Ухвала

від 13.01.2025 по справі 991/214/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/214/25

Провадження 1-кс/991/213/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника скаржника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

10.01.2025 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_4 в порядку пункту 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після подання заяви про вчинення суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 111, частиною 1 статті 255, частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі-КК), для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 КПК і протоколу автоматичного визначення слідчого судді у судовій справі №991/214/25 (провадження 1-кс/991/213/25) визначено слідчого суддю ОСОБА_1

10.01.2025 до ВАКС надійшла скарга ОСОБА_4 (далі - заявник) в порядку пункту 1 частини 1 статті 303 КПК на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після подання заяви про вчинення суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 111-1, частиною 3 статті 368 КК, для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 КПК і протоколу автоматичного визначення слідчого судді у судовій справі №991/216/25 (провадження 1-кс/991/215/25) визначено слідчого суддю ОСОБА_1

10.01.2025 ухвалою слідчого судді об`єднано в одне судове провадження із присвоєнням єдиного унікального номера судової справи №991/214/25 (провадження 1-кс/991/213/25): матеріали судової справи №991/214/25 (провадження 1-кс/991/213/25) і матеріали судової справи №991/216/25 (провадження 1-кс/991/215/25) щодо розгляду скарг скаржника, судовий розгляд яких здійснено 13.01.2025.

2. Короткий виклад скарг та позицій учасників судового провадження.

2.1. Скаржник у скаргах просив:

1) «Зобов`язати посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, уповноважених на внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою про вчинення суддею Печерського районного суду м Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч, 3 ст, 368 КК України, від 06.01.2025 року. Після вчинення дій щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань вручити заявнику витяг з ЄРДР»,

зокрема стверджуючи таке: «06 січня 2025 року ОСОБА_4 подано до Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення суддею; Печерського районного суду м Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. З ст. 368 КК України. 07 січня 2025 року адвокатами ОСОБА_4 було отримано інформацію в канцелярії Національного антикорупційного бюро України про те, що відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо обставин, викладених в заяві про вчинення про вчинення суддею Печерського районного суду м Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 368 КК України, не вносились»,

додавши заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, де зокрема зазначалось таке: «Із засобів масової інформації під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень мені стало відомо, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 скасував арешт банківських рахунків одного з лідерів грального бізнесу ТОВ «Вбет Україна», який є фігурантом гучного кримінального провадження… 08 липня 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 у справі № 757/30271/24-к за результатами розгляду вищевказаного клопотання про скасування арешту вирішено клопотання -задовольнити, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2024 у справі № 757/21455/24-к, в частині накладення арешту на грошові кошти у безготівковому вигляді, що знаходяться на рахунках ТОВ «ВБЕТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43904440), та грошові кошти, які в подальшому надходитимуть на рахунки вказаного підприємства (роздруківка ухвали слідчого судді додається). Зі свого боку слідчий суддя ОСОБА_7 дійшов висновків про відсутність доказів щодо впливу громадян Росії на діяльність ТОВ «Вбет Україна», Зокрема, колишні та нинішній бенефіціари компанії є громадянами Вірменії (з грудня 2022 року власником ТОВ «Вбет Україна» є ОСОБА_8 , До того фірма належала ОСОБА_9 ), Крім цього, суд вважає, що зміст фабул кримінальних правопорушень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зовсім не містить згадок, що вказане досудове розслідування здійснюється щодо ТОВ «Вбет Україна». При цьому на підтвердження можливої причетності ТОВ «Вбет Україна» до обставин кримінального провадження сторона обвинувачення надала рапорт, який не є джерелом доказів в кримінальному провадженні, зауважив суддя, «Внесення таких узагальнених відомостей на кшталт «ряд суб`єктів господарювання, які надають послуги букмекера та у сфері онлайн-казино» без конкретизації останніх, надає можливість. надто широкого застосування заходів кримінального провадження відносно невизначеного кола осіб. А це в свою чергу межує зі зловживанням владними повноваженнями та не сприяє укріпленню верховенства права при застосуванні кримінально-правових процедур», - ідеться в ухвалі. Суддя ОСОБА_10 зазначив, що втручання держави не повинно завдавати значної шкоди володільцю майна. У цьому ж випадку порушено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства в рамках кримінального провадження та законодавчими вимогами щодо обов`язку суб`єкта господарювання сплачувати податки, Суддя ОСОБА_5 не взяв до уваги те, що за чотири дні винесення ним ухвали про скасування арешту ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у справі № 757/21455/24-к ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2024року про арешт майна (який ОСОБА_10 скасував) залишити без змін. Таким чином, суддя ОСОБА_11 попри одностайну практику його колег, суддів Печерського районного суду міста Києва про відсутність підстав для скасування арешту з рахунків онлайн-казино, що пов`язані з російським капіталом та громадянами російської федерації та попри рішення ухвалу Київського апеляційного суду, якою визначено, що такий арешт є законний - скасовує даний арешт та надає можливість розпоряджатися російським капіталом. За вказані протиправні дії суддя ОСОБА_11 , отримав неправомірну вигоду та гарантії продовження строку дії відрядження».

