Рішення

від 14.01.2025 по справі 340/7295/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7295/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Акціонерного товариства Ельворті до Кропивницької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2024/000192/1 від 28.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач посилається на те, що під час митного оформлення придбаного товару для визначення його митної вартості застосовано основний метод, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) та відповідачу було подано всі необхідні документи, на підтвердження зазначеної ціни, однак митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом визначення митної вартості. Вказує, що митний орган витребував документи, що не передбачені Митним Кодексом України, відсутністю яких, обґрунтовує застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару. Додатково зазначив, що позивач вже декілька разів купував аналогічний товар, у того ж продавця, а тому у відповідача є актуальна ціна такого товару, при цьому позивач придбав сталеві колеса для комплектації сівалок у ЗАТ JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S. (Туреччина), тобто безпосередньо у виробника товару за прямим контрактом.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.23).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві на адміністративний позов, вказав, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, на підтвердження митної вартості товару, встановлено розбіжності, що є підставою для визначення митної вартості митним органом.

Також зазначив, що поставка оцінюваного товару проводиться на підставі контракту від 29.04.2021 № 425/341, специфікації від 25.07.2024 № EVL2407251, комерційного інвойсу від 17.10.2024 № JIH2024000002661 на умовах поставки FCA - UMURLU (Туреччина). Комерційний інвойс від 17.10.2024 № JIH2024000002661 не містить посилань на контракт, специфікацію відповідно до яких проводиться поставка продукції. Копія платіжного документу від 17.10.2024 № 48 в графі 70 «Призначення платежу» зазначений інвойс від 17.10.2024 № EVL2407251CI який до митного оформлення не наданий. В такому разі не виконуються умови 100 % попередньої оплати за продукцію що поставляється.

Також представник відповідача зазначив, що у відповідності до положень ст. 54, 55 МКУ, на підставі інформації, яка міститься в ПІК Інспектор та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товарів визначено згідно ст.64 МКУ за резервним методом на мінімальному рівні із можливих альтернативних варіантів - 6,16 дол.США/кг. Для визначення митної вартості використані відомості з МД від 12.04.2024 № UA403020/2024/20088 згідно з якими оформлені товари за кодом УКТ ЗЕД 8708709990, «Ходові колеса (штамповані зі сталі)для використання виключно у складі сільськогосподарських тракторів, колеса дискові» країна виробництва та походження Туреччина, виробник та торгівельна марка JANTSA. МВВ 6 (а.с.27-30).

Представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якої доводи відповідача викладені у відзиві на адміністративний позов, є не обґрунтованими та не спростовують позиції позивача викладену в позовній заяві (а.с.31-35).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що АТ Ельворті уклало з ЗАТ JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S. (Туреччина) контракт від 29.04.2021 року №425/341 на придбання сталевих коліс ходових для моторних транспортних засобів, у тому числі для сільськогосподарського призначення, на загальну суму 400 000 доларів США (а.с.9-11).

У пункті 1.2 визначений предмет договору, в якому зазначено, що номенклатура, кількість, асортимент та ціни продукції, що поставляється за вказаним Контрактом, визначаються специфікацією та є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до умов п.4 даного контракту поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених сторонами згідно Правил ІНКОТЕРМС 2010, пункт відвантаження м. Умурлу Айдин, Туреччина.

У пункті 5.3 визначено, що оплата партії продукції яка поставляється згідно вказаного контракту здійснюється покупцем у розмірі 30 відсотків від суми специфікації (а.с. 9 зв.)

Погоджуючись із вартістю товару 25.07.2024 ЗАТ JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S. (Туреччина), у відповідності до п.3.3 контракту від 29.04.2021 №425/341 була складена специфікація № EVL2407251, яка є невід`ємною частиною контракту (а.с.12).

Згідно даної специфікації ЗАТ JANTSA JANT SANAYI ve TICARET A.S. (Туреччина) зобов`язувалось поставити колеса розміром W14Lх28 в кількості 40 штук за ціною 144,70 долара США на загальну суму 5788 долари США, 9х18 в кількості 40 штук за ціною 49,70 долара США на загальну суму 1988 долари США, DW15LX24 в кількості 60 штук за ціною 165 долара США на загальну суму 9900 долари США, W9х28 в кількості 80 штук за ціною 103 долара США на загальну суму 8240 долари США, 9х15,3 в кількості 456 штук за ціною 27 доларів США на суму 12312 доларів США. Загальна сума товару за даною специфікацією від 25.07.2024 склала 38 228 долари США. Термін виготовлення товару згідно специфікації, становив 14 тижнів з моменту розміщення замовлення, що обумовлено технологічним процесом виготовлення товару (а.с.12).

Найменування товару, кількість та аналогічна сума також відображені у прайс листі та комерційному інвойсі (а.с.13,14зв.).

Згідно платіжної інструкції № 32 від 26.07.2024 позивач сплатив передплату у розмірі 30 відсотків, а саме в сумі 11468,40 доларів США.

Товар доставлений до України у відповідності до умов поставки згідно правил Інкотермс FCA м.Умурлу (Туреччина), передбачених пунктом 4 контракту від 29.04.2021 року №425/341.

Для визначення митної вартості товару, до фактурної вартості товару, зазначеній в специфікації від 25.07.2024 № EVL2407251 та комерційному інвойсі (11468,40 доларів США), позивач додав витрати по доставці товару до кордону України, які згідно наданих перевізником документів, склали 163 398,81 гривень (а.с.16).

