Ухвала

від 07.01.2025 по справі 638/2366/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/2366/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/145/25 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-прокурора ОСОБА_6 ,

-захисника ОСОБА_7 ,

-обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_8 , -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого,інваліда ІІІ групи, пенсіонера,зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та призначено покарання:

- за ч.5 ст.27 ч.1ст.358 КК Україниу вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 коп.

- за ч. 4ст.358 КК Україниу вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 коп.

Відповідно до ч.1ст.70 КК Українипризначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 коп.

Як установивсуд, ОСОБА_8 не пройшовши встановлену процедуру отримання водійського посвідчення, затверджену постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яка передбачає: закінчення курсів водіння по підготовці водіїв для отримання водійського посвідчення, проходження медичного огляду, складання іспитів у сервісному центрі МВС та отримання водійського посвідчення, вчинив дії спрямовані на пособництво у підробленні посвідчення за наступних обставин.

У 2022 році, точної дати та часу не встановлено, у ОСОБА_8 , який перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на пособництво у виготовленні завідомо підробленого посвідчення водія на власне ім`я, що посвідчує право керування транспортними засобами категорії «В» та «В1», з метою його подальшого використання та для пред`явлення за вимогою.

Цього ж дня (точна дата та час не встановлені), ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, з метою підроблення посвідчення водія та подальшого його використання, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій щодо пособництва у вчиненні підроблення посвідчення водія, перебуваючи за адресою свого мешкання, зі свого особистого мобільного телефону зайшов до мережі Інтернет, та у застосунку «Телеграм» знайшов оголошення про продаж посвідчення водія, що було розміщене особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що процедура отримання посвідчення водія передбачає закінчення курсів водіння по підготовці водіїв для отримання водійського посвідчення, проходження медичного огляду, складання іспитів у сервісному центрі МВС вступив у злочинну змову з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, щодо виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія на власне ім`я.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на пособництво у підробленні посвідчення водія, ОСОБА_8 , шляхом надсилання повідомлень надав особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, свої анкетні дані, а саме: прізвище, ім`я та по-батькові, дату та місце народження, особистий підпис, та фотознімок, а також пообіцяв придбати завідомо підроблене посвідчення водія після його виготовлення, тим самим, сприяючи особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у підробці посвідчення.

Таким чином, ОСОБА_8 виступив пособником злочинних дій невстановленої особи. Знаючи, що його паспортні дані та фотокартка будуть використані для виготовлення підробленого посвідчення на право керування транспортними засобами, надав паспортні дані та за допомогою мобільного телефону переслав їй свою фотокартку, тобто надав засоби та сприяв підробленню офіційного документа.

У подальшому (точна дата та час не встановлені), вказана невстановлена особа у невстановленому місці умисно виготовила підроблене посвідчення водія, яке надає право керувати транспортним засобом та видається в установленому законом порядку з дотриманням певної процедури, а саме бланк посвідчення водія від 26.10.2013 серії НОМЕР_1 категорії «В», «В1», який за способом виготовлення та елементами захисту не відповідає зразку бланку посвідчення, що перебуває в офіційному обігу, в який внесла дані ОСОБА_8 , його фотокартку та особистий підпис.

Надалі невстановлена особа виготовила ОСОБА_8 посвідчення водія від 26.10.2013 серії ВВТ № 489287 категорії «В», «В1» і через відділення «Нової пошти», передала підроблений документ ОСОБА_8 для використання, за який останній перерахував невстановленій особі грошові кошти.

У подальшому (точна дата та час не встановлені), невстановлена особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою служби доставки «Нова Пошта» передала ОСОБА_8 підроблене посвідчення, яке не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, посвідчення водія від 26.10.2013 серії НОМЕР_1 категорії «В», «В1» на ім`я останнього, що посвідчує право керування транспортними засобами категорії «В» для його особистих потреб, за що ОСОБА_8 заплатив грошові кошти.

У період з 2022 року до 17 грудня 2024 року після отримання підробленого посвідчення водія ОСОБА_8 умисно використовував завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «В», «В1» для керування транспортним засобом.

