Рішення

від 12.08.2024 по справі 361/4262/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4262/19

провадження № 2/361/37/24

12.08.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про захист прав споживача шляхом стягнення процентів та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання,

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи зменшення позовних вимог (т. 1 а.с. 98-99), просила суд стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (далі АТКБПриватБанк або Банк) на її користь за договором №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року проценти за вкладом у розмірі 8518 доларів США 66 центів та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 1289 доларів США 69 центів.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є спадкоємцем та правонаступником прав і обов`язків своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12 квітня 2010 року між матір`ю ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (далі ПАТКБПриватБанк або також Банк) було укладено договір №SAMDN47000710126158 (вклад Копилка) про банківський строковий вклад (депозит) (далі договір, договір банківського вкладу), за умовами якого ОСОБА_2 внесла до Банку грошові кошти в загальному розмірі 11200 доларів США (далі вклад), що підтверджується відповідними квитанціями. У зв`язку із невиконанням ПАТКБПриватБанк умов зазначеного договору, її матір ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про стягнення із Банку на її користь коштів за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158, укладеним між ними 12 квітня 2010 року.

28 липня 2016 року рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області, ухваленим у цивільній справі №589/5061/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018року, позов ОСОБА_2 до Банку про стягнення коштів за договором банківського вкладу було задоволено.

Цим рішенням суду від 28 липня 2016 року із ПАТКБПриватБанк на користь матері ОСОБА_2 стягнуто внесені нею кошти за вказаним договором банківського вкладу в розмірі 11200 доларів США, мотивуючи тим, що дії відповідача щодо неповернення вкладнику коштів за укладеним договором банківського вкладу суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору.

17 січня 2019 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області у цивільній справі №589/5061/15-ц за її (позивача) заявою постановлено ухвалу, якою судом її визнано правонаступником прав і обов`язків ОСОБА_2 за договором №SAMDN47000710126158 (вклад Копилка) від 12 квітня 2010 року та замінено сторону стягувача ОСОБА_2 на неї (позивача) у виконавчому провадженні №52944396 з виконання рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області суду від 28 липня 2016 року у зазначеній вище цивільній справі.

Позивач вказувала, що при подачі ОСОБА_2 до суду позову до Банку про стягнення коштів за договором банківського вкладу, її матір не заявляла вимог про стягнення процентів по вкладу. Банк виплату процентів за договором у добровільному порядку не здійснював.

За умовами договору SAMDN47000710126158 процента ставка по вкладу встановлена у розмірі 11% річних. Із наданої Банком виписки, станом на 12 квітня 2013 року розмір невиплачених процентів за вкладом складає 978 доларів США 82 центи, а враховуючи кількість днів прострочення сплати процентів за вкладом за період із 13 квітня 2013 року по 05 червня 2019 року (2244 дні), проценти за вкладом складають 7539 доларів США 84 центи, які позивач вважає підлягають стягненню з Банку на її користь.

Також посилалася на те, що у зв`язку із неповерненням Банком суми вкладу у неї виникло також право на стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1289 доларів США 69 центів відповідно до ст. 625 ЦК України, виходячи із розрахунку за 1401 день за період з 05 серпня 2015 року по 05 червня 2019 року в розмірі 1289 доларів США 69 центів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Луценко В.П. у суді позовні вимоги підтримав , просив суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача АТКБПриватБанк Куценко О.В. у судовому засіданні позов визнав лише частково, подав до суду відзив на позов, у якому посилався на те, що 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу №SAMDN47000710126158, тобто здійснила одностороннє розірвання цього договору, що встановлено рішеннями судів у цивільній справі №589/5061/15-ц. Однак ОСОБА_1 , позивач у цій справі, здійснюючи розрахунок процентів за вказаним вкладом, здійснила розрахунок процентів за процентною ставкою 11% річних встановлених цим договором, що є невірним, оскільки даний договір був припинений, тому має застосовуватись процентна ставка за вкладом На вимогу в розмірі 1% до 03 травня 2017 року та вкладом До запитання у розмірі 0,01% за період після 04 травня 2017 року, що загалом за період з 12 квітня 2013 року по 05 червня 2019 року складає 2860 доларів США 62 центи. Також вказував на те, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого цивільного права 05 червня 2019 року та здійснила розрахунок суми 3%річних відповідно до ст. 625 ЦК України за період із 05 серпня 2015 року по 05 червня 2019 року, шо виходить за межі загальної позовної давності, тому виходячи з вимог імперативної норми закону, розрахунок 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України може бути здійснений виключно у межах строку загальної позовної давності, тобто три роки, просив суд застосувати до цих вимог строк спеціальної та загальної позовної давності відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Представник відповідача АТКБПриватБанк Коцюба О.В. у суді заперечував проти задоволення позову, подав до суду додаткові пояснення, у яких, посилаючись на те, оскільки ОСОБА_2 звернулась до Банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу, вона здійснила одностороннє розірвання такого договору, тому відповідно до правового позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17, нарахування 3% компенсації по ст. 625 ЦК України здійснюється на суму вкладу та у випадку розірвання договору банківського вкладу відсотки по вкладу не нараховуються. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 , матір`ю позивача, і ПАТКБПриватБанк був укладений договір №SAMDN47000710126158 (вклад Копилка) про банківський строковий вклад, за умовами якого ОСОБА_2 передала, а Банк прийняв від неї на зберігання депозит у загальній суми 11200 доларів США.

У жовтні 2015 року, у зв`язку з невиконанням Банком зобов`язань за цим договором щодо повернення вкладу і порушенням прав на вільне володіння та користування належними грошовими коштами, ОСОБА_2 звернулася до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ПАТКБПриватБанк про стягнення коштів за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року.

28 липня 2016 року рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області позов ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором банківського вкладу було задоволено, стягнуто із ПАТКБПриватБанк на користь ОСОБА_2 кошти за договором банківського вкладу в розмірі 11200 доларів США (цивільна справа №589/5061/15-ц).

07 вересня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області вказане рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року залишено без змін та воно набрало законної сили.

06 лютого 2018 року постановою Верховного Суду подану ПАТКБПриватБанк касаційну скаргу на ці судові рішення залишено без задоволення, рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 07 вересня 2016 року у справі №589/5061/15-ц залишено без змін.

17 січня 2019 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області позивача ОСОБА_1 визнано правонаступником усіх прав і обов`язків померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 за договором №SAMDN47000710126158 про банківський строковий вклад (депозит) від 12 квітня 2010 року, замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні №52944396, відкритому за виконавчим листом у справі №589/5061/15-ц, виданим 21 жовтня 2016 року Шостинським міськрайонним судом Сумської області з виконання рішення суду від 28 липня 2016 року, зі стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1

19 березня 2019 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України замінено стягувача у виконавчому провадженні №52944396 із ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду від 28 липня 2016 року Банком не виконано, вклад не повернуто, вказаним вище договором вкладу передбачено сплату процентів за процентною ставкою 11% річних, що станом на день звернення до суду з позовом 05 червня 2019 року становить 8518 доларів США 66 центів, а вона як спадкоємець має право на отримання цих процентів за договором вкладу та враховуючи неповернення Банком суми вкладу, вона також має право згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України на стягнення із Банка 3% річних, що станом на 05 червня 2019 року становить 1289 доларів США 69 центів.

Відповідач АТКБПриватБанк, заперечуючи проти позовних вимог, вказував на те, що у зв`язку із поданням 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 заяви про дострокове розірвання договору банківського вкладу, цей договір вважається розірваним в односторонньому порядку, тому у позивача відсутнє право на стягнення за цим договором процентів і 3% річних.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

У ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч. 1 ст. 1058 ЦК України визначено, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ч. 2 ст. 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання не припиняється зі смертю кредитора, якщо воно не є нерозривно пов`язаним з особою останнього. У такому разі права й обов`язки (спадщина) фізичної особи (вкладника), яка померла, переходять до інших осіб спадкоємців.

За змістом умов п. п. 1, 2 договору банківського вкладу №SAMDN47000710126158, укладеного 12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Банком встановлено, що процента ставка по вкладу становить 11% річних. Нарахування процентів за вкладом починається з першого робочого дня, наступного за днем надходження коштів до Банку, здійснюється за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році за ставкою, вказаною у п. 1 із урахуванням п. п. 5, 6 даного договору. День повернення вкладу у період нарахування процентів не входить. Проценти нараховуються в кінці строку вкладу, обумовленого у п. 1 цього договору, шляхом зарахування їх до суми вкладу.

Із п. 12 договору банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року вбачається, що сторони погодили, що дія цього договору припиняється з виплатою клієнту всієї суми вкладу разом із процентами, належними відповідно до умов цього договору.

Аналізуючи умови цього договору банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року, слід дійти висновку, що сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і припиняється після виплати всієї суми вкладу разом із процентами.

Суд встановив, що ПАТКБПриватБанк грошові кошти ОСОБА_2 за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року не повернуло, рішення суду у зазначеній цивільній справі №589/5061/15-ц не виконало, що свідчить про відсутність підстав вважати, що даний договір є розірваним.

Доводи відповідача АТКБПриватБанк про те, що ОСОБА_2 звернулася 05 серпня 2015 року до Банку із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу, тому цей договір банківського вкладу розірваний в односторонньому порядку, суд не приймає до уваги, оскільки відповідні юридично значимі дії Банком вчинені не були, зокрема, повернення вкладу не відбулося, а відповідно до умов зазначеного договору, його розірвання пов`язане саме із поверненням вкладу.

Суд вважає безпідставним і посилання сторони відповідача АТКБПриватБанк на те, що у цивільній справі №589/5061/15-ц рішеннями судів встановлено обставину розірвання договору банківського вкладу в односторонньому порядку, їх суд також до уваги не приймає, оскільки із судових рішень у вказаній цивільній справі вбачається, що при її розгляді судами обставини розірвання зазначеного договору не встановлювалися, а судами лише зазначено, що 05 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Банку із заявою про дострокове розірвання договору та повернення коштів, тому цю обставину в розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України неможливо віднести до обставин встановлених рішенням суду, які не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи.

Також судом досліджено письмову відповідь №20.1.0.0.0/7-20150811/1516 від 13 серпня 2015 року відповідача АТКБПриватБанк на запит ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до Банку саме за виплатою їй коштів по депозитному вкладу, а не за розірванням депозитного договору.

Як встановлено вище судом, на вимогу ОСОБА_2 сума вкладу Банком не повернута, тому суд вважає, що розірвання договору банківського вкладу у спосіб визначений законом і договором не відбулося, що свідчить про продовження між сторонами правовідносин за цим договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно із ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Враховуючи наведене вище, суд вважає безпідставним і посилання відповідача АТКБПриватБанк на те, що оскільки договір був розірваний, тому має застосовуватися процентна ставка за вкладом На вимогу в розмірі 1% до 03 травня 2017 року та за вкладом До запитання в розмірі 0,01% за період після 04 травня 2017 року, що в загальному за період із 12 квітня 2013 року по 05 червня 2019 року становить 2860 доларів США 62 центи.

У даному випадку, враховуючи погоджену сторонами договору банківськоговкладу №SAMDN47000710126158від 12квітня 2010року процентуставку врозмірі 11%річних,відсутність підставвважати,що правовідносинисторін зацим договоромприпинилися,суд вважає,щонадані позивачем ОСОБА_1 розрахунки процентів за договором вкладу є такими, що складені відповідно до умов укладеного 12 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та Банком договору банківського вкладу №SAMDN47000710126158, тому суд погоджується із ними та вважає, що на користь позивача ОСОБА_1 із відповідача АТКБПриватБанк підлягають стягненню проценти за цим договором, які станом на 05 червня 2019 року (день звернення до суду з позовом) у загальному розмірі складають 8518 доларів США 66 центів, з яких: 978доларів США 82 центи проценти станом на 12 квітня 2013 року, що підтверджується випискою Банку №33797919 від 11 липня 2014 року, та 7536 доларів США 84 центи проценти за період з 13 квітня 2013 року по 05 червня 2019 року (11200 доларів США х 0,03% ставка за 1день х 2244 дні/100).

Щодо вимог про стягнення з Банку на користь позивача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов наступних висновків.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за період із 05 серпня 2015 року по 05 червня 2019 року, що складає 1289 доларів США 69 центів.

Відповідач АТКБПриватБанк, заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, посилався на те, що позивач ОСОБА_1 заявила вимоги про стягнення 3% річних за період із 05 серпня 2015 року по 05 червня 2019 року, що виходить за межі строку загальної позовної давності.

У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила правовий висновок та зазначила, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення. При цьому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Враховуючи наведені норми, зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на стягнення із АТКБПриватБанк 3% річних за прострочення грошового зобов`язання лише у розмірі 1008 доларів США, тобто за три роки, що передували подачі нею до суду позову (11200 доларів США х 3% х 1095 днів / 365).

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що АТКБПриватБанк своїх зобов`язань за договором банківського вкладу №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року не виконало, суму вкладу, у зв`язку з чим цей договір не може вважтися розірваним і проценти за договором, не виплатило, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону, проте підлягає задоволенню лише частково, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за вкладом, що станом на 05 червня 2019 року становлять 8518 доларів США 66 центів та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за останні три роки, що передували подачі позову, що станом на 05 червня 2019 року становить 1008 доларів США.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, споживачі звільняються.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач від сплати судового збору звільнена, суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2592 грн. 20 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року проценти за вкладом станом на 05 червня 2019 року в розмірі 8518 (вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять) доларів США 66 центів.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за договором №SAMDN47000710126158 від 12 квітня 2010 року 3% річних за прострочення грошового зобов`язання станом на 05 червня 2019 року в розмірі 1008 (одна тисяча вісім) доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, код ЄДРПОУ 14360570, на користь держави судовий збір у розмірі 2592 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 20 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.