Даний товар був заявлений позивачем відповідачу по митній декларації від 25.10.2024 №24UA901020008028U6 в режимі імпорту. В графі 43 даної митної декларації було зазначено, що ним застосований основний - 1 метод визначення вартості, тобто метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, при цьому ціна товару в графі 42 зазначена -38 228 доларів США. Умови поставки FCA (графа 20).

Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації від 25.10.2024 №24UA901020008028U6 та доданих до неї документів, виніс рішення про коригування митної вартості №UA901000/2024/000192/1 від 28.10.2024, яким скоригував вартість товару до рівня 6,16 доларів США за кілограм товару, що склало 104350,40 доларів США (вага нетто - 16940 кг помножена на визначений рівень митної вартості - 6,16 долар США/кг) (а.с.8).

Не погоджуючись із висновками щодо коригування митної вартості товару адвокат в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 (справа N 805/2713/16-а).

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана у митній декларації від 25.10.2024 №24UA901020008028U6, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Натомість, відповідач фактично використав резервний метод визначення митної вартості без належного обґрунтування. Так, у відзиві на позов, відповідач зазначає, що використовуючи під час митного оформлення ПІК Інспектор виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей всіх вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі імпорт за час наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару. Водночас, відповідач вказав, що цінова інформація (ціни договорів) щодо вартості ідентичних та подібних товарів в розумінні ст.59 61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін у митниці не виявлено (згідно даних ПІК „Інспектор)… Для визначення митної вартості товару за методами на основі віднімання та додавання вартості згідно ст.62 та 63 МКУ необхідна інформація у митниці відсутня, а декларантом не надана.

Тобто, відповідач у відзиві на позов зазначає взаємовиключні докази, а саме, вказує, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівні митних вартостей всіх вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України та одночасно зазначає про відсутність у митного органу інформації.

Додатково суд зазначає, що відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що для визначення митної вартості використані відомості з МД від 12.04.2024 № UA403020/2024/20088 згідно з якими оформлені товари за кодом УКТ ЗЕД 8708709990, «Ходові колеса (штамповані зі сталі) для використання виключно у складі сільськогосподарських тракторів, колеса дискові» країна виробництва та походження Туреччина, виробник та торгівельна марка JANTSA. МВВ 6. Однак суд не може використати її як доказ у справі, адже відповідач вказану митні декларацію не надав до суду, хоча судом витребовувалися у митниці усі докази.

До того ж, товар ''стальні колеса ходові'' оформлений за скоригованою митною вартістю товару (МВМВ 6), а не за митною вартістю за ціною договору (контракту), а відтак, як на думку суду, митна вартість за вказаною декларацією не могла була взята митним органом до уваги при визначенні митної вартості.

Натомість відповідач сам зазначив, що згідно інформації МД від 12.04.2024 № UA403020/2024/20088 є однакова країна виробництва та умови поставки товару, тобто по цій митній декларації було здійснено митне оформлення товару, який у відповідності до норм ч.ч.2, 3 ст.59 МКУ підпадає під визначення ідентичного ввезеного позивачем товару.

Принагідно суд зазначає, що у відповідача на момент винесення оскаржуваного рішення була наявна інформація про митне оформлення митними органами ідентичного ввезеному позивачем товару. Тобто, якщо припустити наявність підстав для коригування митної вартості, то митну вартість ввезеного позивачем товару слід було визначати за ст.59 МК України, тобто методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2 метод визначення митної вартості), і застосовувати резервний метод визначення митної вартості, передбачений ст.64 МК України, відповідач не міг, оскільки це суперечить ч.1 ст.64 МК України, якою визначено, що резервний метод застосовується тільки у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України.

Визначення відповідачем резервного методу - 6 визначення митної вартості було проведено без дотримання вимог митного законодавства.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Разом з тим, частиною 7 статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, вказаними нормами права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, а також ненадання декларантом витребуваних додаткових документів.

Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, суд дійшов висновку, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд зазначає про помилковість зроблених відповідачем висновків про заниження митної вартості та неможливість розмитнення товару за першим основним методом за ціною договору. Позивач подав митному органу документи при розмитнені товару, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Отже, суд не приймає посилання відповідача на неможливість підтвердження митної вартості придбаної позивачем стальних коліс.

Таким чином позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст.132 КАКС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З урахуванням задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 8170 грн (а.с.21) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також представник позивача в позовній заяві просить вирішити питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, зокрема витрати на правову допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надані: договір про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 05.11.2024 (а.с.37), копію ордеру серії ВА №1096080 (а.с.36), квитанцію до прибуткового касового ордера №41 від 02.12.2024, щодо оплати 10000 грн. (а.с.37) та акт № 1 наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги № 1 від 05.11.2024 (а.с. 37 зв).

У договорі про надання правової допомоги визначено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги встановлено у розмірі 10000 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 10000 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, - ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Ельворті (вул. Євгена Чикаленка, 1, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 05784437) до Кропивницької митниці Держмитслужби (вул. Лавандова, 27Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2024/000192/1 від 28.10.2024.

Стягнути на користь Акціонерного товариства Ельворті (ЄДРПОУ 05784437) здійснені ним судові витрати на оплату: судового збору в сумі 8170 грн; на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (ЄДРПОУ ВП 44005668).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН