Рішення

від 20.01.2025 по справі 363/2678/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.01.2025 Справа № 363/2678/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 січня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря Ходасевич Д.К., представника позивача - адвоката Горобей Р.Г., представника відповідачки - адвоката Осипенка В.Ю., представника Органу опіки та піклування Вишгородської міської ради Черепан С.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ державної реєстрації нерухомого майна, бізнесу та місця проживання Вишгородської міської ради, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття із зареєстрованого місця проживання неповнолітньої та малолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

03.06.2024 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області в якому просив зняти із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказав, що 21.03.2008 року між АК ІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту за №11314051000, згідно якого АТ «УКРСИББАНК» надав відповідачці грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 200 000 дол. США, а відповідачка зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не пізніше 23.03.2015 року. 21.03.2008 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань відповідачки перед банком, між АТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені договори поруки за №187404 та за №187403. В забезпечення виконання своїх зобов`язань перед АТ «УКРСИББАНК» за вказаним вище кредитним договором відповідачка 21.03.2008 року передала АТ «УКРСИББАНК» в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить відповідачці на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б., 30.10.2007 року за реєстровим номером 13376 та земельну ділянку з кадастровим номером 3221888802381310107, площею 02486 га, з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 5.1 договорів іпотеки - іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. АТ «УКРСИББАНК» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні грошові кошти, яка в свою чергу прострочила виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2021 року у справі за №363/70/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за №11314051000 від 21.03.2008 року у розмірі 297 412,58 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за договором в розмірі 1 196 318,73 грн., а також судовий збір в розмірі 3 645 грн. 21.04.2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено договір факторингу №21/04/2/2023, згідно якого позивач набув права вимоги за вказаним вище кредитним договором. Також, 21.04.2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та позивачем було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Пункт 2.4.6 договорів іпотеки покладає на відповідача обов`язок не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних, юридичних осіб без згоди іпотекодержателя. Згідно відповіді АТ «УКРСИББАНК» від 20.12.2023 року за №22-12/1235, відповідачка не зверталась до АТ «УКИРСИББАНК» щодо погодження реєстрації місяця проживання будь-яких осіб, а АТ «УКИРСИББАНК», відповідно згоди не надавав. Позивач, реалізуючи своє право, 05.02.2024 року звернувся до приватного нотаріуса КМНО Кулікової Я.В. з документами щодо посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який має укладатися мі позивачем та ТОВ «Інвест Актив Капітал», в порядку передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», за результатами розгляду якої приватним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з реєстрацією за вказаною адресою неповнолітньої та малолітньої дитини. 28.03.2024 року позивач направив на адресу відповідачки вимогу щодо зняття з зареєстрованого місяця проживання за адресою іпотечного майна дітей, яку відповідачкою було проігноровано. Представник позивача вказує, що вселення й реєстрація місця проживання дітей у спірному іпотечному житловому приміщенні було здійснено відповідачкою всупереч вимог договору та прямій забороні, що міститься в ЗУ «Про іпотеку», що мало на меті уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу відповідачкою.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.06.2024 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області та зобов`язано орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.12.2024 року залучено до участі у справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі. Крім того, 01.08.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначав, що позивач в свої позовні заяві посилається на те, що направив на адресу відповідачки вимогу щодо зняття з зареєстрованого місця проживання дітей, яка цю вимогу проігнорувала, однак з вказаним твердженням представник відповідачки не погоджується, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялась вимога на адресу: с. Хотянівка, Вишгородський р-н, Київська обл., коли відповідачка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого зазначена вимога повернулась позивачу з підстави закінчення встановленого терміну зберігання, а тому твердження позивача про те, що відповідачкою було проігноровано вимогу є безпідставним. Представник відповідача вказує, що на момент здійснення реєстрації членів родини відповідачки від неї окрім оригіналу правовстановлюючих документів на нерухоме майно не вимагали жодного іншого документу. Відповідачка не є фахівцем в галузі права, а тому цілком покладалась на державну установу, яка здійснювала реєстрацію. Крім того, відповідно до інформаційної довідки за №388473060 від 26.07.2024 року, у відповідачки на праві приватної власності немає іншого нерухомого майна. Отже, як вбачається із позовної заяви, позивач намагається зняти з місця реєстрації неповнолітню та малолітню дитину, щоб у подальшому позбавити цих дітей, відповідачку та членів її родини єдиного місця проживання. Крім того, позивач, незважаючи на зупинення дії ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», в частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, звернувся до приватного нотаріуса КМНО Кулікової Я.В. для посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, в порядку передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Таким чином, можна зробити висновок, що дії позивача направлені на незаконне позбавлення права власності та єдиного місяця проживання відповідачку та членів її родини.

Представник Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області в судовому засіданні категорично заперечила щодо позовних вимог.

Представник Відділ державної реєстрації нерухомого майна, бізнесу та місця проживання Вишгородської міської ради в судове засідання не з`явився, при цьому надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачки - ОСОБА_2 . ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку.

Від ОСОБА_2 до суду спрямована заява, в якій остання повідомила про неможливість бути присутньою в судовому засіданні, оскільки не має можливості залишити дітей без нагляду.

