Ухвала

від 17.01.2025 по справі 140/271/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

17 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/271/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області в особі Відділу державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22 листопада 2024 року, виданого ОСОБА_1

16 січня 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22 липня 2024 року, виданого ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову, заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису унеможливить ефективний захист прав та інтересів заявника, оскільки протягом розгляду справи позивач буде змушений виконати спірний припис, що спричинить наслідки, які не можна бути усунути після ухвалення рішення суду по суті. Тобто без реалізації інституту забезпечення позову судовий захист не буде ефективним. Крім того, позивач вказує на очевидні ознаки протиправності спірного припису.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, надавши правову оцінку доводам заявника, викладених в заяві про забезпечення позову, дійшов висновку, що у задоволенні такої заяви слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Таким чином, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Предметом оскарження у даній справі є припис Відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22 листопада 2024 року, прийнятий на підставі акта позапланової перевірки об`єкта Реконструкція вбудованих приміщень на вулиці Святого Володимира, 15 в м. Нововолинську Володимирського району Волинської області, в ході якої встановлено проведення реконструкції приміщення без відповідних дозвільних документів, без належно розробленої та затвердженої технічної документації, із зміною функціонального призначення об`єкта, внаслідок чого відбулась зміна основних техніко-економічних показників об`єкта.

Зазначеним приписом зобов`язано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил до 22 січня 2025 року. Також приписом визначені особливі умови його виконання: знести самочинно збудований об`єкт будівництва, у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб, привести земельну ділянку до попереднього стану до 22 лютого 2025 року.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує на очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, позаяк таке винесено відносно особи, яка не вчиняла можливих протиправних дій, зміст резолютивної частини припису фактично виконати неможливо.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Суд зазначає, що наявність ознак протиправності оскарженого припису може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Окрім цього, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскарженого рішення, дій чи бездіяльності відповідача. Оцінка правомірності прийняття припису стосовно позивача буде надана судом при вирішенні справи по суті.

Крім того, у заяві про забезпечення позову не наведено належних мотивів того, в чому полягає очевидність небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам в разі незабезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі, заявник також не навів належних доводів того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вказуючи на необхідність виконання припису, що спричинить наслідки, які не можна буде усунути після ухвалення рішення суду по суті, заявник не зазначає, в чому полягає негативність наслідків виконання припису, не наводить аргументів щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на викладене, враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 КАС, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В. Л. Шепелюк