Рішення

від 16.01.2025 по справі 201/10372/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10372/24

Провадження № 2/201/594/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Галко С.Д.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Дніпрі впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 26 серпня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, в якому позивачі просили суд:

-Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , посвідченого 20 листопада 2009 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що ОСОБА_5 є їхнім батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 листопада 2009 року їхнім батьком було складено заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В., згідно якого він заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, своєму брату ОСОБА_3 .

Даний заповіт вважають таким що не відповідає чинному законодавству, а саме.

Оскільки їх батько завжди займав активну життєву позицію, був талановитим інженером - конструктором правильних машин, волочильних станків та входив до кращих фахівців колишнього СНД. Ще в 90-х батько організовував підприємство по виробництву металургійних нестандартних виробів військового та медичного призначення. Згодом проти батька та доньок почався справжній терор, почалися погрози фізичної розправи, на самого батька було організовано розбійний напад з нанесенням тяжких тілесних пошкоджень. Саме тому батько вирішив скласти заповіт на свого брата, який не був публічною особою та який після смерті батька повинен був передати все майно донькам. Проте після смерті батька відповідач вирішив присвоїти собі їх спадщину (а.с. 1-3).

23 жовтня 2024 року відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки при посвідченні оспорюваного заповіту було дотримано норми діючого законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні (а.с. 30-36).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 серпня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 16-17).

Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

29 серпня 2024 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 20).

04 жовтня 2024 року надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 21).

Ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним (а.с. 22-23).

07 липня 2024 року позивачами подано клопотання про виклик свідків (а.с. 45), яке 07 листопада 2024 року в судовому засіданні було задоволено.

07 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справа призначено до судового розгляду по суті (а.с. 51-52).

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач та представник відповідача просили відмовити в задоволені позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Третя особи в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомленні належним чином, надавала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 7).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 (а.с. 4).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 також є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 (а.с. 6).

20 листопада 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В., згідно якого він заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, своєму брату ОСОБА_3 (а.с. 7).

29 березня 2024 року ОСОБА_2 звернулася з заявою до Першої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Допитаний в судовомузасіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що з 2000 року знав ОСОБА_5 та йому відомо що останній склав заповіт на свого брата оскільки побоювався за своє життя та життя своїх доньок, а брат потім повинен був переписати майно на доньок.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що з 2008 року знала ОСОБА_5 та їй відомо що останній склав заповіт на свого брата бо побоювався за своє життя. Останні роки ОСОБА_5 хотів переписати заповіт, проте вона та доньки його відмовляли.

Свідок ОСОБА_8 зазначила що з ОСОБА_5 вона знайома була з 2018 року, а тісно спілкуватися почали з 2021 року. Про існування заповіту їй було відомо оскільки ОСОБА_5 останній час хотів переписати його, бо побоювався що доньки залишаться без майно.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогамист. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положеньст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістомст.15 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст.ст.1233,1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Свобода заповіту - це надана фізичній особі можливість на власний розсуд, у межах, визначених цивільним законодавством, розпорядитися власним майном на випадок смерті, змінити чи скасувати заповіт, а також обрати для своїх заповідальних розпоряджень іншу форму, не заборонену законом.

Частиною 2статті 1236ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Частиною другоюст. 1247 ЦК Українипередбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертоїстатті 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4ст. 207 ЦК Україниякщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно з частиною третьоюст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що оспорюваний заповіт складено в м. Дніпро 20 листопада 2009 року, посвідчено державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Водолазською Н.В., записаний ним зі слів заповідача, до підписання прочитаний уголос і підписаний ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі № 8-1934.

Як вбачається з тексту заповіту, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати йому на день смерті і на що я за законом матиме право, заповідаю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У даному заповіті вказано про те, що заповідачу роз`яснено зміст статей1233-1248,1254,1307 ЦК України. Заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається і зберігається у справах Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, а другий , викладений на бланку нотаріальних документів видається заповідачу.

Згідно зст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз`яснено у пунктах 4, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно достатті 215 ЦК Українинеобхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина першастатті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина першастатті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей215,216 ЦК Українисуди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Відповідно до частини 2статті 1248 ЦК Українинотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

При цьому, згідно п. 2.5. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженогоНаказом Міністерства Юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5(далі - Порядок), при вчиненні нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленомустаттею 44 Закону України «Про нотаріат», згідно якої під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Відповідно до ч. 2ст. 44 ЗУ «Про нотаріат»визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченимистаттею 43 цього Закону(крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18, дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача, невідповідність його форми та змісту вимогам чинного законодавства, чи не усвідомлення заповідачем своїх дій на момент складення заповіту.

Незгода позивача із волевиявленням спадкодавця, при відсутності допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх тверджень, не є підставою для визнання заповіту недійсним.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зіст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності , допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

За положеннямистатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи нормист. 141 ЦПК, оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Перша Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2025 року

Суддя С.О.Демидова