Рішення

від 06.01.2025 по справі 237/4597/24

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/4597/24

Номер провадження 2-о/237/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.25 року

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Ліпчанського С. М.,

при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уПокровському районіДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті. Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк Донецької області Україна, про що видано лікарське свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_2 , виданого 13.11.2024 року Петровським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, про що 13.11.2023 року зроблено запис за № 734.

ОСОБА_2 є його дідом, що підтверджується доданими до матеріалів справи свідоцтвами про народження, доданими до заяви.

Оскільки документи, видані органами та установами, розташованими на тимчасово окупованій території, владою України не визнаються, заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть встановленого зразку на території України.

Встановлення даного юридичного факту необхідно для реалізації права на реєстрацію факту смерті за українським законодавством.

З урахуванням викладеного заявник просить встановити факт того, що його дід, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк.

В судове засідання заявник не з`явився, справу просив розглядати за його відсутності, свої вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи до суду не з`явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Встановлення даного юридичного факту необхідно для реалізації права заявника на реєстрацію факту смерті за українським законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

За правилами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» за № 5 від 31.03.1995 року суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Розділом ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року), затверджені території України, що тимчасово окуповані російською федерацією з 24.02.2022 року.

В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону вбачається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на території м. Донецьк Донецької області, Україна, тобто на території якої нині жодний орган державної влади України не працює, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявника, які є доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із тимчасовою окупацією території України, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України.

Так, як дана справа, є справою за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яка подана у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, то заявник відповідно до п. 21 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.259,264,265,268,273,315,317,319,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уПокровському районіДонецької областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції про встановлення факту смерті - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, Донецької області, Україна. Причина смерті: набряк головного мозку, центральний атеросклероз.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя С.М.Ліпчанський