Рішення
від 17.01.2025 по справі 420/1080/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1080/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного Підприємства «ГЕЛІОС ВАН» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000550/2 від 24.08.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001125 від 24.08.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000611/2 від 22.09.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000624/2 від 28.09.2023 року;

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації є протиправними. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Процесуальні дії

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 року справа розподілена на суддю Корой С.М.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року позов залишено без руху.

18.01.2024 року від представника позивача до суду надійшли докази доплати судового збору.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

15.02.2024 року до суду за вхід. № ЕС/6767/24 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу.

20.02.2024 року до суду за вхід. №ЕС/7298/24 надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до Розпорядження №178 від 25.06.2024 року, керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (у редакції від 06.10.2022 №31, у зв`язку із звільненням головуючого судді ОСОБА_1 з посади судді Одеського окружного адміністративного суду на підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 у зв`язку з поданням заяви про відставку, призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/1080/24, провадження №П/420/1103/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 року справа розподілена на суддю Потоцьку Н.В.

Ухвалою суду від 02.07.2024 року прийнято до провадження справу в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.01.2011 року Приватне Підприємство «ГЕЛІОС ВАН» зареєстровано як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37439444).

Приватне Підприємство «ГЕЛІОС ВАН» веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як: 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (основний); 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

07.09.2015 між компанією ARC INTERNETIONAL FRANCE (Продавець) та Приватним Підприємством «ГЕЛІОС ВАН» (Покупець) укладено контракт №09-15-148447, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, виготовлений Продавцем на своїх заводах та філіалах.

Відповідно до п. 1.2 контракту №09-15-148447 від 07.09.2015 ціна, тип, кількість товару, умови передплати і оплати, термінами поставки визначаються сторонами для кожної партії товару і зазначаються у проформі.

Додатковою угодою від 01.10.2016 року внесені зміни до п.п. 1.1. Контракту №09-15-148447, якими змінені назва та реквізити Продавця на ARC FRANCE.

Додатковою угодою від 01.11.2016 року внесені зміни до Контракту №09-15-148447, якими внесені зміни до преамбули вказаного контракту.

Додатковою угодою від 17.11.2016 року внесені зміни до п.п. 10. Контракту №09-15-148447, якими змінені банківські реквізити Покупця.

Додатковою угодою від 01.05.2018 року внесені зміни до Контракту №09-15-148447, якими визначений необмежений термін дії вказаного контракту.

Додатковою угодою від 18.08.2022 року внесені зміни до п.п. 10. Контракту №09-15-148447, якими змінені адреса та банківські реквізити Покупця.

По митній декларації №23UA500500029335U0.

26.07.2023 року Продавцем ARC FRANCE складена проформа №1104039534 на загальну суму 38616,71 EUR, умови оплати: 60% передоплата та 40% протягом 10 днів після прибуття товару.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №66 від 10.08.2023 року Приватним Підприємством «ГЕЛІОС ВАН» здійснено передоплату у сумі 23170,03 EUR за контрактом №09-15-148447 та проформою №1104039534.

16.08.2023 року Продавцем ARC FRANCE складені пакувальні листи №81457020 та №81459093.

16.08.2023 року Продавцем ARC FRANCE складений інвойс №7001641751 на загальну суму 38616,71 EUR, в якому зазначено умови поставки FCA, пакувальні листи №81457020 та №81459093.

23.08.2023 року ФОП ОСОБА_2 складена довідка про транспортні витрати вих. №23.08.23-1 та рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №57 відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування №070723-1 від 07.07.2023 року.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500029335U0 від 23.08.2023, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ПП «ГЕЛІОС-ВАН», а саме:

«Посуд столовий із зміцненого скла: Тарілки, салатники, сервізи столові - 44308 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Набори блюд - 112 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Всього 44420 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR.».

Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

1. Пакувальний лист № 81457020 від 16.08.2023.

2. Пакувальний лист № 81459093 від 16.08.2023.

3. Рахунок-проформа №1104039534 від 26.07.2023.

4. Рахунок-фактура (iнвойс) №7001641751 від 16.08.2023.

5. Автотранспортна накладна №559893-01 від 16.08.2023.

6. Сертифікат про походження товару № 572 від 17.08.2023.

7. Сертифікат про походження товару № 573 від 17.08.2023.

8. Платіжна інструкція в іноземній валюті № 66 від 10.08.2023.

9. Рахунок на оплату №57 від 23.08.2023.

10. Довідка про транспортні витрати №23.08.23-1 від 23.08.2023.

11. Контракт №09-15-148447 від 07.09.2015.

12. Додаткова угода № 4 від 01.10.2016.

13. Додаткова угода № 4/1 від 01.11.2016.

14. Додаткова угода № 5 від 17.11.2016.

15. Додаткова угода № 7 від 01.05.2018.

16. Додаткова угода № 9 від 18.08.2022.

17. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом №070723-1 від 07.07.2023.

18. Акт зважування б/н від 23.08.2023.

19. Експортна митна декларація № MRN23FRD5620076182777 від 16.08.2023.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу наступні документи:

1. Повідомлення №164 від 24.08.2023 року, у якому ПП «ГЕЛІОС-ВАН» надало відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах;

2. Прейскурант (прайс-лист) виробника товарів №2023/07-2 від 15.07.2023 ;

3. Виписку по рахунку Б/н від 10.08.2023;

4. Оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за період 01.01.2023 -22.08.2023.

24.08.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000550/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить 2.7508 дол. США/кг (МД від 05.06.2023 №UA100440/2023/493194) ніж заявлено декларантом 1,889 дол. США/кг.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

« 1) згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару. Проте декларантом надано довідку від 23.08.2023 № 23.08.23-1 та рахунок 57 від 23.08.23.

2) У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

3) В наданій копії експортної декларації MRN23FRD5620076182777 заявлена сума 38617 євро, в наданому інвойсі 7001641751 сума 38616,71 євро.»

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 24.08.2023 року видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001125.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA500500/2023/029552 від 24.08.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 99 451,28 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

По митній декларації №23UA500500033562U1.

07.09.2023 року Продавцем ARC FRANCE складена проформа №1104039955 на загальну суму 47931,81 EUR, умови оплати: 60% передоплата та 40% протягом 10 днів після прибуття товару.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №79 від 11.09.2023 року Приватним Підприємством «ГЕЛІОС ВАН» здійснено передоплату у сумі 28759,09 EUR за контрактом №09-15-148447 та проформою №1104039955.

14.09.2023 року Продавцем ARC FRANCE складений пакувальний лист №81458174.

14.09.2023 року Продавцем ARC FRANCE складений інвойс №7001644015 на загальну суму 47931,81 EUR, в якому зазначено умови поставки FCA, пакувальні листи №81458174.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №81 від 18.09.2023 року Приватним Підприємством «ГЕЛІОС ВАН» здійснено оплату у сумі 19172,72 EUR за контрактом №09-15-148447, проформою №1104039955 та інвойсом №7001644015.

21.09.2023 року ФОП ОСОБА_2 складена довідка про транспортні витрати вих. №21.09.23-1 та рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №69 відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування №070723-1 від 07.07.2023 року.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500033562U1 від 22.09.2023, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ПП «ГЕЛІОС-ВАН», а саме:

«Посуд столовий із зміцненого скла: Тарілки, салатники, блюда, форми для запікання, кухлі, набори чайні, сервізи столові - 26755 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Тарілки, чашки - 5184 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Всього 31939 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR.

Посуд столовий скляний: склянки для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: Стакани, стопки - 4896 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR.».

1. Пакувальний лист № 81458174 від 14.09.2023.

2. Рахунок-проформа №1104039955 від 07.09.2023.

3. Рахунок-фактура (iнвойс) №7001644015 від 14.09.2023.

4. Автотранспортна накладна №561051-01 від 14.09.2023.

5. Сертифікат про походження товару № 741197 від 18.09.2023.

6. Платіжна інструкція в іноземній валюті № 79 від 11.09.2023.

7. Платіжна інструкція в іноземній валюті № 81 від 18.09.2023.

8. Рахунок на оплату №69 від 21.09.2023.

9. Довідка про транспортні витрати №21.09.23-1 від 21.09.2023.

10. Контракт №09-15-148447 від 07.09.2015.

11. Додаткова угода № 4 від 01.10.2016.

12. Додаткова угода № 4/1 від 01.11.2016.

13. Додаткова угода № 5 від 17.11.2016.

14. Додаткова угода № 7 від 01.05.2018.

15. Додаткова угода № 9 від 18.08.2022.

16. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом №070723-1 від 07.07.2023.

17. Акт зважування б/н від 22.09.2023.

18. Експортна митна декларація № MRN23FRD5620086096852 від 14.09.2023.

19. Митна декларація №23UA500500033562U1 від 22.09.2023.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу наступні документи:

1. Повідомлення №189 від 22.09.2023, у якому ПП «ГЕЛІОС-ВАН» надало відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

2. Прейскурант (прайс-лист) виробника товарів №2023/09-1 від 01.09.2023.

3. Виписку по рахунку Б/н за 11.09.2023.

4. Виписку по рахунку Б/н від 18.09.2023.

5. Оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за період 01.01.2023 - 21.09.2023.

22.09.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000611/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить:

по товару № 1-2.7509 дол. США/кг (МД від 05.06.2023 №UA100440/2023/493194) ніж заявлено декларантом 2,5562 дол. США/кг.;

по товару № 3-2.9100 дол. США/кг (МД від 15.02.2023 №UA500500/2023/004855) ніж заявлено декларантом 2,7773 дол. США/кг.

«1) згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Проте декларантом надано довідку від 07.07.2023 № 070723-1та рахунок 69 від 21.09.23.

3) В наданій копії експортної декларації MRN23FRD5620086096852 заявлена сума 47932 євро, в наданому інвойсі 7001641751 сума 47931,81 євро.»

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 22.09.2023 року видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001229.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500500/2023/033623 від 22.09.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 22 970,75 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

По митній декларації №23UA500500034362U0.

15.09.2023 року Продавцем ARC FRANCE складена проформа №1104040060 на загальну суму 45334,11 EUR, умови оплати: 60% передоплата та 40% протягом 10 днів після прибуття товару.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №80 від 15.09.2023 року Приватним Підприємством «ГЕЛІОС ВАН» здійснено передоплату у сумі 27200,47 EUR за контрактом №09-15-148447 та проформою №1104040060.

20.09.2023 року Продавцем ARC FRANCE складений пакувальний лист №81462497.

20.09.2023 року Продавцем ARC FRANCE складений інвойс №7001644336 на загальну суму 45334,11 EUR, в якому зазначено умови поставки FCA, пакувальні листи №81462497.

28.09.2023 року ФОП ОСОБА_2 складена довідка про транспортні витрати вих. №28.09.23-1 та рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг №73 відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування №070723-1 від 07.07.2023 року.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №23UA500500034362U0 від 28.09.2023, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ПП «ГЕЛІОС-ВАН», а саме:

«Посуд столовий із зміцненого скла: Тарілки, салатники, набори чайні, сервізи столові - 31092 шт. Торгівельна марка "Luminarc". Тарілки, салатники, кухлі, чашки, набори блюд - 8992 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Всього 40084 шт. Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR.

Посуд столовий скляний: інші склянки для пиття із зміцненого скла: Стакани - 360 шт. Торгівельна марка "Arcoroc". Виробник "ARC FRANCE". Країна виробництва FR.».

1. Пакувальний лист № 81462497 від 20.09.2023

2. Рахунок-проформа №1104040060 від 15.09.2023

3. Рахунок-фактура (iнвойс) №7001644336 від 20.09.2023.

4. Автотранспортна накладна №561203-01 від 20.09.2023.

5. Сертифікат про походження товару № 741214 від 21.09.2023.

6. Сертифікат про походження товару № 741215 від 21.09.2023.

7. Платіжна інструкція в іноземній валюті № 80 від 15.09.2023.

8. Рахунок на оплату №73 від 28.09.2023.

9. Довідка про транспортні витрати №28.09.23-1 від 28.09.2023

10. Контракт №09-15-148447 від 07.09.2015

11. Додаткова угода № 4 від 01.10.2016

12. Додаткова угода № 4/1 від 01.11.2016

13. Додаткова угода № 5 від 17.11.2016

14. Додаткова угода № 7 від 01.05.2018

15. Додаткова угода № 9 від 18.08.2022

16. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних

та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом № 070723-1 від

07.07.2023.

17. Експортна митна декларація № MRN23FRD5620087698665 від 20.09.2023

18. Митна декларація №23UA500500034362U0 від 28.09.2023.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу наступні документи:

1. Повідомлення №192 від 28.09.2023, у якому ПП «ГЕЛІОС-ВАН» надало відповідачу пояснення, обґрунтувавши відсутність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

2. Прейскурант (прайс-лист) виробника товарів №2023/09-2 від 15.09.2023.

3. Виписку по рахунку Б/н від 15.09.2023.

4. Оборотно-сальдову відомість по рахунку №632 за період 01.01.2023 - 28.09.2023.

28.09.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000624/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим та становить:

по товару № 1-2,7508 дол. США/кг (МД від 05.06.2023 №UA100440/2023/493194) ніж заявлено декларантом 2,28 дол. США/кг.;

по товару № 2-2,9056 дол. США/кг (МД від 18.05.2023 №UA100100/2023/432207) ніж заявлено декларантом 2,43 дол. США/кг.

« 1) згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Проте декларантом надано довідку від 28.09.2023 № 28.09.23-1 та рахунок 73 від 28.09.23.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500500/2023/034429 від 28.09.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 50 697,88 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи протиправним та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення №UA500500/2023/000550/2 від 24.08.2023 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

Судом встановлено, що для митного оформлення декларантом, зокрема, надані:

- автотранспортна накладна №559893-01 від 16.08.2023;

- рахунок на оплату №57 від 23.08.2023;

- довідка про транспортні витрати № 23.08.23-1 від 23.08.2023.

Відомості, які містяться у вказаних документах, повністю узгоджуються між собою та відомостями зазначеними у інших документах.

Так, у довідці про транспортні витрати № 23.08.23-1 від 23.08.2023 зазначені державні номерні знаки автомобіля, яким здійснювалось транспортування товару: АІ6585 ІС/ НОМЕР_1 , що відповідають державним номерним знакам автомобіля і напівпричепа, зазначеним у автотранспортній накладній №559893-01 від 16.08.2023.

Також, у довідці про транспортні витрати № 23.08.23-1 від 23.08.2023 наявне посилання на договір №070723-1 від 07.07.2023, який був наданий до митного оформлення разом з ЕМД №23UA500500029335U0.

Крім того у довідці про транспортні витрати № 23.08.23-1 від 23.08.2023 вказані вартість послуг з перевезення і експедиторського обслуговування та маршрут перевезення з м. Арк, Франція до митного кордону України м/п Краківець, умови поставки FCA м. Арк, що відповідає умовам контракту №09-15-148447 від 07.09.2015.

Аналогічні відомості щодо транспортних витрат містить і у наданому позивачем до митного оформлення рахунку на оплату №57 від 23.08.2023.

У повідомленні №164 від 24.08.2023 позивач роз`яснив відповідачу, що калькуляція транспортних витрат не могла бути надана позивачем, оскільки перевезення здійснювалось не власним транспортним засобом ПП «ГЕЛІОС-ВАН» Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, не могли бути надані позивачем, оскільки строк оплати вказаних послуг ще не настав.

Так, відповідно до п. 5.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом №070723-1 від 07.07.2023, оплата послуг перевезення здійснюється з поточного рахунку Замовника після отримання рахунків (факсом, електронною поштою чи оригіналу) з відтермінуванням платежу до 14 банківських днів, якщо інше не обумовлене додатковими угодами чи Заявками. Після завершення перевезення Експедитор зобов`язується надіслати оригінали документів (рахунок, акт виконаних робіт, заявка на перевезення) Замовнику.

У інвойсі №7001641751 від 16.08.2023 зазначено, що загальна вага брутто товару, що поставляється становить 21 808,979 кг., що відповідає вазі товару, вказаній у митній декларації №23UA500500029355U0 від 23.08.2023.

Транспортні витрати у розмірі 51250 грн. стосуються перевезення вантажу загальною вагою брутто 21 833,979 за МД №23UA500500029335U0 від 23.08.2023 та №23UA500500029336U0 від 23.08.2023.

Відповідно до Правил заповнення митної декларації, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, витрати на транспортування товарів у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

Вартість транспортних витрат на транспортування товару за МД №23UA500500029355U0 (посуд столовий скляний) становить 51191,32 грн (51250 грн - загальна сума витрат на транспортування відповідно до рахунку №57 від 23.08.2023 та довідки про транспортні витрати №23.08.23-1 від 23.08.2023 : 21 833,979 кг. - загальна вага брутто товару х 21 808,979 кг - вага товару за МД №23UA500500029355U0).

Вартість транспортних витрат на транспортування товару за МД 23UA500500029336U0 від 23.08.2023 (піддон дерев`яний плаский) становить 58,68 грн (51250 грн - загальна сума витрат на транспортування відповідно до рахунку №57 від 23.08.2023 та довідки про транспортні витрати №23.08.23-1 від 23.08.2023 : 21 833,979 кг. - загальна вага брутто товару х 25 кг - вага товару за МД 23UA500500029336U0 від 23.08.2023).

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та декларантом не надано всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, зокрема, вартості транспортно-експедиторських послуг, є необґрунтованим.

Щодо зауважень Одеської митниці, що «3) В наданій копії експортної декларації MRN23FRD5620076182777 заявлена сума 38617 євро, в наданому інвойсі 7001641751 сума 38616,71 євро.»

У графі 22 ЕМД №23UA500500029355U0 зазначено загальну вартість товару у сумі 38 616,71 євро, що відповідає вартості товару за поданим для митного оформлення інвойсом №7001641751 від 16.08.2023.

У експортній митній декларації № MRN23FRD5620076182777 від 16.08.2023 митна вартість товару зазначена за окремими асортиментними одиницями товару та в сумі складає 38 617 євро(26030+2065+5247+755+4520).

У повідомленні №164 від 24.08.2023 позивач роз`яснив відповідачу, що вказана розбіжність викликана округленням сум товарів, які застосовуються у митних деклараціях країн ЄС.

Відповідно до п. 3 ст. 101 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) про встановлення Митного кодексу Союзу № 952/2013 від 9 жовтня 2013 року якщо сума ввізного чи вивізного мита, що підлягає сплаті, не є цілим числом, таку суму може бути округлено. Якщо зазначена в першому підпараграфі сума виражена в євро, її може бути округлено в бік збільшення чи зменшення до найближчого цілого числа.

У спеціальних положеннях про митну вартість, опублікованих на порталі Головного управління митних та непрямих податків Французької Республіки (https://www.douane.gouv.fr/sites/default/files/2019-01/reglement-particulier-valeur-juillet2014.pdf), у абзаці [4320] зазначається, що відповідно до статті 26 Закону від 2 липня 1998 року № 98-465 бази оподаткування та результати ліквідації округлюються до найближчої цілої одиниці. Для встановлення митної вартості базові позиції конвертуються по рядках для кожного пункту декларації та округлюються до найближчого цілого євро. Аналогічно митна вартість і сума, яка має бути сплачена, зазначаються без десяткових дробів, округлюючись до найближчого цілого євро.

Таким чином розбіжність у інвойсах і експортних митних деклараціях викликана різним регулювання правил визначення митної вартості щодо її округлення, є незначною і не впливає на правильність визначення митної вартості товарів позивачем.

Оскільки зазначені розбіжності не призвели до неповноти або недостовірності відомостей про митну вартість відповідного товару, то вони не можуть бути законною підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтованих пояснень відповідача щодо того, яким чином вказана розбіжність впливає на можливість визначення митної вартості товару, з урахуванням інших наданих до митного оформлення документів, які корелюються між собою та заявленою в митній декларації ціною.

Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення №23UA500500033562U1 від 22.09.2023 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

« 1) згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Проте декларантом надано довідку від 07.07.2023 № 070723-1та рахунок 69 від 21.09.23.

Судом встановлено, що для митного оформлення декларантом, зокрема, надані:

- автотранспортна накладна №561051-01 від 14.09.2023;

- рахунок на оплату №69 від 21.09.2023;

- довідка про транспортні витрати № 21.09.23-1 від 21.09.2023.

Так, у довідці про транспортні витрати №21.09.23-1 від 21.09.2023 зазначені державні номерні знаки автомобіля, яким здійснювалось транспортування товару: ВС7440 ЕХ/ НОМЕР_2 , що відповідають державним номерним знакам автомобіля і напівпричепа, зазначеним у автотранспортній накладній №561051-01 від 14.09.2023.

Також, у довідці про транспортні витрати № 21.09.23-1 від 21.09.2023 наявне посилання на договір №070723-1 від 07.07.2023, який був наданий до митного оформлення разом з ЕМД №23UA500500033562U1.

Крім того у довідці про транспортні витрати № 21.09.23-1 від 21.09.2023 вказані вартість послуг з перевезення і експедиторського обслуговування та маршрут перевезення з м. Арк, Франція до митного кордону України м/п Рава Руська, умови поставки FCA м. Арк, що відповідає умовам контракту №09-15-148447 від 07.09.2015.

Аналогічні відомості щодо транспортних витрат містить і у наданому позивачем до митного оформлення рахунку на оплату №69 від 21.09.2023.

У повідомленні №189 від 22.09.2023 ПП «ГЕЛІОС-ВАН» роз`яснило відповідачу, що калькуляція транспортних витрат не могла бути надана позивачем, оскільки перевезення здійснювалось не власним транспортним засобом позивача.

Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, не могли бути надані позивачем, оскільки строк оплати таких послуг ще не настав.

Так, відповідно до п. 5.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування у сфері міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом №070723-1 від 07.07.2023, оплата послуг перевезення здійснюється з поточного рахунку Замовника після отримання рахунків (факсом, електронною поштою чи оригіналу) з відтермінуванням платежу до 14 банківських днів, якщо інше не обумовлене додатковими угодами чи Заявками. Після завершення перевезення Експедитор зобов`язується надіслати оригінали документів (рахунок, акт виконаних робіт, заявка на перевезення) Замовнику.

Щодо зауважень Одеської митниці, що «3) В наданій копії експортної декларації MRN23FRD5620086096852 заявлена сума 47932 євро, в наданому інвойсі 7001641751 сума 47931,81 євро.»

У графі 22 ЕМД №23UA500500033562U1 зазначено загальну вартість товару у сумі 47 931,81 євро, що відповідає вартості товару за поданим для митного оформлення інвойсом №7001644015 від 14.09.2023.

У експортній митній декларації № MRN23FRD5620086096852 від 14.09.2023 митна вартість товару зазначена за окремими асортиментними одиницями товару та в сумі складає 47 932 євро(33375+7068+2291+1553+3645).

У повідомленні №189 від 22.09.2023 позивач також надав роз`яснення відповідачу, що вказана розбіжність викликана округленням сум товарів, які застосовуються у митних деклараціях країн ЄС.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18.

Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення №23UA500500034362U0 від 28.09.2023 року про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«« 1) згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортноекспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Проте декларантом надано довідку від 28.09.2023 № 28.09.23-1 та рахунок 73 від 28.09.23.

Судом встановлено, що для митного оформлення декларантом, зокрема, надані:

- автотранспортна накладна №561203-01 від 20.09.2023;

- рахунок на оплату №73 від 28.09.2023;

- довідка про транспортні витрати № 28.09.23-1 від 28.09.2023.

Так, у довідці про транспортні витрати № 28.09.23-1 від 28.09.2023 зазначені державні номерні знаки автомобіля, яким здійснювалось транспортування товару: АС6444 ВМ/ НОМЕР_3 , що відповідають державним номерним знакам автомобіля і напівпричепа, зазначеним у автотранспортній накладній №561203-01 від 20.09.2023.

Також, у довідці про транспортні витрати № 28.09.23-1 від 28.09.2023 є посилання на договір №070723-1 від 07.07.2023, який був наданий до митного оформлення разом з ЕМД №23UA500500034362U0.

Крім того у довідці про транспортні витрати № 28.09.23-1 від 28.09.2023 вказані вартість послуг з перевезення і експедиторського обслуговування та маршрут перевезення з м. Арк, Франція до митного кордону України м/п Ягодин, умови поставки FCA м. Арк, що відповідає умовам контракту №09-15-148447 від 07.09.2015.

Аналогічні відомості щодо транспортних витрат містить і у наданому позивачем до митного оформлення рахунку на оплату №73 від 28.09.2023.

У повідомленні №192 від 28.09.2023 позивач роз`яснив відповідачу, що калькуляція транспортних витрат не могла бути надана ПП «ГЕЛІОС-ВАН», оскільки перевезення здійснювалось не власним транспортним засобом позивача.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи дають можливість ідентифікувати поставлений товар, у митного органу були наявні достатні докази для визначення митної вартості товару.

Разом з тим, суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000201/2 від 26.03.2024 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо карток відмови в прийнятті митної декларації.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА500500/2024/000584 зазначено таку причину для відмови у митному оформлені, як прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості №UА500500/2024/000308/1 від 24.05.2024 року.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення №UА500500/2024/000308/1 від 24.05.2024 року слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2024/000584, суд вважає, що вказана картки відмови також підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 9689,60 грн. судового збору згідно платіжних інструкцій №1 від 05.01.2024 року та №15 від 17.01.2024 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного Підприємства «ГЕЛІОС ВАН» судового збору у розмірі 9689,60 грн сплачені відповідно до платіжних інструкцій №1 від 05.01.2024 року та №15 від 17.01.2024 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 32000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надані наступні документи: копія договору про надання правової допомоги №24 від 21.10.2021 року, копія додатової угоди №45 від 22.12.2023 року до договору №24, копію рахунку на оплату №169 від 22.12.2023 року, копію платіжної інструкції №925 від 25.12.2023 року, копію виписки з рахунку від 25.12.2025 року та копію акта прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2024 року.

В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.

В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного Підприємства «ГЕЛІОС ВАН» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного Підприємства «ГЕЛІОС ВАН» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000550/2 від 24.08.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001125 від 24.08.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000611/2 від 22.09.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000624/2 від 28.09.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного Підприємства «ГЕЛІОС ВАН» (адреса: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шевченка, буд.к 7-А, оф. 44, ЄДРПОУ 37439444) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9689,60 грн. (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приватне Підприємство «ГЕЛІОС ВАН» (адреса: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Шевченка, буд.к 7-А, оф. 44, ЄДРПОУ 37439444, ел. пошта: lawimmunity@gmail.com, тел. 380674823858)

Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.01.2025
Оприлюднено	20.01.2025
Номер документу	124498377
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо