Постанова

від 08.01.2025 по справі 932/5331/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/920/25 Справа № 932/5331/24 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Лопаковій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», в якому просила зобов`язати ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» провести донарахування заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2024 року в сумі 215920,34 грн, та стягнути із ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2024 року в сумі 245328,34 грн. та 15240,45 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано тим, що починаючи з 03 липня 2017 року вона перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», працюючи на посаді інженера-програміста 1 категорії. З 24 лютого 2024 року її переведено на віддалену роботу, відтак, її заробітна плата не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки. За жовтень 2022 року відповідачем виплачено лише частину заробітної плати, після цього заробітна плата не виплачувалася. Окрім цього, відповідачем заробітна плата не нараховується з липня 2023 року, що порушує її трудові права.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 29680 грн. та інфляційні втрати в сумі 2049,20 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що даними про нараховану заробітну плату станом на 15 червня 2024 року, наданими Пенсійним фондом України, встановлено нарахування ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на користь ОСОБА_1 наступної заробітної плати: за жовтень 2022 року - 4350 грн; за листопад 2022 року - 4150 грн; за грудень 2022 року - 3900 грн; за січень 2023 року - 3950 грн; за лютий 2023 року - 3650 грн; за березень 2023 року - 3250 грн; за квітень 2023 року - 3800 грн; за травень 2023 року - 1850 грн; за червень 2023 року - 1900 грн. З липня 2023 року зарахування заробітної плати припиняється.

Випискою по рахунку суд першої інстанції вважав доведеним, що остання виплата ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на користь позивача мала місце 15 грудня 2022 року в сумі 1120,56 грн із призначенням платежу - "заробітна плата за жовтень 2022".

Суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру її заробітної плати, про що роз`яснялось судом, однак відповідних клопотань чи заяв позивачем заявлено не було. Недоведеність позивачем заявлених вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату, стало підставою для відмови у позові в цій частині. При цьому, суд першої інстанції вважав, що підлягає задоволенню позов в частині стягнення вже нарахованої позивачеві заробітної плати у розмірі, який наведено у листі Пенсійного фонду України, а також інфляційні втрати на таку заробітну плату, тобто, в сумі 29680 грн. та інфляційні втрати в сумі 2049,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій оскаржує рішення суду в цілому, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги як доказ табель робочого часу за період, коли не було нарахувань заробітної плати. Також не враховано, що в період роботи за сумісництвом на іншому підприємстві, вона не отримала оплату лікарняного листа №11428372-2021407855-1. Окрім цього, просила в апеляційній скарзі стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 150 000 грн на підставі положень ст. 237-1 КЗпП України, посилаючись на порушення її трудових прав та прав її дитини, яку вона вона через відсутність оплати по заробітній платі відповідачем, не могла у повній мірі забезпечити необхідними зайняттями та лікуванням.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Судом встановлено, що записом у трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується факт її прийняття наказом №180/0 від 30 червня 2017 року на посаду інженера-програміста 1 категорії до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» з 03 липня 2017 року (а.с.30).

Даними про нараховану заробітну плату станом на 15 червня 2024 року, наданими Пенсійним фондом України, вбачається нарахування ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на користь ОСОБА_1 наступної заробітної плати: за жовтень 2022 року - 4350 грн; за листопад 2022 року - 4150 грн; за грудень 2022 року - 3900 грн; за січень 2023 року - 3950 грн; за лютий 2023 року - 3650 грн; за березень 2023 року - 3250 грн; за квітень 2023 року - 3800 грн; за травень 2023 року - 1850 грн; за червень 2023 року - 1900 грн (а.с.27).

З липня 2023 року зарахування заробітної плати припиняється.

Випискою по рахунку підтверджується, що остання виплата ТОВ «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» на користь позивача мала місце 15 грудня 2022 року в сумі 1120,56 грн із призначенням платежу - заробітна плата за жовтень 2022" (а.с.26).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України доведений розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 29 680 грн, який не був їй виплачений, а, відтак, і нарахування на цю суму інфляційних втрат в сумі 2049,20 грн. Інші вимоги позивачем доведені належними доказами не були.

Колегія суддів не може погодитися з встановленими обставинами та висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 21КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а тягар спростування вимог пред`явленого позову та доведення заперечень проти позову - на відповідача; за таких умов спростування вимог позову не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно заперечення відповідачем обґрунтованості вимог позивача, оскільки це не звільняє відповідача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до ч. 1 ст.9ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема,у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).

За ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Виплата заробітної плати працівнику це обов`язок роботодавця. Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю в розумінні ст. 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець внаслідок випадку або непереборної сили.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/19, яка відступила від висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 про те, що заробітна плата є відповідальністю у розумінні ст. 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений унаслідок випадку або непереборної сили.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач звертається з позовом про стягнення недоотриманої заробітної плати та нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2024 року включно, однак, суд першої інстанції врахував індивідуальні відомості застрахованої особи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 про нараховану заробітну плату, починаючи з жовтня 2022 року по червень 2023 року. При цьому, не обґрунтував підстав застосування саме такого взятого періоду та не навів жодних мотивів саме взяття до уваги цього періоду роботи позивача, як і не зазначив підстав та мотивів про не застосування залишку періоду, про який заявляла позивач у позові.

Такі доводи скаржника колегія суддів приймає до уваги та вважає за необхідне дослідити надані нею суду першої інстанції письмові докази.

Так, як вбачається з індивідуальних відомостей застрахованої особи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 про нараховану заробітну плату, за кодом 37807273 зазначене найменування страхувальника ТОВ Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ, де і була працевлаштована позивач ОСОБА_1 , як вірно встановлено судом першої інстанції.

За 2022 рік відповідачем, як роботодавцем ОСОБА_1 , у 2022 році за березень нараховано 8927,42 грн; за квітень 2635,90 грн; за травень 0 грн; за червень - 2000 грн; за липень 2850 грн; за серпень 2850 грн; за вересень 3250 грн; за жовтень 4350 грн; за листопад 4150 грн; за грудень 3900 грн.

За 2023 рік нараховано за січень 3950 грн; за лютий 3650 грн; за березень 3250 грн; за квітень 3800 грн; за травень 1850 грн; за червень 1900 грн, з липня по грудень 0 грн.

За 2024 рік за кодом 37807273 ТОВ Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 не відбувалось.

Натомість за кодом 44833087, що відповідає найменуванню страхувальника ТОВ ІТ Пульс проводились нарахування заробітної плати за період з січня по березень 2024 року включно (а.с.27).

За відомостями проведення операцій за рахунком ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 15 червня 2024 року за карткою АТ Банк Кредит Дніпро (а.с.24-26) встановлено, що:

- у березні 2022 року позивач отримала заробітну плату у розмірі 11777,39 грн, тоді як за відомостями ПФУ за цей час нараховано 8927,42 грн, що перебільшує розмір нарахованої заробітної плати, зазначений у відомостях ПФУ;

- квітні 2022 року отримана заробітна плата позивача склала 2635,37 грн, тоді як за відомостями ПФУ нараховано 2634,90 грн, що є підтвердженням нарахування та отримання позивачем повного розміру заробітної плати;

- у травні 2022 року отримана заробітна плата позивача склала 7906,11 грн, в той час як за відомостями ПФУ офіційних нарахувань у цьому місяці відповідачем не проводилось, що свідчить про отримання позивачем заробітної плати в цьому місяці;

- у червні 2022 року отримана заробітна плата позивачем склала 1650 грн; 1964,90 грн, а всього 3614,90 грн, та виплата за лікарняний лист у березні 2022 року 330,11 грн, тоді як за відомостями ПФУ нараховано заробітної плати у цей місяць 2000 грн, що є підтвердженням виплати у більшому розмірі, ніж нарахування ПФУ;

- у липні та серпні 2022 року виплати заробітної плати позивачеві не проводились, однак у вересні 2022 року виплачено за липень 2294,25 грн, тоді як за відомостями ПФУ нараховано 2850 грн, що є недоотриманням суми заробітної плати 555,75 грн; у жовтні 2022 року виплачено за серпень 2294,25 грн, тоді як нараховано за відомостями ПФУ 2850 грн, що є недоотриманням суми заробітної плати 555,75 грн; у листопаді 2022 року виплачено за вересень 2022 року 2616,25 грн, тоді як за відомостями ПФУ нараховано заробітної плати 3250 грн, що є недоотриманням заробітної плати у розмірі 633,75 грн; у грудні 2022 року виплачено за жовтень 2022 року заробітну плату у розмірі 1120,56 грн, тоді як за відомостями ПФУ нараховано за вересень 4350 грн, що є недоотриманням заробітної плати у розмірі 3229,44 грн.

- у листопаді та грудні 2022 року заробітна плата позивачеві не виплачувалась взагалі, однак за відомостями ПФУ за нараховано за листопад 4150 грн, за грудень 3900 грн, що є невиплатою заробітної плати відповідачем.

Дана виписка з рахунку позивача не містить інформації щодо отримання нею на її карту заробітної плати як за 2023 рік, так і за половину 2024 року, про які вона заявляє у позові, тому встановити ці обставини без надання таких відомостей як доказів у справі, колегія суддів позбавлена можливості.

Також колегією суддів встановлено з відомостей про застраховану особу ПФУ, що за 2023 рік позивачеві нараховувалась заробітна плата у наступних розмірах:

- січень 3950 грн; лютий 3650 грн; березень 3250 грн; квітень - 3800 грн; травень 1850 грн; червень 1900 грн; з липня по грудень включно нарахувань не проводилось.

За 2024 рік також за кодом відповідача нарахувань заробітної плати позивачеві ОСОБА_1 не проводилось.

У відповідності до ч.3 ст. 97 КЗпП України, конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції позивачеві було роз`яснення про витребування від відповідача відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, періоди таких нарахувань та виплат, за її клопотанням, як і відомостей про розмір заробітної плати, з яким вона була працевлаштована до відповідача, однак позивач таким своїм правом не скористалась та доказів не надала.

За приписами ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведений період недоотримання заробітної плати за період з липня 2022 року по жовтень 2022 року, що становить у загальному розмірі 4974,69 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, інфляційні втрати на цю суму склали 315,20 грн, що також належить до стягнення. Також позивачем доведено період нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2022 року по червень 2023 року у загальному розмірі 26450 грн, та інфляційні втрати у сумі 1600,14 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншійчастині якперіоду,заявленого позивачем,так ірозміру ставкизаробітної платипозивача,порушення їїтрудових правз бокувідповідача неюдоведено небуло,що єпідставою длявідмови узадоволенні позовув ційчастині,у відповідностідо висновківВерховного Суду,наведених у постановах від 18 травня 2022 року у справі №404/239/21-ц та від 03 травня 2022 року у справі №624/199/19.

Колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника про те, що відповідачем не було у повному обсязі виплачено їй заробітну плату та не нараховано заробітну плату з її виплатою за встановлений судом період, що знайшло своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги та що не спростовано відповідачем.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані нею табелі робочого часу за зазначений період, колегія суддів вважає незначними, оскільки такі докази є належними при поданні письмового підтвердження про розмір її заробітної плати, з яким вона була працевлаштована та яких вона не надавала для розгляду і надання правової оцінки судами.

Доводи апеляційної скарги про відшкодування скаржникові моральної шкоди також колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі позовні вимоги позивачем у суді першої інстанції не заявлялись та не були предметом розгляду, тому і не розглядаються апеляційною інстанцією.

Враховуючи, що суд першої інстанції, не з`ясувавши дійсних обставин справи, не дослідив у повній мірі письмові докази, що надані позивачем, що призвело до помилкового визначення розміру заробітної плати та періоду порушення її трудових прав, що тягне за собою застосування певних норм матеріального та процесуального права, наявні підстави для скасування рішення суду, та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

За такихобставин,колегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню,а рішеннясуду скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення прочасткове задоволенняпозову тастягнення звідповідача недоотриманоїзаробітної платиза періодз липня2022року пожовтень 2022року включноу розмірі4974,69грн таінфляційних втрату розмірі315,20грн;нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2022 року по червень 2023 року включно у розмірі 26 450 грн., та інфляційних втрат у розмірі 1600,14 грн, а всього 33 340,03 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, належить з відповідача стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Аеропорт «Дніпропетровськ» на користь ОСОБА_1 :

- не доотриману заробітну плату за період з липня 2022 року по жовтень 2022 року включно у розмірі 4974,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 315,20 грн;

- нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з листопада 2022 року по червень 2023 року включно у розмірі 26 450 грн, інфляційні втрати у розмірі 1600,14 грн, а всього 33 340,03 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Аеропорт «Дніпропетровськ» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Допустите негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати згідно чинного законодавства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна