Рішення

від 17.01.2025 по справі 420/16661/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16661/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІ АВТО» (код ЄДРПОУ 43848113, місце знаходження: 65031, м. Ірпінь, вул. Северинівська, 9, офіс 4) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 травня 2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РІ АВТО» (код ЄДРПОУ 43848113, місце знаходження: 65031, м. Ірпінь, вул. Северинівська, 9, офіс 4) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024 року;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500100/2024/000081.

Також, представник просить стягнути на користь позивача судові витрати.

Ухвалою від 12 червня 2024 року після усунення виявлених недоліків, позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи на підставі ч. 5 ст. 262 КАС України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при митному оформленні транспортного засобу, а саме легкового автомобілю HYNDAISANTAFE, номер кузову НОМЕР_1 , модельний рік 2015, який ввозився позивачем на територію України, ним визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору у розмірі 4480 дол. США, заявлено цей показник у декларації митної вартості №24 UA500100004444U8.

Разом з митною декларацією позивачем до митного органу були подані документи: інвойс SW231218 від 18.12.2023 р,; коносамент MSKORRE2260, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; контракт № 0509-1/2023 від 05.09.2023 р.; висновок експерта № 220-Е/24 транспортно-товарознавчого дослідження від 06.05.2024 р,; Договір доручення 4-03012024 на надання брокерських та супровідних послуг від 03.01.2024 р.; Довідка щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам № 49176 від 24.04.2024 р; платіжна інструкція в іноземній валюті № 116 від 19.12.2023 р.; висновок про якісні характеристики товарів № 55/Н/24; фото товару.

Однак митний орган, на думку позивача, безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю та скоригував її у бік збільшення, а саме до 8200 дол. США, у зв`язку з чим надмірно сплачена позивачем сума митних платежів склала 47 082,47 грн.

Позивачем зазначено, що з наданих до митного оформлення документів вбачається, що автомобіль був у використанні, має сильні пошкодження та потребує відновлювального ремонту, а саме: деформація крила переднього правого, капота, дверей передніх правих, петель дверей передніх правих, замка дверей передніх правих, дверей задніх правих, важеля передньої підвіски правий, стійкий стабілізатора поперечної стійкості передньої правої, облицювання даху. Розбитий бампер передній, фара права, накладка переднього правого крила, кріплення водія в сидінні, переднього пасажира в сидінні, голови ліва, права, що підтверджується фото таблицею ушкоджень та калькуляцією відновлювального ремонту.

Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв`язку з чим вони мають бути скасовані з наступних підстав.

Щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, витрати на страхування. Позивач зазначив, що відповідно до умов поставки відповідальність за доставку, включаючи всі відповідні витрати, несе продавець товару, а відсутність у позивача документів пов`язаних зі страхуванням транспортного засобу зумовлена тим, що позивач не здійснював таке страхування.

Стосовно неврахування та ненадання документів, які стосуються підтвердження витрат на навантаження (розвантаження) та перевезення товару, а також відсутня інформація щодо перевезення внутрішньою територією іноземної країни відправлення та про перевезення поза межами кордону України, позивач зазначив, що відповідна інформація та цифрові значення наявні у Інвойсі та крім того, у Інвойсі та у Контракті зазначено, що умовами поставки є CFR (CostandFreight), що означає що вартість, зазначена в Інвойсі, включає у себе кінцеву вартість продукції з урахуванням експортного оформлення, уплати вивізного мита та інших зборів, а також вартість доставки (фрахта) до зазначеного пункту призначення. В контракті також зазначено, що відповідно до п. 6 витрати, затрати та інші платежі стосовно виконання Контракту оплачуються покупцем на умовах 100% передоплати. Також позивач зазначив, що до митного оформлення було надано Коносамент MSK0RRE226O, у якому чітко зазначено умови оплати фрахту «Freight Prepaid», що означає, що витрати по перевезенню товару було оплачено за передоплатою.

Щодо висновку експерта, а саме, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення акту фізичного або митного огляду та про відсутність експерта, позивачем зазначено, що поняття акту фізичного огляду не передбачено нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 266 МК України перед подачею митної декларації, декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів. Позивач зазначив, що огляд проводився без повного розбирання КТЗ. На думку позивача, відповідач безпідставно не взяв до уваги висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 220-Е/24 від 06.05.2024 р., оскільки відповідно до вказаного висновку експертом використані, в редакції на час експертного дослідження: Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та Методику визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, № 12.2,03 (реєстр методик проведення судових експертиз) від 12.09.2014 року.