Щодо ОСОБА_3 , представником відповідачки надано довідку від 07.01.2025 року за №13, про те, що останній перебуває на військовій службі у відповідній військовій частині.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Так, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 21.03.2008 між ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, та АК ІБ «УкрСиббанк», як іпотекодержателем, було укладено договори іпотеки за №79726/6196, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В. та зареєстровані в реєстрі за №559 та №557 (а.с. 21-22, 23-24).

Як вбачається з п. п. 1.1 зазначених договорів - Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно:

1) земельну ділянку, що характеризується наступними ознаками: місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки: 0,2486 га, цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 3221888802381311007, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №321611, виданий на підставі договору дарування земельної ділянки від 30.10.2007 року №13379;

2) житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Левчук О.Б. 30.10.2007 року за реєстровим №13376.

Згідно з п. 2.2 зазначених договорів - іпотекодержатель зобов`язаний не перешкоджати іпотекодавцю у володінні предметом іпотеки, якщо володіння не порушує умов цього договору та умов ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2.4.6 договорів - іпотекодавець зобов`язаний не давати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.1 договорів - іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (п.п 4.1.1), у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки (п.п. 4.1.2), в інших випадках відповідно до діючого законодавства (4.1.3).

Відповідно до п. 4.2 договорів - звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду (п.п. 4.2.1), виконавчого напису нотаріуса (п. 4.2.1), позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ «Про іпотеку» (п. 4.2.3), з інших, передбачених законодавством України, підстав (п. 4.2.4).

Право визначення підстави та способу звернення належить іпотекодержателю (п. 4.3 договорів).

Як вбачається з п. 5.1 договорів - сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування позасудового врегулювання.

Згідно з п. 5.2 договорів - позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому ЗУ «Про іпотеку» (п. 5.2.1), отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про Іпотеку» (п. 5.2.2).

Постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2021 року у справі за №363/70/15-ц - зокрема стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за №1131451000 від 21.03.2008 року в розмірі 297 412,58 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за договором в розмірі 1 196 318,73 грн. (а.с. 5-13).

21.04.2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» укладено договір факторингу за №21/04/2023 року, згідно п. 2.1 якого, за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначених цим договором (а.с. 14-19).

Згідно акту приймання-передачі документації до договору факторингу за №21/04/2/2023 від 21.04.2023 року - клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором за №11314051000 від 21.03.2008 року (а.с. 20).

21.04.2023 року між АТ «УКРСИББАНК» (цедент) та ТОВ «ФК «УКРФИНСТАНДАРТ» (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки за №79726/6196, посвідченими 21.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В. за реєстровими номерами 557 та 559. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В. та зареєстровано в реєстрі за №482 (а.с. 25).

Як вбачається з п. 1.1 зазначеного договору - у зв`язку з укладенням між цедентом та цесіонарієм договору факторингу за №21/04/2023 від 21.04.2023 року цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки за №79726/6196, посвідченими 21.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д.В. за реєстровими номерами 557 та 559, відповідно до яких цеденту було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що характеризується наступними ознаками: місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки: 0,2486 га, цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 3221888802381311007.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулікової Я.В. від 05.02.2024 року відмовлено ОСОБА_8 , директору ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», у посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», оскільки за вказаною адресою зареєстровані: неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відсутній дозвіл Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради на відчуження вказаної квартири (а.с. 26).

28.03.2024 року директор ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_1 із вимогою зняти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на протязі 30 календарних днів (а.с. 27-29).

09.04.2024 року директор ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» ОСОБА_8 звернувся до Відділу державної реєстрації нерухомого майна, бізнесу та місця проживання ВМР із заявою, в якій просив надати інформацію щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідь на вказану заяву до матеріалів справи не долучено (а.с. 30-31).

Згідно витягу за №811 від 26.07.2024 року - у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.06.2016 року - по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.11.2013 року по - по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.07.2009 року - по теперішній час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28.09.2009 року - по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22.11.2013 року - по теперішній час та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 22.11.2013 року - по теперішній час (а.с. 85).

Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_3 , який є сином відповідачки та батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовій службі та захищає країну від військової агресії з боку рф на підтвердження чого долучив до відзиву довідку за №1367 від 23.07.2024 року (а.с. 86).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №388473060 від 26.07.2024 року вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888802:38:117:0218 та будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 та вказане майно знаходиться в іпотеці, іпотекодержателем якого є ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» (а.с. 87-91).

Згідно висновку Органу опіки та піклування, що затверджений рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради за №587 від 17.10.2024 року, розглянувши ухвалу Вишгородського районного суду Київської області, надані документи, позовну заяву та відзив на позовну заяву, враховуючи думку членів комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради вважає за недоцільне зняття із зареєстрованого місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з витратою ними права користування житлом (а.с. 123-126, 128-132).

Так, згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» посилалося на те, що в порушення п. 2.4.6 договору іпотеки, іпотекодавець - відповідачка по справі, зобов`язалась не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних, юридичних осіб без згоди іпотекодержателя, однак зареєструвала неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки невиконання зобов`язання передбачені ст. 611 ЦК України.

