Рішення

від 17.01.2025 по справі 160/19897/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 рокуСправа №160/19897/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» до Львівської митниці, в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 №UA209000/2024/900192/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.03.2024 № UA209170/2024/000885.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Від Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення та картка відмова є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.01.2024 між позивачем (Покупець) та китайською компанією Ningbo Ulica Solar Co.Ltd (Продавець) було укладено Зовнішньоекономічний контракт - Договір купівлі-продажу №ULC-UAED-231220 продукції (фотоелектричні модулі - сонячні панелі), згідно якого (п. 3.3.3 розділу 3 Договору) продавець зобов?язався на умовах поставки товарів відповідно до базису FCA (Free Carrier) поставити замовлені покупцем товари (фотоелектричні модулі - сонячні панелі) загальною кількістю 2201 штук до складу продавця в Голландії, а покупець зобов?язався сплатити 100% від обумовленої контрактної вартості, що складає згідно із Специфікацією Nє 2 до Договору 120 174,60 доларів та прийняти товар від продавця у кінцевому пункті призначення (Порт призначення).

Згідно пункту 5.1 Договору умови оплати та порядок розрахунків за кожну партію товару вказуються в Додатку №2 (Специфікації до цього Контракту).

Так, пунктом 3.1 Додатку №2 (Специфікація) до Договору визначено, що покупець оплачує 100% загальної продажної ціни Товару - передоплату, шляхом банківського переказу протягом 10 днів з дати цього Договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2024 після отримання за платіжним дорученням SWIFT №474543990 від 31.01.2024 від покупця передбаченої умовами Договору передплати у розмірі 120 174,60 доларів -продавець здійснив відправку товару морським шляхом на умовах FCA-Rotterdam. Через значну кількість Товару Сторонами Договору з метою зручності було вирішено розділити загальну партію на три. Одна партія (розділена на дві в процесі приймання від Продавця Товару в Порту призначення, у зв?язку з необхідністю забезпечення безпечного транспортування) - в кількості 744 штук на загальну суму 40 622,40 доларів відповідно до Комерційних Інвойсів - (Commercial Invoice)за Nє: ULIV-UAED-231220-2-1 від 07.02.2024, ULIV-UAED-231220-2-2 від 07.02.2024 та Пакувальних листів - (Packing List) Nє ULIV-VAED-231220-2-1 від 07.02.2024, ULIV-UAED-231220-2-2 від 07.02.2024 вартість якої і стала предметом оскарження за даним позовом.

Після прибуття Товару до Порту призначення (В Роттердам) відповідно до умов поставки FCA, компанія Share Logistics Warehouse, виступаючи як агенти продавця на території Голландії за його розпорядженням та рахунок до моменту організації перевезення стороною покупця по території Європи - доставили товар на склад продавця, який є його офіційним представництвом в цій країні, та розташований в місті Роттердам. Перевезення до складу в Роттердамі мало місце, оскільки до моменту передачі товару покупцю (перевізникам, що уповноважені на перевезення товару) він несе повну матеріальну відповідальність за його збереження (всі ці витрати були включені в ціну Товару, прописану в Інвойсі та Специфікації до ЗЕД контракту). До 28.02.2024 товар зберігався на складі продавця та надалі відповідно до CMR 61000867 його було передано покупцю та надано у розпорядження ФОП ОСОБА_1 як перевізнику покупця, шляхом завантаження на транспорт покупця.

ФОП ОСОБА_1 відповідно до Договору Nє 111 від 01.01.2024 як перевізник від ФОП ОСОБА_2 який, в свою чергу, діяв в межах повноважень та зобов?язань відповідно до Договору-заявки Nє ELP 3910 2 від 22.02.202 як виконавець-експедитор по відношенню до Замовника в особі ПП «ЕЛ ПІ УКРАЇНА», яке виступало в якості Експедитора відповідно до Договору-заявки Nє ELP3910/2 від 21.02.2024 по відношенню до ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» з яким останнє як Покупець уклало Договір Транспортно-експедиторського обслуговування Nє 336 ЕЛПІ від 21.02.2024.

Від ТОВ «ЕЛ ПІ УКРАЇНА» 01.03.2024 отримано Рахунок про транспортно-експедиційні витрати при перевезенні товару з Роттердаму до кінцевого пункту призначення NєELP3910-2 де загальні витрати на транспортування склали 237 274,90 грн. з ПДВ, витрати до перетину кордону України, що входять до митної вартості становлять всього - 126 214,90 грн.

Підтвердженням здійснення розрахунку покупця з експедитором за перевезення товару є платіжна інструкція №18243 від 19.03.2024. Факт надання послуг з перевезення підтверджується підписаними сторонами Актом наданих послуг NєELP3910-1 від 13.03.2024.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2024 прибув до Львова та було заявлено для декларування в митному режимі Імпорт в порядку передбаченому ч. 1,2. ст. 52, ч. 1 ст. 248 та ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (далі - МКУ) шляхом подання відповідачу електронної митної декларації Nє 24UA209170020468U1, в якій брокером була заявлена митна вартість у розмірі 1 685 404,17 грн. визначена відповідно до ст. 49, п. 1 ч. 1 ст.5 7 МКУ (за допомогою основного методу - за ціною Договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Декларант для проходження процедури митного оформлення з метою підтвердження заявленої ним Митної вартості в розмірі 1 685 404,17 грн. (складається із фактичної ціни Договору переведеної в гривні та витрат на транспортно-експедиційні послуги з перевезення Товару від Роттердаму до кордону України) подав Відповідачу в електронній формі наступні документи:

зовнішньоекономічний Договір (Контракт) NєULC-UAED-231220 від 09.01.2024,

доповнення до Зовнішньоекономічного Договору (Контракту) Додаток Nє2 (Специфікація) від 09.01.2024,

рахунок (фактуру) Інвойс (Commercial Invoice) Nє ULIV-UAED-231220-2-1 від 07.02.2024,

рахунок (фактуру) Інвойс (Commercial Invoice) Nє ULIV-UAED-231220-2-2 від 07.02.2024,

рахунок-проформу Інвойс (Proforma Invoice) NєULPI-UAED-231220 від 09.01.2024,

пакувальний лист (Packing List) NєULIV-UAED-231220-2-1 від 07.02.2024,

пакувальний лист (Packing List) NєULIV-UAED-231220-2-2 від 07.02.2024,

автотранспортну накладну (Road consignment note) CMR Nє61000867 від 21.02.2024,

декларацію про походження товару (Declaration of Origin) NєULIV-UAED-23 1220-2-1 від 07.02.2024,

декларацію про походження товару (Declaration of Origin) NєULIV-UAED-231220-2-2 від 07.02.2024,

банківський платіжний документ що стосується товару - платіжне доручення SWIFT Мє474543990 від 31.01.2024,

рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги NoELP3910-2 від 01.03.2024,

документ, що підтверджує вартість перевезення товару (калькуляцію транспортних витрат NєELP3910-2 в гривні від 01.03.2024),

документ, що підтверджує вартість перевезення товару (калькуляцію транспортних витрат NєELP3910_2 у валюті від 21.02.2024),

документ договір про надання послуг митного брокера NєБД-010224Е від 01.02.2024,

договір (контракт) про перевезення Nє336 ЕЛПІ,

інші некласифіковані документи (Технічна документація від 07.02.2024).

За наслідками опрацювання поданих позивачем документів, відповідач надіслав позивачу повідомлення про необхідність подати додаткові документи Nє8f548994-1ff5-434a-89fd-be3e62802924 від 12.03.2024.

Позивачем надано письмову відповідь за Nє б/н від 12.03.2024 з проханням визнати та погодити митну вартість на основі вже раніше поданих ним документів.

За результатом розгляду наданих документів 12.03.2024 відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості Nє UA209000/2024/900192/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Nє UA209170/2024/000885.

Митну вартість визначено другорядним методом 2б (вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях) згідно з ч.5 ст. 60 МК України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала ВМД Nє206020/2023/23994 від 19.12.2023.

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини:

-відповідно до додатку Nє2 (Специфікації) від 09.01.2024 вказано, що повинна бути повна передоплата протягом 10 днів з дати цього договору, проте оплата здійснена 31.01.2024 що перевищує термін 10 днів. Таким чином порушено умови договору;

-для підтвердження оплати за оцінювані товари надано банківський платіжний документ від 31.01.2021, який не може бути взятий до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів, оскільки не відповідає вимогам Закону Nє1591 та Постанови Nє216, не містить банка-кореспондента. Крім цього, у гр. 70 вказаного платіжного документу зазначено лише Договір, відповідно до якого здійснено платіж, без конкретизації платежу, а саме без вказання будь-яких інших товаросупровідних документів;

-- згідно до п.п. 4.2.3 Договору транспортно-експедиторського обслуговування Nє336 ЕЛ від 21.02.2024 оплата за отримані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку на оплату наданих послуг. Експедитором рахунок було виставлено 27.02.2024 за NєELP3910-1, однак платіжний документ на оплату послуг декларантом до митного оформлення не надано;

- відповідно до заявки про надання транспортно-експедиційних послуг Nє ELP 3910 1 від 21.02.2024 розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відповідно до сервісу Google Maps відстань по іноземній території 1506 км, а вартість 113000 грн., що становить 75,03 грн./км, відстань на території України 524 км., вартість 100260 - що становить 191,34 грн/км). Очевидним є факт, що рахунки про транспортно-експедиційні витрати від 01.03.2024 Nє ELP3910-2 містять відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначалось вище, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 у справі №260/695/19.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому, суд також звертає увагу на таке.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем умов ЗЕД Контракту від 09.01.2024, в частині внесення 100 % передоплати не в строк, зазначений в Специфікації Nє 2 до ЗЕД Контракту, суд зазначає наступне.

У Постанові Верховного Суду у справі №810/3667/15 від 27.01.2022 сформульовано правовий висновок, що дотримання умов господарського договору може перевірятися митним органом виключно за умови, якщо таке дотримання прямо чи опосередковано впливатиме на митну вартість товару.

Щодо надання на підтвердження банківського документу, який не взято відповідачем до уваги як банківський, що стосується оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Вимоги до SWIFT - повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 Nє 258. (далі - ДСТУ 15022-2:2004) Згідно цих стандартів мають бути обов?язково заповнені поля, а також обов?язково має бути зазначений код відправлення.

Аналіз поданого позивачем для митного оформлення платіжного доручення SWIFT Nє474543990, свідчить, що в ньому містяться всі необхідні реквізити які вимагаються ДСТУ 15022-2:2004, а саме: посилання на Зовнішньоекономічний контракт Nє ULC-UAED-231220 від 09.01.2024, як на підставу здійснення транзакції, зазначено дату операції - 31.01.2024, суму операції 120 174,60 у валюті в доларах США, найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення.

А отже поданий позивачем документ є банківським документом, що стосується оцінюваних товарів. Показовою є позиція Верховного Суду України, яку він висловив у своїй Постанові в справі Nє 826/9719/16 від 27.06.2019, відповідно до якої факт прийняття та проходження платежу в системі SWIFT є достатнім та належним доказом здійснення операції з переведення іноземної валюти згідно ЗЕД Контракту, оскільки бланк документу, невідповідний за своєю формою та змістом етап процедури валідації в міжнародній платіжній системі не подолав би.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

На останок, в 5.2 ЗЕД Контракту в платіжних реквізитах сторін чітко зазначено, що банком-кореспондентом є ProCredit Bank AG, Франкфурт-на Майні - Німеччина. В платіжному дорученні SWIFT Nє474543990 в графі Receiver (банк-кореспондент) - вказано його SWIFT код: PRCBDEFFXXX.

Щодо зауваження митного органу про необхідність в графі 70 платіжного документу SWIFT обов?язково зазначати додаткові товаросупровідні документи, окрім ЗЕД Контракту, то суд звертає увагу, що і проформа інвойс, і комерційні інвойси дублюють положення ЗЕД Угоди, оскільки містять дані про ціну, кількість, асортимент та спосіб доставки Товару, а тому їх зазначення не є обов?язковим, особливо в контексті функціонального призначення поданого Відповідачу платіжного доручення - з метою підтвердження заявленої митної вартості Товару. Зауваження відповідача до змісту платіжного доручення SWIFT Nє474543990 від 31.01.2024 не є тим беззаперечним аргументом, що вказує на зловживання позивача під час заявлення та декларування митної вартості товару, не акцентують увагу на правильності та достовірності визначеного числового значення митної вартості.

Щодо платіжного документу про сплату за надані транспортні послуги відповідно до Рахунку на оплату Nє ELP 3910-2 від 01.03.2024, суд зазначає.

Згідно з п.6 ч.2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем з метою проходження процедури митного контролю та оформлення на підтвердження заявленої вартості транспортних витрат було надано відповідачу рахунок на оплату Nє ELP3910-2 від 01.03.2024 та Довідку про транспортно-експедиційні витрати №ELP3910-2 від 01.03.2024.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 у справі Nє804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Дана позиція була підтримана і в ряді інших справ: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №803/916/17, постанова Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Щодо зауваження відповідача щодо порядку визначення Експедитором вартості транспортно-експедиційних витрат за межами території та по території України, суд зазначає.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність виключно Експедитор маж право обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про вартість страхування.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3606,88 грн.підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмовити задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.03.2024 №UA209000/2024/900192/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.03.2024 № UA209170/2024/000885.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3606,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська