Ухвала

від 20.01.2025 по справі 524/6713/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/6713/24

Провадження №1-кс/524/197/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2025 м.Кременчук

Слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

власника майна ОСОБА_4 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на земельну ділянку з кадастровим номером 5322487000:06:000:0905 площею 2 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СВ ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області перебуває кримінальне провадження №42024172030000057 від 12.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Прокурор у клопотанні зазначає, що група осіб, діючи на територіях ОТГ в Кременчуцькому районі шляхом обману заволоділи земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом приватизації відповідних ділянок на місцевих громадян без відома останніх.

В ході досудового розслідування встановлено, ОСОБА_6 двічі реалізував своє право на отримання у власність земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Так, ОСОБА_6 згідно наказу ГУ Держгеокадаструц у Кіровоградській області №11-4084/14-18-СГ набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3525281800:02:000:5195 розташовану на землях Григорівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, яку згодом відчужив на підставі договору купівлі-продажу №774 від 13.07.2018 року.

Згодом, в порушення вимог ч.4 ст.116 ЗК України, ОСОБА_6 особисто звернувся із заявою до ГУ Держгеокадстру у Полтавській області щодо набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому, зазначив у своєму зверненні, що він як громадянин України не використав своє право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного звернення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області винесено наказ №9144-СГ від 29.10.2019 року, яким затверджено проект із землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером 5322487000:06:000:0905, що розташована на території Ялинцівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Після отримання вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 здійснив її відчуження згідно договору купівлі-продажу №3640 від 18.12.2019 року.

14.01.2025 року слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом та залучення до провадження земельної ділянки з кадастровим номером 5322487000:06:000:0905 площею 2 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Прокурор обґрунтовує клопотання про накладення арешту необхідністю збереження речового доказу.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання про арешт земельної ділянки підтримав. На підтвердження своїх повноважень надав суду постанову про призначення його старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні. Суду пояснив, що мета арешту збереження земельної ділянки як речового доказу. Земельну ділянку планують оглянути, визначити ринкову вартість, а також суму завданих державі збитків, з метою подальшого пред`явлення цивільного позову, зокрема, до ОСОБА_6 . Підозра у кримінальному провадженні наразі нікому не пред`явлена. Причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення перевіряється.

Власниця земельної ділянки з кадастровим номером 5322487000:06:000:0905 площею 2 га ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_5 , заперечують проти задоволення клопотання про арешт майна. Адвокат посилався на те, що повноваження прокурора належним чином не підтверджені, копії доданих до матеріалів клопотання документів, не засвідчені. Кримінальне провадження розслідується за фактом незаконних дій групи осіб, натомість, у клопотанні йде мова про подвійну приватизацію землі ОСОБА_6 , який був обізнаний про це. Окреме кримінальне провадження за вказаним фактом не розпочато. Про підозру нікому не повідомлено. Власник придбала земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, повернути вказану земельну ділянку в межах кримінального провадження неможливо. Таке питання може бути порушене лише в межах цивільного судочинства шляхом пред`явлення негаторного позову.

Власниця земельної ділянки ОСОБА_4 також пояснила суду, що придбала земельну ділянку у 2019 році, є добросовісним набувачем, сплатила гроші. Ціна визначена на підставі проведеної оцінки. Земельну ділянку з часу набуття жодним чином не використовує. Збиралися з чоловіком змінити цільове призначення земельної ділянки з метою її подальшої забудови. Поруч з вказаною земельною ділянкою має на праві власності ще кілька земельних ділянок площею близько 6 га, також з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які також планували забудувати. Наразі відчужувати земельну ділянку не планує. Просить не арештовувати земельну ділянку.

Вивчивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, заслухавши учасників процесу, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що дійсно, 12.06.2024 внесені відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №42024172030000057 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а саме, що група осіб діючи на територіях ОТГ Кременчуцького району, шляхом обману, заволоділа земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом приватизації відповідних ділянок на місцевих громадян без відома останніх.

Та обставина, що ОСОБА_6 двічі набував у власність земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, підтверджується доданими до клопотання матеріалами: копіями заяв про дозвіл на виготовлення та затвердження проекту землеустрою, відповідними наказами ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданою копією договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Наразі власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322487000:06:000:0905 площею 2 га є ОСОБА_4 , яка набула її шляхом укладення договору купівлі-продажу від 18 грудня 2019 року, у ОСОБА_6 .

Суд відхиляє твердження представника власника майна про те, що кримінальне провадження розслідується за фактом незаконних дій групи осіб, натомість, у клопотанні йде мова про подвійну приватизацію землі ОСОБА_6 , який був обізнаний про це.

Так, відомості встановлені в ході розслідування можуть відрізнятися від фабули, яка оформлена на підставі даних, які слугували підставою внесення відомостей до ЄРДР. Остаточне формулювання обвинувачення здійснюється на стадії повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення.

Також суд відхиляє аргументи про те, що надані копії документів до клопотання належним чином не завірені. Така вимога не передбачена КПК України, а прокурор в судовому засіданні підтвердив достовірність поданих документів.

Земельна ділянка, про яку йдеться у клопотанні, відповідає критеріям речових доказів, передбаченим у ст.98 КПК України, оскільки є підстави вважати, що вона була об`єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до абз.2 ч.10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, в даному випадку, навіть, враховуючи добросовісність набуття ОСОБА_4 у власність земельної ділянки це не є підставою, яка унеможливлює накладення на неї арешту.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 повідомила в судовому засіданні про плани щодо зміни в подальшому цільового призначення земельної ділянки для її забудови, а також зважаючи на посилання прокурора про необхідність огляду земельної ділянки, визначення її вартості з метою подальшого пред`явлення цивільного позову про відшкодування збитків до ОСОБА_6 , суд вважає обґрунтованим подане клопотання про арешт майна.

При цьому, сама лише обіцянка власниці земельної ділянки ОСОБА_4 про те, що вона не відчужуватиме її найближчим часом, не може виступати достатньою гарантією збереження речового доказу.

Також суд враховує, що йдеться про найменш обтяжливий спосіб арешту земельної ділянки шляхом накладення заборони на її відчуження та розпорядження.

Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Крім того, відповідно до положень ст.174 КПК України, вказаний вид заходу забезпечення має тимчасовий характер і може бути скасований на будь-якій стадії кримінального провадження за умови відсутності потреб у його подальшому застосуванні.

Керуючись ст.ст.170-173, 175, 309, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5322487000:06:000:0905 площею 2 га, власником якої є ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі продажу №3640 від 18.12.2019 року (номер відомостей про речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 35659000), шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Копію ухвали слідчого судді вручити прокурору, власнику майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником, законним представником, цивільним позивачем, та іншими заінтересованими особами, - протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, виклик яких не проводився, - у той самий строк після одержання ними копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1