Рішення

від 08.01.2025 по справі 154/191/17

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/191/17

2/154/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м.Володимир

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Баранюк О.В.

з участю представника позивача: Лівак І.М. (в режимі відеоконференції)

відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідачів: ОСОБА_3

третьої особи, яка заявила самостійні вимоги: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання договору іпотеки недійсним, -

встановив:

10 січня 2017 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

В позовній заяві покликаються на наступні обставини.

09 вересня 2008 року між ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Ф1-08/57799-579 за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 80 700 доларів США з оплатою по процентній ставці 17% річних. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за користування кредитними ресурсами щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця та повернути кошти до 08.09.2023 року, однак порушив умови договору шляхом несвоєчасної сплати кредиту, процентів за користування кредитними ресурсами.

Згідно п.6.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

З врахуванням викладеного станом на 07 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить 3 018 860 грн., а саме:

- несплачений кредит 1 181 801,26 грн.(46 207,07 доларів США* 25,5762 грн. згідно курсу НБУ)

- несплачені відсотки 402 280,12 грн.(15 728,69 доларів США* 25,5762 грн. згідно курсу НБУ)

- нарахована пеня 1 434 778,62 грн.

Крім цього, 09 вересня 2008 року укладено договір поруки № 55566-579п із ОСОБА_2 . Згідно договору поруки поручитель ОСОБА_2 зобов`язався відповідати в повному об`ємі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору № Ф1-08/57799 від 09.09.2008 року.

У зв`язку з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору позивач повідомляв відповідачів про неналежне виконання умов кредитного договору ( листи від 22.12.2016 року вих № 9-246320/1150, № 9-246320/1151), однак ні позичальник, ні поручитель заборгованість не сплатили.

Просять стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПAT "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість по кредиту 1 181 801,26 грн., несплачені відсотки 402 280,12 грн., пеню 1 434 778,62 грн., а всього стягнути 3 018 860 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 24 січня 2017 року позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 11 липня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_4 .

11 вересня 2017 року ОСОБА_4 заявив самостійні вимоги щодо предмета спору, пред`явивши позов до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним договору іпотеки.

В своїй позовній заяві покликається на наступні обставини.

Ознайомившись з матеріалами первісного позову він виявив факт, що в забезпечення боргових зобов`язань позичальника ОСОБА_1 поручителем виступив ОСОБА_2 , який є його сином. Договір поруки укладав ОСОБА_2 з банком 09.09.2008 року. До даного кредитного договору особисто він жодного відношення не мав. З кредитним договором, за яким ОСОБА_1 є позичальником грошових коштів в іноземній валюті, він також не був ознайомлений, про умови договору, строки його виконання та інші істотні умови йому нічого не відомо.

Однак, як йому стало відомо під час розгляду справи, в Іпотечному договорі №63742-579 від 09 вересня 2008 року його зазначено іпотекодавцем і «майновим поручителем» позичальника ОСОБА_1 . Однак, 9 вересня 2008 року він ніяких угод з банком не укладав, нотаріальних дій зі своїм майном не здійснював, належне йому нерухоме майно в будь-яку заставу не передавав, угод про будь-яке поручительство не підписував.

Його син, ОСОБА_2 , який був поручителем ОСОБА_1 , в 2014 році повідомив про необхідність поїхати в нотаріальну контору для посвідчення якогось документа,тому що кошти (борг) ОСОБА_1 сплачені. Однак у нотаріальній конторі він особисто не підписував іпотечний договір і ніякого договору майнової поруки чи угод щодо реструктуризації кредитної заборгованості ОСОБА_1 він також не бачив і не підписував.

Вказує, що правовстановлюючі документи на майно, вказане в договорі іпотеки, він давав своєму синові ОСОБА_2 , а не позичальникові ОСОБА_1 , і дані документи не надавалися для передачі майна в заставу (іпотеку).

Від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» він не отримував, починаючи з 09.09.2008 року до цього часу, жодного повідомлення з приводу згаданого вище кредитного договору, жодної вимоги Банку з приводу заборгованості позичальника ОСОБА_1 та строків її погашення.

Вважає, що він не повинен нести відповідальність своїм особистим майном (житловим будинком та земельною ділянкою) за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 . Тим більше, що згідно чинного законодавства поручительство його сина ОСОБА_2 за даним кредитним договором також припинене згідно ч.4 ст.559 ЦК України.

На час звернення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з позовом про стягнення боргу за кредитним договором його син ОСОБА_2 перебував і перебуває на даний час в зоні проведення АТО в Луганській області.

Просить прийняти дану позовну заяву до спільного розгляду з цивільною справою за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати недійсним Іпотечний договір №63742-579 від 09 вересня 2008р. Судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 27 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_3 з метою забезпечення доказів витребувано від позивача інформацію про рух коштів по кредитному рахунку згідно кредитного договору № Ф1-08/57799-579 від 09.09.2008 року боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року за клопотанням позивача проведено заміну первісного позивача на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року за клопотанням позивача проведено заміну первісного позивача на його правонаступника - ТОВ «Фінансова Компанія Амбрелла».

Ухвалою суду від 07 травня 2021 року у справі залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчука Богдана Івановича.

Ухвалою суду від 28 березня 2023 року у справі за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_3 призначено судово-економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій.

В судовому засіданні представник позивача Лівак І.М. (в режимі відеоконференції) позовну заяву підтримала, просить її задовольнити з викладених у ній підстав. В задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним просить відмовити за недоведеністю вимог.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та їхній представник ОСОБА_3 заперечили проти позову, просять відмовити в його задоволенні за недоведеністю.

Третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 позов про визнання договору іпотеки недійсним підтримали та просили його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчук Б.І. для участі у розгляді справи не з`явився.

Заслухавши пояснення відповідачів та представників сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні обох позовів слід відмовити за недоведеністю, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, 09 вересня 2008 року між ПAT «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Ф1-08/57799 за яким позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 80 700 доларів США з оплатою по процентній ставці 17% річних. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення заборгованості за користування кредитними ресурсами щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця та повернути кошти до 08.09.2023 року, однак порушив умови договору шляхом несвоєчасної сплати кредиту, процентів за користування кредитними ресурсами.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.6.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Дані обставини стверджуються копією вказаного договору від 09 вересня 2008 року № Ф1-08/57799-579 (т.1, а.с. 10-12).

В позовній заяві первісний позивач, а згодом і представники його правонаступників в суді стверджували, що станом на 07 листопада 2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить 3 018 860 грн., а саме:

- несплачений кредит 1 181 801,26 грн.(46 207,07 доларів США* 25,5762 грн. згідно курсу НБУ)

- несплачені відсотки 402 280,12 грн.(15 728,69 доларів США* 25,5762 грн. згідно курсу НБУ)

- нарахована пеня 1 434 778,62 грн.

Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року первісним позивачем укладено договір поруки № 55566-579п із відповідачем ОСОБА_2 . Згідно договору поруки поручитель ОСОБА_2 зобов`язався відповідати в повному об`ємі за своєчасне і повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 по кредитному договору № Ф1-08/57799 від 09.09.2008 року.

Дана обставина стверджується копією вказаного договору поруки (т.1, а.с. 17-18).

Як вбачається з копій вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», наявних в матеріалах справи, банк повідомляв відповідачів по справі про наявну прострочену заборгованість та необхідність її сплати (т.1, а.с.19, 20)

Зазначену в позові заборгованість відповідачі заперечили.

В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК У країни. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

На підтвердження наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Ф1-08/57799 від 09.09.2008р. позивачем надано лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту у вигляді розрахунку суми основної заборгованості, розрахунку заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахування розміру пені, без зазначення детального розрахунку, який включав би базову формулу розрахунку суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та пені по кожному платіжному періоду.

Неодноразові вимоги відповідачів та ухвали суду про надання для дослідження первинних документів, якими були б підтверджені суми заборгованості за кредитним договором, ні первісним позивачем, ні його правонаступниками не були виконані.

Відсутність документального обгрунтування кредитної заборгованості фактично позбавляє можливості відповідача навести свій розрахунок заборгованості, що свідчить поро відсутність законних підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором

В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем, Верховний Суд в аналогічних справах враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач та його правонаступники, не представили, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому первісний позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведені. Позивачем не надано належним чином оформлених виписок про стан рахунків позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій та будь-які інші первинні документи.

Викладені в позові твердження стосовно нарахування заборгованості по кредиту, по відсотках і пені, правильність зарахування внесених відповідачами платежів та суми заборгованості не знайшли документального підтвердження.

В межах наданих матеріалів справи підтвердити документально розрахунок суми заборгованості не надається за можливе, оскільки: на дослідження не надані первинні документи банку з нарахування та сплати штрафних санкцій за кредитним договором, у тому числі, пені; на дослідження не надані виписки за рахунком № НОМЕР_1 щодо обліку штрафних санкцій за кредитним договором, у тому числі, з обліку пені; за наданими матеріалами справи не надається дослідити розмір простроченої заборгованості за кредитом та відсотками - бази для розрахунку суми нарахованої пені, протягом періоду з 09.09.2008 року по 26.12.2016 р.

Надані позивачем виписки та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку, складені шляхом комп`ютерного набору та мають довільну форму. Дані документи не містять даних та підписів про осіб, повноважних на їх видання з зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення, та не скріплені печаткою банку. Вони є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін., тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними.

У висновку експерта №869/23-25 від 07.07.2023 року за результатами проведення судової економічної експертизи, на проведенні якої наполягав представник відповідачів, прямо зазначено, що «документи, додані позивачем ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» не являються первинними документами бухгалтерського обліку. Надані виписки банку за своєю економічною сутністю є регістрами бухгалтерського обліку».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц «Верховний Суд вказав що: доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

За вказаною постановою, Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 березня 2016 року без змін. Отже, за результатами розгляду справи №161/16891/15-ц ПАТ КБ «Приватбанку» було відмовлено в задоволенні позову про стягнення з фізичної особи заборгованості за кредитом з підстав його недоведеності.

Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій стосовно того, що: позивач, у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на час розгляду справи, не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»)наявність заборгованості у відповідача перед банком; виконаний банком розрахунок заборгованості не є належним доказом, який би доводив обгрунтованість вимог позивача.

Також, в постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, Верховний Суд зауважив, що: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.».

У згаданій постанові Верховний Суд також вказував, що суди мотивували свої рішення недоведеністю банком позовних вимог належними доказами.

Аналогічна позиція щодо первинних документів відображена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачеві не є можливим, отже, суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 2 cт. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України. Зокрема, містити: назву документа (форми);дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із вимог Закону, у ньому про «регістри бухгалтерського обліку», як первинні документи, не йдеться і не згадується.

Матеріали справи не містять документально підтверджених належними доказами відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідачів за кредитним договором у розмірі 3 018 860 гривень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем до матеріалів даного цивільного позову не надано суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №Ф1-08/57799-579 від 09.09.2008 року (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), а наданий позивачем розрахунок заборгованості і копія виписки по особовому рахунку не являються первинними документами в розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, а також суми відсотків, які зазначені в розрахунку, є правильними і доведеними. Дана обставина є підставою для відмови в позові про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, в разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено розмір порушеного зобов`язання позичальника ОСОБА_1 за умовами кредитного договору, а ОСОБА_2 згідно з договором поруки зобов`язався солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, тому суд відмовляє в частині вимог до ОСОБА_2 про солідарне з позичальником ОСОБА_1 стягнення заборгованості.

Стосовно відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договори іпотеки недійсним, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотекою визначається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У випадку недодержання встановленої форми укладення договору іпотеки він вважається нікчемним та недійсним. Такий договір повинен містити істотні умови, зазначені у статті 18 Закону України «Про іпотеку», без яких він вважається неукладеним.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Доводи, на які покликається ОСОБА_4 у своїй позовній заяві, не підтверджені в судовому засіданні жодними доказами.

Наявний в матеріалах справи Іпотечний договір №63742-579 від 09 вересня 2008 року підписаний сторонами - іпотекодавцем ОСОБА_4 та іпотекодержателем ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Гордійчуком Б.І., зареєстрований в реєстрі за №2302.(т.1, а.с.103-104).

Окрім цього, в матеріалах справи наявний акт спільного опису майна, що передається у заставу (т.1, а.с.105), додатковий договір до іпотечного договору від 31 липня 2014 року (т.1, а.с.106) та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (т.1, а.с.107-111).

Вказані докази спростовують доводи позивача ОСОБА_4 , викладені у тексті його позовної заяви, а на їх спростування ним не подано жодних доказів.

За вказаних обставин суд відмовляє в задоволенні як первісного позову повністю, так і в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійним, за недоведеністю.

На підставі викладеного, ст.ст.203, 533, 541, 554, 1049, 1054 ЦК України, ст.18 Закону України «Про іпотеку», cт.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Амбрелла» 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42855051.

Відповідачі: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 січня 2025 року.

Головуючий: Олександр ЛЯЩЕНКО