КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3442/2025
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 759/6378/24
13 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Єросової І.Ю., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в:
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (далі - ТОВ «Столичний комфорт») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування будинку АДРЕСА_1 до 31 травня 2023 року, що підтверджується актом приймання- передачі житлового будинку.
Відповідач ОСОБА_1 є споживачем наданих послуг для квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами №: 141 в/23-А, 141 к/23-А та додатками до них (надалі по тексту - Договір - 1 та Договір - 2 відповідно).
Зазначало, що ТОВ «Столичний комфорт» регулярно надавались послуги з утримання будинку та прибудиикової території, а також надсилались відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг.
Однак відповідач своєчасно не оплачував вартість наданих ТОВ «Столичний комфорт» послуг, унаслідок чого утворилась заборгованість за період часу з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2023 року у розмірі 7 623,36 грн.
Відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язаний також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.
Посилаючись на те, що відповідач, в порушення норм діючого законодавства, не виконує своїх обов`язків по своєчасному внесенню плати за надані послуги, позивач ТОВ «Столичний комфорт»просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 33 024,70 грн, яка складається із: суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 7 623,36 грн, збитків від інфляції за період з листопада 2011 року по 31 травня 2023 року - 22 752,80 грн, 3% річних за період з листопада 2011 року по 31 травня 2023 року - 2 648,54 грн, а також понесені позивачем судові витрати: судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», код ЄДРПОУ: 33833708 (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 7623,36 грн станом на 01.06.2023, 3% річних у розмірі 2648,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 22752,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», код ЄДРПОУ: 33833708 (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтуються на недостатньо досліджених і неналежно оцінених обставинах справи.
Зазначає, що згідно вимог ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Натомість, в розрахунку позивач не конкретизував, з чого саме складаються його нарахування та не надав жодного обґрунтування пред`явлених тарифів, не зазначив на підставі чого ці тарифи змінювалисьзалежно від періоду, без чого усі тарифи, що покладені в основу розрахунку заборгованості, є нічим не обґрунтованим показником.
До того ж, позивач не надав жодного документу, який би підтверджував надання житлово-комунальних послуг в належній якості та у повному обсязі, як і доказів того, що боржником ці послуги були отримані.
Крім того, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.2022 року установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Отже, з урахуванням наведених положень закону, з 17.03.2020 року заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені), 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги. Нарахування таких штрафних санкцій на суму боргу за надані послуги є помилковим та порушує норми чинного законодавства.
Тож вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 17 березня 2020 року по 31 грудня 2023 року, на думку сторони відповідача, задоволенню не підлягали.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» участь представника в судовому засіданні не забезпечив. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт».
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що підприємство ТОВ «Столичний комфорт» є юридичною особою, створене для здійснення гоподарської діяльності на задоволення потреб фізичних, юридичних осіб, інших суб?єктів гоподарювання, у продукції або послугах товариства, та отримання прибутку. Для досягнення мети своєї діяльності товариство має право вчиняти будь-які дії, укладати будь-які договори, контракти, угоди (в тому числі зовнішньоекономічні), що не заборонені законодавством, тощо
Предметом діяльності товариства є здійснення гоподарської діяльності з будь-яких видів діяльності, в прямій та виключній формі, які не заборонені законодавством України та не суперечить йому. Окремими видами діяльності товаристо може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії) - а.с. 14-19.
ТОВ «Столичний комфорт» є експлуатуючою організацією та до 31 травня 2023 року здійснювало обслуговування будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується актом приймання- передачі житлового будинку від ТОВ «Столичний комфорт» до ОСББ «Депутатська 23-а» (а.с. 7).
19 січня 2010 року між ТОВ «Столичний комфорт», як виконавцем, та власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , як споживачем, укладено договір №141 в/23-А про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с. 8-11).
Відповідно до даного договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором - пункт 1 договору.
Згідно з пунктами 2.1., 3.2. договору, зазначені у даному договорі послуги надаються виконавцем споживачеві у відповідності до норм та тарифів, що визначаються діючим законодавством; споживач сплачує щомісяця, не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим, вартість спожитих комунальних послуг відповідно до встановлених нормативів та/чи тарифів, які діють у даний розрахунковий період на підставі показників лічильників чи за встановленими нормативами.
Договір набирає чинності з дня його укладення та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або про необхідність його перегляду - пункт 9.1. договору.
Цього ж дня, 19 січня 2010 року, між ТОВ «Столичний комфорт», як виконавцем, та власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , як споживачем, укладено договір №141к/23-А про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого виконавець зобов`язується у порядку та на умовах визначених договором, забезпечити надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату цих послуг за встановленими тарифами, у строки та на умовах, визначених цим договором та дотримуватись правил проживання та користування майном і обладнанням будинку.
До переліку послуг, надання яких забезпечується виконавцем за цим договором відносяться: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинової території; санітрано-технічне обслуговування; утримання ліфтів; освітлення місць загального користування; поточний ремонт; вивезення побутових відходів тощо (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.3. договорупослуги з утримання будинку надаються виконавцем у відповідності до рішень органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів на послуги перелік яких наведено в п.1.2. договору. Вартість експлуатаційних витрат за календарний місяць на день укладення договору зазначається в Додатку №1 до договору.
Оплата послуг здійснюється споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі наданого виконавцем рахунку, у якому зазначається перелік послуг та їх вартість за календарний місяць - пункт 2.2. договору.
У розділі 5 договору сторони визначили, що у разі порушення виконавцем умов цього договору споживачем та представником виконавця складається акт - претензія із зазначенням у ньому строків, видів порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо (пункт 5.1. договору); представник виконавця повинен з?явитися на зареєстрований письмовий виклик споживача для підписання акта-претензії не пізніше, ніж протягом двох робочих днів (пункт 5.2. договору); акт - претензія подається виконавцю протягом трьох робочих днів для вирішення питання про перерахунок платежів або надання споживачеві обгрунтованої письмової відмови в задоволенні його претензій в строки визначені законодавством (пункт 5.3. договору); спори між сторонами розв?язуються шляхом переговорів або в судовому порядку (пункт 5.5. договору)
Договір набирає чинності з дня його укладення та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку ні однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору або про необхідність перегляду його умов - пункт 8.2 договору - а.с. 11-13.
Судом встановлено, що між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини з надання послуг з утримання будинку та прибудиикової території.
Позивач ТОВ «Столичний комфорт», як виконавець, надав у період з 2010 року по 31 травня 2023 року послуги з утримання будинку та прибудиикової території у будинку АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 та споживач послуг, частково здійснюв оплату послуг, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою ТОВ «Столичний комфорт» про наявність заборгованості (а.с.21, 22-23).
Із оборотно-сальдової відомості за період з 19 жовтня 2010 року по 01 червня 2023 року судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 7623,36 грн.
Доказів невідповідності здійснених нарахувань, а також надання позивачем послуг неналежної якості відповідачем до суду не надано.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідач, одержуючи житлово-комунальні послуги, за них не сплачує в установленому порядку та розмірі, а тому порушені права виконавця послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення заборгованості у розмірі 7623,36 грн.
Посилаючись на те, що на правовідносини, які виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.
Судом першої інстанції в основу висновку щодо розміру заборгованості та її складових у загальному розмірі 33 024,70 грн, яка складається із: суми боргу за спожиті житлово-комунальні послуги - 7 623,36 грн, збитків від інфляції за період з листопада 2011 року по 31 травня 2023 року - 22 752,80 грн, 3% річних за період за період з листопада 2011 року по 31 травня 2023 року - 2 648,54 грн, покладено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, погодившисть з обчисленнями наведеними у ньому.
Відмовляючи позивачеві у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано як доказів укладення договору між позивачем ТОВ «Столичний комфорт» та адвокатом Базсмертним О.О. з надання правничої допомоги, так і доказів оплати позивачем послуг адвоката.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн учасниками справи не оскаржується.
Доводи і вимоги апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) зокрема, передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина третя пункт 1 та 5 статті 20).
Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції на час розгляду справи у суді) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Пунктом 3-1 Розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Фактичні обставини справи на підставі наданих учасниками справи та досліджених судом доказів вказують на те, що 19 січня 2010 року між ТОВ «Столичний комфорт», як виконавцем, та власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , як споживачем, укладено договір №141к/23-А про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого виконавець зобов`язується у порядку та на умовах визначених договором, забезпечити надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1 , а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату цих послуг за встановленими тарифами, у строки та на умовах, визначених цим договором та дотримуватись правил проживання та користування майном і обладнанням будинку.
Позивач ТОВ «Столичний комфорт», як виконавець, надавав у період з 2010 року по 31 травня 2023 року послуги з утримання будинку та прибудиикової території у будинку АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 та споживач послуг, частково здійснюв оплату послуг, що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою ТОВ «Столичний комфорт» про наявність заборгованості (а.с.21, 22-23).
Із оборотно-сальдової відомості за період з 19 жовтня 2010 року по 01 червня 2023 року по рахунку № НОМЕР_2 , що відкритий на ім?я ОСОБА_1 , вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 7623,36 грн.
Обставини отримання від виконавця ТОВ «Столичний комфорт» певних послуг з утримання будинку та прибудиикової території визнав відповідач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи в суді.
Документальних підтверджень, у тому числі підписаних споживачем та виконавцем послуг актів-претензій, як це передбачено статтею 27 «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, та пунктом 5.1. договору №141к/23-А від 19 січня 2010 року, щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг матеріали справи не містять і сторона відповідача під час судового розгляду справи таких доказів не надала.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний сплачувати вартість послуг пов`язаних з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які здійснювало ТОВ «Столичний комфорт», за тарифами визначеними органом місцевого самоврядування на підставі Постанови Кабінету Міністрів України та у строки, визначені сторонами у договорі №141к/23-А від 19 січня 2010 року, а саме: не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі наданого виконавцем рахунку, у якому зазначається перелік послуг та їх вартість за календарний місяць - пункт 2.2. договору.
За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.
Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном - стаття 322, 360 ЦК України.
Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із розрахунку заборгованості позивача вбачається, що відповідач (споживач послуг) ОСОБА_1 оплату послуг, пов`язаних з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2023 року щомісячно не здійснював. З інтервалом часу в один - шість місяців відповідачем вносились платежі у більшому розмірі і такими діями відповідач частково погашав заборгованість за попередні періоди. За період з липня 2012 року -вересень 2012 року, з квітня 2014 року - травень 2014 року за відповідачем борг не обліковувався.
За накопичувальним підсумком за період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2023 року борг відповідача перед ТОВ «Столичний комфорт» з оплати послуг пов`язаних з утримання будинку та прибудинкової територі, становить 7 623,36 грн.
Заборгованість в частині залишку боргу за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 7 623,36 грн, періоду її виникнення, що обліковується за споживачем ОСОБА_1 , підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості за цією складовою на момент ухвалення рішення відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання у нього виникла заборгованість перед ТОВ «Столичний комфорт», що підлягає стягненню у розмірі, визначеному виконавцем на підставі затверджених тарифів, який стороною відповідача не спростовано, так само як і не не надано доказів, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, ненадання або надання неналежної якості послуг позивачем чи не користування цими послугами відповідачем.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви рішення суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Столичний комфорт» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати житлово-комунальни послуг у розмірі 7 623,36 грн і відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оскаржуване судове рішення в цій частині вирішення позову ухвалене без належної оцінки наданих доказів та їх належного обґрунтування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо висновки суду першої інстанції в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто, з моменту порушення грошового зобов`язання до момент його усунення.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що на правовідносини, що виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог ТОВ «Столичний комфорт» про стягненняз відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми.
Разом з тим, погодившись із розрахунком позивача щодо обчислень інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції не звернув уваги на загальні вимогоги процесуального права якими визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
Отже, визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов?язанням, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.
Дослідивши розрахунок заборгованості позивача в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на суму боргу, колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків.
Як вже зазначалося вище, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
За укладеним між сторонами договором №141к/23-А від 19 січня 2010 року плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а відтак початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 21 число кожного наступного місяця.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Разом з тим, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та, поклавши в основу висновку про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних обчислення проведені позивачем, не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат та 3 % річних, не звернув увагу на те, що позивач, розраховуючи заборгованість за цією складовою за період з листопада 2011 року по травень 2023 року, виходив не із суми заборгованості на момент її виникнення щодо відповідного щомісячного платежу у періоді прострочення оплати послуг, а із загальної суми заборгованості у розмірі 7 623,36 грн, яка за накопичувальним підсумком утворилась лише на 31 травня 2023 року.
При цьому, колегією суддів апеляційного суду враховується, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який вподальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року № 309.
Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення зміндоПостанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.
За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача.
У зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу за період з 21 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, колегією судді апеляційного суду встановлено, що за період з 21 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов?язання відповідачем ОСОБА_1 зі сплати житлово-комунальних послуг розмір інфляційних втрат становить 1247,61 грн, 3% річних - 354,28 грн.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у зв?язку із запровадженням на території України карантину заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені), 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги, не грунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є право відношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну лію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин.
Законом України від 17 березня 2020 року №530-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби, та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до приписів п.п. 4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов`язання (ст. 549-552 ЦК України).
Так, в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18 зазначено, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три відсотки річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні статті 549 цього Кодекс.
Така ж позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року №912/1120/16, від 19 червня 2019 року №703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року №127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18.
Відтак, заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) не стосується 3 % річних та інфляційних втрат, які передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки вони не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер.
Таким чином, нараховані позивачем 3 % річних та інфляційні втрати за період з 21 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року не є стягненням неустойки (штрафів, пені), нарахування яких обмежено згідно вимог Закону України від 17 березня 2020 року №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби», та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а відповідно нараховані правомірно.
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив усіх передбачених нормою права юридичних фактів, наявність яких впливає на остаточний результат справи, та без належної перевірки розрахунку заборгованості помилково в основу висновку щодо розміру заборгованості поклав обчислення, наведені позивачем, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру боргу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» за надані житлово-комунальні послуги і в частині розподілу судових витрат між сторонами.
Рішення суду першої інстанції в частині в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000,00грн учасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ТОВ «Столичний комфорт» задоволено частково (27,93%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що становить розмір 845,72 грн слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .
Понесені відповідачем ОСОБА_1 та документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача ТОВ «Столичний комфорт» у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги (72,07%), що становить розмір 3273,42 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 319, 322, 360, 509, 526, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 13, 20, 27, 32 Закону України Про житлово-комунальні порслуги», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 4, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і в частині розподілу судових витрат між сторонами змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», код ЄДРПОУ: 33833708 (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2011 року по 31 травня 2023 року в розмірі7 623,36 грн, 3% річних за період з 21 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 354,28 грн, інфляційні втрати за період з 21 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 1247,61 грн, а всього 9 225,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», код ЄДРПОУ: 33833708 (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) судові витрати зі сплати судового збору за подання подання позовної заяви у розмірі 845,72 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт», код ЄДРПОУ: 33833708 (04071, м.Київ, вул. Нижній Вал, 17/8, оф. 6) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3273,42 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2025 |
Оприлюднено | 20.01.2025 |
Номер документу | 124496034 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Ратнікова Валентина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні