Рішення

від 17.01.2025 по справі 280/10794/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2025 року (09:20)Справа № 280/10794/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс ЗАПОРІЖАВТОПОБУТХІМ» (69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 23, код ЄДРПОУ 33610760) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.51; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м.Запоріжжя, вул.Чубанова, буд.8) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс ЗАПОРІЖАВТОПОБУТХІМ» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ091543 від 12.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході перевірки зупинено належний ТОВ «НВК Запоріжавтопобутхім» автотранспортний засіб: ТАТА, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт №062561 від 01.10.2024, відповідно до якого перевіряючим виявлені порушення позивачем ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону у сфері перевезення вантажів, а саме: вантажний автомобіль з повною масою 7,250 тн. не обладнаний діючим та повіреним тахографом, чим порушено вимоги п.6.1. наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, за що передбачена відповідальність, передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч.1 абз.3 - перевезення вантажів за відсутності на моменту проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 . При цьому, водій автотранспортного засобу не погодився з висновками перевіряючого, зазначеними в акті проведення перевірки, та зауважив, що на момент перевірки замість протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 перевізник надав водієві для перевезення індивідуальну контрольну книжку водія - ОСОБА_1 разом з копією графіка змінності водіїв колісних транспортних засобів за жовтень 2024 року. Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки всі документи, передбачені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ №340 від 07.06.2010 безпосередньо під час проведення перевірки у позивача були наявні і перевіряючим були надані. З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем перевірки позивач мав необхідні документи, необхідно дійти висновку про необґрунтованість винесеної відповідачем спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а тому про її протиправність та необхідність скасування. Беручи до уваги вищенаведене, відсутні правові підстави для накладення на нього штрафу, а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ091543 від 12.11.2024 є протиправною. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати спірну постанову.

Ухвалою від 25.11.2024 відкрите спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні).

06.12.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №56220), в якому останній зазначає, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком №1567, - 01.10.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проводилася рейдова перевірка на а/д Н-08 429 км. Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422 був зупинений транспортний засіб марки ТАТА, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . У відповідності до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ТАТА, державний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 ; ТТН № 0110/01 від 01.10.2024. Звертає увагу суду, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки, протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу, тому був складений акт № АР0626561. Приписами ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено обов`язок водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення перевезень. Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції №385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (протягом робочої зміни та попередні 28 дні). Тобто, ця норма стосується тільки транспортних засобів, які мають повну масу менше 3,5 т, що не відноситься до позивача та його ТЗ з вагою понад 3,5 т, а тому в нього повинен бути протокол перевірки та адаптації тахографа, а не індивідуальна контрольна книжка водія або графік змінності водіїв. Натомість, у водія не було а ні протоколу перевірки та адаптації тахографа, а ні індивідуальної контрольної книжки водія, а ні графіку змінності водіїв, тому інспектором і не було прийнято до уваги журнал робочого часу водія, адже він не підпадає під визначені норми (також відповідно до п. 6.4 Положення № 340 визначено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника, тому журнал обліку повинен був знаходитись у перевізника, а не у водія). Беручи до уваги вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

01.10.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проводилась рейдова перевірка на автодорозі а/д Н-08, Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, 429км +086м. В ході перевірки було зупинено належний ТОВ «НВК ЗАПОРІЖАВТОПОБУТХІМ» автотранспортний засіб: ТАТА, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено Акт №062561 від 01.10.2024.

У акті №062561 від 01.10.2024 зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: вантажний автомобіль з повною масою 7,250 т. не обладнаний діючим та повіреним тахографом, чим порушено вимоги п.6.1. наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, за що передбачена відповідальність, передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч.1, - перевезення вантажів за відсутності на моменту проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 (а.с.6).

У графі пояснення водія про причини порушень зазначено «наданий журнал робочого часу, що не було прийнято до уваги інспектором».

12.11.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ091543, якою за порушення ст.34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн. (а.с.9).

Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Згідно з частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Спірним у цій справі є можливість використання водієм транспортного засобу масою понад 3,5 тони індивідуальної контрольної книги водія замість обладнання транспортного засобу діючим тахографом.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 2.5. Інструкції №385 передбачено, що тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п.3.6. Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів обов`язково повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій транспортного засобу, обладнаного тахографом забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Позивач не заперечує тієї обставини, що водій вказаного транспортного засобу в момент перевірки виконував перевезення вантажів. Однак, на думку позивача, оскільки транспортний засіб не обладнаний тахографом, то облік робочого часу водія можливий шляхом ведення індивідуальної книжки, яка була наявна у водія під час проведення перевірки.

Втім, суд зауважує, що законодавством встановлений обов`язок обладнання автомобіля діючими та повіреними тахографами вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон.

Крім того, як слідує зі змісту пункту 2.2 розділу ІІ Інструкції №385 ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відтак позивач був зобов`язаний звернутися до пункту сервісу тахографів з метою встановлення відповідного тахографа на транспортний засіб, у разі якщо такий автомобіль не був ним обладнаний.

Суд звертає увагу на те, що протокол перевірки та адаптації тахографа є документом, який відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», повинен знаходитись у водія під час здійснення перевезення. Ці вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) на договірних умовах із замовником послуги за плату незалежно від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Суд відхиляє посилання позивача на п.6.3 Положення №340, яким передбачена можливість використання індивідуальної книжки водія у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, оскільки законодавцем передбачена обов`язковість обладнання тахографом деяких категорій транспортних засобів, зокрема, обладнання вантажних автомобілів з масою понад 3,5 т, про що свідчить пункт 6.1 Положення № 340.

З огляду на викладене, суд вважає, що у випадку, передбаченому пунктом 6.1 Положення № 340, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія мати відповідні документи, які підтверджують його використання, а, враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1.Положення №340, саме для обладнання вантажних автомобілів з масою понад 3,5 т, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом.

Оскільки водій автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажів не мав при собі документів, передбачених законодавством, зокрема Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке встановлена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано, що під час рейдової перевірки у водія транспортного засобу був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.

Відтак, за встановлених обставин, оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №ПШ091543 від 12.11.2024 є такою, що прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та в спосіб, передбаченим чинним законодавством.

Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ091543 від 12.11.2024.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, в ході розгляду справи позивачем не надано до суду належних доказів на спростування правомірності спірної постанови.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий комплекс ЗАПОРІЖАВТОПОБУТХІМ» (69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, 23, код ЄДРПОУ 33610760) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.51; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м.Запоріжжя, вул.Чубанова, буд.8) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю .

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.01.2025.

Суддя Ю.В. Калашник