Частиною 2 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України - власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не допускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що, що у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 - відповідачка, ОСОБА_2 - невістка відповідачки, ОСОБА_3 - син відповідачки, ОСОБА_6 - чоловік відповідачки та діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогою про зняття із зареєстрованого місця проживання яких позивач звернувся до суду.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 року у справі за №205/1964/21 звернув увагу на те, що ані положеннями ЦК України, ані положеннями Закону України «Про іпотеку» не передбачено обмежень прав членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9, ч. 1, ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України - ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу.

З аналізу положень ч. 2 ст. 64 ЖК України та ч. 1 ст. 405 ЦК України слідує, що члени сім`ї власника будинку (квартири) (дружина власника, їх діти і батьки), які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України - члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 29 ЦК України - місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Право дитини на проживання в сім`ї разом з батьками передбачене також ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства».

Частинами 2 та 4 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» було встановлено обов`язок батьків або інших законних представників зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідно положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року за №789-X11) - дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Аналізуючи наведені норми законодавства, необхідність реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання батьків є обов`язком батьків або їх законних представників. Крім того, в іпотечному договорі окремо відсутнє застереження щодо неможливості реєстрації неповнолітніх та/або малолітніх дітей без згоди іпотеко держателя (п. 2.4.6 договору іпотеки від 21.03.2008 року ОСОБА_1 взяла зобов`язання не надавати дозвіл на реєстрацію в житлі фізичних осіб, без згоди іпотеко держателя).

Разом з цим, Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України - дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Згідно з положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець дійсно обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак, має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому діючий ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку. Більш того, ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, у віці від 10 до 14 років, є місце проживання її батьків.

Суд також звертає увагу на те, що сторони по справі не надали суду доказів того, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають право власності на інше житло.

Неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набули право користування зазначеним домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , як члени сім`ї власника - ОСОБА_1 , відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» та зберігають це право і на теперішній час.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні не доведено факт реального порушення прав позивача реєстрацією в спірному будинку зазначених дітей, виключно посиланням на факт існування судового рішення Київського апеляційного суду від 16.11.2021 року у справі за №363/70/15-ц, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за №11314051000 від 21.03.2008 року у розмірі 297 412,58 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за договором в розмірі 1 196 318,73 грн., а також судовий збір в розмірі 3 645,00 грн.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Частиною 1 ст. 33 цього Закону встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Згідно ч. 3 ст. 33 Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який продовжує діяти і на день ухвалення цього рішення.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року за №2120-IX - у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити п. 5-2 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), ст. 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), ст. 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), ст. ст. 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

А відтак, враховуючи зупинення дії ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», в частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, судом не встановлено порушення права позивача, реєстрацією дітей в іпотечному майні.

Окрім того, не може бути підставою для позбавлення права користування членів сім`ї власника домоволодіння, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого користування, яке по факту є втручанням у право на користування житлом у розумінні положень ст. 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у справі за №569/4373/16-ц.

Згідно ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Так, Верховний Суд в постанові від 16.01.2019 року у справі за №570/838/18 дійшов наступного правового висновку про те, що: вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм ст. ст. 71,72, 116, 156 ЖК України або ст. ст. 405, 406 ЦК України. Обставини, на які посилається позивач, не є передбаченими законом підставами для визнання неповнолітньої та малолітньої дитини такою, що втратила право користування жилим приміщенням, тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованим. Доводи позовної заяви про те, що факт реєстрації іпотекодавцем малолітніх дітей є доказом порушення права іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки, оскільки приватний виконавець позбавлений можливості реалізувати нерухоме майно, не заслуговують на увагу, оскільки, малолітні діти не є власниками приміщення, що перебуває в іпотеці, а лише, в силу закону, що не може бути обмежене жодним договором, мають право користування спірним жилим приміщенням, як члени сім`ї власника, тому, підстави вважати, що майнові права позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок реєстрації дитини в спірному приміщенні, відсутні.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації це внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до ст. 7 вказаного вище Закону - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в тому числі і на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Враховуючи вимоги наведених норм права, обставини справи, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду, дотримуючись балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про зняття із зареєстрованого місця проживання неповнолітньої та малолітньої дитини, слід відмовити.

Отже, суд доходить висновку що позивачем не доведено, що на час розгляду справи право іпотекодержателя було порушено, у зв`язку з чим і відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зняття із зареєстрованого місця проживання дітей у зазначеному будинку.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення «Проніна проти України» за №63566/00 від 18.07.2006 року).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову - судові витрати зі сплати позивачем судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 , треті особи: Відділ державної реєстрації нерухомого майна, бізнесу та місця проживання Вишгородської міської ради, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття із зареєстрованого місця проживання неповнолітньої та малолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ», код ЄДРПОУ: 41153878, адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17Б, офіс, 503;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

Відділ державної реєстрації нерухомого майна, бізнесу та місця проживання Вишгородської міської ради, адреса: код ЄДРПОУ: 04054866, 07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1а.

Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ: 04054866, адреса: 07301, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя О.П.Дьоміна