Постанова

від 06.01.2025 по справі 758/13832/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/550/2025 Категорія: ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

ЄУН: 758/13832/24 Суддя у І інстанції: Блащук А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 січня 2025 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій містить і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що при проведенні камеральної перевірки ТОВ «Столичний Млин» (код ЄДРПОУ 37175801), розташованого за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 81, встановлено порушення керівником цього товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ведення податкового обліку з порушенням, а саме п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що зафіксовано в акті перевірки від 11 жовтня 2024 року № 2333/Ж5/31-00-04-02-04-26/37175801.

Зазначеним ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, 28 листопада 2024 року шляхом поштового направлення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Одночасно ОСОБА_1 порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 13 листопада 2024 року, який, на його переконання, пропущений з поважних причин. На обґрунтування клопотання ОСОБА_1 , з посиланням на положення ст.ст. 7, 268, 294 КУпАП, зазначає, що, хоча в оскаржуваній постанові і зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, разом з тим у матеріалах справи міститься реквізити поштового відправлення 0610205612001 від 11 листопада 2024 року, яким направлялась повістка про виклик до суду на 13 листопада 2024 року. Проте, зазначену повістку, з урахуванням строків поштового обігу, неможливо було отримати до 13 листопада 2024 року та, відповідно, й прибути у судове засідання. На час розгляду справи 13 листопада 2024 року у суду не було повідомлення про сповіщення його ( ОСОБА_1 ) про час і місце розгляду справи, що унеможливило реалізацію його прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Про наявність провадження у справі про адміністративні правопорушення апелянту стало відомо 19 листопада 2024 року після ознайомлення з матеріалами справи адвокатом Симбірцевим Є.В., докази чого містяться у справі № 758/13832/24. Отже, оскаржити постанову судді у справі про адміністративне правопорушення № 758/13832/24 у визначений чинним законодавством строк було об`єктивно неможливим через неповідомлення судом про час і місце розгляду відповідної справи. Зважаючи на зазначене, апелянт вважає, що строк подання апеляційної скарги на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року у справі підлягає поновленню.

Щодо обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 , з посиланням на обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, правову позицію, зазначену у постанові КАС ВС від 8 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Податковий орган, як зазначає апелянт, не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та у подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі, і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки).

Згідно п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Проте, на переконання апелянта, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом, що передбачено приписами п. 54.5 ст. 54 ПК України.

Апелянт посилається на положення пункту 58.1. статті 58 ПК України, яким визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбачених для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду або заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, або завищення від`ємного значення податку на додану вартість розрахованої платником податків контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, яке платник податків має право оскаржити.

Апелянт зазначає, що статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, що передбачено положеннями п. 56.18 ст. 56 ПК України.

Оскільки сам Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень, відтак, апелянт вважає, що складення протоколу стосовно нього про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним та необґрунтованим, а сам протокол № 594/31-00-04-02-04 від 24 жовтня 2024 року про адміністративне правопорушення не доводить його винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що докази його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відсутні, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1, його захисник та представник Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

До початку апеляційного розгляду 2 січня 2025 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення з додатками захисника Симбірцева Є.В. в інтересах ОСОБА_1 , у яких, серед іншого, він просить проводити апеляційний розгляд провадження за його відсутності, оскільки прийматиме участь в інших судових засіданнях.

Від ОСОБА_1 та представника ДПС України будь-яких клопотань чи заяв до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП при належному повідомленні особи, яка бере участь у розгляді провадження, вважається за можливе проводити апеляційний розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні у справі докази та додатково надані захисником дані, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, слід дійти такого висновку.

Згідно зі ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Як регламентують положення ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи.

Дані вимоги закону під час судового провадження справи за протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції належним чином не дотримані, оскільки, матеріали справи хоча і містять повідомлення ОСОБА_1 за місцем його мешкання, проте означену судову повістку від 11 листопада 2024 останній не отримав, що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення з конвертом, які повернулись на адресу місцевого суду (ас. 11, 12-13)

13 листопада 2024 року відбувся судовий розгляд провадження за відсутності ОСОБА_1 та представника ДПС України.

При неотриманні копії оскаржуваної постанови суду 19 листопада 2024 року адвокат Симбірцев Є.В. звернувся до місцевого суду з заявою про ознайомлення та зняття фотокопій матеріалів справи щодо ОСОБА_1 , і в той же день ознайомився з ними (ас. 19).

28 листопада 2024 року шляхом поштового відправлення ОСОБА_1 до місцевого суду подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення (ас. 21-27).

З огляду на викладене, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, клопотання останнього, яке міститься в апеляційній скарзі, слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених в судовому засіданні та оцінених доказів і вирішити справу в точній відповідності з законом.

Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, наведені вимоги закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, розгляді справи в суді першої інстанції та винесенні суддею постанови стосовно ОСОБА_1 дотримані не у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Разом з тим, судом першої інстанції не перевірено дотримання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вимог закону.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАПпередбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення № 594/31-00-04-02-04 від 24 жовтня 2024 року, складеному стосовно керівника ТОВ «Столичний млин» ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, як і в оскаржуваній постанові, вказано, що ОСОБА_1 порушено п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань в декларації з податку на додану вартість за звітній період серпень 2024 року (від 20 вересня 2024 року реєстр. № 9275561451) всього на суму ПДВ 77500 грн.

Таким чином, всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає порушення ним встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексу України не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист.

Окрім того, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку та його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, в чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

Проте, на вказані порушення суд першої інстанції не звернув увагу.

Незважаючи на те, що таке обвинувачення в даному випадку є неконкретним, позбавляє можливості ефективно захищатися від нього, а сам протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, за результатами судового розгляду суддя місцевого суду визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення.

При цьому, всупереч вимог ст.. 283 КУпАП, судом в оскаржуваній постанові не зазначені обставини правопорушення, установлені під час розгляду справи, щодо дій або бездіяльності ОСОБА_1 що призвели до порушення вимог Податкового кодексу України, а наявне лише посилання на порушення положень (пунктів та статей) Податкового кодексу України без розкриття змісту вказаних порушень, міститься формальне посилання на акт перевірки від 11 жовтня 2024 року № 2333/Ж5/31-00-04-02-04-26/37175801, але будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи документам не надано, фактичні обставини справи не з`ясовані, що свідчить про передчасність висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Окрім того, поза увагою суду залишилось з`ясування обставин, чи оскаржувався даний акт, чи прийнято за результатами оскарження будь-яке рішення, що є істотним для прийняття рішення у даному провадженні.

Так, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

11 жовтня 2024 року до Державної податкової служби України директором ТОВ «Столичний Млин» ОСОБА_1 подані заперечення з додатками на Акт камеральної перевірки № 2333/Ж5/31-00-04-02-04-26/37175801 від 11 жовтня 2024 року (ас. 55).

15 листопада 2024 року листом за № 1092/Ж12/31-00-04-02-04-33 ДПС України повідомило ТОВ «Столичний Млин», що за результатами розгляду заперечень встановлено, що ТОВ «Столичний Млин» вчинено порушення п. 187.1 ст. 187 Кодексу, що призвело до заниження податкових зобов`язань в декларації з податку на додану вартість за звітній період серпень 2024 року (від 20 вересня 2024 року № 92755614551), всього на суму ПДВ 77500 грн. Цим же листом повідомлено, що відповідно до п.п. 86.7.5 п. 86.7 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення буде прийнято керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктами 86.7.1 цього пункту (ас. 66).

19 листопада 2024 року за № 2344/Ж10/31-00-04-02-04-31 податковим повідомленням-рішенням Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими податками повідомило ТОВ «Столичний Млин», що на підставі акта від 11 жовтня 2024 року № 2333/Ж5/31-00-04-02-04-26/37175801 та з урахуванням висновку комісії з питань розгляду заперечень від 12 листопада 2024 року № 348/Ж7/31-00-04-02-04-28 встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітній період серпень 2024 року (від 20 вересня 2024 року № 92755614551), всього на суму ПДВ 77500 грн. (ас. 56, 57).

З наданих суду апеляційної інстанції стороною захисту документів вбачається, що податкове повідомлення-рішення № 2344/Ж10/31-00-04-02-04-31 оскаржено у судовому порядку, що підтверджується наданою копією позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість, де позивачем виступає ТОВ «Столичний млин», відповідачем - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ас. 60-62).

Таким чином, висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки відповідно до матеріалів справи на момент розгляду справи процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень тривала, тобто, акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, був не узгодженим, а тому стверджувати про його законність та обґрунтованість були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст.. 256 КУпАП, та акт перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 в порушенні вимог ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а тому висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, є необґрунтованим.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, за відсутності переконливих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень, - скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення № 594/31-00-04-02-04 від 24 жовтня 2024 року - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А.Васильєва