2) «Зобов`язати посадових осіб Національного антикорупційного бюро України, уповноважених на внесення відомостей заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою про вчинення суддею Печерського районного суду м Києва ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 111-1, ч, З ст, 368 КК України, від 06.01.2025 року. Після вчинення дій щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань вручити заявнику витяг з ЄРДР»,

зокрема стверджуючи таке: «06 січня 2025 року ОСОБА_4 подано до Національного антикорупційного бюро України заяву про вчинення суддею Печорського районного суду м Києва ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 3 ст, 368 КК України. 07 січня 2025 року адвокатами ОСОБА_4 було отримано інформацію в канцелярії Національного антикорупційного бюро України про те, що відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо обставин, викладених в заяві про вчинення суддею Печорського районного суду м Києва ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 111-1, ч. 3 ст. 368 КК України, не вносились»,

додавши заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, де зокрема зазначалось таке: «Із засобів масової інформації та під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень мені стало відомо, що Слідчий суддя Печерського районного суду Києва ОСОБА_6 скасувала арешт будівлі торгівельно-розважального ІНФОРМАЦІЯ_1 у Києві та коштів на рахунках його формального власника - ТОВ «ІС «Либідь», що пов`язаний із російським олігархом, який фінансує війну проти України…02 серпня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 ухвалою у справі Xs 757/18237/22-к скасовує арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.05.2022 у справі № 757/10754/22-к в частині заборони розпорядження та користування, на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві власності за ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ». Дане рішення суддя ОСОБА_6 обгрунтовує тим, що накладений арешт в частині заборони розпорядження та користування унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «ІС «Либідь», яке має більше 350 орендарів та 7000 працівників, що забезпечує надходження до бюджетів різних рівнів близько 3 млрд. грн. на рік, слідчий суддя враховує, що в цій частині він є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження. Наголошую на тому, що арешт суддею ОСОБА_6 знято з очевидно російського активу: кінцевим бенефіціарним власником товариств, які управляють ТРЦ, є російський олігарх ОСОБА_12. Також суддя зняла арешт із трьох земельних ділянок та 15 квартир у Києві. Раніше майно вартістю близько 350 млн гривень перебувало в управлінні АРМА. За інформацією) яка міститься в засобах масової інформації) низка товариств власників даного нерухомого майна здавали в оренду комерційні приміщення ТРЦ, а отримані кошти по ланцюгу фінансових операцій передавали кінцевому власнику ОСОБА_12 в російську федерацію. У подальшому ОСОБА_12 використовував їх, зокрема, для роботи патронних заводів, які забезпечують боєприпасами російських солдатів в Україні. Підконтрольні ОСОБА_12 товариства, використовуючи грошові кошти, які в тому числі надійшли від згаданого ТРИ ІНФОРМАЦІЯ_1 , безпосередньо сприяють військовій агресії проти України, беручи участь у Фінансуванні виробництва та постачанні боєприпасів для збройних сил країни-агресора. Тобто, своїми діями суддя ОСОБА_6 , в самий розпал війни, умисно надала можливість ворогу для фінансування виробництва та постачанні боєприпасів для збройних сил країни-агресора, які потім використаються проти України та її громадян. За скасування арешту майна ТОВ «ІС «ЛИБІДЬ» суддя ОСОБА_6 отримана неправомірну вигоду та діяла спільно за попередньою змовою представниками російської федерації».

2.2. В судове засідання скаржник не прибув попри здійснений належним чином судовий виклик. Представник скаржника адвокат ОСОБА_3 підтримав скарги і просив такі задовольнити, зазначивши, що інформація, викладена в заявах до НАБУ, скаржнику стала відома з особистого дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень.

Представник НАБУ як органу досудового розслідування, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалось, попри належним чином повідомлення про судове засідання, в таке не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг 5з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».

Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.

Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.

Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.01.2025 скаржник через представника подав до НАБУ дві заяви від 06.01.2025 про вчинення суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 111, частиною 1 статті 255, частиною 3 статті 368 КК, та суддею ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 111-1, частиною 3 статті 368 КК. Відтак обчислення процесуального строку, передбаченого на подання скарг, розпочалось 08.01.2025, і оскільки до ВАКС скарги надійшли 10.01.2025, то скаржником не пропущено визначений КПК строк на подання таких.

3.4. Норми, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС, у тому числі за скаргами на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.

Згідно із статтею 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 1) кримінальне правопорушення вчинено: - Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; - керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.

Кримінальний кодекс України в примітці до статті 45 визначив вичерпний перелік корупційних кримінальних правопорушень, який розширеному тлумаченню не підлягає. Так, примітка статті 45 КК визначає, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу.

Відтак слідчий суддя повинен з`ясувати чи відомості, викладені в заяві і скарзі, містять ознаки кримінальних правопорушень, які належать до підслідності НАБУ чи підсудності ВАКС.

3.5. Зі змісту скарг та заяв до НАБУ вбачається, що скаржником не наведено жодних обґрунтованих відомостей про ознаки вчинення суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 111, частиною 1 статті 255, частиною 3 статті 368 КК, та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 111-1, частиною 3 статті 368 КК, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших осіб або про заподіяння такими діяннями істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам осіб, зокрема й самого скаржника, при цьому статті 111, 111-1, 255 КК не належать до підслідності НАБУ, визначеної частиною 5 статті 216 КПК.

Ба більше, і заяви до НАБУ, і скарги до ВАКС складені винятково за припущеннями на підставі суб`єктивних неспроможних переконань, а не на основі фактичних даних (юридичних фактів).

Зокрема в заявах скаржника не наведено конкретних фактичних даних, які б свідчили про прийняття суддями ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 пропозиції, обіцянки або одержання, чи прохання надати будь-яку неправомірну вигоду в будь-якому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища.

Належить зазначити, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень, й відтак розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 КК, для можливості кваліфікації діяння як кримінального правопорушення для підслідності НАБУ, а в подальшому здійснення судового контролю слідчими суддями ВАКС, у 2024 році в будь-якому разі повинен становити не менше 1 514 000 грн. (3028 грн. х 500).

Таким чином, скаржник, хоч і заявляв про вчинення суддями корупційних кримінальних правопорушень, тобто про наявність гіпотетичної умови підслідності НАБУ, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 216 КПК, проте не навів будь-яких переконливих аргументів, які б у своїй сукупності переконували б щодо реального існування ознак кримінальних правопорушень.

Окрім іншого, в заявах скаржника про вчинення кримінальних правопорушень відсутні відомості щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 чи частиною 1 статті 369-2 КК.

Таким чином, відсутні будь-які умови підслідності НАБУ, передбачені пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

3.6. Слідчий суддя також зазначає, що із змісту заяв і скарг про нібито вчинення суддями кримінальних правопорушень вбачається виключно незгода скаржника із ухваленими такими судовими рішеннями, що само по собі аж ніяк не свідчить про вчинення кримінальних правопорушень.

Разом з тим, подання необґрунтованих заяв про вчинення суддями кримінальних правопорушень може мати ознаки протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначену статтями 126 та 129 Конституції України, внаслідок порушення конституційних гарантій незалежності суддів, що є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об`єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.

Частиною 1 статті 376 КК передбачено кримінальна відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, та частиною 2 статті 376 передбачені кваліфікуючі ознаки - перешкоди запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - що карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Конституційний Суд України (КСУ) у рішенні від 01.12.2004 №19-рп/2004 в справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1,2 статті 126 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Крім того, КСУ в рішенні від 11.06.2020 в справі №7-р/2020 у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України зокрема зазначив, що в статті 375 КК не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту сполучення слів «завідомо неправосудний», що уможливлює неоднозначне розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою. Формулювання диспозиції статті 375 КК допускає можливість зловживання нею при вчиненні органами досудового розслідування дій, що мають наслідком притягнення до кримінальної відповідальності судді лише за факт постановлення ним судового рішення, яке, за суб`єктивним розумінням слідчого, прокурора або будь-якої іншої особи, є «неправосудним» (зокрема, у разі незгоди з цим рішенням). З огляду на наведене, КСУ визнав, що стаття 375 КК суперечить частині 1 статті 8 Конституції України, оскільки будь-яке кримінальне обвинувачення щодо судді має ґрунтуватися на приписах кримінального закону, що є достатньо чіткими, зрозумілими, однозначними та передбачними, за умови встановлення гарантій, які забезпечують незалежність судді при здійсненні правосуддя.

3.7. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що зі змісту заяв скаржника до НАБУ про вчинення кримінальних правопорушень та з наявних матеріалів не вбачається достатніх об`єктивних вагомих обставин вчинення будь-яких кримінальних правопорушень.

Таким чином, скаржником не доведено обов`язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень та як наслідок їх бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за наслідками надходження заяви про кримінальні правопорушення, й тому в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 33-1, 216, 303-309, 369-372, 532 КПК суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарг ОСОБА_4 на бездіяльність органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні посадовими особами НАБУ відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяв про вчинення кримінального правопорушення,

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошений 20.01.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1