Постанова

від 16.01.2025 по справі 160/8178/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8178/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бендес А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року (суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.09.2024 року) в справі №160/8178/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

29.03.2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми Ф №2109151-2413-0463 від 30.12.2022 року на суму 934984,40 грн. про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за податковий період - 2022 року, № 2109150-2413-0461 від 30.12.2022 року на суму 21653,33 грн. про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2022 року, №818148-2413-0463-UА12020010000033698 від 24.10.2023 р. на суму 1075232,06 грн. про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2023 року, № 2413-0461-UА12020010000033698 від 24.10.2023 року на суму 24901,34 грн. про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за податковий період 2023 року.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 08.05.2024 року залучено до участі у справі Дніпровську міську раду як третю особу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №4366 від 26.12.2011 року, згідно п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд виробничої бази. Договору визначає, що договір укладається строком на п`ятнадцять років, тобто до 2027 року. Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є: дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю). Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Умовами п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Апелянт вказував, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Обов`язок сплати податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т. ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою. Суб`єкт господарювання (орендар) у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної і комунальної власності сплачує орендну плату за фактичний період у поточному році перебування землі у користуванні, тобто до вчинення відповідних дій щодо припинення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено істотними умовами такого договору та повернення земельної ділянки орендодавцю. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Апелянт вказував, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Суб`єкт господарювання (орендар) у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної і комунальної власності сплачує орендну плату за фактичний період у поточному році перебування землі у користуванні, тобто до вчинення відповідних дій щодо припинення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено істотними умовами такого договору та повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді) на умовах, визначених договором. Станом на дати винесення податкових повідомлень-рішень договори оренди були дійсними (укладені 26.12.2011 року строком на 15 років, строк договору спливає 01.03.2027 року) та в спростування цього факту позивачем не надано жодних належних доказів, у зв`язку з чим позивач повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди земельної ділянки до моменту розірвання або закінчення строку дії такого договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах оскарження та її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що використання землі в Україні платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка та плата за землю справляється відповідно до договору оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договори оренди землі та особа орендар має мати такий статус. У відповідності до ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за запитом ОСОБА_2 01.03.2024 року сформована інформаційна довідка 360767528, в якій міститься інформація, що з 18.10.2019 року власником 579,9 кв.м. нежитлового приміщення поз. 102-107., 109-113, 201-225 в будівлі літ.Д-2, Д1-2, д, літ.Ц, літ.Щ,щ, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та з 24.01.2020 року власником 1631,9 кв.м. нежитлового приміщення поз. 101, 108, 114-124, 226 в будівлі літ.Д-2, Д1-2, д, за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Кузовний центр 911». До нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Суд першої інстанції вказував, що з моменту набуття новим власником права власності на будівлі та споруди, договір оренди земельної ділянки щодо ОСОБА_1 припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі. Суд першої інстанції вказував, що позивач вже не може вважатись орендарем земельної ділянки, адже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває право оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено. Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувана, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки. Суд першої інстанції вказував, що згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріалами справи встановлено, що 26.12.2011 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки №4366, умовами якого передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0128 га по фактичному розміщенню будівель і споруд виробничої бази, кадастровий номером 1210100000:01:009:0001, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також 26.12.2011 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки №4365, умовами якого передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5527 га по фактичному розміщенню будівель і споруд виробничої бази, кадастровий номером 1210100000:01:009:0065, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для укладання договорів оренди земельних ділянок є рішення міської ради від 06.04.2011 року №169/10 та від 30.11.2011 року №162/17.

Передача земельних ділянок за кадастровими номерами 1210100000:01:009:0001 та 1210100000:01:009:0065 у користування ОСОБА_1 підтверджується актами приймання-передачі від 26.12.2011 року.

25.07.2013 року ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдаровуваний) уклали договір дарування нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №1069 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, умовами якого передбачено, що дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар, у приватну особисту власність нерухоме майно нежитлову будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа становить 2211,8 кв.м, будівлі та споруди розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 132,7 кв.м, будівля блок-кімнатна, огорожа.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 01.03.2024 року № 360767528, з 18.10.2019 року власником 579,9 кв.м. нежитлового приміщення поз. 102-107., 109-113, 201-225 в будівлі літ.Д-2, Д1-2, д, літ.Ц, літ.Щ,щ, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та з 24.01.2020 року власником 1631,9 кв.м. нежитлового приміщення поз. 101, 108, 114-124, 226 в будівлі літ.Д-2, Д1-2, д, за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Кузовний центр 911».

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до міського голови міста Дніпра з заявою про припинення права користування земельними ділянками. Листом від 26.09.2023 року № 8/9-876 Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомлено про можливість розірвання договорів оренди земельних ділянок, факт припинення права користування земельною ділянкою підлягає реєстрації в установленому порядку.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 30.12.2023 року було винесено податкові повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб: №2109151-2413-0463, яким ОСОБА_1 нараховано 934984,40 грн. за податковий період - 2022 рік; № 2109150-2413-0461, яким ОСОБА_1 нараховано 21653,33 грн. за податковий період 2022 рік.

24.10.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб: №818148-2413-0463- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 нараховано 1075232,06 грн. за податковий період 2023 рік; № 2413-0461- НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 нараховано 24901,34 грн. за податковий період 2023 рік.

ОСОБА_1 вказує, що з моменту дарування ОСОБА_4 будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, також переходить у розпорядження ОСОБА_4 , у наступному іншим особам, яким перейшло право власності на нерухомість. Тобто вона не є орендарем земельних ділянок на якій розташовані об`єкти нерухомості, а тому обов`язок сплачувати за іншу особу орендну плата за землю відсутній.

Відповідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно пунктів 288.1, 288.2, 288.3, 288.5 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 288.1 288.5 ст. 288 ПК України платниками податку є землекористувачі, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів вказує, що відносини оподаткування не регулюються на засадах угоди, дані відносини регулюються засобами владних приписів з боку держави шляхом прийняття законодавчих норм. Для нарахування орендної плати за землю, необхідно встановити статус перебування земельної ділянки в оренді, та встановити особу орендаря, хто є орендарем та має обов`язок по оплаті орендної плати.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини 2 статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельної ділянки №4366 щодо орендного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0128 га по фактичному розміщенню будівель і споруд виробничої бази, та №4365, щодо орендного користування земельною ділянкою загальною площею 0,5527 га по фактичному розміщенню будівель і споруд виробничої бази, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір дарування нерухомого майна, зареєстрований у реєстрі за №1069 та посвідчений приватним нотаріусом, умовами якого передбачено, що дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар, у приватну особисту власність нерухоме майно будівлі та споруди, розташовані на земельних ділянках площею 0,0128 га та площею 0,5527 га за адресою: АДРЕСА_1 .

У постанові від 09.02.2022 року у cправі № 914/3250/20 Верховний Суд вказував, що особа, яка набула право власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 року у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 року у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 року у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 року у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 року у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 року у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 року у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 року у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 року у справі № 917/92/19.

Тобто ОСОБА_1 подарувавши згідно договору дарування іншій особі нерухоме майно, перестала бути орендарем земельних ділянок на якій розташоване таке нерухоме майно.

Також приведеного твердження дотримується Верховний Суд у постановах від 06.09.2022 року у справі № 920/591/21, від 25.10.2020 року у справі № 922/510/19, від 04.09.2024 року у cправі № 922/38/24. У разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Особа, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. Договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї). У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування». Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою.

У податкового органу наявний обов`язок перед визначенням податкового зобов`язання з плати за землю користуватись даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 01.03.2024 року № 360767528, з 18.10.2019 року власником 579,9 кв.м. нежитлового приміщення поз. 102-107., 109-113, 201-225 в будівлі літ.Д-2, Д1-2, д, літ.Ц, літ.Щ,щ, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та з 24.01.2020 року власником 1631,9 кв.м. нежитлового приміщення поз. 101, 108, 114-124, 226 в будівлі літ.Д-2, Д1-2, д, за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Кузовний центр 911».

Норми ПК України регламентують дії контролюючого органу щодо нарахування орендної плати для власників нерухомого майна, встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у власності юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням, що вони є власниками будівлі.

ОСОБА_1 перестала бути орендарем та користувачем земельних ділянок на яких розташовані об`єкти нерухомості, з переданням 25.07.2013 року у власність об`єктів нерухомості іншій особі, вона передала право оренди.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягає скасуванню, адже ними нараховано орендну плату за землю, за 2022, 2023 року для ОСОБА_1 за період, у якому вона не є орендарем земельних ділянок.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 року в справі №160/8178/24 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова