Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/695/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 910/695/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024

у справі №910/695/24 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім метрологія"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 227 274,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Метрологія" (далі - позивач, ТОВ "Нафтогазхім Метрологія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач, АТ "Укргазвидобування", скаржник) про стягнення 227 274,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №63/11-23 від 16.02.2023.

Виконання умов договору було забезпечено банківською гарантією №31096 виданою акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус".

Позивачем зазначено, що ним здійснено повне виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 13.1 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг, затвердженого наказом ПАТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 №497, у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю, після виконання учасником-переможцем договору.

У зв`язку з чим позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 227 274,96 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/695/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Метрологія" суму грошових коштів в розмірі 227 274 (двісті двадцять сім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 409 (три тисячі чотириста дев`ять) грн. 13 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень п. 10.3 договору щодо повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання зобов`язання після виконання постачальником зобов`язань за договором в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/695/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім метрологія" в задоволенні позовних вимог про стягнення 227 274, 96 грн. банківської гарантії. Судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім метрологія".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

У своїй апеляційній скарзі скаржник вважає, що позивач фактично просить повернути йому гарантію, але Гарантія за своєю правовою природою є одностороннім правочином, який вчинений Гарантом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

18.09.2024 черз підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що позивачем було здійснено повне виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень п. 10.3 договору щодо повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання зобов`язання після виконання постачальником зобов`язань за договором в повному обсязі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 витребовано матеріали справи №910/695/24 суду першої інстанції.

06.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійши матеріали справи №910/695/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/695/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 16.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Метрологія" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець) укладено договір поставки №63/11-23.

Даний договір було укладено за результатами проведення процедури закупівлі та згідно протоколу прийняття рішення уповноваженою особою №УПГГК 22Т-Д-068.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві детектори та аналізатори (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

У специфікації №1 (додаток 1 до договору) сторони погодили, зокрема, загальну вартість товару за специфікацією - 4 545 499,20 грн. (з ПДВ) та строк поставки товару: до 30.06.2023.

16.06.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №63/11-23 від 16.02.2023, в якій змінили пункт 3.2 договору, а також, змінили додаток №1 до договору поставки (специфікація №1 від 16.02.2023) та виклали специфікацію в новій редакції.

Так, відповідно до специфікації №1 від 16.06.2023 сторони погодили, зокрема, загальну вартість товару за специфікацією - 4 477 915,20 грн. (з ПДВ) та строк поставки товару: до 30.06.2023.

Відповідно до п.6.3.1 договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем здійснено поставку товару 4 477 915,20 грн. з ПДВ, що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № 87 від 29.06.2023 на суму 112 810,80 грн. та товарно-транспортною накладною №87 від 29.06.2023;

- видатковою накладною № 99 від 26.07.2023 на суму 2 574 240,00 грн. та товарно-транспортною накладною №99 від 26.07.2023;

- видатковою накладною № 122 від 31.08.2023 на суму 1 790 864,40 грн. та товарно-транспортною накладною №122 від 31.08.2023.

19.09.2023 відповідачем на адресу позивача було направлено претензію з вимогою сплати неустойки в наступному розмірі: пеня за видатковою накладною № 99: 66 930,24 грн.; пеня за видатковою накладною № 122: 111 033,59 грн.; штраф за прострочення поставки понад тридцять днів: 125 360,51 грн. Разом: 303 324,32 грн.

Вищевказані штрафні санкції сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №547 від 21.09.2023.

Відповідно до п. 10.2 договору вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору постачальником забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів:

(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

або

(2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за договором, яка є додатком № 5 до договору, та її/його сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

Згідно з п.10.3 договору у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань) у наступних випадках:

А. після виконання постачальником зобов`язань за договором в повному обсязі;

В. за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

С. в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором, акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (далі - гарант, банк) видало банківську гарантію № 31096 від 02.02.2023, згідно з якою гарант справжнім безвідклично та безумовну та без заперечень зобов`язується виплатити бенефеціару на вимогу будь-яку суму вказану в вимозі бенефіціара, що не перевищує 227 275,00 грн. валюта платежу - українська гривня, не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань. Гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 10.10.2023 включно. Ця гарантія забезпечує виконання принципалом зобов`язань за вказаним вище договором. Ця гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов`язань за договором. Сплата гарантом грошової суми по цій гарантії на вимогу бенефіціара, не звільняє принципала від обов`язку сплатити неустойку (пеню, штраф), передбачені договором.

Позивачем зазначено, що 22.09.02023 відповідачем було направлено на адресу банка-гаранта вимогу щодо сплати гарантії в повному обсязі на суму 222 274,96 грн. (у зв`язку з не виконанням зобов`язань у термін передбачений договором).

22.09.2023 листом №1-3169 повідомив позивача про отримання вимоги (SWIFT повідомлення, отримане 22.09.2023) про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією №31096 від 16.02.2023, що була надана на користь акціонерного товариства «Укргазвидобування» в розмірі 227 274,96 грн.

Платіжною інструкцією № 77 від 26.09.2023 позивач сплатив АТ КБ «Глобус» суму гарантійного платежу в розмірі 227 274,96 грн. з призначенням платежу: «гарантійний платіж згідно договору про надання гарантії №31096/ЮГ-23 від 02 лютого 2023р. Без ПДВ».

Після чого банк-гарант задовольни вимогу відповідача та сплатив йому суму гарантії.

14.12.2023 позивач направив відповідачу претензію вих.. №14/12-1 в якій просив у зв`язку з виконанням зобов`язань за договором в повному обсязі, сплати неустойки на суму 303 324,32 грн., компенсувати витрати, пов`язані зі сплатою банку-гаранту грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 227 274,96 грн.

Докази отримання вказаної претензії відповідачем, як і докази її розгляду останнім, в матеріалах справи відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 560, 561 Цивільного кодексу України унормовано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17.

Як вбачається із матеріалів справи, за умовами договору позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, зазначений в специфікації, а відповідач - прийняти його та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться також і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до умов договору та специфікації строком поставки товару: до 30.06.2023.

У той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що позивачем допущено прострочення частини поставки товару відповідно до видаткових накладних № 99 від 26.07.2023 та № 122 від 31.08.2023.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.

Наведене у сукупності свідчить, що під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналіз наведеного свідчить, що неналежне виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Виходячи з обставин справи, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, проте з порушенням визначених строків, тобто у даних правовідносинах має місце неналежне виконання.

Як зазначалось раніше, даний договір було укладено за результатами проведення процедури закупівлі.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Наведене дає підстави для висновку, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19.

Так, зі змісту банківської гарантії № 31096 від 02.02.2023 вбачається, що вона забезпечує виконання принципалом зобов`язань за вказаним договором.

Пунктом 10.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що вимоги забезпечення виконання зобов`язань по договору постачальником забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору в один із способів:

(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов`язань по даному договору повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

або

(2) надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за договором, яка є додатком № 5 до договору, та її/його сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) договору.

Тобто, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що обраний сторонами спосіб забезпечення переслідує мету виключно виконання договору, а не виконання його певним чином.

Відповідно до п.10.3 договору у випадку надання постачальником забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів, банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань покупець повертає постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити постачальника вказані в договорі (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов`язань по договору у формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань) у наступних випадках:

А. після виконання постачальником зобов`язань за договором в повному обсязі;

В. за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

С. в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач здійснив повне виконання зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень п. 10.3 договору щодо повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання зобов`язання після виконання постачальником зобов`язань за договором в повному обсязі, а тому, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 227 274,96 грн.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/695/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/695/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/695/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Укргазвидобування".

4. Матеріали справи №910/695/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська