Постанова

від 15.01.2025 по справі 260/2904/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/2904/24 пров. № А/857/27186/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіГлушка І.В.

суддівДовгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року(ухвалене суддею Іванчулинець Д.В., м.Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі №260/2904/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби Українипро визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 в квітнія 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні останньою протягом тривалого часу виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області; зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити негайне виконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі №297/79/21 про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», шляхом перерахування на користь позивача коштів в сумі 75 620,00 грню

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зазначає, що Законами України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 на виконання рішень суду, віднесених до першої та другої черги погашення заборгованості. У зв`язку з тим, що Законами України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету за КПКВК 3504040 на виконання рішень суду, віднесених до першої та другої черги погашення заборгованості, Казначейство на виконання пункту 49 Порядку № 845 регулярно надсилає листи до Міністерства фінансів України, який є головним розпорядником бюджетних коштів за КВК 350 «Міністерство фінансів України». Однак питання щодо передбачення у державному бюджеті достатніх асигнувань для погашення заборгованості за КПКВК 3504040 наразі не вирішено. У відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України. Отже, Казначейство у межах встановленої компетенції вчиняло та вчиняє у повному обсязі дії щодо виконання рішення суду у справі № 297/79/21, які безпосередньо визначені законодавством. Оскільки Казначейство не є суб?єктом законодавчої ініціативи, отже не може нести відповідальність за непередбачення у Державному бюджеті достатнього розміру асигнувань. Таким чином, в оскаржуваному рішенні суд не встановив, що Казначейство протиправно допустило певні (визначені з посиланням на конкретні норми права) порушення вимог законодавства, що підтверджує помилковість висновку Суду про бездіяльність відповідача. Факт неперерахування коштів на користь позивача є об`єктивним і не спростовується Казначейством, однак суд дійшов помилкового висновку про обставини, причини й умови виникнення такого факту. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін.

Відповідно до п.3 ч.1статті 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до вимог ч. 1, 2ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року по справі № 297/79/21, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» в користь ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 75 620,00 грн..

10 червня 2021 року Берегівського районного суду Закарпатської області видано виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по середньому заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 75620,00 грн.

25 серпня 2021 року виконавчий лист позивачем пред`явлено на виконання до Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ).

Державним виконавцем Мукачівського MB ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2021 року № 66667985.

Постановою начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про передачу матеріалів виконавчого провадження від 05.05.2023, АСПВ №66667985 по виконанню виконавчого листа № 297/79/21 від 10 червня 2021 року, передано для виконання з Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Після надходження на примусове виконання виконавчого документа № 297/79/21 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», державним виконавцем відділу винесено постанову від 01 вересня 2023 року, про приєднання виконавчого провадження до ЗПВ № 56267967.

В подальшому, та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», п. 1, 2, 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 7, 8, 47 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, державним виконавцем відділу ПВР надіслано до Державної казначейської служби України лист від 15 вересня 2023 року № 7-56267967/3946 щодо прийняття до виконання органами казначейства оригіналів виконавчих документів.

Листом від 13 лютого 2024 року № 5-11-11/3175 Державна казначейська служба України підтвердила, що у казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» з 25 вересня 2023 року обліковується виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської області по справі № 297/79/21 про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь позивача коштів в сумі 75 620,00 грн.

Виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської області по справі № 297/79/21 про стягнення з ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на користь позивача коштів в сумі 75 620,00 грн. був узятий на облік Державною казначейською службою України та перебуває у черзі на виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» з 25.09.2023 p., що підтверджується листом Державної казначейської служби України від 13.02.2024 р. №5-11-11/3175.

Станом на час звернення з даним позовом виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської області по справі № 297/79/21 не виконано.

Позивач вважаючи, що відповідачем протягом тривалого терміну не виконується рішення суду, яке набрало законної сили, звернувся з даним позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист Берегівського районного суду Закарпатської області по справі № 297/79/21 не виконано. Тобто строк, визначений пунктом 48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу був порушений ДКС України. За таких обставин, тривала бездіяльність ДКС України носить протиправний характер.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі- Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901- VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 3 Закону №4901-VI передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно частини першої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання вимог цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року за № 440, затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, згідно з пунктом 20 якого, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, відповідальним за виконання судових рішень, які гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКСУ (Казначейство), яке є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з підпунктом 1 пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Абзацами першим, другим пункту 48 Порядку № 845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень.

Зі змісту пункту 49 Порядку №845 випливає, що у разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету.

Приписи цього пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку, встановленого Порядком №845.

Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17 і підстави для відступу від нього відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про тривалу бездіяльність відповідача щодо невиконання виконавчого листа Берегівського районного суду Закарпатської області по справі № 297/79/21. Оскільки строк, визначений пунктом 48 Порядку № 845 для перерахування коштів стягувачу порушений ДКС України. Доказів протилежного, відповідачем не надано, як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Щодо покликання відповідача на можливість виконання судового рішення виключно в межах передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік суми та у порядку черговості надходження виконавчих документів, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду.

Так, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», заява №18357/91, пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява №22774/93, пункт 66).

Державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду (рішення від 17 січня 2006 року у справі «Гордєєви і Гурбик проти України», заяви NN27370/03 і 30049/04, пункт 25).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти України», заява №18966/02, пункт 53).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею8Конституції Українипринципу верховенства права.

На основі викладеного колегія суддів вважає, що обставина відсутності у відповідача бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивачки.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17, від 3 лютого 2021 року у справі №812/413/18 та постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21 і підстави робити інші висновки у розглядуваному спорі відсутні.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Керуючись статтями242,308,309, 311,315,316,321,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 рокуу справі № 260/2904/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний