Ухвала

від 17.01.2025 по справі 440/15406/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

17 січня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/15406/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" у частині встановлення вини ОСОБА_1 та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року заяву про забезпечення позову від 13 січня 2025 року залишено без задоволення.

Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову від 16 січня 2025 року, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 7 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" у частині встановлення вини ОСОБА_1 та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на період розгляду справи та до набрання рішенням суду законної сили.

Вказана заява обґрунтована тим, що 16 січня 2025 року отримано відповідь від військової частини НОМЕР_2 , згідно з якою незважаючи на оскарження наказу від 07 листопада 2024 року №222 в судовому порядку, відповідач продовжує дії щодо стягнення з позивача покладеної на останню матеріальної відповідальності шляхом направлення листів до командира позивача з вимогою стягнення з грошового забезпечення позивача суми покладеної на неї матеріальної відповідальності. Так, відповідно до копії вимоги відповідача в/ч НОМЕР_1 , направленої до в/ч НОМЕР_2 від 11 січня 2025 року, в/ НОМЕР_3 вимагає стягнення коштів, зазначених в оспорюваному наказі з ОСОБА_1 на підставі того, що станом на 10 січня 2025 року відсутнє рішення суду, що набрало законної сили про скасування вказаного наказу та не призупинено дію оспорюваного наказу. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, адже задоволення позовних вимог позивача призведе до незаконності будь-яких стягнень з останньої за рахунок її грошового забезпечення і у разі якщо такі стягнення будуть проведені змусить позивача звертатися з новим позовом щодо повернення їй стягнутих коштів, що вочевидь не буде відповідати критеріям ефективного захисту порушених прав позивача. Тож, на думку позивача, слід забезпечити позов на підставі частини першої статті 151 КАС України шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта у вигляді зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 7 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" у частині встановлення вини ОСОБА_1 та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на період розгляду справи та набранням рішенням суду законної сили.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому пунктом 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Таким чином, спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" у частині встановлення вини ОСОБА_1 та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Так, вказаним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" /а.с. 10-14/ наказано, зокрема:

- за порушення вимог, передбачених ст. ст. 16, 37, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктами 1.3, 1.10 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 (діяла на час вчинення та дії правопорушення) та військової дисципліни, а саме: недбале ставлення до виконання обов`язків військової служби, службових (посадових) обов`язків в частині ведення обліку особового складу у військовій частині НОМЕР_4 (начальник групи персоналу військової частини НОМЕР_4 не володіла дійсним станом справ стосовно звільнення військовослужбовців, а посадові особи їй не доповідали та не контролювали документи, які надаються для нарахувань одноразової грошової допомоги), відсутність контролю та незадовільний рівень організації обліку особового складу (документи для нарахувань не перевіряються посадовими особами, які погоджують накази стосовно виплат), невиконання вимог п.7. розділу XXXII Порядку №260, безпідставного внесення відомостей до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 22.07.2023 №206, на підставі якого було нараховано та виплачено у збільшеному розмірі одноразову грошову допомогу в сумі 469881,75 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривень 75 копійок) гривень та компенсації податку на доходи фізичних осіб в сумі 133430,78 (сто тридцять три тисячі чотириста тридцять гривень 78 копійок) гривня, що в свою чергу нанесло державі матеріальних збитків на загальну суму 362531,84 (триста шістдесят дві гривні п`ятсот тридцять одна гривня 84 копійки) гривня, лейтенанта ОСОБА_3 , яка перебувала на посаді начальника групи персоналу військової частини НОМЕР_4 , притягнути до повної матеріальної відповідальності, стягнути грошові кошти в рахунок держави на загальну суму 181265,92 (сто вісімдесят одна тисяча двісті шістдесят п`ять гривень 92 копійки) гривень;

- начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 здійснити наступні заходи: підготувати та направити Акт передачі заборгованості лейтенанта ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 та копії матеріалів службового розслідування для утримання з грошового забезпечення у розмірі 20 (двадцять) відсотків від загальної суми нарахованого грошового забезпечення та додаткової винагороди лейтенанту ОСОБА_4 , до повного погашення збитків завданих державі, з внесенням до книги обліку грошових стягнень і нарахувань.

До заяви про забезпечення позову від 16 січня 2025 року заявником додано лист Військової частини НОМЕР_1 від 11 січня 2025 року №1526/9/246, зі змісту якого слідує, що Військовою частиною НОМЕР_1 надсилався на адресу Військової частини НОМЕР_2 наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №222 від 07 листопада 2024 року щодо притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі, колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 , а також матеріали службового розслідування та акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків з додатками до нього.

Оскільки зі змісту вказаного листа не вбачається факт реалізації оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" в частині фактичного вжиття заходів з утримання із грошового забезпечення заявника 20 (двадцяти) відсотків на погашення збитків, завданих державі, згідно оскаржуваного наказу від 07 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування", суд констатує, що заявником не надано доказів на підтвердження існування реальної загрози створення умов, за яких істотно ускладниться чи унеможливлиться виконання рішення суду у цій справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду з цим позовом.

Тож наведені заявником у заяві про забезпечення позову від 16 січня 2025 року аргументи, зокрема, про ймовірну загрозу здійснення утримання із грошового забезпечення заявника 20 (двадцяти) відсотків на погашення збитків, завданих державі, згідно оскаржуваного наказу від 07 листопада 2024 року №222 "Про результати проведення службового розслідування" не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову від 16 січня 2025 року слід відмовити.

Керуючись статтями 150-152, 154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову від 16 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.І. Слободянюк