Рішення

від 15.01.2025 по справі 216/3563/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3563/24

провадження 2/216/485/25

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

встановив:

Представник позивача, адвокат Кривенко І.М., звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі судового наказу від 23.09.2019 з відповідача стягнуто аліменти на утримання спільних дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач неналежно виконує свій обов`язок та не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, внаслідок чого, утворилась заборгованість, яка згідно з довідкою-розрахунком державного виконавця станом на 09.05.2023 складає 609271,48 грн. Оскільки, заборгованість виникла з вини відповідача, у відповідності до вимог ст. 196 СК України, позивач має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення на її користь на утримання неповнолітніх дітей. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому остання просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.02.2021 по 30.04.2024 у розмірі 189909,89 грн.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судом повідомлявся належним чином, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк його представник подала до суду відзив на позовну заяву, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. На примусове виконання судового наказу 09 жовтня 2019 року державним виконавцем Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південого МУ МЮ (м. Одеса) було відкрито виконавчого провадження №60269785 та розпочато виконавчі дії. Примусове стягнення аліментів відбувалося із заробітної плати відповідача, у встановлених рішенням суду розмірах. В червні місяці 2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України, відповідача було мобілізовано та 05.06.2022 згідно з наказом №143 командира військової частини відповідача було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 . Наказом №193 від 25.07.2022 відповідача було виключено зі списків в/ч НОМЕР_1 та переведено у в/ч НОМЕР_2 на що 26.07.2022 було видано відповідний наказ №202, що підтверджується відомостями зазначеними у військовому квитку відповідача (копія Військового квитка додається). Про наявність аліментних зобов`язань та зміну місця роботи відповідач своєчасно повідомляв керівництво військової частини та державного виконавця відповідно. Як стало відомо стороні відповідача, після ознайомлення з матеріалами пред`явленого позову, державний виконавець із незрозумілих причин (професійна недбалість, зухвале ставлення до виконання посадових обов`язків), 11 листопада 2022 року виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та надіслав її для виконання у військову частину НОМЕР_3 , до якої відповідач немає жодного правового відношення. Протягом листопада 2022 року - травня 2024 року державний виконавець, як цього вимагає чинне законодавство, не перевіряв нарахування сплати аліментів боржником, зміни місця проходження його служби, розміру доходів, при цьому розуміючи, що останній перебуває в зоні активних бойових дій. Згідно з довідкою від 15 серпня 2023 року №1234 виданої військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_2 в період з 26.07.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідач не мав та немає жодного умислу для ухилення від сплати аліментів. Боржник не приховував своїх доходів, більше того повідомляв виконавчу службу про їх наявність. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів слід залишити без задоволення.

Поряд з цим, представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що твердження відповідача про повідомлення державного виконавця та керівництво військової частини про наявність аліментних зобов`язань не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами по справі. Також, суду не надано доказів, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів, щодо належного виконання зобов`язання по сплаті аліментів на утримання дітей, письмові докази у справі свідчать про те, що відповідач був обізнаний про стягнення з нього аліментів, навмисно ухилявся від їх сплати, що є підставою для стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів.

Крім цього, до суду також надано письмові пояснення державного виконавця, щодо суті спору, в яких, серед іншого, зазначено хід та види здійснених державним виконавцем виконавчих дій з виконання судового наказу про стягнення з відповідача аліментів, а також надано розрахунок заборгованості по аліментам станом 26.09.2024, в якому сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження становить 565144, 62 грн. Також зазначено, що боржником на теперішній час заборгованість не сплачена, відрахування заборгованості з заробітної плати боржника частково перекриває щомісяця зазначену заборгованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно з роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 20.09.2014.

Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

Рішенням суду від 22.02.2022 шлюб між сторонами по справі розірвано.

На підставі судового наказу від 29.09.2019 по справі №216/4558/19 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з розрахунком державного виконавця у відповідача мається заборгованість зі сплати аліментів станом 09.05.2024, яка складає 609271,48 грн.

Аналізуючи норми права, на які посилалися сторони у справі, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Статтею 23 Конвенції про права дитини, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_2 на підставі судового наказу, виданого 23.09.2019 Центрально-Міський районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №216/4558/19 має сплачувати на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання їх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходу щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечує існування у нього заборгованості зі сплати аліментів та її погашення частинами на протязі певного часу.

Позивач стверджує, що відповідач фізично здорова та працездатна особа, фактів несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки її виплати або банківської помилки під час її зарахування на платіжну картки відповідача не виявлено. З 2022 року останній несе службу у лавах ЗСУ, отримує заробітну плату, проте навмисно аліменти на утримання дітей не сплачує, державного виконавця про зміну місця роботи не повідомляв, обізнаний про свій обов`язок зі сплати аліментів на утримання дітей. Отже, відповідач навмисно ухиляється від зобов`язань, покладених на нього судовим наказом про стягнення аліментів, тому відсутні підстави для звільнення його від відповідальності за прострочення сплати аліментів (пені).

Водночас, відповідач наполягає на тому, що про наявність аліментних зобов`язань та зміну місця роботи своєчасно повідомляв керівництво військової частини та державного виконавця. Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини державного виконавця, який протягом 2022-2024 років не вживав достатньо заходів, щодо належного виконання рішення суду про стягнення аліментів, тому підстави для стягнення з нього пені відсутні.

Так, як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 26.09.2024 (а.с. 90-91) з травня 2020 року по липень 2022 року відповідач ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання дітей. У липні 2022 року сукупний розмір заборгованості по аліментам складав 1442,32 грн. При цьому, у лютому 2022 року заборгованість зі сплати аліментів у боржника була відсутня. У період з серпня 2022 року по квітень 2024 року стягнення аліментних платежів припинилося. У квітні 2024 року заборгованість по аліментам складала 609271,48 грн. З травня 2024 року по серпень 2024 року примусове стягнення аліментів відновлено.

Зі змісту пояснень державного виконавця слідує, що станом на 15.02.2022 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі, тому державним виконавцем 15.02.2022, винесено постанову про скасування заходів примусового виконання.

Згідно зі звіту, про здійснені відрахування та виплати АТ «ПІВДЕННОГО ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНОГО КОМБІНАТУ» від 06.09.2022 з Вх №12944, з приміткою про проходження військової служби боржника ОСОБА_2 .

25.10.2022 державним виконавцем було направлено вимогу до ІНФОРМАЦІЯ_4 про наданні інформації стосовно боржника ОСОБА_2 , а саме, чи перебуває боржник у складі Збройних сил України, з якого часу та у якій саме військовій частині із зазначенням адреси.

14.11.2022 до відділу ДВС надійшла інформація від ІНФОРМАЦІЯ_4 з Вх. №17644 про проходження військової служби у Військової частини НОМЕР_3 .

16.11.2022 головним державним виконавцем Байбіковою О.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено на виконання до Військової частини НОМЕР_3 .

30.04.2024 державним виконавцем Стасів А.І. було вжито заходів, направлених на виконання вищевказаного рішення суду, з метою встановлення майнового стану боржника ТА отримання ним доходів були направлені відповідні запити.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 2 цього закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження.

Згідно зі статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Поряд з цим, відповідно до п. 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Встановлено, що відповідач з 04.06.2022 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією. З 26.07.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з 26.07.2022 по 06.02.2023, з 16.02.2023 по 02.05.2023, з 14.06.2023 по 15.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Дані обставини підтверджуються фотокопією військово квитка серії НОМЕР_5 від 04.06.2022 та відповідними довідками військової частини, де відповідач проходить службу.

Таким чином, беручи до уваги зазначене, можна зробити висновок, що у період з 16.11.2022 по 30.04.2024 (період виникнення заборгованості) рішення суду про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 фактично державним виконавцем не виконувалось, хоча інформацію про проходження військової служби боржником було отримано державним виконавцем 14.11.2022 (а.с. 88). Запити на інформацію, щодо джерел доходу боржника державним виконавцем не здійснювались, про наявність заборгованості зі сплати аліментів боржник в установленому законом порядку, не повідомлявся.

При цьому, зважаючи, що боржник ОСОБА_2 з 26.07.2022 по 15.08.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, останній об`єктивно не міг дізнатись про хід виконавчого провадження, відсутність примусового стягнення коштів на погашення аліментних платежів та наявність у нього відповідної заборгованості.

Зазначені обставини виключають вину платника аліментів у виникненні заборгованості по їх сплаті, що відповідно до ст. 196 СК України, є підставою для звільнення від сплати пені та підставою для відмови у позові про її стягнення.

Крім цього, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, регулювання відносин у цій галузі, визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон).

У статті 1-2 цього Закону визначено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 14 Закону передбачено перелік пільг, які мають військовослужбовці та члени їх сімей.

Зокрема, у пункті 15 ст. 14 Закону визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

З аналізу змісту даних норм слідує, що соціальний захист військовослужбовців забезпечується державою шляхом встановлення пільг, зокрема звільнення від нарахування пені за невиконання зобов`язань перед фізичними особами, в тому числі і за несплату аліментів, котрі є зобов`язаннями перед фізичними особами.

Оскільки відповідач є військовослужбовцем, який має пільги, визначені вищенаведеним Законом, і на даний час в Україні є особливий період (військовий стан), тому з урахуванням наведених норм, останній звільнений від нарахування та сплати пені за невиконання зобов`язань по сплаті аліментів на період проходження військової служби.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, сторони по справі звільнені від сплати судового збору, тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 141, 180, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 81, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із залученням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ: 34545876, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