17.01.2024 р. о 09 год. 05 хв. за адресою: м. Харків, вул. Архітекторів , буд. 26 був зупинений працівниками УПП в Харківській області ДПП автомобіль під керуванням ОСОБА_8 , який під час спілкування, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою створити перед працівникам поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія та відповідно і з цим права на керування транспортними засобами категорії «В»,«В1» і таким чином уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних із порушенням Правил дорожнього руху (ст. 126 КУпАП), надав для перевірки працівникам поліції завідомо підроблене для нього посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.10.2013, видане ТСЦ 0541, із його особистими анкетними даними та фотокарткою, яке за способом виготовлення та елементами захисту не відповідає зразку бланку посвідчення, що перебуває в офіційному обігу, тобто використав його.

Під час перевірки вказаного документу через систему ІПНП працівниками УПП в Харківській області ДПП було виявлено ознаки підробки вказаного посвідчення водія та викликано на місце події СОГ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області.

У подальшому, 17.01.2024 , у період часу з 09 год. 45 хв. по 09 год. 50 хв., під час проведення огляду місця події за адресою: м. Харків, вул. Архітекторів , буд. 26, ОСОБА_8 видав старшому дізнавачу СД ХРУП №3 ГУНП в Харківській області вказане посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 26.10.2013 видане Центр №1 НП ПВАЗО м. Харків на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бланк якого, згідно висновку судової технічної експертизи №СЕ-19/121-242/2185-ДД від 25.01.2024, (згідно з п.п. 2.1. «Дослідження реквізитів документів», 2.3. «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів»), не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробник - України.

В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.02.2024 стосовно ОСОБА_9 скасувати в частині призначення покарання, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню - ст. 55 КК України (не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами).

Ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_8 покарання:

-за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки;

-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Свою апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом при визначенні міри покарання не враховані обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих дій та ОСОБА_8 призначено покарання, яке є неспівмірним з сумою, яку він заплатив за підробку вказаного посвідчення, а також недостатнім та занадто невідчутним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважаючи на значно більшу суму, яку він витратив на злочинну діяльність.

Отже така мінімальна сума штрафу очевидно не досягне того виховного та попереджувального впливу і не може бути достатньою для виправлення обвинуваченого.

Таким чином, визначення обвинуваченому майже мінімального покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Іншим важливим аспектом невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є незастосування судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

При цьому не має значення чи мав право керування транспортними засобами ОСОБА_8 на момент вчинення кримінального правопорушення.

Також вважає, що слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо- транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

ОСОБА_8 умисно використовував завідомо підроблене посвідчення водія достатньо тривалий час, тобто у період з 2022 року до 17 січня 2024 року після його отримання і, очевидно, що якщо б у нього не було вилучено підробний документ, він би й надалі продовжив його використовувати ще невизначений час, тим самим порушуючи вимоги закону.

Застосування такого виду додаткового покарання має на меті викорінити у ОСОБА_8 зневагу до норм Правил дорожнього руху, змусити його не відшукувати протиправні способи продовжувати керувати транспортним засобом без належних на те прав, а пройти належним чином визначену законом процедуру отримання водійських прав, з усвідомленням необхідності дотримуватись ПДР

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка частково підтримала свою апеляційну скаргу та просила ухвалити новий вирок, яким призначити покарання у виді штрафу, але в більшому розмірі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, думку обвинуваченого та його захисника, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували, просили оскаржуваний вирок залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст.65 КК Українита п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції зазначених вимог дотримався.

Так, судом враховано тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінальних проступків, конкретні обставини справи, відомості про особу обвинуваченого.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має вищу освіту, неодружений, інвалід ІІІ групи, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції встановлено щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов до цілком обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі не погоджується з розміром призначеного покарання, вважає його таким, що не відповідає характеру вчиненим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

В суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 є інвалідом 3 групи пожиттєво, отримав інвалідність внаслідок виконання ним військового обов`язку, проходячи строкову службу.

Також встановлено, що ОСОБА_8 є пенсіонером, отримує пенсію в розмірі 5000 гривень.

В суді апеляційної інстанції встановлювались обставини майнового стану обвинуваченого.

На питання головуючого у справі, обвинувачений повідомив, що в у мовах воєнного стану та враховуючи невеликий розмір пенсії, штраф у більшому розмірі буде непосильним для нього, при цьому наголошував, що призначений вироком штраф ним було сплачено.

Більш того, ОСОБА_8 повідомив, що купив підроблене водійське посвідчення за суму, еквівалентну 1000 гривень.

Вказані обставини беззаперечно свідчать, що призначення штрафу у більшому розмірі, ніж було призначено оскаржуваним судовим рішенням з урахуванням воєнного стану, буде завідомо непосильним для обвинуваченого та не буде відповідати його майновому стану.

Колегія суддів наголошує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, колегія суддів враховує виключно позитивні відомості про особу обвинуваченого, а також його щире каяття, критичну оцінку своїх дій та відповідно їх осуд з боку обвинуваченого.

Також належить врахувати те, що ОСОБА_8 не очікуючи на набрання вироком законної сили, сплатив штраф за власною ініціативою.

Окрім іншого, прокурор у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що призначене покарання не є співмірним вчиненому діянню, зокрема в частині неспівмірності суми, яку обвинувачений заплатив за підробку посвідчення водія.

Колегія суддів з такими доводами прокурора не погоджується, оскільки такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи та по своїй суті є припущенням.

По перше, згідно фактичних обставин справи, сума перерахованих коштів за виготовлення водійського посвідчення не встановлена.

Відсутнє посилання на суму і в обвинувальному акті.

По друге, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений повідомив, що за підроблене водійське посвідчення він сплатив біля 1000 гривень, що в цілому є співмірним за сумою призначеному покаранню.

Більш того, вказане підтверджує і покази обвинуваченого про його майновий стан зокрема про неможливість сплатити щтраф в більшому розмірі, ніж визначено районним судом.

За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується з апеляційною скаргою прокурора в частині невідповідності призначеного покарання, вчиненим протиправним діям ОСОБА_8 .

Призначаючи покарання, суд має застосовувати індивідуальний підхід, і призначене покарання в даному випадку відповідає і особі обвинуваченого і ступеню суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_8 дій.

Крім того, як вбачається з поданої прокурором апеляційної скарги, сторона обвинувачення вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, незважаючи на те, що призначення такого покарання, не передбачено санкцією відповідної статті.

Так, санкцією ч.1 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Санкція ж ч.4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відповідно до ч.2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Таким чином, законодавець передбачив можливість призначити додаткове покарання, зокрема позбавлення права займатись певною діяльністю, в разі, якщо таке покарання не передбачено санкцією статті.

При цьому вирішення цього питання є дискрецією суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку, мотиви отримання ОСОБА_8 підробленого водійського посвідчення взагалі не встановлені.

Прокурор вказує, що кінцевою метою обвинуваченого було намагання уникнути передбаченої законодавством процедури отримання права керування транспортними засобами.

Але, з фактичних обставин справи взагалі незрозуміло яку кінцеву мету обвинувачений переслідував, чи мав він дійсне водійське посвідчення, чи взагалі в законному порядку обвинувачений отримував таке посвідчення, чи обвинувачений був вже позбавлений такого права.

Такі обставини є надзвичайно важливими для застосування положень ч.2 ст. 55 КК України, оскільки суд має встановити обставини, за яких збереження права, в даному випадку права керування транспортними засобами, є неможливим.

З наведених вище підстав, важко погодитись і з посиланням прокурора на підвищену суспільну небезпечність дій обвинуваченого, внаслідок відсутності у нього достатніх теоретичних і практичних знань без отримання в законному порядку посвідчення водія.

Такі обставини стороною обвинувачення жодним чином не підтверджені, відсутнє посилання на такі обставини і у оскаржуваному вироку.

Фактично прокурор в своїй апеляційній скарзі розширює пред`явлене обвинувачення за вчинення кримінальних проступків, що є неприпустимим, оскільки прокурор виходить за межі пред`явленого обвинувачення.

Більш того, колегія суддів враховує характер вчинених ОСОБА_8 кримінальних проступків, які не пов`язані з порушенням правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом.

Що стосується посилання апелянта на висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів вказує, що він стосується правопорушень, передбачених ст.ст. 286, 286-1 КК України, санкцією яких передбачено призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, в даному кримінальному провадженні, санкції інкримінованих статей, які є кримінальними проступками, а не злочинами, не передбачають призначення такого додаткового покарання, як позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає що доводи прокурора не дають жодних підстав для скасування оскаржуваного вироку та постановлення нового, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст.404,405,407,408, 418,419 КПК Україниколегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скарги прокурора залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районногосуду містаХаркова від12лютого 2024року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді