Вирок

від 17.01.2025 по справі 590/1149/24

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №590/1149/24

Провадження №1-кп/590/75/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ямпільського районного суду Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200490000884 від 16.07.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білиця Ямпільського району Сумської області, громадянина України, неодруженого, освіта профільна середня, працюючого на посаді охоронця КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N?64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого ЗУ від 24 лютого 2022 N?2102-IХ, на всій території України оголошений воєнний стан у зв?язку з широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, який неодноразово продовжувався.

Так, починаючи з вересня 2023 року ОСОБА_3 почав працювати на посаді охоронця комунальної установи Сумської обласної ради «Свеський психоневрологічний інтернат» (далі Інтернат), який розташований за адресою: вул. Дачна, буд.1, смт. Свеса, Шосткинського району, Сумської області.

Будучи на чергуванні 30.04.2024, ОСОБА_3 в ході проведення обходу території «Інтернату», перебуваючи біля непрацюючого лікувального корпусу (корпус N?l) підійшов до зачинених, але не замкнених дверей та відчинивши їх, зайшов до середини приміщення. Обійшовши приміщення корпусу виявив, що в ньому знаходяться чавунні радіатори опалення. В цей же час у ОСОБА_3 виник умисел на здійснення крадіжки вище вказаних чавунних радіаторів опалення.

У зв?язку з цим, ОСОБА_3 03.05.2024 близько 20:00 год., реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне, з корисливих мотивів викрадення радіаторів опалення, діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи на чергуванні зайшов до приміщення лікувального корпусу «Інтернату», де достовірно знаючи, що його дії ніхто не бачить, здійснив крадіжку двох чавунних радіаторів батарей, а саме один на 4 секції, один на 5 секцій. В подальшому викрадені речі ОСОБА_3 виніс за паркан території інтернату та сховав у кущах, звідки наступного дня 04.05.2024 забрав та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме продав викрадені чавунні радіатори ОСОБА_6 та отримані кошти витратив на власні потреби.

Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, 09.05.2024 близько 19:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на чергуванні зайшов до приміщення лікувального корпусу «Інтернату», де достовірно знаючи, що його дії ніхто не бачить, здійснив крадіжку ще двох чавунних радіаторів батареї, а саме один на 4 секції, один на 5 секцій. В подальшому викрадені речі ОСОБА_3 виніс за паркан території інтернату та сховав у кущах, звідки наступного дня 10.05.2024 забрав та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме продав викрадені чавунні радіатори ОСОБА_6 та отримані кошти витратив на власні потреби.

Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, 15.05.2024 близько 20:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на чергуванні знову зайшов до приміщення лікувального корпусу «Інтернату», де достовірно знаючи, що його дії ніхто не бачить, здійснив крадіжку ще двох чавунних радіаторів батарей, а саме один на 4 секції, один на 5 секцій. В подальшому викрадені речі ОСОБА_3 виніс за паркан території інтернату та сховав у кущах, звідки наступного дня 16.05.2024 забрав та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме продав викрадені чавунні радіатори ОСОБА_6 та отримані кошти витратив на власні потреби.

Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, 21.05.2024 близько 20:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на чергуванні зайшов до приміщення лікувального корпусу «Інтернату», де достовірно знаючи, що його дії ніхто не бачить, в межах своїх фізичних можливостей здійснив крадіжку двох чавунних радіаторів батарей, а саме один на 4 секції, один на 5 секцій. В подальшому викрадені речі ОСОБА_3 виніс за паркан території інтернату та сховав у кущах, звідки наступного дня 22.05.2024 забрав та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме продав викрадені чавунні радіатори ОСОБА_6 та отримані кошти витратив на власні потреби.

Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, 27.05.2024 близько 20:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на чергуванні зайшов до приміщення лікувального корпусу «Інтернату», де достовірно знаючи, що його дії ніхто не бачить, в межах своїх фізичних можливостей здійснив крадіжку двох чавунних радіаторів батарей, а саме один на 4 секції, один на 5 секцій. В подальшому викрадені речі ОСОБА_3 виніс за паркан території інтернату та сховав у кущах, звідки наступного дня 28.05.2024 забрав та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме продав викрадені чавунні радіатори ОСОБА_6 та отримані кошти витратив на власні потреби.

Не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне з корисливих мотивів викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, 02.06.2024 близько 20:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на чергуванні зайшов до приміщення лікувального корпусу Інтернату, де достовірно знаючи, що його дії ніхто не бачить, в межах своїх фізичних можливостей здійснив крадіжку двох чавунних радіаторів батарей, а саме один на 4 секції, один на 5 секцій. В подальшому викрадені речі ОСОБА_3 виніс за паркан території інтернату та сховав у кущах, звідки наступного дня 03.06.2024 забрав та розпорядився викраденим на власний розсуд, а саме продав викрадені чавунні радіатори ОСОБА_6 та отримані кошти витратив на власні потреби.

Своїми діями ОСОБА_3 викрав 12 чавунних батарей, 6 - на 4 секції та 6 - на 5 секцій, які належні КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат», вартість яких згідно висновку судової-товарознавчої експертизи N?CE-19/119-24/11395-ТВ від 22.07.2024, складає: чавуна батарея на 4 секції - 240 грн.; чавуна батарея на 5 секції - 300 грн. Таким чином ОСОБА_3 своїми умисними діями спричинив КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат» збитки на загальну суму 3240 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив дії, що виразилися виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

27 листопада 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Ямпільського відділу Шосткиської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості, за якою ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Сторони, враховуючи, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, дав критичну оцінку своїм злочинним діям та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, частково відшкодував потерпілій стороні завдані матеріальні збитки, вчинив кримінальне правопорушення вперше, офіційно працевлаштований, посередньо характеризується за місцем проживання, погодили, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

В угоді про визнання винуватості оговорені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, визначені ст.476 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені у обвинувальному акті, надавши показання, що події, час і спосіб вчинення ним кримінального правопорушення в обвинувальному акті зазначені правильно та відповідають дійсності. Щиро розкаюється у вчиненому.

ОСОБА_3 прохає суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 листопада 2024 року між ним та прокурором за участю захисника.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде призначене йому судом у разі затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, які у судовому засіданні йому були додатково роз`яснені.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 також прохає суд затвердити угоду про визнання винуватості, зазначила, що угода про визнання винуватості 27 листопада 2024 року була укладена прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у її присутності, після роз`яснення нею ОСОБА_3 наслідків укладення вказаної угоди та затвердження її судом, без застосування до ОСОБА_3 будь-якого тиску, тобто вказана угода укладена з дотриманням вимог КПК України.

Представник потерпілої сторони, директор КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат» - ОСОБА_7 , надав до суду заяву, за змістом якої просив розглядати справу за його відсутності. А також представник потерпілої сторони, директор КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат» - ОСОБА_7 , надав до суду письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, щодо затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної 27.11.2024 між прокурором Ямпільського відділу Шосткиської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , не заперечував.

Прокурор вважає, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам діючого законодавства України та угода підлягає затвердженню судом.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України, вказана угода укладена з додержанням порядку укладення угод про визнання винуватості, добровільно, без будь-якого примусу, про що свідчать надані обвинуваченим ОСОБА_3 у судовому засіданні показання.

Згідно з ч.2 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Пунктом першим ч.4 ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується: у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 12 постанови «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року №13, сторони угоди (незалежно від її виду) мають узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1 ст.65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст.69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч.2 ст.69 КК. Врахування означених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз. Суд також має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні.

Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вчинив кримінальне правопорушення вперше, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, частково відшкодував потерпілій стороні завдані матеріальні збитки, посередньо характеризується за місцем проживання, обставини, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 відсутні, а тому приходить висновку, що ОСОБА_3 можливо призначити покарання, яке було узгоджено сторонами угоди про визнання винуватості, призначивши ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 27.11.2024 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Ямпільського відділу Шосткиської окружної прокуратури ОСОБА_4 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_3 , з іншої сторони, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 ..

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-24/11395-ТВ від 22.07.2024 в сумі 1135,92 грн.

Керуючись ст. 100, 368, 371, 373-376, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 27 листопада 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником Ямпільського відділу Шосткинської окружної прокуратури ОСОБА_4 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_3 , з іншої сторони, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , затвердити.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

п.1.п.2 ч.1 ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

п.2 ч.2 ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Речові докази:

- два чавунні радіатори батареї на 5 секцій кожний, передані на відповідальне зберігання працівнику КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат» ОСОБА_8 - вважати повернутими КУСОР «Свеський психоневрологічний інтернат».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-24/11395-ТВ від 22.07.2024 в сумі 1135,92 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять грн. 92 коп.).

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення:

- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя: ОСОБА_1