Рішення

від 17.01.2025 по справі 362/5542/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5542/24

Провадження № 2/362/624/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2025 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марчука О.Л.,

при секретарі Неділько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення частки майна спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовом у якому просить визначити, що її спадкодавець мав частку у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,0414 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210700000:03:035:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовуєь тим, що після смерті її чоловіка вона, як спадкоємець за законом звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини у вигляді вказаного нерухомого майна; однак, нотаріусом було відмовлено у цьому через відсутність виділеної частки спадковаця у даному нерухомому майні (а.с. 39 43).

Сторони в судове засідання не прибули, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності; при цьому, відповідачка зазначила, що вона визнає позов (а.с. 54, 55).

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.01.2024 року (а.с. 18).

Із витребуваних судом та досліджених під час розгляду справи в судовому засіданні матеріалів спадкової справи № 2/2022 до майна ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що спадкоємцями померлого за законом є його дружина і дочки; однак дочки померлого ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відмовились від прийняття спадщини після свого батька на користь їх матері, що підтверджується відповідними письмовими заявами від 10 січня 2024 року які завірено нотаріально (а.с. 69, 75).

Позивача звернулася до нотаріуса з метою прийняття та оформлення спадщини за законом після померлого чоловіка.

Постановою приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Леончук І.Б. від 25.07.2024 року № 75/02-14, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 0,0414 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210700000:03:035:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , через неможливість визначення складу спадковго майна у зв`язку із відсутністю часток співвласників спільної сумісної власності вказаного нерухомого та невизначеності частки спадкодавця у ній (а.с. 20 22).

Норма статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною станом на дату смерті спадкодавця передбачала, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

З доданих до позову копій правовстановлюючих документів судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2018 року, земельна ділянка, площею 0,0414 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210700000:03:035:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві спільної сумісної власності за трьома особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розмір частки 1/1 (а.с. 97).

Пункт 12постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах про спадкування» містить роз`яснення, що розглядаючи спори, пов`язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК України спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Норма частини другої статті 370 ЦК України передбачає, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Також, згідно із частинами четвертою і п`ятою статті 89 ЗК України,співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки; поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно достатті 1216ЦК Україниспадкуванням єперехід правта обов`язків(спадщини)від фізичноїособи,яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1 і 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 368 ЦК України визначає, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із статтею 370ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності; у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що частка суб`єктаправа спільноїсумісної власностівизначається зокрема,при поділімайна, виділі часткизі спільногомайна,зверненні стягненняна майноучасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Також, відповідно до пункту 5 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни від22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами прозахист праваприватної власності», частка учасникаспільної сумісноївласності визначаєтьсяпри поділі майна,виділі часткиз спільногомайна,зверненні стягненняна майноучасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини; при відсутності доказів про те, що участькогось зучасників спільноїсумісної власності(крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою частки визначаються рівними).

Отже, не вирішуючи питання про поділ спільного майна, суд виходить із засад рівності часток співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному нерухомому майні.

Як наслідок, виходячи із рівності часток ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному нерухомому майні у вигляді земельної ділянки, площею 0,0414 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210700000:03:035:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , слід зробити висновок, що кожен із них: і ОСОБА_3 , і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 мають частку у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/3 частини вказаної земельної ділянки.

При цьому суд враховує, що з наведених вище обставин перебування зазначеної земельної ділянки у спільній сумісній власності трьох осіб, суд приходить до висновку, що при виділу частки із вказаної земельної ділянки, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності визначається рівними.

У зв`язку з цим, суд вважає, що та обставина, що ОСОБА_3 за життя не здійснив виділ своєї частки із спільного сумісного майна та не встиг оформити право власності на належну йому частку вказаної земельної ділянки належним чином, не є достатньою підставою для відмови у визнанні за його спадкоємцями прав на спадкування належної частки вказаного нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що право позивачки щодо спадкування підлягає захисту шляхом визначення частки її чоловіка у спільній сумісній власності на земельну ділянку.

Норми статті 206 ЦПК України передбачають, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Обставин, які б свідчили, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом не встановлено.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Постановою ПленумуВерховного судуУкраїни від22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами прозахист праваприватної власності», статтями 89, 125 Земельного кодексу України, статтями 328, 355, 368, 370, 1216, 1218, 1268 ЦК України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 95, 133, 142, 197, 198, 206, 258, 259, 263 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов.

Встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мав частку у праві спільної сумісної власності в розмірі 1/3 (одна третя) частина земельної ділянки площею 0,0414 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210700000:03:035:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення 19 січня 2025 року.