Рішення

від 16.01.2025 по справі 490/3964/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/388/2025 Справа № 490/3964/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним, третя особа - Південна товарна біржа, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив визнати дійсним договір № 7335 купівлі-продажу нерухомого майна від 22 вересня 1997 року, за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , що заресстрований Південною товарною біржею у журналі реєстрації вересня 1997 року нерухомістю за ресстраційним номером 7335 від 22 біржових угод з та зареєстрованим у якості правовстановлюючого документу Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29 вересня 1997 року за ресстровим № НОМЕР_1 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючи кожен від свого імені, продали, а ОСОБА_1 , діючи від свого імені, придбав квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором № 7335 купівлі- продажу нерухомого майна від 22.09.1997 р. зареєстрованим у відповідності до статті 15 Закону України «Про товарні біржі» у редакції, яка діяла на час укладення договору, Південною товарною біржею, що був зареєстрований у якості правовстановлюючого документу КП ММР «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29.09.1997р. за реєстровим № 17204.

На момент продажу сторони діяли законно й тепер продавець не має до спірного об`єкту нерухомості ніякого відношення. Нотаріально посвідчити цю угоду неможливо біржовий договір вже зареєстровано в бюро технічної інвентаризації у якості правовстановлюючого документу. Неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, на думку позивача, порушує його право розпоряджатися об`єктом нерухомості у повному обсязі. Позивач не має можливості досягти з відповідачем згоди для окремого нотаріального посвідчення раніше укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, позаяк право власності набуло державної реєстрації у порядку, який діяв на час укладення зазначеної вище угоди.

Сторони договору домовились щодо усіх істотних умов договору і така домовленість підтверджена письмовими доказами. Сторони правочину на час укладення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, та здійснили вільне волевиявлення, яке відповідало внутрішній волі кожного з них. Зміст укладеного між продавцями та покупцем правочину відповідає вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відбулося повне виконання письмового договору. Продавцями звільнено займаний ним раніше об`єкт нерухомості, а покупець зайняв, поселився та зареєструвався у придбаній ним внаслідок договору купівлі-продажу квартирі. За таких обставин єдиним дієвим та належним засобом захисту майнових прав є звернення до суду із позовом у порядку цивільного судочинства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою від20.05.2024року відкритозагальне позовнепровадження,призначено підготовчезасідання,витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» документи, підтверджуючі право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: копію Свідоцтва про право власності на житло від 22.08.1995 р. за р. №6731, зареєстрованого в МБТІ 10.10.1995 р. за реєстр. №17204; копію Свідоцтва про право на спадщину за законом, серії НБ0209509, завіреного Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою від 19.09.1997 р., за р. №5-1731, зареєстрованого в МБТІ від 22.09.1997 р. за реєстр. №17204.

08.07.2024 року на адресу суду, від КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», надійшов супровідний лист від 11.06.2024 року № 1185 до якого додано копії Свідоцтв, витребуваних ухвалою від 20.05.2024 року.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з`явився, до позовної заяви надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі та представник третьої особи до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив та заперечення на позов не надали.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що 22.09.1997 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як продавцями та ОСОБА_1 , як покупцем, на Південній товарній біржі укладено договір №7335 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрованого у Миколаївському МБТІ 29.09.1997 року за реєстр. №17204.

Дана квартираналежала відповідачам на праві спільної (сумісної) власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22.08.1995 р., зареєстрованого МБТІ 10.10.1995 р. за реєстр. №17204 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.1997 р., посвідченого Першою миколаївською державною нотаріальною конторою за реєстр. № 5-1731, зареєстрованого в КП «ММБТІ» 22.09.1997 р. за реєстр. №17204.

За домовленістю сторін квартиру продано за 17 670 грн.

Тобто, усі умови договору купівлі - продажу сторонами виконано повністю.

Згідно ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений у вересні 1997 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю - продаж майна.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених дообігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України"Протоварну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47ЦК УкраїнськоїРСР передбачено право суду визнати непосвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, якийв чинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657ЦК України передбачено, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

В даномувипадку правовласності виниклона підставідоговору купівлі-продажу,який проведеноу якостібіржової операціїміж продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №7335 від 22.09.1997 року, оформленого на Південній товарній біржі дійсним.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 12, 258, 259, 263-265,ЦПК України, ст.ст.209, 220, 650, 657 ЦК України, ст.ст.47,227ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15ЗУ «Протоварну біржу» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу майна дійсним, третя особа - Південна товарна біржа - задовольнити.

Визнати дійсним договір № 7335 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 вересня 1997 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як продавцями та ОСОБА_1 , як покупцем, та посвідчений на Південній товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №7335 від 22 вересня 1997 року, зареєстрований в якості правовстановлюючого КП «Миколаївське МБТІ» 29 вересня 1997 року за реєстровим №17204.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 16 січня 2025 року

Суддя Н.П. Черенкова