Рішення

від 10.01.2025 по справі 712/5065/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 2/712/291/25

Справа № 712/5065/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ГАНДЖА В.І.

з участю адвокатів КУШНІР А.С., ГНАТЮК А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Черкаського політехнічного фахового коледжу (адреса:м.Черкаси,вул.Надпільна 226) про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював в Черкаському політехнічному технікумі / Черкаському політехнічному фаховому коледжі з 01.09.2001 року, а з 01.09.2009 року на посаді заступника директора з виховної роботи Черкаського політехнічного технікуму.

Наказом директора Черкаського політехнічного фахового коледжу від 24 листопада 2021 року № 31 його було звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 січня 2024 року частково задоволено його позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Черкаського політехнічного фахового коледжу від 24 листопада 2021 року № 31 про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора з виховної роботи; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з виховної роботи Черкаського політехнічного фахового коледжу з 24 листопада 2021 року; стягнено з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2021 року по 15 січня 2024 року в розмірі 401 976,86 грн. 86 коп. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів; визнано протиправним та скасовано наказ Черкаського політехнічного фахового коледжу від 11 листопада 2021 року № 73 про відсторонення ОСОБА_2 від роботи. Стягнено з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 11 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року в розмірі 7 255,90 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнено з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Рішення суду в частині поновлення його на роботі відповідачем виконано. Наказом від 16.01.2024 № 5 його було поновлено на посаді заступника директора коледжу з виховної роботи на виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси.

В той самий день ним було подано заяву на звільнення за згодою сторін і наказом директора Черкаського політехнічного фахового коледжу від 16.01.2024 № 6 його було звільнено з роботи.

Абзац третій наказу передбачав виплату компенсації за невикористану відпустку за 121 календарний день за період з 25.11.2021 по 16.01.2024 року.

18.01.2024 йому було перераховано 27 625,03 грн. від Черкаського політехнічного фахового коледжу розрахункових коштів.

Вважаючи, що можливо сталась помилка при перерахуванні коштів його представником було скеровано адвокатський запит до відповідача з проханням надати розрахунок розміру компенсації за невикористані дні відпустки, включно з розрахунком розміру середньоденної заробітної плати у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати передбаченої постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року.

Листом від 13.02.2024 № 88/2-03 було надано відповідь на запит та наведено розрахунок розміру компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної відпустки.

В листі зазначається, що дійсно ОСОБА_2 був поновлений на роботі, має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. Тривалість визначена з дати поновлення на роботі і до кінця його робочого року. Так, як згідно наказу коледжу «Про звільнення ОСОБА_3 » від 16 січня 2024 № 6 його було звільнено з роботи за заявою про угоду сторін йому була нарахована виплата компенсації за невикористану відпустку за 121 календарний день за період з 25.11.2021 по 16.01.2024 року.

Відповідачем взято за основу розмір окладу на суму 8 626,50 грн. Розрахунок розміру компенсації наведений наступний: 8626,50 грн. * 12 місяців = 103518,0 грн.:365 днів = 283,61 грн. * 121 день невикористаної відпустки = 34316,81 грн. - утримання ПДФО і військовий збір = до виплати 27625,03 грн.

З таким розрахунком він не погоджується, оскільки вважає, що при розрахунку необхідно було враховувати не тільки розмір посадового окладу, а і суму вимушеного прогулу, що підлягає до сплати за визначений період.

За рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.01.2024 року у справі № 712/486/23 підлягає до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 401976,86 грн. за період з 25.11.2021 по 15.01.2024, середньоденний заробіток складав 725,59 грн.

Суму оплати вимушеного прогулу необхідно розподілити на робочі дні в розрахунковому періоді. Розрахунковий період складає з 16.01.2023 по 16.01.2024 року. Відповідно сума вимушеного прогулу за вказаний період складає 190 104,58 грн. Саме ця сума повинна бути врахована при проведенні розрахунку середнього заробітку для нарахування компенсації за невикористані дні відпустки.

За його розрахунками розмір компенсації повинен бути розрахований виходячи з наступного: 103 518,0 грн. (посадовий оклад за 12 місяців) + 190 104,59 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей же період) = 293 622,58 грн. Ця сума підлягає поділу на 365 днів у році 293622,58 : 365 = 804,45 грн. 804,45 грн. помножено на кількість днів зазначених у наказі 121

804,45*121= 97338,45 грн. - сума компенсації за невикористані відпустки. Утримання ПДФО і військовий збір -18 980,99 грн. До виплати 78 357,46 грн.

18 січня 2024 року він отримав 27 625,03 грн. Відповідно існує не виплачена йому сума заборгованості в розмірі 50 732,43 грн.

Він звернувся до відповідача з заявою та попросив в добровільному порядку здійснити виплату недоплаченої суми. Листом від 22.03.2024 № 135/2-03 відповідач повідомив, що вважає, що проведений з ним розрахунок є вірним, а підстави для задоволення заяви відсутні. Свою відмову відповідач аргументував тим, що за період з 25.11.2021 по 16.01.2024 нарахований за рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу не був виплачений відповідачем, тому включати його в розрахунок до останніх 12 календарних місяців (січень-грудень 2023 року), що передували місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку немає.

Отже, відповідач частково виконав рішення Соснівського районного суду міста Черкаси, скасував наказ про його звільнення та поновив на роботі. Отже безспірним є той факт, що в період з дати звільнення 25.11.2021 по 16.01.2024 року він перебував у вимушеному прогулі. Таким чином, в цей період за ним зберігався середній заробіток.

Розмір середньоденного заробітку був визначений самим відповідачем згідно довідки про заробітну плату від 03.12.2021 № 299/2-03. А отже саме цей середньоденний заробіток повинен був враховуватись при розрахунку за останні 12 місяців роботи (січень-грудень 2023 року).

Відповідач не виплатив йому суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу, але це не впливає на збереження за ним заробітку за час вимушеного прогулу.

Вважає, що так як в період вимушеного прогулу за ним зберігався середній заробіток, то незалежно від дати його виплати, він повинен враховуватись при проведенні розрахунку середньоденного заробітку за останні 12 місяців для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

Для проведення розрахунку ним враховується довідка відповідача від 03.12.2021 № 299/2-03 про розмір середньоденного заробітку в розмірі 725,59 грн. За період затримки з 18 січня 2024 року по 12 квітня 2024 року (день підготовки позовної заяви) минуло 62 робочих дня. 725,59*62= 44 992,78 грн. - сума середнього заробітку за час затримки у розрахунку.

Крім того, вважає, що діями відповідача, пов`язаною з невиплатою грошових суму, йому також завдано моральну шкоду, яка виразилася у втраті ним спокою та нанесенні стресу. З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості, розмір завданої моральної шкоди оцінює в 5 000 грн.

У зв`язку з цим, просить стягнути з Черкаського політехнічного фахового коледжу на його користь 50 732,43 грн. компенсації за невикористані дні відпустки; 44 992,78 грн. середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати по справи.

Ухвалою від 29 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09 липня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Позивач та його адвокат Кушнір А.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Гнатюк А.І. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила у ї задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, думку адвокатів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював в Черкаському політехнічному технікумі / Черкаському політехнічному фаховому коледжі з 01.09.2001 року, а з 01.09.2009 року на посаді заступника директора з виховної роботи Черкаського політехнічного технікуму.

Наказом директора Черкаського політехнічного фахового коледжу від 24 листопада 2021 року № 31 ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15 січня 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Черкаського політехнічного фахового коледжу від 24 листопада 2021 року № 31 про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора з виховної роботи; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з виховної роботи Черкаського політехнічного фахового коледжу з 24 листопада 2021 року; стягнено з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2021 року по 15 січня 2024 року в розмірі 401 976,86 грн. 86 коп. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів; визнано протиправним та скасовано наказ Черкаського політехнічного фахового коледжу від 11 листопада 2021 року № 73 про відсторонення ОСОБА_2 від роботи. Стягнено з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 11 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року в розмірі 7 255,90 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнено з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі відповідачем виконано. Наказом від 16.01.2024 № 5 позивача було поновлено на посаді заступника директора коледжу з виховної роботи на виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси.

В той самий день позивачем було подано заяву на звільнення за згодою сторін і наказом директора Черкаського політехнічного фахового коледжу від 16.01.2024 № 6 його було звільнено з роботи.

Абзац третій наказу передбачав виплату компенсації за невикористану відпустку за 121 календарний день за період з 25.11.2021 по 16.01.2024 року.

18.01.2024 ОСОБА_2 було перераховано 27 625,03 грн. від Черкаського політехнічного фахового коледжу розрахункових коштів.

Не погоджуючись із зазначеною сумою виплати, представником позивача було скеровано адвокатський запит до відповідача з проханням надати розрахунок розміру компенсації за невикористані дні відпустки, включно з розрахунком розміру середньоденної заробітної плати у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати передбаченої постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року.

Листом від 13.02.2024 № 88/2-03 було надано відповідь на запит та наведено розрахунок розміру компенсаційних виплат за невикористані дні щорічної відпустки.

В листі зазначається, що дійсно ОСОБА_2 був поновлений на роботі, має право використати щорічну основну відпустку за весь час вимушеного прогулу. Тривалість визначена з дати поновлення на роботі і до кінця його робочого року. Так, як згідно наказу коледжу «Про звільнення ОСОБА_3 » від 16 січня 2024 № 6 його було звільнено з роботи за заявою про угоду сторін йому була нарахована виплата компенсації за невикористану відпустку за 121 календарний день за період з 25.11.2021 по 16.01.2024 року.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані дні відпустки проведено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

З посиланням на пункт № 4 Порядку відповідачем визначено, що так як в розрахунковому періоді у позивача не було заробітної плати, розрахунок проведено згідно установленому йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного окладу).

Відповідачем взято за основу розмір окладу на суму 8 626,50 грн. Розрахунок розміру компенсації наведений наступний: 8626,50 грн. * 12 місяців = 103518,0 грн.:365 днів = 283,61 грн. * 121 день невикористаної відпустки = 34316,81 грн. - утримання ПДФО і військовий збір = до виплати 27625,03 грн.

З таким розрахунком позивач не погоджується, оскільки вважає, що при розрахунку необхідно було враховувати не тільки розмір посадового окладу, а і суму вимушеного прогулу, що підлягає до сплати за визначений період.

Відповідач у поданому відзиві зазначив, що вказаний розрахунок є вірним, а розрахунок з позивачем проведений в повному обсязі.

Оцінюючи надані сторонами пояснення та письмові докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За вимогами статей 115, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1ст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічна норма закріплена у ч. 1ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки, провадиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з абз.4п.З Порядку№ 100 при розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток потрібно враховувати виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У разі винесення рішення суду про поновлення на роботі та про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення, за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток. Отже, сума, нарахована до виплати працівникові за час вимушеного прогулу, включається до розрахунку середньої зарплати за останні 12 місяців. На цій же підставі до розрахунку включається і виплата за затримку виконання рішення суду, оскільки в цей період працівник також перебуває у вимушеному прогулі, протягом якого за ним зберігається місце роботи та середній заробіток.

При розрахунку середнього заробітку оплата вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи роботодавця (індивідуальним робочим графіком працівника, якщо він відрізняється від загального графіка) в цьому періоді.

Такі роз`яснення були надані в листі Мінсоцполітики від 09.12.2011 № 1105/13/81-11.

Також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 750/9956/17 провадження № 61-12223св18 в постанові від 05 вересня 2018 року зроблено правовий висновок, що при розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток потрібно враховувати виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток. А за час вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток.

За рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.01.2024 року у справі № 712/486/23 підлягає до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 401976,86 грн. за період з 25.11.2021 по 15.01.2024, середньоденний заробіток складав 725,59 грн.

Так, у позовній заяві позивач вказав, що суму оплати вимушеного прогулу необхідно розподілити на робочі дні в розрахунковому періоді. Розрахунковий період складає з 16.01.2023 по 16.01.2024 року. Відповідно сума вимушеного прогулу за вказаний період складає 190 104, 58 грн. Саме ця сума повинна бути врахована при проведенні розрахунку середнього заробітку для нарахування компенсації за невикористані дні відпустки.

За розрахунками позивача розмір компенсації повинен бути розрахований виходячи з наступного: 103 518,0 грн. (посадовий оклад за 12 місяців) + 190 104,59 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей же період) = 293 622,58 грн. Ця сума підлягає поділу на 365 днів у році 293622,58 : 365 = 804,45 грн. 804,45 грн. помножено на кількість днів зазначених у наказі 121

804,45*121= 97338,45 грн. - сума компенсації за невикористані відпустки. Утримання ПДФО і військовий збір -18 980,99 грн. До виплати 78 357,46 грн. 18 січня 2024 року позивач отримав 27 625,03 грн. Відповідно існує не виплачена позивачу сума заборгованості в розмірі 50 732,43 грн.

Наданий позивачем розрахунок компенсації за невикористані відпустки перевірений судом та приймається як обґрунтований та належний доказ, у зв`язку з чим дана позовна вимога підлягає до задоволення.

ОСОБА_2 звертався до відповідача з заявою та попросив в добровільному порядку здійснити виплату недоплаченої суми. Листом від 22.03.2024 № 135/2-03 відповідач повідомив, що вважає, що проведений з ним розрахунок є вірним, а підстави для задоволення заяви відсутні. Свою відмову відповідач аргументував тим, що за період з 25.11.2021 по 16.01.2024 нарахований за рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу не був виплачений відповідачем, тому включати його в розрахунок до останніх 12 календарних місяців (січень-грудень 2023 року), що передували місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку немає.

Проте з такою позицією відповідача суд також не погоджується, виходячи з наступного.

Вимушений прогул це час, протягом якого працівник не мав змоги виконувати трудові функції з вини роботодавця чи уповноваженої ним особи.

Відповідно до п.4 Порядку № 100 період вимушеного прогулу - це період, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

Відповідач частково виконав рішення Соснівського районного суду міста Черкаси, скасував наказ про звільнення позивача та поновив його на роботі. Отже безспірним є той факт, що в період з дати звільнення 25.11.2021 по 16.01.2024 року позивач перебував у вимушеному прогулі. Таким чином, в цей період за ним зберігався середній заробіток.

Розмір середньоденного заробітку був визначений самим відповідачем згідно довідки про заробітну плату від 03.12.2021 № 299/2-03. А отже саме цей середньоденний заробіток повинен був враховуватись при розрахунку за останні 12 місяців роботи (січень-грудень 2023 року).

Відповідач не виплатив ОСОБА_2 суму середнього заробітку за період вимушеного прогулу, але це не впливає на збереження за ним заробітку за час вимушеного прогулу. Так як в період вимушеного прогулу за ним зберігався середній заробіток, то незалежно від дати його виплати, він повинен враховуватись при проведенні розрахунку середньоденного заробітку за останні 12 місяців для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір установа повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначається в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. N 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.

Так як відповідачем проведено з позивачем розрахунок не в повному обсязі останнім також заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки у розрахунку.

Так, позивачем проведено розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. Для проведення розрахунку позивачем врахована довідка відповідача від 03.12.2021 № 299/2-03 про розмір середньоденного заробітку в розмірі 725,59 грн. За період затримки з 18 січня 2024 року по 12 квітня 2024 року (день підготовки позовної заяви) минуло 62 робочих дня. 725,59*62= 44 992,78 грн. - сума середнього заробітку за час затримки у розрахунку.

Наданий позивачем розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку перевірений судом та приймається як обґрунтований та належний доказ, у зв`язку з чим дана позовна вимога також підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Пунктом 9 частини другоїстатті 16 ЦКУкраїни передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Устатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування.

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Позивачлише посилається на те, що було спричинено моральної шкоди. При цьому будь яких доказів, які б свідчили про перенесення ним моральних страждань, яких він зазнав, внаслідок не виплати належних грошових сум, суду не надано.

Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та не надано доказів на підтвердження такої шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у повному обсязі.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та стягнення з Черкаського політехнічного фахового коледжу на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 50732 грн. 43 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44992 грн. 78 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку, з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Черкаського політехнічного фахового коледжу (Код ЄДРПОУ 05407864) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 50732 грн. 43 коп.

Стягнути з Черкаського політехнічного фахового коледжу (Код ЄДРПОУ 05407864) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 44992 грн. 78 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Стягнути з Черкаського політехнічного фахового коледжу (Код ЄДРПОУ 05407864) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текстсудового рішенняскладено 20 січня 2025 року.