Рішення

від 20.01.2025 по справі 761/31935/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31935/24

Провадження № 2/761/2811/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко Максим Валерійович про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

01 вересня 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 098,45 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №77960 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Авансар» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 6 948,45 грн..

Виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання та приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борейко М.В. розпочато виконавче провадження НОМЕР_2.

В межах виконавчого провадження звернуто стягнення на доходи позивача та відраховано із заробітної плати 7 098,45 грн. на користь ТОВ «ФК «Авансар».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.01.2024 року (справа №755/8699/23) виконавчий напис визнано таким що не підлягає виконанню.

Як зазначає позивач, відповідачем грошові кошти набуті без достатньої правової підстави, а тому на підставі статті 1212 ЦК України мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Ухвалою суду від 05.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Сторони не звертались до суду із клопотанням про проведення розгляду справи із викликом сторін.

Після отримання копії позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження відповідач не направив до суду відзив на заявлені вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений виконавчий напис, який зареєстрований за № 77960 за яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Авансар» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 6 948,45 грн.

Виконавчий напис пред`явлений до примусового виконання та 21.07.2022 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко М.В. відкрив виконавче провадження НОМЕР_2.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою виконавця звернуто стягнення на заробітну плату боржника - ОСОБА_1 .

Позивач не надав суду інформацію з місця роботи про суми, які були відраховані з його доходів в рамках зазначеного виконавчого провадження.

Постановою від 01.06.2022 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко М.В. закінчив виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В той же час, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко М.В. листом від 11.12.2023 року за №27160 повідомив представника позивача, що стягнуті з боржника грошові кошти розподілено та перераховано згідно вимог чинного законодавства, зокрема: 150,00 грн. - на користь стягувача як повернення авансового внеску; 6 948,45 грн. на користь стягувача - як погашення заборгованості згідно виконавчого документа.

Позивач не погодився із виконавчим написом нотаріуса та звернувся до суду з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 09.01.2024 року (справа №755/8699/23) визнано виконавчий напис № 77960 від 01.03.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Авансар», таким, що не підлягає виконанню.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В порядку ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 також вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Судом встановлено, що виконавчий напис рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис виконано в повному обсязі та на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 6 948,45 грн. на виконання виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким що не підлягає виконанню.

Тобто, з урахуванням встановлених судом обставин щодо визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відпали правові підстави для набуття стягувачем коштів в розмірі 6 948,45 грн., примусово стягнутих на виконання виконавчого напису, який визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з чим, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 150,00 грн., які, як зазначив виконавець в листі, є повернутим авансовим внеском, суд вважає, що є підстави для задоволення позову в цій частині з наступних підстав.

Частина 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частина 1 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» (ЄДРПОУ 40199031, адреса: м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.21/27, офіс 405), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Борейко Максим Валерійович про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 098 (сімтисяч дев`ятсот вісім) гривень 45 копійок та 1 211,20 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула