Ухвала

від 17.01.2025 по справі 580/9734/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 580/9734/21

адміністративне провадження № К/990/542/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №580/9734/21 за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Черкаської міської ради до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

06.01.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у цій справі, надіслана засобами поштового зв`язку 31.12.2024.

Вперше подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 12.12.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення. Так, судом зауважено, що посилання скаржника на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Посилаючись же на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вважав, що наявні підстави для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду. Однак, судом було констатовано, що відповідного обґрунтування у касаційній скарзі не наведено; зі змісту касаційної скарги неможливо з`ясувати, від якого саме висновку Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права слід відступити, чим це обґрунтовується. Не зазначено й висновку, який на переконання скаржника, був би таким, що відповідає правильному застосуванню конкретної норми права у подібних правовідносинах.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередньої редакції касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. Скаржник фактично лише додатково виокремив підстави касаційного оскарження, які були наведені в попередній касаційній скарзі.

Тобто, маючи роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалі від 12.12.2024 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви позивач так і не врахував, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, контролюючий орган так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, а повторно подав касаційну скаргу ідентичного змісту в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 580/9734/21 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяВ.П. Юрченко