Рішення

від 13.01.2025 по справі 344/20731/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20731/24

Провадження № 2/344/1257/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.,

секретаря Волощук Є.Ю.,

за участі відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Фешовець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Єзупільської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу, -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2024 року представник Єзупільської селищної ради звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу, у розмірі 10330 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області листом від 11.10.2024 року №1-16-7/620-24 повідомило Єзупільську селищну раду що ОСОБА_1 протиправними діями у сфері екологічної безпеки нанесла матеріальну шкоду державі. А саме 08 липня 2024 року працівниками Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області на р. Дністер, поблизу с. Побережжя Єзупільської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, виявлено факт незаконного вилову 2 екземплярів риби, які занесені до Червоної книги України. Згідно з актом виявлення та вилучення водних живих ресурсів, знарядь лову, іншого майна, плавучих і транспортних засобів № ІФ 000040 від 08.07.2024 складеним головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Управління Державного агенства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області Гордійчуком А.В, 08.07.2024 о 11:00 год. гр. ОСОБА_1 здійснювала лов водних біоресурсів однією поплавковою вудкою в річці Дністер поблизу с. Побережжя Єзупільської територіальної громади, під час чого було виловлено 1 екз. вирезуба причорноморського та 1 екз. яльця звичайного, які занесено до Червоної книги України, чим порушила п.п. 3 п. 5 Розділу IV Правил любительського рибальства, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.90 КУпАП. про адміністративні правопорушення, та завдано шкоди на суму 10 330,00 гри.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області у справі №352/1948/24 від 05.08.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні з адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гри.

Відповідач зобов`язана у повному обсязі відшкодувати задані навколишньому природному середовищу збитки у розмірі 10330 грн. За наведених обставин позов просив задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

23.12.2024 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка просила відмовити у задоволенні позову, оскільки фактично шкоду не заподіяно та рибу було випущено у природнє середовище.

У судове засідання представник Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області не з`явився, але до суду надіслав заява про розгляд справи без його часті.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні у задоволенні позову просили відмовити із підстав наведених у відзиві. Відповідачка додатково пояснила що дійсно спіймала рибу, але не знала що вона віднесена до Червоної книги, окрім того риба була відпущена назад в річку.

Представник Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області просила позов задовольнити у повному розмірі

Суд заслухавши відповідачку та її представника, представника третьої особи всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області надіслано до Єзупільської селищної ради лист від 11 жовтня 2024 року вихідний номер 1-16-7/680-24 про те, що ОСОБА_1 протиправними діями у сфері екологічної безпеки нанесла матеріальну шкоду державі.

08.07.2024 о 11:00 год. працівниками Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області виявлено факт вилову ОСОБА_1 риби на р. Дністер, поблизу с. Побережжя Єзупільської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, а саме одного екземпляра вирезуба причорноморського та одного екземпляра яльця звичайного, чим порушила п.п. 3 п. 5 Розділу IV Правил любительського рибальства, про що складено протокол № ІФ 000040 від 08.07.2024 (а.с.12).

08 липня 2024 року головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області складено опис-оцінку водних живих ресурсів (риби), вилучених у ОСОБА_1 , в загальній кількості 2 штуки: один вирезуб причорноморський вагою 0,05 кг вартістю 10000 грн. та один ялець звичайний вартістю 330 грн. (а.с.13).

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області у справі №352/1948/24 від 05.08.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні з адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. (а.с.16-18).

09 липня 2024 року за вихідним номером Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області складено довідку про розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконного вилову риби ОСОБА_1 , згідно якої спричинена шкода становить 10330 грн. (а.с. 14).

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 13-14 Конституції України,земля,її надра,атмосферне повітря,водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України,природні ресурси її континентального шельфу,виключної (морської)економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством,що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до частини четвертої-п`ятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про тваринний світ», об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є:

дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Статтею 10 Закону України «Про тваринний світ» встановлено права та обов`язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Зокрема, громадяни відповідно до закону зобов`язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об`єктів тваринного світу; використовувати об`єкти тваринного світу відповідно до закону; відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

У відповідності до положень статті 63 Закону України «Про тваринний світ», порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в, зокрема, порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Незаконно добуті (зібрані) об`єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку.

Згідно статті 12 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», до водних біоресурсів належать: водні біоресурси,які перебувають в умовах природної волів нутрішніх морських вод,територіального моря,континентального шельфу,виключної (морської)економічної зони,транскордонних вод,рибогосподарських водних об`єктів (їх частин)та уводах за межами юрисдикції України; водні біоресурси, які перебувають у водних об`єктах у межах територій природно-заповідного фонду, а також види, занесені до Червоної книги України.

У статті 16 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» вказано, що Охорона водних біоресурсів та основні шляхи її забезпечення визначаються відповідно до цього Закону, законів України"Про тваринний світ","Про охорону навколишнього природного середовища"та інших нормативно-правових актів.

Статтями 25 та 26 даного Закону передбачено, що використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів. Однак суб`єкти рибного господарства зобов`язані дотримуватись визначених законодавством обов`язків.

Так, в ст. 35 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» зазначено, що суб`єкти рибного господарства, серед іншого, зобов`язані додержуватися правил рибальства.

Відповідно до пункту 3.14 та пункту 4.10 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 № 19 (чинний на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності), забороняється лов морських ссавців, риби та інших водних живих ресурсів, занесених до Червоної книги України та забороняється любительський лов таких видів водних ссавців, риб і водних безхребетних: дельфінів, тюленів, усіх видів осетрових та їх гібридів, лосося, камбали-калкан (в Чорному морі), вирезуба, кутума, шемаї (в Чорноморському регіоні), річкової міноги, форелі, харіуса, чопа, рибця звичайного, вусача (крім нижнього Дніпра), минька, всіх видів крабів, устриць та інших видів, занесених до Червоної книги України.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі статтею 13 Конституції України від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Статтею 145 Конституції України передбачений судовий захист прав місцевого самоврядування.

Єзупільська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, як орган місцевого самоврядування має право на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, так як пунктом "б" частини другої статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Повноваження виконавчих органів місцевих рад встановлені статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Частиною першою цієї статті визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження та делеговані повноваження, серед яких, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів тощо.

Окрім цього, повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища також встановлені в статтях 15, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції яких, поряд з іншими функціями, віднесено здійснення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, координацію діяльності відповідних, спеціально уповноважених, державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища на їх території. Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми діями відповідачка нанесла державі збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства, що полягало у незаконному добуванні об`єктів тваринного світу (риби).

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язана у повному обсязі відшкодувати задані навколишньому природному середовищу збитки у розмірі 10330 грн. Однак на даний час завдана ОСОБА_1 шкода навколишньому природному середовищу не відшкодована.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відшкодування завданої шкоди або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано. Та належно обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні позову відзив не містить.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 3028 грн.

Згідно копії долучених відповідачкою документів до відзиву вона є інвалідом ІІ групи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Отже, немає підстав для стягнення з відповідачки судового збору в сумі 3028 грн. на користь позивача.

Частиною 6ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачка є інвалідом ІІ групи, а отже звільнена від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 3028 гривень компенсується позивачу за рахунок держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 13, 14, 131-1, 142, 145 Конституції України, ст.ст. 12, 20-2, 40, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 10, 34, 52-1, 63 Закону України «Про тваринний світ», ст.ст. 10, 16, 25, 26, 35 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. 1166 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 56, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Єзупільської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Івано-Франківській області про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Єзупільської селищної ради номер рахунку: (IBAN): UA 478999980314060542000009662, отримувач: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Єзупіль/21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 37951998, код класифікації доходів: 21081100) шкоду, спричинену навколишньому природному середовищу у розмірі 10 330 (десять тисяч триста тридцять) гривень.

Зобов`язати Головне управління казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути Єзупільській селищній раді номер рахунку: (IBAN): UA 478999980314060542000009662, отримувач: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Єзупіль/21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 37951998, код класифікації доходів: 21081100), сплачений судовий збір в розмірі 3028 гривень згідно платіжної інструкції №1273 від 11 листопада 2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2025 року.