Крім того, позивач звертає увагу, що виконавець експертизи несе відповідальність за належну якість проведених робіт з експертизи, а замовник відповідно несе відповідальність за достовірність документів, поданих для проведення експертизи.

Також позивач вважає безпідставний запит відповідача декларації країни походження, оскільки, на його думку, митна декларація країни відправлення взагалі не відноситься до документів, які підтверджують вартість товару.

З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

У встановлений судом строк через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/26294/24від 27.06.2024 року), відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з огляду на таке.

Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем), такий що використовувався - 1шт. - Торгівельна марка "HYUNDAI"; - модель "SANTAFE"; - ідент.№ VIN НОМЕР_1 ; - номер шасі - нема даних; - номер двигуна - нема даних; - тип двигуна - дизель; - об`єм двигуна - 1995 см3; - колісна формула - 4x2; - тип кузова - універсал; - колір - білий; - календарний рік виготовлення - 2015 р.; - модельний рік - 2015 р.; - загальна кількість місць, включаючи водія - 5. КТЗ має пошкодження: Капот деформований, бампер передній деформований, фара права, протитуманна фара права, крило переднє праве деформоване, посилювач переднього правого крила деформований, ходова частина переднього правого крила потребує додаткової перевірки, двері передні праві деформовані, дзеркало заднього оглядуправе, двері задні праві деформовані, спрацювала подушка безпеки в сидінні переднього пасажира, оббивка спинки сидіння переднього пасажира, спрацювали подушки безпеки бокові, облицювання даху. - пробіг за одометром - 133 757 км; - торгівельна марка - HYUNDAI; - виробник - HYUNDAI MOTOR COMPANY; - країна походження - KR Корея.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500100004444U8 від 29.04.2024.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500100004444U8 від 29.04.2024 позивачем надані документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 05.09.2023 № 0509-1/, комерційний інвойс від 18.12.2023 № SW231218 та інші документи, зазначені в графі 44 МД.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500100004444U8 від 29.04.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно cтатті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.Проте, до митного оформлення такі документи не надавались (транспортно- перевізні документи відсутні (коносамент, маніфест, СМR)), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України.

Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару.У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення.Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;

4) також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення;

5) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092».

Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності ознаки підробки та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ). 5) документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

04.05.2024 декларантом було надіслано лист про відсутність додаткових документів.

Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500100004444U8 від 29.04.2024 містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2024/000081 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «РІ АВТО».

Також 27.06.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

До канцелярії суду 03.07.2024 року (вхід. № ЕС/27161/24) надійшла відповідь на відзив відповідно до змісту якої позивач заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

09.07.2024 року до суду за вхід. № ЕС/28064/24 надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, наполягає на правильності прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару та просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

До суду 11.07.2024 року (вхід. № ЕС/28666/24) надійшли письмові пояснення позивача.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р1 АВТО» є юридичною особою та було зареєстроване 01.10.2020року. Основним видом економічної діяльності є45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Інші види:45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів

Судом встановлено, що 05.09.2023 між компанією SEWAMOTORSCO.,LTD (Продавець) та ТОВ «Р1 АВТО» (Покупець) укладено контракт продажу №0509-1/2023, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує транспортні засоби та комплектуючі (далі за текстом «товар») у кількості, асортименті та за цінами, зазначеними у виставлених рахунках. Покупець зобов`язується приймати та оплачувати їх. Постачання здійснюється партіями на умовах DAT, CIF, CFR, CIP, DAPЛьвів, Чернівці, Одеса, Чорноморськ, Рені ІНКОТЕРМС 2010 (п.1 Контракту).

Відповідно до п. 2 Контракту ціни на товар встановленні у доларах США, у рахунках-фактурах. Платежі за цим Контрактом можуть здійснюватися у доларах США.

Відповідно до п. 6 Контракту товар продавця, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені продавцем на користь покупця та пов`язані з виконанням цього контракту оплачуються покупцем на умовах 100% передоплати на підставі виставленого продавцем рахунку протягом 3-х банківських днів з дати його оформлення з переказом вказаних у рахунку сум на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не зазначено у заявці.

Термін доставки товару не перевищує 180 днів з дати отримання замовлення (п. 7 Контракту).

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного контракту 18.12.2023 року було виставлено Інвойс №SW231218, на товар: HYNDAISANTAFE 2015 KMHSW81UBFU518154 загальною сумою 4480, 00 дол. США. з яких 2880,00 дол. США вартість транспортного засобу та 1600,00 дол. США вартість морського перевезення.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №116 ТОВ «Р1 АВТО» здійснено платіж на рахунок компанії SEWAMOTORSCO.,LTD у розмірі 4480,00 дол. США. У призначенні платежу зазначено: передоплата за товар відповідно до контракту №0509-1/2023 від 05.09.2023, Інвойс №SW231218 від 18.12.2023.

На підтвердження приймання та подальшого перевезення вантажу позивачем надано коносамент №MSKORRE2260, в якому також міститься інформація щодо оплати послуг з перевезення вантажу.

Судом встановлено, що відповідно до Висновку №55/Н/24 про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією зовнішній огляд пошкодженого КТЗ проводився експертом 24.04.2024 року документально, на основі наданих документів та фотографій.

Відповідно до Висновку експерта №220-Е/24 транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля HYNDAISANTAFE, номер кузова НОМЕР_1 , модельний рік 2015, власник ТОВ «Р1 АВТО». Дослідження автомобіля проводилося 03 травня 2024 року при природньому освітленні в світлий час доби. Місцезнаходження досліджуваного КТЗ: Одеська обл., Овідіопольський р-н, Таїровська селищна рада. Іллічівська дорога, 9. Відповідно до вказаного висновку ринкова вартість даного автомобіля становить 113394,23 грн, що відповідно до офіційного курсу НБУ на дату оцінки, становить 2868,23 доларів США.

Так, судом встановлено, що з метою митного оформлення товару, що був поставлений на виконання умов вказаного контракту продажу, декларантом було сформовано та подано до митного органу митну декларацію №24 UA500100004444U8.

Разом з митною декларацією позивачем до митного органу були подані документи інвойс SW231218 від 18.12.2023 р,; коносамент MSKORRE2260, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 ; контракт № 0509-1/2023 від 05.09.2023 р.; висновок експерта № 220-Е/24 транспортно-товарознавчого дослідження від 06.05.2024 р,; Договір доручення 4-03012024 на надання брокерських та супровідних послуг від 03.01.2024 р.; Довідка щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам № 49176 від 24.04.2024 р,; платіжна інструкція в іноземній валюті № 116 від 19.12.2023 р.; висновок про якісні характеристики товарів № 55/Н/24.

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500100004444U8 від 29.04.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались (транспортно- перевізні документи відсутні (коносамент, маніфест, СМR)), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;

4) також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення;

5) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092».

Судом встановлено, що на пропозицію митного органу, декларантом 04.05.2024 було надіслано лист про відсутність додаткових документів.

04.05.2024року відповідачем було винесено картку відмови №UA500100/2024/000081в у прийнятті митної декларації.

Судом встановлено, що Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 24UA500100005068U8 від 10.05.2024.

Не погодившись з прийнятим рішенням митного органу, позивачем звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024, а саме:

1) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Пунктом 8 ч.2 ст.53 МКУ визначено, якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались (транспортно-перевізні документи відсутні (коносамент, маніфест, СМR)), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;

4) також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення;

5) у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092».

Судом встановлено, що на пропозицію митного органу, декларантом 04.05.2024 було надіслано лист про відсутність додаткових документів.

Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов такого висновку.

Стосовно твердження про ненадання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують понесення витрат на страхування товару, суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України: якщо здійснювалося страхування, до оформлення подаються - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Позивачем з цього приводу зазначено, що ним не здійснювалося страхування товару. Суд погоджується з думкою позивача, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з понесеними витратами, що, на його думку, входять до митної вартості товарів, в свою чергу, митницею не доведено факту понесення відповідачем відповідних витрат, тому твердження відповідача відхиляються.

Крім того, суд зазначає, що з інвойсу від 18.12.2023 року №SW231218 та коносаменту №MSKORRE2260 вбачається, що вартість товару та витрати пов`язані з морським перевезенням вантажу були оплачені за 100% передоплатою, це також підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті №116 на загальну суму 4480,00 доларів США.

Щодо тверджень відповідача: відповідно до п.1 п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження (розвантаження) оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (документи не надавались). Не зазначені умови поставки товару. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що підтверджують вартість перевезення. Проте, до митного оформлення жоден з наведених у наказі документів не надано;також, відсутня інформація щодо перевезення ктз внутрішньою територією іноземної країни відправлення, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Контракту постачання здійснюється партіями на умовах DAT, CIF, CFR, CIP, DAPЛьвів, Чернівці, Одеса, Чорноморськ, Рені ІНКОТЕРМС 2010. З наданого позивачем Інвойсу №SW231218 від 18.12.2023 року вбачається, що товар поставлявся на умовах CFRReni,Ukraine.

Відповідно до Інкотермс (в редакції 2010 року), термін CFR (англ. CostandFreight - вартість і фрахт) означає, що продавець зобов`язаний:оплатити доставку і завантажити товари на транспортний засіб, а також здійснити оплату за фрахт судна відповідно до умов, наданими перевізником; здійснити оплату послуг митниці, а у випадках, якщо товари призначені для експорту - оплатити відповідні мита;покрити витрати з доставки товарів в порт призначення.

Крім того, суд зазначає, що в Інвойсі №SW231218 від 18.12.2023 року вказана вартість морського перевезення 1600,00 доларів США, яка включена позивачем до заявленої митної вартості товару 4480,00 доларів США. Загальна сума була сплачена позивачем у відповідності до п. 6 Контракту, що підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті №116.

Таким чином, вартість, зазначена в Інвойсі, включає у себе кінцеву вартість продукції з урахуванням експортного оформлення, уплати вивізного мита та інших зборів, а також вартість доставки (фрахта) до зазначеного пункту призначення, тому в даному випадку Інвойс слугує документом, в якому визначені понесені позивачем витрати пов`язані з транспортуванням вантажу.

Стосовно твердження відповідача, що у поданому висновку про вартісні характеристики зазначено, що експерт здійснював огляд КТЗ. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про проведення фізичного або митного огляду (акти оглядів) та про присутність експерта «методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мін`юсту Фонду Держмайна від 24.11.2013 № 142/5/2092», суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надано Висновок №55/Н/24 про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та Висновок експерта №220-Е/24 транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля.

Перший висновок експертом проведено документально, про що зазначено в самому висновку.

Відповідно до другого висновку, огляд автомобіля проводився 03 травня 2024 року при природньому освітленні в світлий час доби. За результатами Висновку експерта №220-Е/24 встановлено, що ринкова вартість досліджуваного автомобіля становить 2868,23 доларів США, що кореспондується із заявленою декларантом.

Суд зазначає, що висновок експерта за своєю природою має інформаційний характер, який підтверджує відповідність ціни товару на обраних умовах поставки, окрім того відповідно до Висновку №220-Е/24 спростовується твердження відповідача про відсутність огляду транспортного засобу.

Крім того, висновок експерта не є обов`язковим до подання документом за приписами ст. 53 МК України та не впливає на розмір визначення складової митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не доведено, яким чином вказані висновки впливають на визначення митної вартості, такі твердження відхиляються судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності;

Сторони є вільними у укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність банківських реквізитів у відповідних документах не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.

Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.05.2024 року між адвокатом Беринда Дар`я Олександрівна та ТОВ «Р1 АВТО» (клієнт) було укладено договір № 22/05/24 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.1.2 Адвокат бере на себе наступні зобов`язання:

- здійснення правового аналізу документів, за якими здійснено митне оформлення автомобілюHYNDAISANTAFE, номер кузову KMHSW81UBFU518154, модельний рік 2015, який належить Клієнту;

- формування правової позиції Клієнта у справі щодо оскарження Рішення ДМС України Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024 р.;

- підготовка та подача Позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду про скасування Рішення ДМС України Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024 р.;

- представництво інтересів Клієнта у справі за позовом про скасування Рішення ДМС України Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024 р..

Відповідно до п. 3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн.

В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором. Зокрема витрати на судовий збір (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору оплата правової допомоги у розмірі, передбаченому у п.3.1 Договору, здійснюється у готівковій або безготівковій формі у вигляді передоплати.

На підтвердження факту оплати позивачем надано платіжну інструкцію № 36 від 24.05.2024 року на суму 10 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву щодо витрат на правничу допомогу відповідачем зазначено, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року 3 028 гривень.

Також статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено в 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 7 100 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 42,60 гривень.

Таким чином, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. становить 3,30 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або 1,40 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 237,74 годин роботи.

Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі Наталія Михайленко проти України, від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов`язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 10000,00 грн є завищеною та нерозумною.

Стосовно витрат на підготовку позовної заяви в сумі 10000,00грн, на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт є сума 3000,00 грн, які належать відшкодуванню саме відповідачем. Решта сплати витрат покладається на клієнта відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті наданих послуг, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача складають 3000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІ АВТО» (код ЄДРПОУ 43848113, місце знаходження: 65031, м. Ірпінь, вул. Северинівська, 9, офіс 4) до Одеськоїмитниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21а) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про коригування митної вартості №UA500100/2024/000002/2 від 04.05.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмову Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500100/2024/000081 від 04.05.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Юрія та Івана Лип, буд. 21А), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІ АВТО» (код ЄДРПОУ 43848113, місце знаходження: 65031, м. Ірпінь, вул. Северинівська, 9, офіс 4) судовий збір в розмірі 3028,00 грн (тритисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко