Ухвала

від 17.01.2025 по справі 947/1797/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/1797/25

Провадження № 1-кс/947/1196/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 01.08.2024 за № 12024160000000971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 240, ч. 1 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 01.08.2024 за № 12024160000000971за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 240, ч. 1 ст. 209 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих в банківській установі АТ «КБ «ПРИВАТ БАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1, оформлені на:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, проте від прокурора ОСОБА_4 до суду надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, його представників.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником грошових коштів, на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якого існують достатні підстави вважати про пов`язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

У зв`язку з неявкою учасників процесу, та зважаючи на стислі строки розгляду клопотання, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

Відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України)

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№12024160000000971 від 01.08.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3 ст. 240, ч.2 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля та її надра, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 4 Кодексу України «Про надра», надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України «Про надра», право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ст. 17 Кодексу України «Про надра», гірничий відвід - це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин. Гірничий відвід надається виключно для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом, а саме шахт та рудників. Користування надрами за межами гірничого відводу на таких об`єктах забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про надра», надра надаються у користування для: 1) геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); 2) видобування корисних копалин;

3) будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; 4) створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення; 5) виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Відповідно до ст. 20 Кодексу України «Про надра», дослідно-промислова розробка корисних копалин здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ст. 24 Гірничого Закону України, якою визначено, що гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу; технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» (надалі Постанова), згідно якого гірничі відводи можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, іноземним юридичним особам, об`єднанням юридичних осіб, створеним в Україні чи за її межами, а також громадянам України, іноземцям та особам без громадянства лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди.

Положеннями пункту 12 вказаної Постанови передбачено, що гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Згідно з п. 18 Положення, межі гірничого відводу розраховуються для розробки родовищ корисних копалин - контурами їх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зрушення гірських порід.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12.12.1994 №827 вапняк, що придатний для виготовлення пиляних стінових каменів визначається як сировина, що входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 21 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 432, зі змінами та доповненнями внесеними на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 19.09.2018 № 764, за ступенем підготовленості до промислового освоєння виявлені родовища корисних копалин поділяються на: підготовлені до проведення розвідувальних робіт та підготовлені до промислового освоєння з метою видобування корисних копалин.

Відповідно до п. 23 вказаної Класифікації розвідані родовища (ділянки) корисних копалин вважаються підготовленими до промислового освоєння, якщо: балансові запаси затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин (надалі ДКЗ).

Державну реєстрацію юридичної особи МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО «РУБІН» ТОВ, код ЄДРПОУ 13892193 (далі за текстом - ТОВ МП «РУБІН»), проведено 19.01.1995. Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є:

08.11. «Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Учасниками та бенефіціарними власниками гірничодобувного підприємства є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Директором ТОВ МП «РУБІН» на підставі рішення загальних зборів його учасників від 01.08.2019 призначено ОСОБА_5 з 02.08.2019, який є батьком ОСОБА_7

Державною службою геології та надр України втретє надано ТОВ МП «РУБІН» спеціальний дозвіл на користування надрами № 5224 від 07.06.2021. Дозвіл наданий на 5 років з метою геологічного вивчення вапняку Тихівської ділянки в якості сировини для виробництва стінового каменю, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями за наступними координатами у системі Pulkovo42: Т.1 46°41'44'' 30°36'47', Т.2 46°41'43'' 30°36'57'', Т.3 46°41'33'' 30°36'53'', Т.4 46°41'34'' 30°36'45''.

Площа родовища складає 6,1 га і розташоване на відстані 2 км на північний схід від с. Тихе.

Відповідно до Програми робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення вапняку Тихівської ділянки, яка є додатком № 2 до угоди про умови користування надрами від 07.06.2021, що є невід`ємною частиною угоди та дозволу, дослідно-промислова розробка проводиться, за умови складання та затвердження проекту ДПР, у тому числі проведення комплексу геологорозвідувальних робіт, лабораторних і технологічних випробувань, плану розвитку гірських робіт.

До цього ТОВ МП «РУБІН» надавався спеціальний дозвіл на користування надрами № 4500 від 18.02.2014 на 5 років з тією ж метою - геологічного вивчення вапняку Чапаєвської ділянки, яка розташована на відстані 2 км на північний схід від села Чапаєве, площею 6,1 га, в якості сировини для виробництва стінового каменю за тими ж координатами, що визначені у дозволі № 5224 від 07.06.2021. Назву родовища змінено через процес декомунізації: населений пункт, який знаходиться поруч перейменувано у 2016 році з с. Чапаєво на с. Тихе Біляївського району Одеської області (назву родовища у 2021 році визначено з назви села поруч із яким воно географічно розташовується).

Отже мета Спеціального дозволу № 4500 від 18.02.2014 та Програма робіт до нього виконані не були.

ТОВ МП «РУБІН» на підставі Спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 136 від 20.04.1994 (родовище - Іллінське за координатами в системі WGS84: Т.1 46°43'00'' 30°36'00'') раніше користувалось вказаним родовищем протягом попередніх 16 років з іншим видом користування, а саме: видобування корисних копалин (вапняку) - промислова розробки родовища. Відповідно до Акту гірничого відводу площа родовища складала 27 га, відомості про запаси щодо якого затверджені протоколом Української територіальної комісії по запасам УРСР від 28.12.1947, а саме: за категоріями «А», які визначаються як достовірно розвідані - 403 тис.куб.м та «В», які визначаються як вірогідні - 290 тис.куб.м, усього 693 тис.куб.м.

Ділянка Тихівська, як потенційне родовище вапняку виділена шляхом екстраполяції (поширення висновків, приближення) геологічних даних розвіданого родовища Іллінського родовища вапняку.

Крім того, ОСОБА_5 , виконуючи повноваження директора ТОВ МП «Рубін», будучі обізнаним про діяльність підприємства, мету наданого Спеціального дозволу на користування надрами № 5224 від 07.06.2021, графік та порядок виконання програми робіт, а також про результати і хронологію здійснення господарської діяльності гірничо-видобувного підприємства, вступив у попередню змову з інженером по виробництву та з охорони безпеки на виробництві, технічним керівником ОСОБА_8 , який має забезпечити виконання робіт за програмою робіт та проектом ДПР (Проектом геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вапняку Тихівської ділянки Одеського району», який розроблений ТОВ «Новайн ЛТД» і затверджений 20.07.2023, а також працівниками-шахтарями та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими невстановленими на даний час особами направлену на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

У розпорядженні підприємства наявна матеріальна база з устаткуванням, що складається з каменерізних машин «Кмаз-188», електрокарів «ЕП-006», у тому числі інше технологічне обладнання (система рейок для вагонеток та каменерізних машин, електрощитова, мережа освітлення, вентилятори, опори та підпорки камерно-стовбової системи обробки, кріплення), які розміщені у Північно-Східній частині підземних лабіринтів колишнього родовища «Ільницьке», видобування залишків корисних копалин у якому фактично не завершено.

Доступ до вказаного виробничого обладнання здійснюється через спільний вхід за координатами площини ділянки: 5176077,10., 6317888,07 що також веде лабіринти, які утворені внаслідок підземної гірничої виробки, до шахтового поля та робочого майданчика шахти № 8 Тихівської ділянки з координатами у системі Pulkovo42: Т.1 46°41'44'' 30°36'47', Т.2 46°41'43'' 30°36'57'', Т.3 46°41'33'' 30°36'53'', Т.4 46°41'34'' 30°36'45''. Вказана ділянка фактично розташована у 2 км на північний схід від с. Тихе Одеського району Одеської області та 1 км від Ільницького родовища. Вхід на поверхні землі, який веде у штольні, облаштований ТОВ МП «РУБІН» металевими воротами (дверима) із замками, що об`єднуються підземними ходами між вказаними ділянками (блоками) надр.

