Постанова

від 16.01.2025 по справі 460/10769/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10769/24 пров. № А/857/25170/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Приватного підприємства «АЛЕКС» про надання дозволу на погашення податкового боргу,

суддя (судді) в суді першої інстанції Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «АЛЕКС», в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 7835,03 грн за рахунок майна Приватного підприємства «АЛЕКС», що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для подання до суду позовної заяви у відповідності з вимогами ст. 160 КАС України, доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів за місцем знаходження відповідача, а також доказів сплати суми судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На виконання вказаної ухвали позивачем подано нову позовну заяву, зміст та форма якої відповідає вимогам статті 160 КАС України та докази її надіслання учасникам справи. Водночас, Головне управління ДПС у Рівненській області подало заяву, в якій зазначило, що відповідно до пункту 2 частини 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» № 2719-ХІ від 03 листопада 2022 року внесено зміни та доповнено пунктом 27 частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказує, що відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є, зокрема, стягнення податкового боргу. Звертає увагу на те що предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, тому вважає, що податковий орган повинен бути звільнений від сплати судового збору.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що за подання даного позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 2422,40 грн, доказів сплати суми судового збору позивачем не надано. Суддя суду першої інстанції вказав, що контролюючі органи звільняються від сплати судового збору лише у справах про стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу, а тому в розумінні пункту 27 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI податковий орган не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову з такою вимогою.

Не погодившись з прийнятою ухвалою судді, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що стягнення податкового боргу з платника податків має декілька заходів забезпечення, одним з яких є дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу. Вказує, що дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу здійснюється у розмірі суми стягнення податкового боргу, заявленої в позовній заяві, тому в даному випадку вимога щодо дозволу на погашення усієї суми податкового боргу є заходом забезпечення вимоги про стягнення податкового боргу з боржника в примусовому порядку, тому податковий орган повинен бути звільнений від сплати судового збору. Звертає увагу на те, що суддею суду першої інстанції не враховано правові висновки, викладені у постановах від 02 травня 2023 року у справі № 160/300/23 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 160/3085/23.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Як слідує з матеріалів справи, повертаючи позовну заяву після залишення її без руху, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач не сплатив судовий збір та податковий орган не звільняється від сплати судового збору у вказаній категорії справ.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частина перша статті 5 Закону № 3674-VI визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року № 2719-IX, який набрав чинності 25 листопада 2022 року, частину першу статті 5 Закону № 3674-VI, доповнено пунктом 27 такого змісту: «27) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Позивач як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в силу пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки предметом її розгляду є стягнення податкового боргу. Позивач під час розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору незалежно від виду заяви, скарги (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга тощо), а також виду оскаржуваного судового рішення (ухвала, постанова, рішення).

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 травня 2023 року у справі №160/300/23 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 160/3085/23.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судді суду першої інстанції про те, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» скаржник не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За змістом пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пункт 14.1.175 ПК України передбачає, що податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, та непогашення пені, нарахованої у порядку, визначену цим Кодексом.

Згідно з п.14.1.152 ПК України погашення податкового боргу зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п. 95.1, 95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, наведена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.

Таким чином, звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - є заходом забезпечення вимоги про стягнення податкового боргу, з огляду на що колегія суддів вважає помилковим висновок судді суду першої інстанції про те, що в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору та повинен був сплатити судовий збір на загальних підставах.

Суддя суду першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на податковий орган обов`язок зі сплати судового збору, передчасно повернувши позовну заяву.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про звільнення позивача від сплати судового збору, застосував нерелевантну практику Верховного Суду, оскільки справа № 640/4970/22 відрізняється від цієї справи предметом та підставами позову, а тому не є аналогічною. У справі № 640/4970/22 правові висновки стосуються предмету спору щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги, а не щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 460/10769/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін