Ухвала

від 20.01.2025 по справі 295/16518/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/16518/24

1-в/295/26/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового

засідання ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» заяву засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, -

з участю:

прокурора ОСОБА_6

представника

установи ОСОБА_7

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_8

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_5 звернувся із заявою про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

В судовому засіданні засуджений заяву підтримав.

Захисник висловила думку, що є достатні підстави для задоволення заяви засудженого, який довів своє виправлення.

Представник установи висловив думку, що за результатами висновку щодо ступеня виправлення засудженого комісія прийшла до висновку, що засуджений не довів своє виправлення.

Прокурор висловив думку про відмову у задоволенні заяви засудженого.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали особової справи засудженого, додатково надані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання (ч.5).

Відповідно до частини 3 цієї статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання.

Згідно положень пунктів 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. Слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до вимог ч.12 ст. 154 КВК України адміністрація установи подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується питання.

Вироком Запорізького обласного суду від 22.01.1999 ОСОБА_5 засуджено за ст.ст. 93 п.п. «б», «г», «ж», 142 ч.2, 193 ч.3, 222 ч.1, 222 ч.3 КК України до смертної кари, з конфіскацією всього майна, яке належить на праві власності.

Ухвалою Верховного Суду України від 07.10.1999 вирок Запорізького обласного суду від 22.01.1999 залишено без змін.

Ухвалою Запорізького обласного суду від 14.06.2000 засудженому ОСОБА_5 замінено покарання у виді смертної кари на довічне позбавлення волі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2018 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення.

Дата настання передбаченого строку заміни невідбутої частини покарання більш м`яким: відбув 15 років призначеного покарання із зарахуванням - 19.06.2008

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 у заміні невідбутої частини покарання у виді довіного позбавлення волі більш м`яким.

Згідно характеристики засудженого, останній з вересня 2001 відбуває покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)». Допустив 26 порушень вимог режиму тримання, за що 26 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності. Має шість заохочень. На виробництві установи не працевлаштований по незалежним від нього обставинам. Приймає участь в програмі диференційованого пливу «Духове відродження». До виконання програми відноситься добре. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує, але належні висновки робить не завжди своєчасно. Серед засуджених вживчивий, авторитетом у засуджених не користується.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 останній має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та у підсумку оцінювання має загальний бал - 50.

З урахуванням аналізу критеріїв оцінки його виправлення, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально виховної роботи комісія прийшла до висновку, що засуджений ОСОБА_5 не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення), а тому не може бути представлений до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох обов`язкових складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Згідно довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_5 за весь період відбування покарання мав 44 порушення, за які 44 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, з яких 26 в ДУ "Житомирська установа виконання покарань (№8)", останнє порушення вчинено 23.12.2022 та мав шість заохочень, останнє 10.07.2006.

Як вбачається характеристики засуджений вину у скоєному злочині визнає частково,бажання працювати не виявляє.

Згідно ст. 9 КВК України обов`язками засудженого є неухильне додержання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 6 цього Кодексу виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

ОСОБА_9 не характеризується як особа, яка за весь період відбування покарання сумлінною поведінкою довела своє виправлення, оскільки мав сорок чотири порушення режиму тримання, за які був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 по критерію оцінки виправлення засудженого, ставлення до скоєного кримінального правопорушення, суспільного життя, до режиму відбування покарання та до праці оцінено в 0 (нуль) балів. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як середній та результати реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи виконані засудженим частково. Відповідно критерію оцінки щодо активної участі в інших заходів соціально-виховного характеру і сумлінного дотримання трудової дисципліни набрав 0 (нуль) балів.

Під час судового розгляду не встановлено факт критичної оцінки засудженим своїх протиправних дій, негативного ставлення до них, а головне - усвідомлення недопустимості вчинення таких дій в майбутньому.

Суд приходить до висновку, що з часу розгляду попередньої заяви засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відбулися незначні зміни в особистості засудженого та його поведінці, однак вони не досягнули того рівня серйозності та тривалості, щоб вважати їх такими, що свідчать про те, що засуджений став на шлях виправлення.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язком, а є правом та залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, і що засуджений дійсно став на шлях виправлення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого, оскільки останній не став на шлях виправлення.

При цьому, суд роз`яснює засудженому, що відмова у задоволенні заяви не позбавляє права повторного звернення згідно з ч. 7 ст. 154 КВК не раніше ніж через один рік з дня винесення рішення про таку відмову.

Керуючись ст. 372, 376, 536, 539 КПК України, ст. 82 КК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженому у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий-суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3