Через розгалужену мережу лабіринтів та ходів у різні сторони від входу, ОСОБА_5 і шахтарі гірничого підприємства дістаються виробничих потужностей, у тому числі від нього простягається дальній хід до Тихівської ділянки надр за вище вказаними координатами.

Утім, ОСОБА_5 , діючи у період з 01.01.2024 по 30.12.2024, замість геологічного вивчення ТОВ МП «РУБІН» корисних копалин Тихівської ділянки та затвердження їх запасів у встановленому законом порядку, що фінансово є затратним, через необхідність проведення низки досліджень (комплексу геологорозвідувальних робіт, лабораторних і технологічних випробувань), дотримання процедури затвердження відомостей про запаси, їх обсяги та якості у ДКЗ, що у сукупності вимагає переміщення устаткування у інші блоки штольні на відстань понад 1 км, з прокладанням нової лінії електрозабезпечення, рейок для ваганеток, із переміщенням каменерізних машин до об`єкту дослідження, організовано і забезпечено здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення за фактичним розташуванням вказаного промислового обладнання, яке використовується як знаряддя злочину, а саме за географічними координатами 5175737,21., 6318041,32 та 5175536,24., 6318269,96 та 5175536,24, 6318269,96.

Переслідуючи мету власного незаконного збагачення, ОСОБА_5 , знаючи про високий попит і використання каміння вапняку (надр) в якості будівельного матеріалу для зведення об`єктів будівництва І та ІІ категорія складності, з метою реалізації його у великих обсягах, побоюючись бути викритим правоохоронними органами та Державною службою з геології та надр України, налагодив промислове видобування пиляних стінових каменів вапняку із гірських порід, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-246:2010 «Будівельні матеріали. Камені бортові і стінові з гірських порід. Технічні умови», конспіруючи власні незаконні дії під геологічне вивчення і проведення ДПР за спеціальним дозволом на користування надрами № 5224 від 07.06.2021.

Так, достовірно знаючи про відсутність підстав для промислового видобутку каміння вапняку організував та забезпечив за допомогою вказаних пристосованих знарядь злочинів здійснення незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення у родовищі за наступними координатами: 5175737,21., 6318041,32 та 5175536,24., 6318269,96, 6318269,96 та 5175536,24, 6318269,96.

Реалізуючи злочинний план ОСОБА_5 , діючи за попередньо змовою із технічним керівником (інженером) ОСОБА_8 та працівниками-шахтарями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими на цей час невстановленими особами, у період з 07:30 год. до 12 год.10 хв. 30.12.2024, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи про відсутність у них передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення та повноважень на проведення таких робіт, діючи всупереч вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 17, 19 Кодексу України «Про надра», ст. 24 Гірничого Закону України, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», тобто за відсутності рішень та дозвільних документів, що видаються Державною службою геології та надр України та Державної служби України з питань праці, а саме Спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення (промислова розробка родовищ) каміння вапняку, Акту про надання гірничого відводу, переслідуючи мету незаконного збагачення від незаконно видобутку та продажу корисних копалин загальнодержавного значення, надавши усні вказівки співучасникам, здійснив в межах географічних координат: 5175737,21., 6318041,32 та 5175536,24., 6318269,96, 6318269,96 та 5175536,24, 6318269,96. незаконний видобуток корисної копалини загальнодержавного значення каміння вапняку черепашника пиляного для стін у кількості 1000 одиниць.

Крім того, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою із технічним керівником ОСОБА_8 та працівниками-шахтарями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими на цей час невстановленими особами, у період з 09 год. до 12:10 год. 30.12.2024, перебуваючи у за межами населеного пункту Іллінка Усатівської сільської громади Одеського району Одеської області, діючи з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив, маючи кримінально-протиправний намір спрямований на легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, дистанційно узгодивши основні умови продажу каміння-вапняку ОСОБА_11 та надаючи усні вказівки співучасникам, розпорядився корисною копалиною загально-державного значення камінням вапняком-черепашником у кількості 1000 одиниць на користь ОСОБА_11 .

При цьому, ОСОБА_5 достовірно знав, що каміння вапняк-черепашник у кількості 1000 одиниць був одержаний злочинним шляхом, зокрема всупереч вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 17, 19 Кодексу України «Про надра», ст. 24 Гірничого Закону України, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, який видається Державною службою геології та надр України, Акту про надання гірничого відводу, що видається Державною службою України з питань праці, був незаконно видобутий в межах за географічними координатами: 5175737,21., 6318041,32 та 5175536,24., 6318269,96, 6318269,96 та 5175536,24, 6318269,96.

Отже, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою із технічним керівником ОСОБА_8 та працівниками-шахтарями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та іншими на цей час невстановленими особами, вчинив правочин з майном одержаним злочинним шляхом корисною копалиною загальнодержавного значення, а саме купівлю-продаж каміння вапняку черепашника у кількості 1000 одиниць на користь ОСОБА_11 , достовірно знаючи про одержання вказаної будівельної сировини прямо та повністю злочинним шляхом.

Продаж незаконного видобутого каміння вапняку черепашника з кар`єру здійснено покупцю ОСОБА_11 та доставлено за адресою: АДРЕСА_1 автомобілем марки «Мерседес » з реєстраційним номером « НОМЕР_2 ».

Так, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_11 кошти у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн шляхом безпосередньої передачі йому о 12:10 год. 30.12.2024 готівки у сумі 6000 (шести тисяч) гривень та зарахування 20000 (двадцять тисяч) грн, шляхом проведення безготівкового платежу о 12:05 год. 30.12.2024, на банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 за реквізитами його банківської карти № НОМЕР_3 .

Під час досудового розслідування було встановлено, що до вчинення злочинів причетний власником (контроль над статками підприємства становить 50%) та водночас директором Малого підприємства «РУБІН» ТОВ - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 )якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст. 240 КК України, ч.1 ст. 209 КК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення можливої конфіскації майна.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України з вказаною метою арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, слідчий суддя має встановити:

1)чи існує обґрунтована підозра у вчиненні такою особою інкримінованого кримінального правопорушення та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна?

2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою?

3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням?

4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів: витягом з ЄРДР, рапортами, та іншими долученими до клопотання матеріалами.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 209 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що згідно кримінально-правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_5 дій, санкції ч. 2 ст.209 КК України передбачає в якості додаткового покарання конфіскацію майна.

Таким чином, враховуючи надані стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочинів, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 209 КК України, за один із яких передбачено конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Сторона обвинувачення у своєму клопотанні просить накласти арешт на грошові кошти, що містяться на усіх наявних рахунках в банківській установі АТ «КБ «ПРИВАТ БАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1, оформлені на: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, а з метою забезпечення конфіскації майна лише на майно підозрюваного.

Так, проведеним комплексом слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_11 кошти у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн шляхом безпосередньої передачі йому о 12:10 год. 30.12.2024 готівки у сумі 6000 (шести тисяч) гривень та зарахування 20000 (двадцять тисяч) грн, шляхом проведення безготівкового платежу о 12:05 год. 30.12.2024, на банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_5 за реквізитами його банківської карти № НОМЕР_3 .

З огляду на обставини відшукання вказаного майна, а також місце його виявлення, слідчий суддя погоджується, що існують підстави вважати, що вказане майно належить саме підозрюваному.

Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 209 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлена слідчим мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 01.08.2024 за № 12024160000000971 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 240, ч. 1 ст. 209 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на в банківській установі АТ «КБ «ПРИВАТ БАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1, оформлені на:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

Зупинити банківські операції з коштами, які надійшли на зазначені вище рахунки, вже знаходяться на них та які надходитимуть в подальшому.

Виконання ухвалипокласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1