Постанова

від 16.01.2025 по справі 380/25792/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25792/23 пров. № А/857/18851/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Грень Н.М.) у справі № 380/25792/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшина Україна" до Львівської митниці про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецшина Україна" (далі ТОВ "Спецшина Україна") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400043/2 від 28.04.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000320 від 28.04.2023., присудити на його користь понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) ТОВ "Спецшина Україна" надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), зокрема зовнішньоекономічний контракт та доповнення до нього, рахунок-фактуру, специфікацію, автотранспортну накладну, банківський платіжний документ, договір (контракт) перевезення тощо. Зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану позивачем митну вартість імпортованих товарів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA209000/2023/400043/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2023 № UA209140/2023/000320, складену Львівською митницею.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ СПЕЦШИНА УКРАЇНА 5368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) сплаченого судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Львівська митниця, яка вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).

Звертає увагу на відсутність у декларанта документів, у яких визначено відомості про складові митної вартості не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов`язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України.

Зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.

Звертає увагу на той факт, що у даній справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.

Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Вважає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, Позивачами подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 03.12.2018 між TIRELINKE СО., LTD (Продавець) та ТОВ СПЕЦШИНА УКРАЇНА (Покупець) та укладено Контракт № TL-SU/2018-1203 на поставку шин (далі Контракт).

Відповідно до пункту 2 Контракту валюта Контракту долари США.

Загальна сума Контракту складається із всіх сум, вказаних в інвойсах на поставку товарів, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Інвойс вважається невід`ємною частиною цього Контракту. Цей Контракт допускає часткові поставки. Кількість, ціна і перелік Товарів по кожній частковій поставці будуть відображені в інвойсах, які вважаються невід`ємною частиною Контракту.

Згідно зазначеного контракту та інвойсу № 22HFTD018-TBR від 02.01.2023 поставка Товару здійснювалась на умовах CFR. Структурою Інкотермс 2010, групою С передбачено, що Продавець організовує і оплачує перевозку без прийняття на себе Відповідно до умов Контракту, кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені Позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною вказаного контракту.

Постачальник надав ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» інвойс № 22HFTD018F-TBR від 02.01.2023 на поставку 1482 шт. шин вантажних марки HIFLY з яких 790 шт. шин типорозміру 385/65R22.5-20 TL за ціною148,50дол.США за одиницю товару, 270 шт.шин типорозміру 315/80R22.5-20 TL за ціною135,70дол.США за одиницю товару, 194 шт.шин типорозміру 315/80R22.5-20 TL за ціною122,92дол.США за одиницю товару, 160 шт.шин типорозміру 315/70R22.5-20 TL за ціною137,86дол.США за одиницю товару, 68 шт. шин типорозміру 315/70R22.5-20 TL за ціною 130,44 дол. США за одиницю товару, всього на загальну суму 208 728,00 дол. США.

ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» 11.01.2023 сплатило на рахунок Постачальника суму інвойсу № 22HFTD018F-TBR від 02 січня 2023 року у розмірі 201 218,63 дол. США, як попередню оплату за партію товару. Сума оплати проведена в меншому розмірі, ніж вказано в інвойсі, позаяк від Постачальника надісланий на адресу Позивача лист від 02.01.2023 про те, що сума оплати по інвойсу № 22HFTD018F-TBR від 02.01.2023 повинна бути проведена в меншому розмірі, оскільки за іншими попередньо оплаченими інвойсами до контракту № TL-SU/2018- 1203 від 03.12.2018, що укладений з TIRELINKE CO., LTD, є переплата в сумі 7509,37 USD.

Згідно SWIFT (платіжного доручення в іноземній валюті) б/н від 11.01.2023 по контракту з TIRELINKE CO. № TL-SU/2018-1203 від 03.12.2018 року, LTD, здійснена оплата на загальну суму 201 218,63 дол. США.

Позивач 17.04.2023 з метою митного оформлення придбаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209140009352U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (шини гумові нові, для вантажних автомобілів) у кількості 230 штук.

Декларант позивача разом з МД № 23UA209140009352U4, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000320):

пакувальний лист б/н від 02.01.2023;

рахунок-фактура (Commercial invoice) № 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023;

автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1204/3 від 12.04.2023;

супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) 23LTVR50000001E799 від 12.04.2023;

сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 23С3705В0820/00006 від 04.01.2023;

декларація про походження товару (Declaration of origin) 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023;

банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.01.2023;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1304-2 від 13,04.2023;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 06.04.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 06.04.2021;

контракт (зовнішньоекономічний договір) № TL-SU/2018-1203 -від 03.12.2018;

договір про надання послуг митного брокера UA209160/2022/26-01 від 08.08.2022;

договір (контракт) про перевезення 204018-117 від 04.01.2018;

інші некласифіковані документи (висновок експерта про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 23/1/107 від 09.03.2023;

інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) № 1 від 12.04.2023;

інші некласифіковані документи (страховий поліс) від 02.01.2023;

копія митної декларації країни відправлення № 435020230000000896 від 04.01.2023.

Львівська митниця за результатами розгляду МД №23UA209140009352U4 від 17.04.2023 та доданих документів винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA209000/2023/400043/2, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2023 № UA209140/2023/000320.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості митний орган зазначив, зокрема про таке: «- у ЦМР №1204/3 у гр. 4 «місце завантаження», вказано - Вільнюс, тоді як відповідно до інформації у графі 15 «умови оплати» зазначено CFR Клайпеда, відповідно до інвойсу (порт призначення - Клайпеда)та наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Вільнюс-Ягодин та Ягодин - Львів. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні;

- транспортування товару здійснювалось в тому числі, морським транспортом, проте, коносамент до митного оформлення не надавався;

- відповідно до інформації, що міститься у ЦМР перевезення здійснювало ТзОВ Будова, договір на перевезення укладений із ТОВ Хілдом логістик, інформація щодо договірних відносин між ТзОВ Будова та ТОВ Хілдом логістик відсутня;

- до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 12.04.2023 (документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 02.01.2023);

- у банківському SWIFT міститься посилання на рахунок-проформу, який до митного оформлення не подавався.».

У поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.

На вимогу декларант надав видаткові накладні згідно рахунку від 31.12.2021. Надані документи не усувають та не роз`яснюють наявні розбіжності.

Отже, митниця встановила розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості.

У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є відповідно до частини шостої статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № UA209170/2023/029767 від 17.04.2023 року, 3,01 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, та картки відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач надав всі наявні та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості, а відповідач прийнявши рішення про коригування митної вартості, діяв неправомірно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини першої, другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною четвертою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Згідно частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п`ятої статті 53 МК України містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 55 МК України під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно частини четвертої статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Згідно частини другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі статтею 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відтак, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 02.01.2023 №22HFTD018A-TBR з урахуванням специфікації від 12.04.2023 № 1 до нього (33 750,68 доларів США).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а далі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме:

пакувальний лист б/н від 02.01.2023;

рахунок-фактура (Commercial invoice) № 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023;

автотранспортна накладна (Road consignment note) №1204/3 від 12.04.2023;

супровідний документ ТІ (Dispatch note model ТІ) 23LTVR50000001E799 від 12.04.2023;

сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 23С3705В0820/00006 від 04.01.2023;

декларація про походження товару (Declaration of origin) 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023;

банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.01.2023;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1304-2 від 13,04.2023;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 06.04.2021;

доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 06.04.2021;

контракт (зовнішньоекономічний договір) № TL-SU/2018-1203 -від 03.12.2018;

договір про надання послуг митного брокера UA209160/2022/26-01 від 08.08.2022;

договір (контракт) про перевезення 204018-117 від 04.01.2018;

інші некласифіковані документи (висновок експерта про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 23/1/107 від 09.03.2023;

інші некласифіковані документи (специфікація до інвойсу) № 1 від 12.04.2023;

інші некласифіковані документи (страховий поліс) від 02.01.2023;

копія митної декларації країни відправлення № 435020230000000896 від 04.01.2023.

Під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Щодо аргументу митного органу про те, що у ЦМР № 1204/3 у гр. 4 «місце завантаження», вказано - Вільнюс, тоді як відповідно до інформації у графі 15 «умови оплати» зазначено CFR Клайпеда, відповідно до інвойсу (порт призначення - Клайпеда)та наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Вільнюс-Ягодин та Ягодин - Львів. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км. Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні, суд зазначає таке.

Згідно листа-відповіді експедитора ТОВ «Хіллдом Логістик» від 20.09.2023, який був надісланий на запит Позивача, експедитор повідомив про помилку в маршрутах транспортування зазначивши, що в рахунку № 1331 від 13.04.2023 та довідці про транспортні витрати № 1304-2 від 13.04.2023 допущена помилка, невірно вказане місце відправлення вантажу Вільнюс Литва (Vilnius, Lietuva). Вважати вірним та фактичним місцем відправлення вантажу Клайпеда, Литва (Klaipeda, Lietuva).

Вказана помилка була допущена експедитором через те, що фактичним відправником вантажу зі складу є ЗАТ «Орміна», яка зареєстрована в м. Вільнюс, Литва. Саме таку інформацію (місце і дата завантаження вантажу) вказано було відправником вантажу ЗАТ «Орміна» в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 1204/3 від 12.04.2023 (графа 4 CMR). Натомість умови оплати, які зазначені в графі 15 CMR № 1204/3 від 12.04.2023 відображено вірно, а саме, CFR - Клайпеда.

Експедитор підтвердив листом від 20.09.2023 допущену помилку в маршруті.

Вартість послуг доставки не змінювалася. Вартість транспортних послуг з доставки вантажу від порту в м. Клайпеда, Литва (Klaipeda, Lietuva) до митного посту Ягодин, Україна - складає 30 000,00 грн. Вказана сума транспортних витрат була включена до митної вартості товару Позивачем.

Щодо аргументу митного органу про те, що транспортування товару здійснювалось в тому числі, морським транспортом, проте, коносамент до митного оформлення не надавався, суд зазначає таке.

Згідно інвойсу № 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023 та Специфікації № 1 від 12.04.2023 слідує, що поставка товару здійснювалась Позивачем на умовах CFR.

Згідно з загальними міжнародними правилами Інкотермс 2010, умови CFR передбачають, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.

Оскільки Позивач не поніс жодних витрат на доставку товару за морський фрахт, то Позивачем і не надавався коносамент на морський фрахт при подачі документів на підтвердження митної вартості.

Щодо аргументу митного органу про те, що відповідно до інформації, що міститься у ЦМР перевезення здійснювало ТзОВ Будова, договір на перевезення укладений із ТОВ Хілдом логістик, інформація щодо договірних відносин між ТзОВ Будова та ТОВ Хілдомлогістик відсутня, суд зазначає таке.

Згідно договору № 204018-117 від 04.01.2018 про надання транспортно- експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, який укладено між ТОВ «СПЕЦШИНА УКРАЇНА» та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», а саме в п. 2.1.2. договору вказується, що Виконавець на виконання своїх обов`язків «Укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т. н.» тобто, в ЦРМ вказано перевізника вантажу ТОВ Будова, який здійснював доставку товару з Литви в Україну.

ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» (експедитор), виконало свої договірні зобов`язання передбачені договором та організувало перевезення вантажу Позивача за допомогою ТОВ «Будова», що і відображено в транспортно-перевізних документах, а саме в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 1204/3 від 12.04.2023, яка надавалась Позивачем при митному оформленні товарів.

Щодо аргументу митного органу про те, що до митного оформлення надано специфікацію до інвойсу від 12.04.2023 (документ складений після відвантаження товару, дата інвойсу 02.01.2023), суд зазначає таке.

Поставка по інвойсу № 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023 була здійснено окремими партіями, різними контейнерами, та відповідно з морського порту до пункту розмитнення доставлялась наземним транспортом різними автомобілями, які підлягали розмитненню. Оскільки загальний обсяг шин у кількості 1482 шт. по об`єму не міг бути розміщеним в одному транспортному засобі, то по факту під кожне завантаження автотранспортного засобу складалася Специфікація на відповідну кількість шин, яка фактично може бути розміщена в цьому транспортному засобі. Тобто, саме за таких обставин специфікація до інвойсу №22HFTD018A-TBR від 02.01.2023 датована 12.04.2023, датою відвантаження товару з морського порту.

Щодо аргументу митного органу про те, що у банківському SWIFT є посилання на рахунок-проформу, який до-митного оформлення не подавався, суд зазначає таке.

У банківському SWIFT є посилання на рахунок фактуру (Inv) 22HFTD018A-TBR від 02.01.2023, який подавався при митному оформленні, що відображено в оскаржуваній картці відмови № UA209140/2023/000320 від 28.04.2023 та митній декларації.

Митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.

Адже з положень пункту другого частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

З переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Відтак, спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

А також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.

Згідно пунктів першого, другого, четвертого частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 у справі № 810/2520/16 погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Разом з тим, відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Підставою для складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2023 № UA209140/2023/000320 слугувало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації від 17.04.2023 №23UA209140009352U4.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA209000/2023/400043/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2023 № UA209140/2023/000320 є неправомірною.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява №34049/96) від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач не довів належними доказами правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, що має наслідком задоволення позову шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в справі № 380/25792/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин