Постанова

від 14.01.2025 по справі 753/4596/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1107/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2025року місто Київ

справа № 753/4596/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Трусової Т.О., повний текст рішення складено 01 квітня 2024 року у справі за позовом керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання недійснимправочину,зобов'язання повернути частину земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив:

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 березня 2018 року, індексний номер 39961206, та здійсненої на підставі цього рішення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (літера Г) загальною площею 76 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Українські інженерні системи розвитку», посвідчений 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., зареєстрований у реєстрі за №935;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 08 лютого 2018 року, індексний номер 45435750, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку»;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» та ОСОБА_2 , посвідчений 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В., зареєстрований у реєстрі за №588;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 20 серпня 2020 року, індексний номер 53695678, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ОСОБА_2 ;

визнати недійсним правочин щодо передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі до статутного капіталу ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс», що був оформлений актом приймання-передачі від 21 вересня 2020 року, посвідченого 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрованим у реєстрі за №№482, 483;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 25 вересня 2020 року, індексний номер 54255106, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 лютого 2021 року, індексний номер 56646495, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

зобов'язати ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0043 площею 98 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі (літера Г) загальною площею 76 кв.м.

В мотивування вимог посилався на те, щонежитлова будівля є об'єктом самочинного будівництва, первинна державна реєстрація права власності на неї була проведена на підставі неіснуючих документів (документів, які фактично не оформлювались і не видавались), а усі подальші правочини щодо відчуження нежитлової будівлі були спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності в обхід процедури земельних торгів та порушують права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради як органу, уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади м. Києва.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року у задоволенні позову керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що вимога про скасування державної реєстрації до ОСОБА_1 , ТОВ «Українські інженерні системи розвитку», ОСОБА_2 та ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» є належним способом захисту визначеним законодавством. Задоволення таких позовних вимог відновлює становище, яке існувало до проведення оспорюваної державної реєстрації, що відповідає способу захисту, передбаченому п.п.4, 10 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначав, що позов у даній справі пред`явлено прокурором на захист інтересів територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради щодо комунальної земельної ділянки, на якій відповідачами всупереч вимог законодавства здійснено ряд дій щодо державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно з метою заволодіння землею на поза конкурентних засадах. Чим і скористалось ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» звернувшись до Київської міської ради з метою надання земельної ділянки під нерухомим майном в оренду поза процедурою земельних торгів.

Вказував, що державна реєстрація прав не є підставою їх набуття, а є лише засвідченням державою вже законно набутого особою відповідного права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права із фактом його державної реєстрації.

Посилався на те, що саме з метою ефективного захисту прав Київської міської ради на землю є необхідність скасування державної реєстрації права власності, яка здійснена щодо самочинно збудованого нерухомого майна виключно для заволодіння земельною ділянкою в порушення земельного законодавства.

Зазначав, що об`єкт нерухомості самочинно збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, з порушенням земельного законодавства, а первісну реєстрації права власності на нежитлову будівлю здійснено на підставі підроблених (неіснуючих) документів, що свідчить про недобросовісність набуття права власності на вказаний об`єкт.

Вказував, що внаслідок самочинного будівництва та незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 у Дарницькому районі міста Києва Київська міська рада позбавлена можливості вільно розпоряджатися комунальною земельною ділянкою, розташованою за вказаною адресою, із вигідним для територіальної громади ефектом та результатом, зокрема, економічним чи соціальним.

04 червня 2024 року від відповідача ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Посилався на те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають правовій позиції Верховного Суду (в частині обраного способу захисту порушеного права), грунтуються на припущеннях (в частині недобросовісних дій ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» по набуттю права власності на нежитлову будівлю) та оціночних категоріях (в частині обгрунтування економічної шкоди інтересам територіальної громади міста Києва).

В судовому засіданні апеляційного судупрокурор та представник Київської міської ради апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача ТОВ«Українські інженерні системи розвитку плюс» в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ТОВ «Українські інженерні системи розвитку», ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради вказував на те, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 , а в подальшому за ТОВ«Українські інженерні системи розвитку», ОСОБА_2 , ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю (літера Г), загальною площею 76 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 проведена на підставі рішень державного реєстратора, які не відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають скасуванню. Зазначав, що оскільки земельна ділянка ОСОБА_1 або іншим особам для будівництва не передавалась, а відтак, вказана нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про: визнання правочинів недійсними, скасування рішень державних реєстраторів та припинення права власності, суд першої інстанції виходив з неналежності та неефективності обраних прокурором способів захисту прав територіальної громади.

Також суд у рішенні вказував на те, що вимоги позову про знесення нежитлової будівлі не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю підстав, за яких може бути виправдано втручання у право особи на мирне володіння майном.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 березня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» Кучма Л.В. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39961206 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю (літера Г), загальною площею 76 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1499245080000).

Згідно з внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даними для здійснення цієї реєстраційної дії державному реєстратору було надане свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу від 05 грудня 2008 року №677-С/НБ, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитловий будинок (приміщення) 1-А (літера Г) в АДРЕСА_1 .

Водночас в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022102020000087, внесеному до ЄРДР 31 серпня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 статті 358, частиною 2 статті 190 КК України отримані відомості про те, що наказ від 05 грудня 2008 року №677-С/НБ та свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 Головним управлінням житлового забезпечення КМДА не видавались, а адреса об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 не присвоювалась.

Згідно листів КП «Спецжитлофонд» від 16 серпня 2022 року та від 05 вересня 2022 року, Головним управлінням житлового забезпечення КМДА наказ від 05 грудня 2008 року №677-С/НБ та свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 не видавались.

Відповідно до відповідей Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 13 жовтня 2022 року та 28 жовтня 2022 року, за інформацією наданою службою містобудівного кадастру, в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи щодо присвоєння поштової адреси АДРЕСА_1 будь-якому об`єкту нерухомості.

На обгрунтування вимог позову прокурором також надано копію технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення) по АДРЕСА_1 , виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна станом на 16 жовтня 2008 року.

Однак, як вбачається з листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19 жовтня 2022 року, інвентаризаційної справи на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в Бюро не існує, технічна інвентаризація не замовлялась і не проводилась, а технічні паспорти не виготовлялись.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня 2023 року нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 неодноразово відчужувалась за цивільно-правовими угодами.

Так, за договором купівлі-продажу нежитлового будинку (приміщення) від 08 лютого 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. за реєстровим №935, ОСОБА_1 продала нежитлову будівлю ТОВ «Українські інженерні системи розвитку».

Право власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 лютого 2019 року, індексний номер: 45435750.

За договором купівлі-продажу нежитлового будинку (приміщення) від 20 серпня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В. за реєстровим №588, ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» продало нежитлову будівлю ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 серпня 2020 року, індексний номер 53695678.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс», оформленим протоколом від 18 вересня 2020 року №18/09/20, на підставі акту приймання-передачі нежитлового будинку (приміщення), що були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. 21 вересня 2020 року за реєстровими №№482, 483, нежитлова будівля внесена до статутного капіталу товариства його учасником ОСОБА_2 .

На підставі зазначеного правочину рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Познякової С.В. від 25 вересня 2020 року, індексний номер 54255106, право власності на нежитлову будівлю зареєстроване за ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс».

У подальшому ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 23 жовтня 2020 року вих. №073/09/01-2310/15, провело реконструкцію приміщень нежитлової будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів її фундаментів та ввело будівлю в експлуатацію, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю як реконструйований об`єкт зареєстроване за рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В. від 16 лютого 2021 року, індексний номер: 56646495.

Згідно з внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостями підставою для проведення цієї реєстраційної дії послугувала декларація про готовність об`єкта до експлуатації № КВ51201029878.

07 жовтня 2021 року Київська міська рада прийняла рішення №2804/2845 про передачу ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» в оренду на 10 років земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 8000000000:90:106:0043, для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку (код виду цільового призначення - 12.11, для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу) на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Судом першої інстанції було встановлено, що договір оренди вказаної земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на даний час не укладений.

Водночас відповідачем та ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» надані докази, які підтверджують сплату ним плати за землю (земельного податку).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №761/42030/21).

Частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Так, інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою ведення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги вищенаведене, встановивши, що задоволення вимог про скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та в подальшому за ОСОБА_2 , та про визнання правочинів від 08 лютого 2019 року, від 20 серпня 2020 року, від 21 вересня 2020 року недійсними не призведе до відновлення прав територіальної громади міста Києва на земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі способи захисту щодо вказаних вимог не є ефективними у спірних правовідносинах.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 березня 2018 року, індексний номер 39961206, та здійсненої на підставі цього рішення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (літера Г) загальною площею 76 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Українські інженерні системи розвитку», посвідчений 08 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., зареєстрований у реєстрі за №935;

визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений між ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» та ОСОБА_2 , посвідчений 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В., зареєстрований у реєстрі за №588;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 20 серпня 2020 року, індексний номер 53695678, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ОСОБА_2 ;

визнати недійсним правочин щодо передачі ОСОБА_2 нежитлової будівлі до статутного капіталу ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс», що був оформлений актом приймання-передачі від 21 вересня 2020 року, посвідченого 20 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., зареєстрованим у реєстрі за №№482, 483.

Щодо вимог позивача про:скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 08 лютого 2018 року, індексний номер 45435750, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку»;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 25 вересня 2020 року, індексний номер 54255106, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 лютого 2021 року, індексний номер 56646495, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

зобов'язання ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0043 площею 98 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі (літера Г) загальною площею 76 кв.м, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь - який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Зі змісту вищевказаних вимог вбачається, що спір в цій частині стосується скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку», а в подальшому ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю та зобов'язання ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0043 площею 98 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі (літера Г) загальною площею 76 кв.м.

Колегія суддів вважає, що спір щодо вказаних позовних вимог є спором про стверджувальне порушення цивільного права та законного інтересу Київської міської ради, як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, державної реєстрації такого права.

Отже, враховуючи суб`єктний склад спору згідно заявленим позовним вимогам в цій частині та предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що вказані позовні вимоги пред`явлені до ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» та ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі №676/7428/19 та постановах Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі №758/38/21, від 26 червня 2024 року у справі №758/13812/21, від 31 жовтня 2024 року у справі №760/10777/22.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.2 ст.377 ЦПК України).

З урахування встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та зазначених норм закону, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року про відмову у задоволенні позовних вимог керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про:

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 08 лютого 2018 року, індексний номер 45435750, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку»;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 25 вересня 2020 року, індексний номер 54255106, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 лютого 2021 року, індексний номер 56646495, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

зобов'язання ТОВ «Українські інженерні системи розвитку плюс» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0043 площею 98 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі (літера Г) загальною площею 76 кв.м підлягає скасуванню, а провадження в справі в цій частині закриттю.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 рокупро відмову у задоволенні позовних вимог керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про:

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 08 лютого 2018 року, індексний номер 45435750, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку»;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 25 вересня 2020 року, індексний номер 54255106, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 лютого 2021 року, індексний номер 56646495, та здійсненої на підставі цього рішення державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс» на нежитлову будівлю, припинивши вказане право Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс»;

зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс» повернути територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0043 площею 98 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від нежитлової будівлі (літера Г) загальною площею 76 кв.м - скасувати та закрити провадження в справі в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Роз'яснити керівнику Дарницької окружної прокуратури міста Києва, що розгляд справи за позовом керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інженерні системи розвитку плюс» про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності,зобов'язання повернути частину земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан віднесено до господарської юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: