідне звернути увагу Позивачки, що в позовній заяві на обґрунтування своїх вимог вона посилається на Постанову Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі №910/18802/23 щодо вирішення аналогічного предмету спору. Проте зазначена постанова ухвалена Верховним Судом у складі колегій судів Касаційного господарського суду, тобто за правилами господарського судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Однією з умов реалізації права особи на пред`явлення позову є дотримання предметної юрисдикції.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв`язку із цим юрисдикція, як умова реалізації права на пред`явлення позову, тісно пов`язана з процесуальною правоздатністю та компетенцією суду.

Отже, заявлена позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначені позовні вимоги необхідно розглядати за правилами господарського судочинства. Тому суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у вказаній справі.

Сплачений судовий збір може бути повернутий Позивачці за її клопотанням за ухвалою суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 186, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Київська 29/4» про скасування протоколу загальних зборів, зобов`язання вчинити дії, зобов`язання не вчиняти дій щодо порушення права користування приміщенням.

2. Роз`яснити заявникові, що зазначені спірні правовідносини належать до юрисдикції господарського суду.

3. Надіслати заявникові ухвалу суду разом із матеріалами позовної заяви. Копію позовної заяви залишити в суді.

4. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В. В. Горбатюк